08 січня 2026 року
м. Київ
справа № 185/9796/24
провадження № 61-16603ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокаткою Шелудько Оксаною Олександрівною, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
Обставини справи
1. У вересні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просило суд стягнути з відповідачки заборгованість: за кредитним договором № 8472638 від 03 жовтня 2023 року в розмірі 59 341,05 грн; за договором позики № 6196551 від 22 вересня 2023 року у розмірі 14 180,75 грн; за договором позики № 4943852 у розмірі
30 940,00 грн.; за кредитним договором № 03065-10/2023 від 09 жовтня 2023 року в розмірі 36 200,00 грн; за кредитним договором № 17137-09/2023 від 13 вересня 2023 року у розмірі 61 250,00 грн; за кредитним договором № 15872-09/2023
від 12 вересня 2023 року в розмірі 61 500,00 грн; за кредитним договором
№ 14887-09/2023 від 12 вересня 2023 року в розмірі 11 550,00 грн, а всього у загальному розмірі 274 961,80 грн.
Всупереч умовам вказаних кредитних договорів та договорів позики, відповідачка не виконала свого зобов'язання щодо повернення коштів. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів. 3 моменту отримання права вимоги до Відповідачки позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
2. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2025 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість:
- за кредитним договором № 8472638 від 03 жовтня 2023 року в розмірі
59 341,05 грн, з яких: 15 300, 00 грн - заборгованість за основною сумою боргу;
42 341,05 грн заборгованість за відсотками; заборгованість за комісією -
1 700,00 грн;
- за договором позики № 6196551 від 22 вересня 2023 року в розмірі 14 180,75 грн, з яких: 5000, 00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 9 180, 75 грн - заборгованість за відсотками;
- за кредитним договором № 03065-10/2023 від 09 жовтня 2023 року в розмірі 36 200,00 грн, з яких: 8 000, 00 грн - заборгованість за основною сумою боргу;
28 200,00 грн - сума заборгованості за відсотками;
- за кредитним договором № 17137-09/2023 від 13 вересня 2023 року в розмірі 61 250,00 грн, з яких 10 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу;
51 250,00 грн - сума заборгованості за відсотками;
- за кредитним договором № 15872-09/2023 від 12 вересня 2023 року в розмірі 61 500,00 грн, з яких 10 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу;
51 500,00 грн - сума заборгованості за відсотками;
- за кредитним договором № 14887-09/2023 від 12 вересня 2023 року в розмірі 11 550,00 грн, з яких 2 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу;
9 550,00 грн - сума заборгованості за відсотками;
Всього стягнуто заборгованість у загальному розмірі 244 021,80 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
3. Постановою від 26 листопада 2025 року Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу представниці ОСОБА_1 адвокатки Шелудько О. О. залишив без задоволення, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2025 року в оскаржуваній частині - без змін.
Узагальнені доводи касаційної скарги
4. 31 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , у інтересах якої діє адвокатка Шелудько О. О., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року в оскаржуваній частині та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
5. Заявниця, як підставу касаційного оскарження, зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі
№ 200/5647/18, від 30 червня 2023 у справі № 274/7221/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц,
від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891-15, від 26 жовтня 2022 року у справі
№ 333/5483/20, від 17 грудня 2021 року у справі № 278/2177/15-ц), від 03 липня
2019 року у справі №342/180/17.
6. Заявниця наголосила, що судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза належною правовою оцінкою ключову обставину справи - відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт надання кредитних коштів, їх рух, а також порядок і період нарахування відсотків.
7. Також як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 послалась, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо зменшення саме договірних відсотків, а також необхідності забезпечення єдності судової практики та формування чітких критеріїв застосування статті 625 ЦК України у кредитних правовідносинах.
8. Також ОСОБА_1 просила звільнити її від сплати судового збору.
Позиція Верховного Суду
9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
10. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
11. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята
статті 19 ЦПК України).
12. Ціна позову у цій справі в загальному розмірі становить 274 961, 80 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн * 250 = 757 000,00 грн).
13. Отже ця справа, виходячи з ціни позову, за загальним правилом належить до категорії справ, рішення у яких відповідно до пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню.
14. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
15. Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України.
16. Обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом за змістом касаційної скарги у цій справі не встановлено.
17. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
18. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
19. Відмова у відкритті касаційного провадження у справі, яка не підлягає касаційному оскарженню, відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
20. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
21. Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
22. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, а підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Судом не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
23. Оскільки Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, то питання про звільнення від сплати судового збору не вирішується.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої
статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокаткою Шелудько Оксаною Олександрівною, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак Є. В. Синельников В. В. Шипович