12.01.26
22-ц/812/39/26
Єдиний унікальний номер судової справи:487/3757/25 Головуючий суду першої інстанції Притуляк І.О.
Провадження номер 22-ц/812/39/26 Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
12 січня 2026 року м. Миколаїв справа№487/3757/25
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - судді Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 вересня 2025 року, ухвалене у складі головуючого судді Притуляк І.О., в приміщенні того ж суду в м. Миколаєві, повний тест судового рішення складено того ж дня, за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У червні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» ( далі АТ «Акцент-Банк» або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову Банк зазначав, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк».
06 липня 2021 року ОСОБА_1 , будучи клієнтом Банку, уклав з АТ «Акцент-Банк» кредитний договір №А203СТ155101149246 про надання кредиту в розмірі 39300,00 грн строком на 24 місяців (тобто до 06 липня 2023 року) зі сплатою процентів у розмірі 50% щорічно. Кредитний договір підписано боржником за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору.
Однак відповідач не виконав умови договору, в зв'язку з чим станом на 30 травня 2025 року утворилася заборгованість в розмірі 49736,64 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 31 373,07 грн, заборгованості по відсоткам - 18 363,57 грн.
З урахуванням наведеного вище, позивач просив стягнути на свою користь вказану заборгованість з відповідача та судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.
У відзиві на позов відповідач, діючи через свого представника - адвоката Зачепіло З.Я. зазначав, що сума заявлених позовних вимог, не ґрунтується на умовах кредитного договору і не підтверджується належними доказами, оскільки надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками банку та є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача у зв'язку із чим не можуть слугувати правовою підставою для стягнення відповідних сум. Вказував, що позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.
Крім того, зазначав, що своїм особистим підписом у Анкеті-Заяві, ОСОБА_1 підтвердив, що погоджується із тим, що ця Заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. При цьому позивачем, не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання і ознайомлення позичальника з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Пам'ятки клієнта і Тарифів, що в сукупності із Заявою, свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. В свою чергу ОСОБА_1 , заперечує факт підписання ним Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів та Паспорту споживчого кредиту.
Також заперечував проти задоволення позовних вимог щодо стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з якими, відповідача, не ознайомлювали, а роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки її зміст повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 вересня 2025 року позову Банку задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №А203СТ155101149246 від 06 липня 2021 року станом на 30 травня 2025 року у розмірі 49736,64 грн, у тому числі 31373,07 грн - заборгованість за наданим кредитом (тіло кредиту), 18363,57 грн - заборгованість за процентами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Зачепіло З.Я., посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Вказував, що не погоджується із сумою заборгованості у розмірі 49 736,64 грн, вважав її необґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та такою, що не підлягає задоволенню. Наданий позивачем розрахунок заборгованості, на його думку, не враховує фактично сплачених відповідачем платежів у розмірі 16100 грн. Неврахування цих сум свідчить про подвійне стягнення заборгованості. Суд безпідставно задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, не врахувавши наданих доказів часткового виконання зобов'язань.
Зазначав, що з аналізу розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, наданих банком, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості: списував з рахунка відсотки за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту. Списуючи вказані нарахування з кредитного ліміту, банк штучно збільшував заборгованість за тілом кредиту. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити правильність нарахування відсотків позивачем. Анкета-заява не містить даних про отримання відповідачем кредиту в тих розмірах, що заявляє позивач, не визначено кредитний ліміт, відсоткову ставку, не визначено порядок та строки нарахування штрафів та пені.
Кошти, які відповідач вносив протягом строку дії договору мали бути спрямовані для погашення заборгованості тіла кредиту, а не на погашення відсотків, а з огляду на суми, які вносив відповідач, то заборгованість за кредитним договором погашена.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк» просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом установлено і таке вбачається з матеріалів справи, що 09 вересня 2020 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у А-Банку, яка містить позначення, що позичальник згодний з тим, що його заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, які містяться в рекламному буклеті, складають Договір про надання банківських послуг. Позичальник зобов'язувався самостійно знайомитись зі змінами Умов та правил надання банківських послуг на офіційному сайті банка www.а-bank.com.ua. (а.с. 26 зворот).
06 липня 2021 року відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг (кредиту), що підтверджується заявою про надання послуги «Швидка готівка» №А203СТ155101149246 та паспортом споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка» (а.с. 25, 26).
Згідно даної заяви Банк надає Позичальнику строковий кредит у сумі 39300 грн на строк 24 місяці з 06 липня 2021 року до 06 липня 2023 року включно з відсотковою ставкою у розмірі 50% на рік. Розмір щомісячного платежу - 2639 грн 70 коп. Загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить - 63352 грн 99 коп. Підписання даного договору позичальником 06 липня 2021 року о 12:26 підтверджено простим електронним підписом за ідентифікатором +380950737866, у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Такі обставини свідчать про узгодження сторонами кредитного договору, розміру процентів за користування кредитними коштами.
АТ «Акцент-Банк» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, надавши відповідачу грошові кошти в обумовленому Договором розмірі шляхом перерахування на рахунок позичальника 39300 грн, що підтверджується копією меморіального ордеру №ТR.18286596.21584.1652 від 06 липня 2021 року.
Згідно з наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №А203СТ155101149246 від 06 липня 2021 року станом на 30 травня 2025 року складає 49736,64 грн, у тому числі 31373,07 грн - заборгованість за наданим кредитом (тіло кредиту), 18363,57 грн - заборгованість за процентами.
Факт неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору також підтверджується випискою по рахунку відповідача.
Матеріали справи свідчать, що належними та допустимими доказами підтверджений факт укладання між Банком та ОСОБА_1 кредитного договору у передбаченій законом формі, його підписання одноразовим ідентифікатором, виконання кредитором умов договору щодо надання позичальнику кредитних коштів та невиконання останнім зобов'язань з повернення кредитних коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитними коштами, що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Наявні у справі докази, зокрема, виписка з рахунку, підтверджує наявність заборгованості позичальника за кредитним договором, що відповідає розрахунку заборгованості.
Доказів на спростування належності відповідного розрахунку відповідачем не надано.
Доводи апеляційної скарги про неврахування фактично сплачених платежів у розмірі 16100 грн є безпідставними, оскільки здійснені платежі відображені в розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позову, а саме в колонці «Сплачено загально» та враховані у визначені заявленої суми стягнення заборгованості.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про неправильність застосування судом норм матеріального права є безпідставними.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 12 січня 2026 року.