Справа № 308/19269/24
Іменем України
02 січня 2026 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого - Собослоя Г.Г.,
суддів: Кожух О.А., Мацунича М.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Флоренко Олексій Юрійович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 липня 2025 року у справі № 308/19269/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
25 листопада 2024 року (відповідно до дати на поштовому конверті) ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Флоренко О.Ю., звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за якою просить: стягнути з відповідача на користь позивачки на її утримання аліменти в твердій грошовій сумі у мінімальному рекомендованому розмірі аліментів на одну дитину щомісячно, а саме, у розмірі 100 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб починаючи з 24 листопада 2024 року по 30 вересня 2027 року включно.
В обґрунтування позову представник позивачки посилається на те, що 07.07.2006 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.12.2009, ухваленого в цивільній справі №2-5385/09, 02.03.2010 було розірвано. Від шлюбу ОСОБА_3 та відповідач мають доньку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач з 18.03.2014 року був визнаний громадянином рф, що підтверджується листом від 25.01.2017 року № 48/Б-7. Згідно з відомостями, зазначеними у паспорті відповідача 13.10.2012 року був зареєстрований його шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від якої він має доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 24.02.2022 року ОСОБА_3 та позивачка не отримують від відповідача жодної допомоги, у тому числі матеріальної, ОСОБА_3 утримує доньку самостійно. Дитина продовжує навчання, тому просить суд із посиланням на вимоги ст. 141, 198, 199, 200, 201 СК України задовольнити цей позов.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Флоренко О.Ю. в інтересах ОСОБА_1 оскаржив таке в апеляційному порядку, вказавши, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях про те, що: відповідач не може надавати матеріальну допомогу позивачці, як її батько, та за відсутні відомості чи є відповідач живим на час розгляду справи. Зазначає, навіть якщо смерть відповідача наступила, то за нормами п.3 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті боржника. Щодо доведення факту, що відповідач має можливість надавати таку допомогу дитині, яка продовжує навчання, то 10.07.2024 набрало законної сили рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.06.2024 у справі № 308/7904/24 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у твердій грошовій сумі у мінімально рекомендованому розмірі аліментів на одну дитину. Апелянтка вважає, що вказаним рішенням відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України встановлені ті обставини, що відповідач має можливість надавати дитині, яка продовжує навчання, допомогу з 01.01.2024 по 23.11.2024 у розмірі 3 196 гривень щомісячно. Оскільки відповідач визнаний громадянином російської федерації та проживає в Автономній Республіці Крим, яка є тимчасово окупованою територією України, а діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні та будь-яке дипломатичне спілкування припиненні, відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року, неможливо виконати вимоги ухвали від 04.12.2024 року в частині необхідності доведення факту, що відповідач має можливість надавати таку допомогу дитині, яка продовжує навчання. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що будь-який спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини, а вирішив спір з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів відповідача, який є громадянином росії. Посилаючись на вищевказане та на доводи вказані, зокрема у позовній заяві, висновки ЄСПЛ та Верховного Суду, викладені у постановах від 11.03.2020 у справі № 759/10277/18 та від 16.06.2021 у справі № 643/11949/19, просить суд спірне рішення скасувати, як незаконне та необґрунтоване з одночасним ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Матеріалами справи встановлено, що 07.07.2006 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції зроблений актовий запис за № 423, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 7).
Під час шлюбу у подружжя народилася донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка/апелянтка у цій справі, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 30.09.2021 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а.с. 11).
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.12.2009 (справа № 2-5385/09) шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с. 8).
Розірвання шлюбу між батьками апелянтки підтверджується також свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим повторно 10.10.2014 Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, а також витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, сформованим 04.10.2013 (а.с.9,10).
Матеріалами справи та рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.06.2024, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідач визнаний громадянином російської федерації, 13.10.2012 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому має доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12-16, 17-19)
Довідкою про прийом іноземця на денну форму навчання від 05.09.2024 року, виданою Ягеллонським Університетом, м. Краків, підтверджується, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зарахована на навчання на період з 01.10.2024 року по 30.09.2027 року на денну форму першого рівня вищої освіти (бакалаврський) - а.с. 22-25.
Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Статтями 200 - 201 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років (Постанова ВС від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20)).
У пункті 20 постанови Пленумом Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.
Відповідно до положень частин третьої та четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування, зважаючи на їх очевидність обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оцінивши в сукупності надані докази, колегія судів встановила, що позивачка є донькою відповідача та на день звернення до суду її вік перевищує 18 років, але є меншим 23 років. Така навчається у Яґеллонському Університеті міста Кракова на платній основі. У зв'язку з навчанням за денною формою позивачка об'єктивно позбавлена можливості працевлаштування. Загальновідомими є обставинами, які не потребують доказування, що остання повинна харчуватися, існує щоденна потреба у засобах гігієни, одязі, взутті. І, оскільки вона на даний час не спроможна себе забезпечити, то саме на батьків покладається такий обов'язок.
У зв'язку з вище наведеним, позивачка дійсно потребує матеріальної допомоги.
Відмовляючи у задоволенні позовної заяви суд першої інстанції виходив із відсутності жодних доказів, в тому числі можливості перевірити той факт, чи живий відповідач на час розгляду справи в суді та факту, що він може надавати матеріальну допомогу.
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в України, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
У зв'язку з чим суд першої інстанції здійснив виклик відповідача, який визнаний громадянином рф та проживає на тимчасово окупованій території України - АР Крим, через оголошення на сайті Судової влади України.
Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим.
При цьому, відсутність відомостей про смерть зобов'язує суд розглядати справу виходячи з того, що вона жива та поки не доведено протилежне, особа вважається живою, відтак суд не має права ґрунтувати свої рішення на припущеннях про ймовірну смерть особи.
Щодо доказування наявності у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до підпункту 2 частини третьої статті 2 ЦПК України одним із основних засад цивільного судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v.UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Колегія суддів зазначає, що статус відповідача як громадянина країни-агресора, який перебуває на тимчасово окупованій території, створює для позивачки об'єктивні перешкоди у збиранні доказів та ставить її у нерівне процесуальне становище, оскільки вона позбавлена доступу до будь-яких фінансових документів відповідача.
За таких надзвичайних обставин суд першої інстанції мав би виходити з того, що відповідач є особою працездатного віку. Відсутність відомостей про точний розмір заробітку (доходів) відповідача, зумовлена збройною агресією рф та припиненням дипломатичних відносин, не звільняє батька від обов'язку утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання (ст. 199 СК України).
Враховуючи, що відповідач є особою працездатного віку та за відсутності в матеріалах справи доказів його непрацездатності (інвалідності, тяжкої хвороби), останній в розумінні закону вважається таким, що може надавати матеріальну допомогу. Колегія суддів констатує, що саме по собі посилання суду на відсутність доказів наявності у відповідача конкретного доходу не є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
У ситуації, коли встановити реальний дохід особи неможливо через обставини непереборної сили (окупація, громадянство агресора), суд, керуючись принципом найкращих інтересів дитини та презумпцією працездатності батьків, повинен призначити аліменти у розмірі, що відповідає вимогам розумності та справедливості, але не менше мінімального гарантованого рівня.
Позивачка просила суд першої інстанції стягнути з відповідача на її користь аліменти у твердій грошовій сумі у мінімально рекомендованому розмірі аліментів на одну дитину, а саме, у розмірі 100 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з 24.11.2024 по 30 вересня 2027 року включно.
Станом на 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3028,00 гривеь (ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік»), станом на 01 січня 2026 року - 3328 гривень (ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік»).
Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму та мінімального рекомендованого розміру аліментів, такі розміри є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв'язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо. Беручи до уваги результат доказування обставин, що мають значення в справі, слід констатувати, що щомісячна сплата відповідачем коштів у розмірі, близькому до 100% прожиткового мінімуму для працездатних осіб протягом періоду навчання позивача, але не довше, ніж до досягнення ним 23-х років, забезпечуватиме відповідне грошове утримання позивачки, ефективну участь відповідача в матеріальному забезпеченні позивачки у зв'язку з необхідністю здійснення витрат, пов'язаних із продовженням навчання, узгоджуватиметься з вимогами закону, відповідатиме інтересам позивача і не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.
На переконання колегії суддів, з урахуванням фактичних обставин справи, динаміки значення базового соціального стандарту аліменти у твердій грошовій сумі 3000 грн протягом достатньо тривалого часу забезпечуватимуть грошове утримання в розмірі, близькому до мінімально рекомендованого розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи. Поза цим необхідно враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, вправі врегулювати відповідні питання між собою договором тощо.
Визначення точної дати закінчення навчання як «30 вересня 2027 року», до якої просить стягнути аліменти позивачка, не може бути враховане апеляційним судом. Така дата є лише орієнтовною, навчання може закінчитися як до, так і після цієї дати, тому точне визначення та застосування цієї дати в рішенні суду ґрунтується на припущенні і у взаємозв'язку з нормами закону щодо предмета регулювання та граничного віку, до якого на користь позивача можуть стягуватися аліменти, вказівка на цю дату в рішенні суду може створити правову невизначеність та необхідність додаткового вирішення відповідних питань у майбутньому.
Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги є обґрунтовані, та з урахуванням положень ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 4, 6 ЦПК України, скарга на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4 цього Кодексу підлягає частковому задоволенню, а ухвалене рішення суду першої інстанції скасуванню.
Керуючись ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 4, 6, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Флоренко Олексій Юрійович, задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 липня 2025 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Флоренко Олексій Юрійович - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.) щомісячно на період навчання, починаючи з 25 листопада 2024 року і до закінчення нею навчання, але не довше, ніж до досягнення нею 23-х років.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, який є днем складення повного судового рішення, але протягом тридцяти днів може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий:
Судді