24 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 355/1205/18
провадження № 61-3638св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді доповідача - Сердюка В. В.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріко-Плюс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
треті особи: Відділ у Баришівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Товарна біржа «Баришівська універсальна», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тетерська Оксана Юріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Окунєв Ігор Сергійович, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКО-ПЛЮС», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: відділ у Баришівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Товарна біржа «Баришівська універсальна», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Тетерська Оксана Юріївна, про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства та визнання недійсним договору купівлі-продажу,
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріко-Плюс» (далі - ТОВ «Ріка-Плюс»), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Відділ у Баришівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відділ ГУ Держгеокадастру у Київській області), Товарна біржа «Баришівська універсальна», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тетерська О. Ю., про визнання недійсним рішення зборів учасників ТОВ «Ріка-Плюс» від 18 серпня 2010 року № 2, визнання державних актів недійсними.
Баришівський районний суд Київської області рішенням від 21 січня 2022 року
відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Київський апеляційний суд постановою від 06 грудня 2022 року рішення Баришівського районного суду Київської області від 21 січня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив та:
- визнав недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Ріко-Плюс» від 18 серпня 2010 року № 2;
- визнав недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 251749, зареєстрований 21 грудня 2010 року за № 021093500324, кадастровий номер 3220280400:02:028:0195, та державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 251692, зареєстрований 26 листопада 2010 року за № 021093500080, кадастровий номер 2517493220280400:02:028:0196;
- визнав недійсним договір купівлі-продажу між ТОВ «Ріко-Плюс» та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , укладений 19 березня 2013 року.
Стягнув з ОСОБА_2 , ТОВ «Ріко-Плюс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 судовий збір з кожного по 920, 21 грн.
13 березня 2023 року ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат Сологуб С. А., засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у цій справі, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року та залишити в силі рішення Баришівського районного суду Київської області від 21 січня 2022 року.
Верховний Суд постановою від 15 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат Сологуб Сергій Анатолійович, залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року без змін.
11 листопада 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Окунєв І. С. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката, понесених у зв'язку з касаційним розглядом справи, у розмірі 40 000,00 грн.
03 грудня 2025 року ОСОБА_5 , в інтересах якого діє Сологуб С. А., через систему «Електронний суд» надав заперечення, в яких просить залишити заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення без задоволення, мотивуючи це тим, що оскільки позивач чи його представник не заявляли клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу до прийняття Верховним Судом постанови у справі, тому відсутні підстави для задоволення заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
- стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
- суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
- судом не вирішено питання про судові витрати;
- суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею
430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 ,
в інтересах якого діє адвокат Окунєв І. С., про ухвалення додаткового судового рішення, урахувавши заперечення ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат Сологуб С. А., колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 з огляду на таке.
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасне подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:
право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19);
процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, пункт 20 постанови від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21);
правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 620/2936/20).
У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 зазначено, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.
Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (у суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18).
Згідно із частинами першою, другою статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Якщо справа розглядається в суді касаційної інстанції, то першою заявою по суті особи, яка не зверталася із касаційною скаргою, є відзив на касаційну скаргу.
Заявник зазначає, що представництво ОСОБА_1 в суді касаційної інстанції здійснювалося адвокатом Окунєвим І. С. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 17 червня 2022 року.
Згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) від 11 листопада 2025 року до договору про надання правової допомоги від 17 червня 2022 року сума гонорару за надання клієнту правової допомоги за цим актом визначена сторонами в сумі 40 000,00 грн.
Разом із тим, ані позивач, ані його представник під час касаційного розгляду справи не скористалися процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, у поданому до Верховного Суду клопотанні про закриття касаційного провадження від 02 червня 2023 року не зазначили попереднього (орієнтовного) розрахунку сум витрат на правничу допомогу, які позивач поніс, або які очікував понести у зв'язку з касаційним розглядом справи, у позовній заяві не зазначили про намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, а також про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення.
За таких обставин колегія суддів Верховного Суду виснує про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Окунєв І. С., про ухвалення додаткового судового рішення.
Керуючись статтями 137, 141, 270, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Окунєв Ігор Сергійович, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКО-ПЛЮС», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: відділ у Баришівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Товарна біржа «Баришівська універсальна», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Тетерська Оксана Юріївна, про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства та визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовити.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Сердюк
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська