30 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 487/5163/20
провадження № 61-13787ск25
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Заводський районний у місті Миколаєві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту родинних відносин та внесення змін до актового запису про народження,
09 серпня 2025 року ОСОБА_1 вперше засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 травня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявнику, на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, оскільки у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 вдруге подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва
від 20 червня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду
від 16 травня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій необхідно навести підстави для поновлення та надати відповідні докази. Крім цього, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги в якій, з урахуванням статті 409 ЦПК України, зазначити яке судове рішення має прийняти суд касаційної інстанції за результатами розгляду його касаційної скарги та обґрунтувати пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, на який заявник посилається, як на підставу касаційного оскарження судового рішення.
Вказану ухвалу суд касаційної інстанції надіслав засобами поштового зв'язку на адресу заявника, яку він вказав в своїй касаційній скарзі:
АДРЕСА_1 та яку останній отримав 07 грудня 2025 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення
№ RO 68026689795.
Тобто строк на усунення недоліків касаційної скарги, який встановлено ухвалою від 06 листопада 2025 року, розпочався для заявника 07 грудня
2025 року та закінчився 16 грудня 2025 року.
Заяву про усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду засобами поштового зв'язку 22 грудня 2025 року, тобто з пропуском встановленого судом строку на вчинення процесуальної дії.
ОСОБА_1 , отримавши 07 грудня 2025 року ухвалу про залишення касаційної скарги без руху засобами поштового зв'язку, пропустив строк на усунення недоліків.
Клопотання про поновлення строку на усунення недоліків касаційної скарги заявник не подавав до суду.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що постановляється відповідна ухвала.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Частинами п'ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.
Отримавши ухвалу Верховного Суду від 06 листопада 2025 року, заявник не виконав у відведений судом строк (10 днів) вимог ухвали, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 жовтня 2020 року в справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) виснувала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам - членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури в суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення в справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі, оскільки згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України в разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 44, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 травня 2025року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Заводський районний у місті Миколаєві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту родинних відносин та внесення змін до актового запису про народження, визнати неподаною та повернути.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко