ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.01.2026Справа № 910/11795/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудзапчастина»
до Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
про стягнення 98 939, 17 грн.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудзапчастина» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 98 939, 17 грн, з яких: 51 098, 48 грн основна заборгованість за договором, 449, 39 грн три процента річних та 47 391, 30 грн безпідставно набутих коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив у повному обсязі за договором поставки товар та безпідставно утримує та не повертає кошти за гарантією.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду сторони отримали у встановленому законом порядку.
22.10.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить в їх задоволені відмовити.
Оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
За результатом проведення публічної процедури закупівлі 34330000-9 запасних частин до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів Лот № 1 ДК 021:2015 34330000-9, між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) 27.11.2024 укладено договір поставки УГВ 1396/30-24, за яким Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів (Запчастини до електричної системи (далі - Товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до Договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами), а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару Постачальником для прийняття Покупцем (п. 1.1. Договру).
Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується у специфікації/-ях (далі - Специфікація/-ії), яка/і є Додатком/ми №1 до Договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки Товару визначається графіком/ми поставки Товару, який/і є Додатком/ми № 3 до Договору та є його невід'ємною частиною/ами.
27.11.2024 між сторонами укладено Специфікацію № 1 на поставку Товару: генератор 612600090401 - 26 шт.; генератор 6126300600248 - 16 шт.; генератор 1002085115 - 2 шт.; генератор 612630060039 - 12 шт.; датчик ПНВТ 612600081583 - 4 шт.; датчик обертів колінчастого валу 621630030007 - 2 шт.; датчик окису азоту 1005896739 - 15 шт.; електромуфта приводу вентилятора 612600061489 - 2 шт.; стартер 1002014660 - 12 шт.; стартер 1002085137 - 5 шт.
Загальна вартість товару за вказаною специфікацією складає 947 826, 00 грн. Виробник Товару: Weichai Power Company Ltd, Китай.
За умовами п. 2 Специфікації № 1 умови поставки товару: DDP - склад (станція) згідно адреси, вказаних в п. 10.1 даної Специфікації.
Строк поставки товару відповідно до Графіка поставки товару (додаток № 3) становить 120 календарних днів з дати укладання Договору поставки (п. 3 Специфікації).
Відповідно до п. 5.2. Договору, датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в Додатку № 4 до цього Договору, який є невід'ємною частиною (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі Постачальником товару для прийняття Покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товарно-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття.
Згідно п. 4 Специфікації оплата товару здійснюється по факту прийняття протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.
На виконання умова договору позивачем поставлено відповідачу товар за видатковими накладними: № 577 від 15.04.2025 на суму 69 528, 00 грн; № 580 від 15.04.2025 на суму 415 854, 00 грн; № 584 від 15.04.2025 на суму 56 220, 00 грн та № 639 від 28.04.2025 на суму 406 224, 00 грн.
Позивач вказує, що оскільки сторонами договору поставки погоджено поставку товару виробництва країни Китай, позивачем здійснено замовлення товару у Компанії GUANGZHOU QIDASHENG TRADING CO, LIMITED в межах дії міжнародного Контракту № GQTILG/23 від 21.09.2023.
Проте, 13.03.2025 Компанією GUANGZHOU QIDASHENG TRADING CO, LIMITED листом від 10.03.2025 позивач був повідомлений про затримку вантажу за Контрактом № GOTILG/23 від 21.09.2023 в порт Одеса, внаслідок відкладення судноплавною лінією MSC заходу судна з контейнером FSCU4670231 за коносаментом MEDUYR484518 в порт Одеса, спричинене пошкодженням іншого судна компанії у вказаному порті в результаті ракетного удару 01 березня 2025 року.
З метою дотримання п. 8.2 Договору поставки позивач листом № 19/03-1 від 19.03.2025 повідомив про настання форс-мажорних обставин та звернувся до Дніпропетровської торгово-промислової палати для отримання відповідного сертифікату.
Після отримання Сертифікату про форс-мажорні обставини № 1200-25-0543 від 31.03.2025, позивач листом № 01/04-2 від 02.04.2025 повідомив про триваючі форс-мажорні обставини та долучив вказаний документ.
Однак, відповідач відмовив у врахуванні повідомлення про настання форс-мажорних обставин за листом № 19/03-1 від 19.03.2025 та надіслав вимогу №302.1-022-4875 від 16.05.2025, в якій вказав про необхідність сплати пені та штрафу в сумі 51 098, 48 грн. протягом 7 робочих днів.
Позивач у відповідь надіслав лист № 22/05 від 22.05.2025 та зазначив, що про існування форс мажорних обставин він дізнався лише 13 березня 2025 року від свого постачальника (виробника товару), отже повідомлення про настання форс-мажорних обставин надіслано на 6 день після того, як він про них дізнався, а отже дотримані строки повідомлення про настання обставин непереборної сили згідно п. 8.2 Договору поставки.
Після отримання Сертифікату про форс-мажорні обставини № 1200-25-1023 від 18.06.2025 позивач листом № 19/06 від 19.06.2025 повідомив про закінчення дії форс-мажорних обставин 01.05.2025 та долучив вказаний документ.
За поставлений товар за вказаними вище видатковими накладними у загальному розмірі 947 826 грн відповідач сплатив позивачу лише 896 727, 52 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 1000143009 від 16.05.2025 на суму 56 220,00 грн; № 1000143010 від 16.05.2025 на суму 69 528, 00 грн; № 1000145234 від 23.05.2025 на суму 415 854, 00 грн та № 1000147070 від 30.05.2025 на суму 355 125, 52 грн.
01.07.2025 позивач направив відповідачу лист-вимогу № 01/07-2 з проханням виконати свої обов'язки за Договором та здійснювати сплату платежів згідно порядку, узгодженого Сторонами в п. 4 Специфікації № 1 до Договору поставки в розмірі 51 098, 48 грн, яка відповідачем задоволена не була, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.
Господарським судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар на умовах визначених договором, що підтверджується наведеними вище видатковими накладними, які підписані відповідачем без зауважень. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати поставленого товару виконав не в повному обсязі, а саме у розмірі 51 098, 48 грн.
Відповідно до п. 4 Специфікації до Договору, оплата в сумі 51 098, 48 грн. здійснюється по факту прийняття протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару. Згідно видаткової накладної № 639 від 28.04.2025 отримання товару відбулось 01.05.2025 про, що вказано у видатковій накладній, а тому строк для оплати вартості отриманого товару сплив 31.05.2025.
З огляду на те, що строк оплати за поставлений товар настав, враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 51 098, 48 грн підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 449, 39 грн 3 % річних за період з 01.06.2025 по 15.09.2025.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 449, 39 грн.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача безпідставно утриманих грошових коштів, сплачені йому Банком як гарантійний платіж за банківською гарантією № 43338/ЮГ-24 від 18.11.2024 в розмірі 47 391, 30 грн.
Відповідно до п. 10.2. Договору, вимоги забезпечення виконання зобов'язань по Договору Постачальником: забезпечення виконання зобов'язань по Договору здійснюється до укладання Договору в один із способів:
- у формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов'язань поданому Договору повинна бути перерахована Постачальником на окремий рахунок, наданий Покупцем та повинна бути 5 % від загальної вартості (ціни) Договору; або
- надання банківської гарантії виконання зобов'язань по Договору. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у формі банківської гарантії як забезпечення виконання зобов'язань за договором закупівлі, яка є Додатком № 6 до Договору, та її сума повинна бути 5 % від загальної вартості (ціни) Договору.
Згідно п. 10.3. Договору, у випадку надання Постачальником забезпечення виконання зобов'язань по Договору у формі грошових коштів, банківської гарантії виконання зобов'язань Покупець повертає Постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити Постачальника вказані в Договорі (для забезпечення виконання зобов'язань по Договору у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов'язань по Договору у формі банківської гарантії виконання зобов'язань) у наступних випадках:
- після виконання Постачальником зобов'язань за Договором в повному обсязі;
- за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення Договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або Договору про закупівлю нікчемним;
- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.
На виконання умов п. 10.2 Договору позивачем була надана банківська гарантія № 43338 від 18.11.2024 на суму 47 391,30 грн за умовами якої Банк-гарант зобов'язується сплатити відповідачу вказану суму у випадку отримання відповідної вимоги без будь-якого обґрунтування та надання інших документів.
19.05.2025 року до позивача надійшов лист №1-1615 від 19.05.2025 від АТ «КБ «ГЛОБУС» з повідомленням про необхідність здійснення гарантійного платежу згідно п. 3.3 Договору про надання гарантії № 43338/ЮГ-24 від 18.11.2024 в розмірі 47 391, 30 грн.
30.05.2025 згідно платіжної інструкції № 2697 позивачем виконано гарантійний платіж та надіслано на реквізити Банку 47 391, 30 грн в якості гарантійного платежу за Договором про надання гарантії №43338/ЮГ-24 від 18.11.2024.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
За приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Зазначене викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 № 910/1238/17, від 26.06.2018 № 910/9072/17.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Вказаний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 № 904/2444/18, від 23.04.2019 № 918/47/18, від 23.01.2020 № 910/3395/19.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, де зазначено, що боржник (принципал) має право звернутися до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України (п. 56); принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала (п. 59).
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 № 917/1739/17, від 20.06.2019 № 910/6433/18, від 21.02.2020 № 910/4460/19, від 14.01.2019 № 910/3777/18.
В п. 5.60. постанови Верховного Суду від 25.09.2024 № 910/12114/23 вказано, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання Договору, а не певне порушення строків його виконання. Водночас відповідач не позбавлений права вжити передбачені законом та Договором заходи задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань.
Умовами п. 10.3. Договору передбачено обов'язок відповідача повернути забезпечення виконання Договору після виконання позивачем укладеного між сторонами договору у повному обсязі протягом п'яти банківських днів з гарантійної дати оплати.
Отже, підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання.
Матеріалами справи підтверджується виконання з боку позивача свого обов'язку щодо виконання умов договору поставки товару відповідачу.
Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повернув позивачу суму отриманої гарантії від банку у розмірі 47 391, 30 грн.
Викладені у відзиві на позов аргументи не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують доводів позивача та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
З врахуванням викладеного Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вимога позивач про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст. 1212 ЦК України грошових коштів у розмірі 47 391, 30 грн також підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПЕЦБУДЗАПЧАСТИНА» (49101, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Антоновича Володимира, будинок 18, квартира 51, ідентифікаційний код 44634250) основну заборгованість у розмірі 51 098 (п'ятдесят одну тисячу дев'яносто вісім) грн 48 коп., 3 % річних у розмірі 449 (чотириста сорок дев'ять) грн 39 коп., безпідставно набутих коштів у розмірі 47 391 (сорок сім тисяч триста дев'яносто одна) грн 30 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва