Справа № 299/292/24
Іменем України
23 грудня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Джуги С.Д.,
суддів - Кожух О.А., Мацунича М.В.
з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дидинська Богдана Миронівна, на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2024 року у складі судді Надопти А.А., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивовано тим, що 25.10.2023р. о 14-50 годині відповідач ОСОБА_1 в м.Виноградів по вул.Ардовецька-138, Берегівського району, керував автомобілем «КІА Спортедж», р.н. НОМЕР_1 , та порушив п.13.1 Правил дорожнього руху України, а саме - не обрав безпечний інтервал, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Тойота RAV-4 Hybrid», р.н. НОМЕР_2 , який рухався назустріч. Внаслідок ДТП автомобілі отримали пошкодження. Даний факт підтверджується постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.12.2023р. у справі №299/7280/23. Позивач ОСОБА_2 є власником автомобілю «Тойота RAV-4 Hybrid», р.н. НОМЕР_2 , який отримав пошкодження внаслідок ДТП, винуватцем якого є відповідач (даний факт підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , яка додається до даної заяви).
Обгрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що відповідно до висновку експерта від 01.12.2023р. №СЕ-19/126-23/9579-AB за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи, складеного судовим експертом Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Россохою І.В., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota» моделі «Rav-4», номер кузова НОМЕР_4 , 2019 року виготовлення, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, станом на 25.10.2023р. становить 464008,48 (чотириста шістдесят чотири тисячі вісім грн. 48 коп.).
Позивач зазначає, що від участі у проведенні експертизи ОСОБА_1 ухилився, хоча був завчасно повідомлений про час та місце її проведення. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в Страховій компанії «Країна», розмір максимального страхового відшкодування за шкоду, завдану майну - 160 000 грн. (копія полісу № АР / 3732901 - додається).
Таким чином, ОСОБА_1 як винуватець ДТП, у випадку виплати страховиком відшкодування потерпілому ОСОБА_2 у сумі 160 000 грн., повинен нести цивільно-правову відповідальність за заподіяну ним шкоду внаслідок ДТП у розмірі 304 008,48 грн.(464008,48 - 160000,00). ОСОБА_1 достеменно відомо, що вартість відновлювального ремонту автомобіля, який належить ОСОБА_2 , є значно вищою, аніж сума страхового відшкодування у 160000 грн., проте жодних дій, спрямованих на відшкодування потерпілому ОСОБА_2 шкоди, ОСОБА_1 не вчиняє. З моменту вчинення ДТП та по сьогоднішній день ОСОБА_1 ухиляється від відшкодування завданої ним шкоди, будь-яких коштів потерпілому ним не перераховано, у телефонних розмовах посилається на відсутність у нього коштів та майна, на яке можна було би звернути стягнення. Таким чином, єдиний шлях захисту порушених прав позивача - це звернення до суду з даним позовом, а відтак позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) 304 008,48 грн. (триста чотири тисячі вісім грн. 48 коп.) в якості відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, витрати на сплату судового збору у сумі 2432 грн., витрати на проведення експертизи у сумі 2868 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, оскільки удобровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати завдану його неправомірними діями шкоду.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою 304 008,48 грн. (триста чотири тисячі вісім грн. 48 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 400,96 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 2 868,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 950,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дидинська Б.М., просить рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди, зменшивши її розмір з 304 008.48грн. на суму 46.338 гривень, відмовити ОСОБА_2 у стягненні витрат на проведення експертизи у сумі 2868 грн.; витрати по сплаті судового збору та за надання правничої допомоги зменшити пропорційно задоволеному позову позивача; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору при поданні апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що в порушення положень статей 12, 81, 263, 264 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та не надав правильної оцінки наявним у справі доказам в частині вимог про відшкодування майнової шкоди. Зазначає, що висновок судової транспортно-товарозначої експертизи від 01 грудня 2023 року № СЕ -19\126-23\9579-АВ є недопустимим та неналежним доказом у справі, так як він є суперечливим, необ'єктивним, необґрунтованим, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем. При тому, що існують суттєві розбіжності щодо підтвердження переліку, обсягу і вартості робіт та витрачених матеріалів, записаних у 2-х ремонтних калькуляціях. Позивач не надав суду основні докази - документидоговір на виконання ремонтних робіт, квитанції, накладні, акти про виконані роботи, квитанції про сплату грошових коштів, тощо, якими би підтвердив, що відновлювальний ремонт автомобіля марки TOYOTA RAV-4, державний номерний знак НОМЕР_2 становив суму 464 008,48 гривень. Так, для визначення суми страхового відшкодування АТ"СК "Країна" склала ремонтну калькуляцію від 24.11.2023 року за № 72471, згідно якої вартість матеріальної шкоди становить суму 206 337,336 грн. Позивач погодився із сумою, завданої та вирахуваної матеріальної шкоди. Ремонтна калькуляція від 24.11.2023 року за № 72471 не була ним оскаржена до суду. Навпаки, доказом того, що він погодився на отримання страхового відшкодування є заява від 18 грудня 2023 року, написана ОСОБА_2 до голови правління АТ'СК "Країна", що він погоджується з розміром страхового відшкодування 160 000 гривень. Вказані кошти він і отримав. Апелянт ОСОБА_5 також погоджується із оціненою матеріальною шкодою на суму 206 337,336 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Малєнко О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Дидинська Б.М. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити. В останнє судове засіданні адвокат Дидинська Б.М. не з'явилася, подала суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із захворюванням. Враховуючи, що представником апелянта не подано доказів поважності причин неявки у судове засідання, а також те, що її було заслухано судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення заявленого клопотання та можливості закінчення розгляду справи на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України у відсутності представника апелянта.
Позивач ОСОБА_2 , представник позивача адвокат Малєнко О.В. у судовому засіданні у режимі відео конференції просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ст.80 ЦПК України).
Задовольняючи заявлений позов, суд першої інтенції виходив з його обґрунтованості та доведеності.
З такими висновками суду повністю погодитись не можна, з врахуванням наступного.
Матеріалами справи установлено, що 25.10.2023р. о 14-50 годині відповідач ОСОБА_1 в м.Виноградів по вул.Ардовецька-138, Берегівського району, керував автомобілем «КІА Спортедж», р.н. НОМЕР_1 , та порушив п.13.1 Правил дорожнього руху України, а саме - не обрав безпечний інтервал, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Тойота RAV-4 Hybrid», р.н. НОМЕР_2 , який рухався назустріч, внаслідок чого автомобілі отримали пошкодження.
Позивач ОСОБА_2 є власником автомобілю «Тойота RAV-4 Hybrid», р.н. НОМЕР_2 ,
Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.12.2023р. у справі №299/7280/23. відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАп у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в Страховій компанії «Країна», розмір максимального страхового відшкодування за шкоду, завдану майну - 160 000 грн. (полісу № АР / 3732901).
Страхова компанія «Країна», на підставі заяви ОСОБА_2 щодо погодження розміру страхового відшкодування від 15.12.2023р, виплатила позивачу ОСОБА_2 страхове відшкодування у сумі 160 000 грн.
Відповідно до висновку експерта від 01.12.2023р. №СЕ-19/126-23/9579-AB за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи, складеного судовим експертом Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Россохою І.В., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota» моделі «Rav-4», номер кузова НОМЕР_4 , 2019 р.в., н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яке мало місце 25.10.2023р. о 14-50 в м.Виноградів по вул.Ардовецька-138, Берегівського району, станом на 25.10.2023р. становить 464008,48 (чотириста шістдесят чотири тисячі вісім грн. 48 коп.).
У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача суму матеріальних збитків, що становлять різницю між фактичною шкодою та страховою виплатою, яка складає 304 008,48 грн.
Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних-транспортних засобів» (далі по тексту - Закон) передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст.6 Закону).
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п. 36.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином обов'язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.
За змістом п. 1 ч.2 ст.22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Розмір матеріального збитку при настанні страхового випадку повинен бути підтверджений належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24листопада 2003року №142/2092 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 з відповідним змінами (надалі - Методика). Саме такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц.
Матеріалами справи, зокрема витребуваною від АТ"СК "Країна" страховою справою, доведено, що відповідач ОСОБА_1 26.10.2023 року надіслав АТ"СК "Країна" повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 25.10.2023р. в м.Виноградів по вул.Ардовецька-138, Берегівського району.
01.11.2023 року представником АТ"СК "Країна" у присутності позивача ОСОБА_2 проведено огляд автомобіля марки «Toyota» моделі «Rav-4», номер кузова НОМЕР_4 , 2019 р.в., н.з. НОМЕР_2 , на наслідками якого складено акт огляду транспортного засобу від 01.11.2023, у якому вказано назву деталей та опис пошкоджень даного автомобіля, всього 27, який підписаний ОСОБА_2
07.11.2023 року позивач ОСОБА_2 надіслав АТ"СК "Країна" повідомлення про додатковий огляд автомобіля марки «Toyota» моделі «Rav-4», за наслідками якого представником АТ"СК "Країна" складено додатковий акт огляду транспортного засобу від 17.11.23, у якому вказано наявність 29 пошкоджень. До даного акту додано ремонтну калькуляцію від 24.11.2023 року за №72471. Згідно даної ремонтної калькуляції вартість матеріальної шкоди становить суму 206 337.36грн. : вартість запчастин - 164 16.93грн.; загальна вартості робіт -20 034.00 грн.; загальна сума фарбування -22 141.43 грн.
15.12.2023 року позивач ОСОБА_2 подав АТ"СК "Країна" заяву щодо погодження розміру страхового відшкодування та отримав страхове відшкодування.
Таким чином, позивач погодився із актом огляду транспортного засобу від 17.11.23, доданою до нього ремонтною калькуляцією від 24.11.2023 року за №72471, та встановленою АТ"СК "Країна" на підставі них, матеріальною шкодою у сумі 206 337.36грн. Визначений АТ"СК "Країна" розмір матеріальної шкоди позивачем не оспорений та не спростований.
Висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19\126-23\9579-AB від 01.12.2023 року, складений судовим експертом Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Россохою І.В., на думку колегії суддів, не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом, який підтверджує, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля TOYOTA RAV-4, внаслідок ДТП становить 464 008,48 гривень.
Як зазначено вище позивач погодився із визначеною страховиком АТ"СК "Країна" розміром матеріальної шкоди у сумі 206 337,36 грн., яка визначена згідно із ремонтною калькуляцією від 24.11.2023 року за №72471.
Зі змісту висновку експертизи №СЕ-19\126-23\9579-AB від 01.12.2023 року, вбачається, що розрахунки матеріальному збитку експертом ОСОБА_6 проводились на підставі ремонтної калькуляції за №СЕ-19\126 від 25.10.2023 року. Згідно даної калькуляції зведена вартість ремонту становить 417.851.73грн
Як вбачається з ремонтної калькуляції від 24.11.2023 року за №72471 та ремонтної калькуляції за №СЕ-19\126 від 25.10.2023 року, ці дві ремонтні калькуляції про вартість запчастин, ремонтних робіт та пофарбування розраховувались на підставі програмного комплекса AUDATEX, за цінами в обох калькуляціях станом на 20 вересня 2023р. Однак, ціни в обох калькуляціях істотно відрізняються, а саме у сторону збільшення в ремонтній калькуляції за №СЕ-19\126 від 25.10.2023 року, яка використана експертом Россохою І.В. Зокрема, вартість запчастин за ремонтною калькуляцією за №72471 від 24.11.2023, яка складена АТ"СК "Країна", становить 164 16.93грн., сума фарбування - 22 141,43 грн. Натомість, за ремонтною калькуляцією за №СЕ-19\126 від 25.10.2023 року, яка складена експертом І.В. Россохою, вартість запчастин становить 367 532,25 грн., вартість фарбування - 28 395,48 грн.
Згідно із ч.3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема є: змагальність сторін; диспозитивність.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12, ч.2 ст. 13, ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач на стадії вирішення питання про страхове відшкодування не був позбавлений права та можливості ставити питання про оцінку страховиком установленим порядком розміру матеріального збитку (шкоди), завданого пошкодженням автомобіля, мав право висловити свою незгоду з такою оцінкою. Встановлення на стадії вирішення питання про страхове відшкодування реального обсягу і характеру пошкоджень автомобіля, а відтак і розміру матеріального збитку (шкоди) прямо впливає на обсяг прав і обов'язків усіх трьох учасників цих правовідносин (позивача, відповідача та АТ"СК "Країна").
Відповідний обсяг ремонтних робіт, придбання нових запасних частин, заміна яких пов'язана саме з ДТП, пов'язані з цим витрати та розмір матеріальної шкоди (збитку) і сума, належна до стягнення з відповідача, повинні доводитися в належний процесуальний спосіб, яким у справі, що розглядається, є проведення відповідної судової експертизи.
Обов'язок доведення факту наявності збитків та їх розмір, законом покладено на позивача.
В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції позивач ствердив, що пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний йому автомобіль на даний час відремонтований. Доказів на підтвердження понесених витрат, пов'язаних з відновленням пошкодженого автомобіля позивачем не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача про вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП у розмірі 464 008,48 гривень, та його вимоги для стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 304 008,48 грн., є недоведеними та ґрунтуються на припущеннях.
Разом з тим обґрунтованими та доведеними є вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 46 338 грн. різниці між встановленою страховиком шкодою у розмірі 206 337.36 грн. і страховим відшкодуванням у розмірі 160 000 грн.
Суд першої інстанції не врахував вищезазначені обставини справи та вимоги закону та дійшов помилкових висновків про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні з вищенаведених підстав.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати : на професійну правничу допомогу; пов'язані із проведенням експертизи (п.1, п.2 ч.3 ст. 133 ЦПК України)
Згідно із ч.ч.1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч.10 ст.141 ЦПК України).
Витрати позивача на проведення експертизи у розмірі 2 868,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки висновок експерта, який наданий позивачем, судом визнано неналежним та недопустимим доказом і його не взято судом до уваги у підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує заявлений позов.
Позивачем заявлено позов на суму 304008,48 грн. Апеляційним судом задоволено вимоги позивача в загальному розмірі 46338 грн., що складає 15,24% від пред'явлених вимог.
При пред'явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,06 грн. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 4560,12 грн.
Загальний розмір судових витрат по справі становить 6982,18 грн., а отже на позивача слід покласти 84,76% від судових витрат, що складає 5918,09 грн., а на відповідача 15,24 % судових витрат, що складає 1064,09 грн.
З огляду на викладене та враховуючи приписи ч.10 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути різницю судових витрат у розмірі 3496,03 грн. (4560,12 грн. - 1064,09 грн.).
Відповідно до ч.ч. 1,4 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.
З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2024р. ОСОБА_2 уклав з адвокатом Малєнко О.В. договір про надання правничої допомоги №1, відповідно до п.3.1. якого Клієнт сплачує гонорар Адвокату за надану правову (правничу) допомогу із розрахунку 950 (дев'ятсот п'ятдесят) грн. за 1 годину роботи Адвоката. Згідно із актом виконаних робіт від 13.01.2024р. за №1-1.та актом виконаних робіт від 11 червня 2024 року № 2-1. позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19950 грн.
Колегія суддів, виходячи із послуг, які надані адвокатом у даній справі та вчинених ним процесуальних дій, затрачену на них кількість годин та їх вартість, виходячи із критеріїв реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності) і розумності, а також враховуючи фінансовий стан сторін обох сторін, у тому числі, що відповідач є пенсіонером, має вік понад 75 років та переніс оперативне втручання, після якого потребує тривалої реабілітації, дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн., яка у даному випаду, є обґрунтованою та справедливою. В іншій частині - не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дидинська Богдана Миронівна, задовольнити частково.
Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2024 року змінити.
Резолютивну частину рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2024 року викласти у наступній редакції.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , мешканця АДРЕСА_4 ) майнову шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 46338 (сорок шість тисяч триста тридцять вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , мешканця АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 3496 (три тисячі чотириста дев'яносто шість тисяч) грн. 03 (три копійки).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 02 січня 2026 року.
Головуючий:
Судді: