12.01.26
22-ц/812/94/26
Провадження № 22-ц/812/352/26
іменем України
12 січня 2026 року м. Миколаїв
справа № 485/913/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем - Богуславською О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютс-Агропродукт»
на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області, ухвалене 19 вересня 2025 року суддею Квєткою І.А., в приміщенні цього ж суду, (повний текст складено того ж дня), у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютс-Агропродукт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога - Плюс»
про розірвання договору оренди землі
та стягнення заборгованості з орендної плати,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом.
Позивачка зазначала, що є власницею земельної ділянки площею 5,81 га з кадастровим номером 4825783700:07:000:0020, розташованої на території Снігурівської ОТГ Баштанського району Миколаївської області (раніше Павлівська сільська рада Снігурівського району Миколаївської області).
14 травня 2012 року уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю "Райз-Південь" договір оренди вказаної земельної ділянки.
28 липня 2017 року на підставі додаткової угоди №3500026 до договору оренди, укладеної між нею, орендарем ТОВ "Райз-Південь" та ТОВ "ЮТС-Агропродукт", до останнього перейшли права та обов'язки орендаря за договором оренди на умовах договору, викладених у новій редакції додаткової угоди, строком до 29 грудня 2027 року. Також новий орендар зобов'язався сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою щорічно, у строк до 31 грудня кожного року у встановленому договором розмірі.
Умови договору оренди відповідач не виконував та у 2022-2024 роках орендну плату не сплачував, що є систематичним порушенням умов договору та підставою для його розірвання.
Розмір орендної плати, обумовленої сторонами в договорі, становить 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Заборгованість відповідача, уже з відрахуванням податків, складає 33 695,31 грн - по 11 231,77 грн за кожен рік.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди землі від 11 грудня 2013 року та стягнути з ТОВ «Ютс-Агропродукт» заборгованість з орендної плати.
Ухвалою суду першої інстанції від 12 червня 2025 року до участі у справі у якості співвідповідача залучено ТОВ «Перемога-Плюс».
У відзиві на позовну заяву представник ТОВ «Ютс-Агропродукт» просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись відсутність вини відповідача у несплаті орендної плати за 2022 - 2024 роки. Зазначав, що спірна земельна ділянка розташована на території Снігурівської ОТГ Миколаївської області, яка у період з 19 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року була тимчасово окупованою російською федерацією, та на даний час є територією можливих бойових дій. Внаслідок збройної агресії російської федерації ТОВ «Ютс-Агропродукт» було позбавлено можливості здійснювати свою господарську діяльність у повному обсязі, використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням. Крім того підприємство було розграбоване, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року щодо кримінального правопорушення, порушеного за ознаками дій, кваліфікованих ч. 1 ст. 438 КК України. Також просив врахувати, що внаслідок бойових дій територія, на якій розташована земельна ділянка, є забрудненою вибухонебезпечними предметами, що унеможливлює її використання.
У відповіді на відзив представник позивача посилалась на недоведеність форсмажорних обставин, які б унеможливлювали виконання умов договору щодо виплати орендної плати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 вересня 2025 року позов задоволено частково, договір оренди земельної ділянки площею 5,81 га, кадастровий номер 4825783700:07:000:0020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" та ОСОБА_1 14 травня 2012 року (у редакції додаткової угоди №3500026 від 26 грудня 2017 року до договору оренди землі ), право оренди за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога - Плюс" на підставі договору №1704/25-21 від 17 квітня 2025 року, розірвано.
З Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 стягнуто 22 463, 54 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 14 травня 2012 року за 2023-2024 роки та 1 130, 45 грн судових витрат.
З Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога - Плюс" на користь ОСОБА_1 стягнуто 484, 48 грн судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю невиплати позивачу орендної плати у 2022- 2024 роках. При цьому суд вважав, що у ТОВ «Ютс-Агропродукт» відсутній обов'язок її виплати за 2022 рік у зв'язку з окупацією території, на якій знаходиться земельна ділянка. Однак, на думку суду, у 2023 - 2024 роках відповідач мав обов'язок виплатити позивачу орендну плату, не виконав цієї частини договору оренди, тому орендна плата за ці роки підлягає стягненню, а договір оренди підлягає розірванню з підстав систематичного недотримання умов договору щодо виплати орендної плати.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду, ТОВ «Ютс-Агропродукт» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначав, що внаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації ТОВ «Ютс-Агропродукт» було позбавлено можливості здійснювати свою господарську діяльність на орендованій земельній ділянці. Майно підприємства було знищено та викрадено окупаційними військами, що унеможливило нормальне функціонування та виконання договірних зобов'язань. Неможливість використання земельної ділянки через її розташування на тимчасово окупованій території, фактичне знищення майна Товариства, потенційне замінування та пов'язана з цим загроза життю та здоров'я працівників є прямим наслідком збройної агресії, що об'єктивно унеможливило виконання зобов'язань за договором оренди.
Узагальнені доводи інших учасників
Відзивів на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом встановленого судом строку до апеляційного суду не надходило.
2.Мотивувальна частина
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 5,81 га з кадастровим номером 4825783700:07:000:0020, розташованої на території Снігурівської ОТГ Баштанського району Миколаївської області.
14 травня 2012 року ОСОБА_1 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю "Райз-Південь" договір оренди вказаної земельної ділянки.
28 липня 2017 року на підставі додаткової угоди №3500026 до договору оренди, укладеної між нею, орендарем ТОВ "Райз-Південь" та ТОВ "ЮТС-Агропродукт", до останнього перейшли права та обов'язки орендаря за договором оренди на умовах договору, викладених у новій редакції додаткової угоди, строком до 29 грудня 2027 року.
Новий орендар зобов'язався сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою щорічно, у строк до 31 грудня кожного року у встановленому договором розмірі.
Розмір орендної плати, обумовленої сторонами в договорі, становить 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
У період 2022-2024 років орендар умов договору не виконував, орендну плату не сплачував, розмір заборгованості позивачка визначила у 33 695,31 грн - по 11 231,77 грн за кожен рік, з відрахуванням податків.
Задовольняючи позовні вимоги частково - в частині позовних вимог за 2023 - 2024 роки, суд посилався на відсутність доказів абсолютної неможливості використання відповідачем ТОВ "ЮТС-Агропродукт" земельної ділянки за призначенням.
Відмовляючи у стягненні орендної плати за 2022 рік, суд посилався на доведеність того, що земельна ділянка розташована на території, яка у 2022 році була окупована військами рф, що унеможливлювало її використання орендарем ТОВ "ЮТС-Агропродукт" за призначенням.
Підставою для розірвання договору оренди суд визнав несплату орендної плати у 2023-2024 роках.
Позиція апеляційного суду
На підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався у порядку, передбаченому законодавством України, та діє по сьогодні.
За наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Снігурівська міська територіальна громада, в межах якої розташована земельна ділянка позивача, віднесена до територій, що перебували у тимчасовій окупації у період з 4 березня по 11 листопада 2022 року.
Наступним наказом Міністерства розвитку громад і територій України № 376 від 28 лютого 2025 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Снігурівську місцеву територіальну громаду після деокупації, починаючи з 11 листопада 2022 року, віднесено до територій, на яких можливим є ведення бойових дій.
Пунктами 41, 42 Договору оренди землі та пунктами 13.1, 13.2 Додаткової угоди сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Після введення на території країни воєнного стану Торгово-промисловою палатою України на своєму офіційному сайті розміщено загальний офіційний лист, для всіх кого це стосується, від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, в якому засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є військова агресія Російської Федерації проти України.
У листі Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини, починаючи з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
07 жовтня 2022 року Миколаївська обласна рада прийняла рішення № 9 «Про наявність обставин непереборної сили та перелік суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин», яким визнала обставини, що склалися на території Миколаївської області у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та стали підставою введення воєнного стану в Україні, обставинами непереборної сили з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення.
До переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, включені юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, які є сільськогосподарськими товаровиробниками та місцезнаходження яких станом на 31 грудня 2022 року зареєстровано у межах території Миколаївської області.
Частиною 1 статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок непереборної сили.
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 вказано, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21».
Відповідно до положень частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 зазначено, що норма частини 6 статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Підпунктом 3 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням такої особливості: власники, користувачі земельних ділянок не несуть відповідальності за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, що полягає у невикористанні земельної ділянки, право власності, користування якою виникло до введення воєнного стану.
Обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що відсутність у частині 6 статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Той факт, що ТПП України у листі від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 засвідчила відповідну форс-мажорну обставину сам собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 913/785/17, від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17, від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 910/7679/22 сертифікат ТПП України не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.
Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП України, виданим відповідно до положень статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб'єкта господарювання у конкретному зобов'язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП України, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Відповідно до частин 1,3 статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Є загальновідомою та не потребує доказування, що територія Снігурівської міської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області, де розташована спірна земельна ділянка, з 19 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Ця обставина не заперечувалась сторонами.
Постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 7 червня 2024 року «Про деякі питання про створення, забезпечення функціонування та ведення реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами» затверджено Порядок ведення, адміністрування, користування відомостями реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, внаслідок чого введено у дію реєстр територій та геоінформаційна система, якому відповідає Інтерактивна карта територій, яку адмініструє Державна служба надзвичайних ситуацій (далі ДСНС).
За даними Інтерактивної карти ДСНС, розміщеної на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/), територія Снігурівської міської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області, в межах якої знаходиться належна позивачці земельна ділянка, є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети.
Для земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником плати за землю до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо земельної ділянки, зазначеної у такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Враховуючи, що територія Снігурівської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області, в межах якої знаходиться належна позивачці земельна ділянка, як встановив суд, перебувала у тимчасовій окупації по 11 листопада 2022 року, відлік періоду визнання цієї території забрудненою вибухонебезпечними предметами почався з 01 грудня 2022 року.
Акт про обстеження земельної ділянки, що знаходиться в оренді відповідача, операторами протимінної діяльності та визнання її придатною для використання відсутній.
Проаналізувавши наведені обставини та норми матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає встановленим, що територія Снігурівської міської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області, в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка, у період 2023-2024 років віднесена до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, що виключає її безпечне використання ТОВ «Ютс-Агропродукт» як орендарем для отримання сільськогосподарської продукції.
Такі обставини з урахуванням положень частини 6 статті 762 ЦК України є підставою для звільнення відповідача від обов'язку зі сплати орендної плати позивачці за 2023- 2024 роки, а також виключає застосування до нього наслідків несплати орендної плати у вигляді розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки невиконання обов'язків орендарем відбулося не з вини останнього, а через настання обставин, що перешкоджають використанню орендованої земельної ділянки за призначенням.
Наданий на підтвердження позовних вимог акт візуального обстеження №50 від 05 серпня 2025 року, відповідно до якого Комісією з візуального обстеження земельної ділянки в межах території Снігурівської міської територіальної громади з'ясовано, що земельна ділянка з кадастровим номером 4825783700:07:000:0020, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , використовується за цільовим призначенням - зібраний врожай озимого ріпаку 2025 року цими земельними ділянками у 2023 та 2024 роках, не підтверджує користування відповідачем спірної земельної ділянки у 2023 та 2024 роках.
З урахуванням викладеного вимоги позивачки про стягнення орендної плати за 2023-2024 роки та розірвання договору оренди з підстав невиплати орендної плати є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Отже, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють відповідні правовідносини, а тому ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, яке на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України слід скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволення позовних вимог.
Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви та при подачі сторонами апеляційних скарг, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Подання апеляційної скарги оплачено відповідачем судовим збором у розмірі 2 906,88 грн, тому саме ця сума підлягає відшкодуванню за рахунок позивачки ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютс-Агропродукт» задовольнити.
Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 вересня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютс-Агропродукт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати за 2023-2024 роки та розподілу судового збору скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютс-Агропродукт» 2 906 (дві тисячі дев'ятсот шість) грн 88 грн судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: І.В.Лівінський
Н.О.Шаманська
Повний текст постанови виготовлено12 січня 2026 року
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Згідно з оригіналом
Помічник судді
Миколаївського апеляційного суду А.О.Кривцова