Ухвала
Іменем України
07 січня 2026 року
м. Київ
справа № 757/35518/25
провадження № 61-15089ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих коштів,
У липні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь безпідставно набуті кошти у розмірі 1 550 100,24 грн, а також 3 % річних та інфляційні втрати за час прострочення повернення коштів.
Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 05 серпня 2025 року відкрив провадження у справі та призначив її розгляд за правилами загального позовного провадження.
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , у якому просила усунути їй перешкоди у користуванні автомобілем марки «Porsche Cayenne», 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та витребувати вказаний автомобіль з незаконного володіння ОСОБА_2 на її користь.
Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 21 жовтня 2025 року відмовив у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні та витребування майна.
Київський апеляційний суд постановою від 23 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року - без змін.
24 грудня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та питання про прийняття зустрічного позову направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що обидва позови є взаємопов'язаними, їх спільний розгляд є доцільним, оскільки грошові кошти у розмірі 1 550 100,24 грн, які є предметом стягнення за первісним позовом, були сплачені позивачем саме як відшкодування вартості автомобіля «Porsche Cayenne» на виконання вироку суду, який згодом був скасований. Отже, задоволення вимоги про повернення коштів без одночасного вирішення питання про повернення автомобіля, який фактично перебуває у володінні позивача, призведе до порушення майнового балансу сторін та подвійного збагачення позивача, який залишить у себе і транспортний засіб, і грошові кошти.
Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини другої статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
У пунктах 43, 44 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 (провадження № 12-24гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 (провадження № 12-13гс19) зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність з первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19) вказано, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).
Судами встановлено, що предметом первісного позову є вимога про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі коштів у розмірі 1 550 100,24 грн, а також 3 % річних та інфляційні втрати за час прострочення повернення коштів. Підставами позову є факт сплати коштів та факт відпадіння правової підстави (скасування вироку суду).
Предметом зустрічного позову є вимога про усунення перешкод у користуванні автомобілем марки «Porsche Cayenne», 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та витребування автомобіля із незаконного володіння. Підставами позову є наявність права власності (чи іншого речового права) у позивача за зустрічним позовом, факт незаконного володіння майном відповідачем та відсутність у нього правових підстав для такого володіння.
Наведене свідчить, що позовні вимоги первісного і зустрічного позовів ґрунтуються на різних підставах та мають різний предмет.
Встановивши, що первісний та зустрічний позови не взаємопов'язані, вимоги за цими позовами мають різний предмет доказування, дослідженню підлягають різні обставини та відповідні до них правовідносини, задоволення зустрічного позову не може повністю або частково виключити задоволення первісного позову, у зв'язку з чим їх спільний розгляд є недоцільним, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 .
Повернення зустрічного позову не призвело до порушення права ОСОБА_1 на доступ до суду, оскільки таке повернення не перешкоджає зверненню до суду з позовом на загальних підставах.
Щодо первісного позову, то згідно із відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, Печерським районним судом м. Києва 25 грудня 2025 року ухвалено рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів.
У разі незгоди із цим рішенням суду відповідач має право оскаржити його в апеляційному порядку.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають. Крім того, аналогічним аргументам заявника вже була надана належна оцінка судом апеляційної інстанції.
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про зупинення розгляду справи до розгляду цієї касаційної скарги.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов