09 січня 2026 року
м. Київ
справа № 607/7273/25
провадження № 61-11267св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2025 року у складі судді Вийванка О. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року у складі колегії суддів Хоми М. В., Гірського Б. О., Костіва О. З.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області), Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позов мотивував тим, що є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років. У відносинах з відповідачем ГУ ПФУ в Тернопільській області у нього постійно виникають проблеми, він потерпає від умисних неправомірних дій з боку цього відповідача і змушений регулярно звертатися до суду з приводу незаконних дій.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року у справі № 500/1044/23 задоволено позов ОСОБА_1 , дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті з 01 квітня 2022 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2 000 грн визнано протиправними та зобов'язано здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2 000 грн, починаючи з 01 квітня 2022 року. Діючи грубо та протиправно, умисно затягуючи час набрання цим рішенням законної сили, ГУ ПФУ в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, у зв'язку з чим рішення набрало законної сили 07 серпня 2023 року. Крім цього, відповідач затягував виконання цього судового рішення. За неодноразовими зверненнями позивача було нарешті відновлено виплату щомісячної доплати до пенсії у сумі 2 000 грн, однак протиправно не було виплачено заборгованість, яка сягнула 34 000 грн.
З урахуванням наведеного, позивач просив суд:
- встановити, що протиправна поведінка відповідача - ГУ ПФУ в Тернопільській області скривдила його, чим завдала глибокої моральної шкоди, що полягає в душевних стражданнях, погіршенні стану його здоров'я та спричиненні шкоди його честі, гідності та діловій репутації;
- встановити, що протиправна поведінка ГУ ПФУ в Тернопільській області призвела до зменшення його пенсії щомісячно на 2 000 грн з 01 квітня 2022 року по 31 серпня 2023 року, що недоотримана доплата до пенсії внаслідок неправомірних дій є збитком у вигляді упущеної вигоди, тобто доходу, який позивач міг би реально отримати за правомірної поведінки відповідача;
- стягнути з ГУ ПФУ в Тернопільській області через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 100 568 грн глибокої моральної шкоди;
- стягнути з ГУ ПФУ в Тернопільській області через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 42 756 грн матеріальної шкоди, яка складається з 34 000 грн невиплаченої заборгованості за період з 01 квітня 2022 року по 31 серпня 2023 року на виконання судового рішення у справі № 500/1044/23, 6 716 грн нарахованих інфляційних втрат на зазначену суму та 3 % річних у сумі 2 040 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області ухвалою від 30 травня 2025 року, яку Тернопільський апеляційний суд постановою від 11 серпня 2025 року залишив без змін, провадження у даній справі закрив.
Роз'яснив ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.
Судовий збір компенсовано за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що між сторонами виник публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, а отже, такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Вимога про відшкодування моральної шкоди заявлена в одному провадженні разом з вимогою про відшкодування майнової шкоди, яка є різницею між присудженим рішенням суду розміром пенсії та фактично отриманими пенсійними виплатами та ця вимога має публічно-правовий характер.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2025 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 03 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
23 вересня 2025 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі зазначається, що вимога про відшкодування моральної шкоди повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи
Суд установив, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років, яка йому призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Протягом 2021-2023 років ОСОБА_1 неодноразово звертався з позовами до адміністративного суду на неправомірні дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо перерахунку його пенсії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року (яке набрало законної сили 14 січня 2022 року) у справі № 500/6813/21 визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо непроведення з 01 грудня 2019 року перерахунку та виплати основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» оновленої довідки від 26 серпня 2021 року № 2021/1537 про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Зобов'язано ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» від 26 серпня 2021 року № 2021/1537, з урахуванням зазначених у ній відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, відповідно до статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та забезпечення деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року (набрало законної сили 07 серпня 2023 року) у справі № 500/1044/23 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Тернопільській області задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01 квітня 2022 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713. Зобов'язано ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2 000 грн, починаючи з 01 квітня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, слід звернути увагу на те, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір; спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (пункти 1, 2, 8 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно із пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба є діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Верховний Суд керується тим, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 570/4129/20.
Предметом даного позову є вимоги позивача про визнання дій протиправними та стягнення з ГУ ПФУ в Тернопільській області, за рахунок коштів Державного бюджету України, грошових сум, що утворилися як заборгованість із невиплаченої пенсії. Окрім того, позивач просить компенсувати йому моральну шкоду, яку він зазнав у зв'язку з тривалою невиплатою зазначених пенсійних коштів.
Підставами для звернення до суду та обґрунтуванням заявлених вимог є факт невиконання ГУ ПФУ у Тернопільській області судових рішень адміністративних судів. У цих рішеннях орган пенсійного фонду був прямо зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії позивача та провести всі належні йому виплати. Однак відповідач тривалий час не виконав покладених на нього судом обов'язків, що й стало підставою для пред'явлення цього позову.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17, від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
У постанові від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, що спір щодо недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2025 року у справі № 554/1326/24 Верховний Суд звертає увагу на те, що позов про відшкодування моральної шкоди пред'явлено в одному провадженні з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за публічно-правовим зобов'язанням, тому такі позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до вказаного, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли до висновку про закриття провадження у справі, оскільки позовні вимоги позивача перебувають у взаємному зв'язку та повинні розглядатися в одному процесі. Вимога про відшкодування моральної шкоди була заявлена разом із вимогами про визнання дій протиправними та відшкодування майнової шкоди, що фактично становить різницю між сумою пенсії, присудженою рішенням суду та реально виплаченими пенсійними коштами.
З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що правовідносини, які виникли між сторонами, мають адміністративно-правову природу. Саме тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, заявлена у поєднанні з іншими вимогами публічно-правового характеру, повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 серпня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров