8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" січня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3968/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "РП-ГРУП"
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РП-ГРУП" в якій просить суд стягнути заборгованість за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 041-16377,01 від 01.01.2021, а саме:
- 3% річних за період з 01.03.2022 по 18.10.2022, з 15.02.2023 по 20.02.2023 у сумі 906,53 грн;
- інфляційні втрати за період з травня 2022 року по липень 2022 року; жовтень 2022 року у сумі 7 308,79 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач допустив прострочення платежів за електроенергію, чим порушив свої зобов'язання за Договором № 041-16377,01 від 01.01.2021, у зв'язку з чим здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат у загальній сумі 8 215,32 грн станом на 01.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 922/3968/25 постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
18.11.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №26861), в якому відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування заперечень відповідач вказує, що позивачем до позову додано укладений між сторонами Договір реструктуризації заборгованості №16377,01-р від 07.07.2022, з якого вбачається, що позивач у справі - Кредитор та відповідач у справі - боржник домовились про реструктуризацію кредиторської заборгованості що виникла у Боржника перед Кредитором та не погашена згідно з договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2021 №041-16377,01, шляхом розстрочення на 2 (два) календарних місяці. Відповідач згідно Договору реструктуризації визнав та сплатив Кредитору заборгованість у сумі 76 898, 52 грн, що утворилася у Боржника перед кредитором станом на 30.06.2022 року та підтверджувалась актом звіряння, а саме: електроенергія - 76834,10 грн; пеня - 55,77 грн; 3% річних - 8,65 грн. Проте у вказаному акті звіряння станом на 30.06.2022 Кредитор не зазначив інфляційні втрати взагалі за період з січня 2022 року по червень 2022 року включно, а також сума 3% річних за період з січня 2022 року по червень 2022 року включно не відповідає сумі, вказаній в позовній заяві. Відповідач вказує, що сторони самостійно визначили суму заборгованості, яка підлягає погашенню, і не включили до неї інфляційні втрати за період 01.2022-06.2022, а також визначили інший розмір 3 % річних, ніж той, який заявлено у позові. Водночас Позивач в позовній заяві № 23-12-3758 від 07.11.2025 стверджує протилежне та зазначає, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат було здійснено до укладення Договору реструктуризації, що прямо суперечить взаємно підписаному сторонами акту звіряння від 07.07.2022.
24.11.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №273203), в якому позивач доводи, викладені у відзиві на позов, відхиляє та просить позов задовольнити. Вказує, що згідно договору реструктуризації №16377,01-р від 07.07.2022 відповідач визнав та сплатив Позивачу заборгованість за Договором № 041- 6377,01 у сумі 76 898,52 грн., що утворилась станом на 30.06.2022. При цьому вказаний договір не змінив умови договору 041-6377,01, що укладений між сторонами, вони залишилися незмінними. На час підписання договору реструктуризації до суми заборгованості, що погоджена у договору, не увійшли нараховані суми 3 % річних та індексу інфляції, які є предметом позову, що не позбавляє позивача нарахувати та заявити їх до стягнення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Рапід - Прес" (далі - Відповідач, Споживач) було надано 01.01.2021 до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (далі - Позивач, Постачальник) заяву-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозицій Постачальника, яка підписана директором від відповідача (а.с. №17).
Згідно вказаної Заяви суб'єктом господарювання є Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапід - Прес", адреса об'єкта (точки) комерційного обліку: Харківський район, смт. Безлюдівка, вул. Піщана, 1.
Також, як вбачається із Заяви, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила роздрібного ринку), та ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) на сайті електропостачальника ПрАТ "Харківенергозбут" (далі - Постачальник) в мережі Інтернет за адресою: www.zbutenergo.kharkov.ua, споживач приєднався до умов Договору на умовах комерційної пропозиції Постачальника № 11, а отже договір про постачання електричної енергії споживачу № 041-16377,01 від 01.01.2021 (далі - Договір) вважається укладеним.
17.05.2021 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду до Договору № 041-16377,01 щодо здійснення електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів (далі - Система ЕДО) (а.с. №26-27).
Згідно з п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 5.5 договору встановлено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.
Згідно п. 5.6 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.
Згідно з умовами п. 4 Комерційної пропозиції № 1/23П від 01.01.2023 оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати, визначеної на підставі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії у попередньому розрахунковому періоді.
Попередня оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем до 01 числа місяця, наступного за місяцем, в якому був отриманий рахунок на попередню оплату.
Відповідно до п. 5.8 договору встановлено, якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному “Правилами роздрібного ринку електричної енергії», затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312. У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені.
Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у Комерційній пропозиції.
Пунктом 5.9 Договору передбачено, що у разі виникнення у Споживача заборгованості за електричну енергію за цим Договором Споживач повинен звернутися до Постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою Постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) Споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від здійснення поточних платежів за цим Договором.
Відповідно до п.6.2 Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору).
Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1/23П від 01.01.2023, передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції та п. 4 комерційної пропозиції Постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Також, 25.04.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-16377,01 від 01.01.2021.
Пунктом 1 додаткової угоди сторони погодили, що у зв'язку зі зміною найменування Споживача СТОРОНИ домовились
1.1. У Преамбулі Договору та у всіх додатках, які с невід'ємною частиною Договору, слова "найменування споживача ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМПАНІЯ РАПІД-ПРЕС" замінити на слова "найменування Споживача Товариство з обмеженою відповідальністю “РП-ГРУП»".
07.07.2022 між сторонами укладено Договір реструктуризації заборгованості №16377,01-р (далі - договір реструктуризації ).
Пунктом 1.1. договору реструктуризації у порядку та на умовах, визначених цим договором, Кредитор та Боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості що виникла у Боржника перед Кредитором та не погашена згідно з договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2021 № 041-16377,01 (далі - Договір про постачання), шляхом розстрочення на 2 (два) календарних місяці.
Боржник визнає та сплачує Кредитору заборгованість за Договором про постачання у сумі 76 898,52 гривень (Сімдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто вісім гривень п'ятдесят дві копійки), що утворилася у Боржника перед Кредитором станом на 30.06.2022 та підтверджується актом звіряння (Додаток 1 до цього Договору, а саме: Електроенергія - 76 834,10 гривень (Сімдесят шість тисяч вісімсот тридцять чотири гривні десять копійок);
Пеня - 55,77 (п'ятдесят п'ять гривень сімдесят сім копійок);
3% річних - 8,65 (вісім гривень шістдесят п'ять копійок).
1.3. Інші умови Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2021 № 041-16377,01 залишаються незмінними, і Сторони підтверджують щодо них свої зобов'язання (п. 1.2. договору реструктуризації).
Позивач вказує про те, що здійснив постачання електричної енергії у період з січня 2022 року по січень 2023 року.
При цьому у матеріалах справи містяться докази сплати погодженої суми заборгованості у розмірі 76834,10 грн за електричну енергію, 55,77 грн пені та 8,65 грн 3% річних, що нараховані за період: січень 2022 року та лютий 2022 року, відповідачем, що підтверджуються платіжними дорученнями: №10573 від 19.07.2022 на суму 9100,00 грн; №10590 від 22.07.2022 на суму 15000,00 грн; №10593 від 26.07.2022 на суму 23481,47 грн; №10778 від 01.09.2022 на суму 38417,05 грн; №10891 від 19.09.2022 на суму 9028,00 грн; №10907 від 21.09.2022 на суму 4969,66 грн; №11154 від 18.10.2022 на суму 3679,12 грн; №12199 від 20.02.2023 на суму 20791,72 грн.
Позивач вказує про несвоєчасне виконання договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-16377,01 від 01.01.2021, тому здійснив нарахування: 3% річних за період з 01.03.2022 по 18.10.2022, з 15.02.2023 по 20.02.2023 у сумі 906,53 грн та інфляційних втрат за період з травня 2022 року по липень 2022 року; жовтень 2022 року у сумі 7 308,79 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із Договору про постачання електричної енергії споживачу №041-16377,01 від 01.01.2021. В подальшому між сторонами укладено договір про реструктуризацію заборгованості №16377,01-р від 07.07.2022, яким сторони погодили визнання та сплату відповідачем заборгованості за Договором про постачання у сумі 76 898,52 гривень, що утворилася у Боржника перед Кредитором станом на 30.06.2022, а саме: Електроенергія - 76 834,10 грн; пеня - 55,77 грн; 3% річних - 8,65 грн, що нараховані за січень 2022 року та лютий 2022 року.
Відповідач сплатив суму боргу у розмірі 76834,10 грн за електричну енергію, 55,77 грн пені та 8,65 грн 3% річних, що нараховані за період: січень 2022 року та лютий 2022 року, відповідачем, що підтверджуються платіжними дорученнями, які містяться у матеріалах справи (а.с. №41-42).
Позивач вказує, що через несвоєчасне виконання договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-16377,01 від 01.01.2021, здійснив нарахування: 3% річних за період з 01.03.2022 по 18.10.2022, з 15.02.2023 по 20.02.2023 у сумі 906,53 грн та інфляційних втрат за період з травня 2022 року по липень 2022 року; жовтень 2022 року у сумі 7 308,79 грн.
Судом не приймаються доводи відповідача викладені у відзиві на позов з огляду на наступне.
Як вже встановлено судом вище, між сторонами укладено договір реструктуризації. За умовами цього договору позивач та відповідач домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості, що виникла у Боржника перед Кредитором та не погашена згідно з договором про постачання, шляхом розстрочення на 2 (два) календарних місяців.
При цьому сторони погодили, що відповідач як боржник визнає та сплачує позивачу заборгованість за Договором про постачання у сумі 76 898,52 гривень, що утворилася у Боржника перед Кредитором станом на 30.06.2022 року та підтверджується актом звіряння, а саме: Електроенергія - 76 834,10 грн; пеня - 55,77 грн; 3% річних - 8,65 грн.
Також, сторони погодили, що інші умови Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2021 № 041-16377,01 залишаються незмінними, і Сторони підтверджують щодо них свої зобов'язання (п. 1.2. договору реструктуризації).
До суми заборгованості, що погоджена сторонами у Договорі реструктуризації, увійшла сума 3% річних за січень та лютий 2022 року, у даній справі позивач здійснив нарахування та просить стягнути: 3% річних за період з 01.03.2022 по 18.10.2022, з 15.02.2023 по 20.02.2023 у сумі 906,53 грн та інфляційних втрат за період з травня 2022 року по липень 2022 року; жовтень 2022 року у сумі 7 308,79 грн.
Погодження сторонами у договорі реструктуризації суми заборгованості, наявної станом на 30.06.2025, не є відмовою Позивача від права вимоги оплати 3 % річних та індексу інфляції, що передбачені умовами Договору № 041-16377,01 та не є підставою звільнення Відповідача від зобов'язань передбачених п. 8 Комерційною пропозицією № 1/23П, яка є невід'ємним додатком до Договору № 041- 16377,01.
Верховний Суд у своїх постановах, неодноразово зазначав, що акт звірки розрахунків не є належним доказом саме факту здійснення будь-яких господарських операцій, натомість може підтверджувати наявність заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.
При цьому суд враховує, що відповідно до практики Верховного Суду (постанови від 18.09.2019 у справі № 904/5545/18, від 27.07.2018 у справі № 905/1141/16, так і в постановах від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18) акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Тобто, сам лише акт звірки, підписаний уповноваженими на його підписання особами не може бути достатнім доказом заборгованості, якщо інформація, відображена в ньому не підтверджена первинними документами.
Так само суд зазначає, що твердження відповідача про те, що підписання акту звірки взаєморозрахунків підтверджує погодження сторонами суми заборгованості та відсутності можливості після його підписання для нарахування інфляційних та 3% річних не відповідає вказаним вище висновкам Верховного Суду.
Також суд зазначає, що твердження відповідача, про те, що сторони самостійно визначили суму заборгованості, яка підлягає погашенню, і не включили до неї інфляційні втрати за період 01.2022- 06.2022, а також визначили інший розмір 3 % річних, ніж той, який заявлено у позові, не підтверджується договором реструктуризації.
Згідно з пунктом 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Відповідно до п. 5.8 Договору № 041-16377,01 якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному “Правилами роздрібного ринку електричної енергії», затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312. У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені.
Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у Комерційній пропозиції.
Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1/23П від 01.01.2023, передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції та п. 4 комерційної пропозиції Постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18, про те що з огляду на вимоги статей 79,86, частини п'ятої статті 236, статті 237 ГПК України господарський суд у вирішенні спору має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, сталося невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Близька правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.09.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18 та від 02.03.2018 у справі № 927/467/17.
Суд перевіривши періоди нарахування інфляційних втрат та 3% річних та здійснені нарахування за допомогою калькулятору системи “Ліга», з урахуванням проведених відповідачем погашень за договором про реструктуризацію вважає нарахування інфляційних втрат та 3% річних арифметично вірним, відповідно до цього позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 906,53 грн та інфляційних втрат у сумі 7308,79 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ураховуючи те, що позов задоволено повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю в сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 130, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РП-ГРУП" (вул. Алчевських, 2, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 38397987) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (вул. Гоголя, буд. 10, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 041-16377,01 від 01.01.2021, а саме: 3% річних за період з 01.03.2022 по 18.10.2022, з 15.02.2023 по 20.02.2023 у сумі 906,53 грн; інфляційні втрати за період з травня 2022 року по липень 2022 року; жовтень 2022 року у сумі 7 308,79 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "12" січня 2026 р.
СуддяЮ.Ю. Мужичук