08 січня 2026 року
м. Київ
справа № 296/8396/24
провадження № 61-16507ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Козирєв Ігор Миколайович, на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 березня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Житомирська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому просила зобов'язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкод у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 1810136600:03:020:0080, площею 0,0286 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: здійснити демонтаж самочинно збудованих конструкцій, що перешкоджають відкриттю воріт на територію вказаної земельної ділянки.
28 березня 2025 року Корольовський районний суд м. Житомира ухвалив рішення, залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року, яким позов задовольнив. Зобов'язав
ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 1810136600:03:020:0080, а саме: здійснити демонтаж самочинно збудованих конструкцій, що перешкоджають відкриттю воріт та доступу на територію земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:03:020:0080 площею 0,0286 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішив питання про розподіл судових витрат.
25 грудня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 березня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року в указаній справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом здійснення демонтажу самочинно збудованих конструкцій.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Справа № 296/8396/24 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Згідно зі змістом статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями і, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Зазначення у постанові апеляційного суду про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Житомирська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Козирєв Ігор Миколайович, на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 березня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов