ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.01.2026Справа № 910/13610/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І АМ ГРУП"
до Управління поліції охорони в м.Києві
про стягнення 93243,98 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "І АМ ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління поліції охорони в м.Києві про стягнення 93243,98 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що водій автомобіля "Hyundai i30" (державний номерний знак: 310753), з вини якого трапилась ДТП, є працівником Управління поліції охорони в м.Києві, тому саме відповідач, як роботодавець та власник транспортного засобу "Hyundai i30" (державний номерний знак: НОМЕР_1 ) відповідно до ст.ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України повинен сплатити на користь позивача різницю між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу відповідно до звіту №79944 від 27.01.2025 та розміром сплаченої суми страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що становить 93243,98 грн.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.11.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/13610/25 розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
18.11.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
20.11.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позиція позивача.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на таке:
- 14.01.2025 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіля "Hyundai i30", державний номерний знак: НОМЕР_1 ;
- внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності ТОВ "І АМ ГРУП".
- відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 03.02.2025 у справі №755/1498/25, винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія транспортного засобу "Hyundai i30", державний номерний знак: НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ;
- транспортний засіб Hyundai i30, державний номерний знак НОМЕР_1 є службовим та належить Управлінню поліції охорони в м.Києві;
- на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Hyundai i30", державний номерний знак: НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ "СК "ГАРДІАН", згідно із поліса №ЕР-221088277 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
- ТДВ "СК "ГАРДІАН" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 122790,71 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №232401 від 10.03.2025;
- оскільки вартість відновлювального ремонту (фактичний розмір) транспортного засобу "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_2 , у зв'язку з його пошкодженням перевищує розмір, який сплачений ТДВ "СК "ГАРДІАН", з Управління поліції охорони в місті Києві на користь ТОВ "І АМ ГРУП" підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу (фактичним розміром) та розміром завданого матеріального збитку, а саме у сумі 93243,98 грн (216034,69 грн - 122790,71 грн = 93243,98 грн, де: 216 034,69 грн - вартість відновлювального ремонту КТЗ згідно Звіту №79944 від 27.01.2025; 122790,71 грн - розмір страхової виплати, вартість ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (з ПДВ) згідно Звіту №79944 від 27.01.2025).
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечив, посилаючись на таке:
- позивач не надав: жодного доказу на підтвердження збитків, понесених ТОВ "І АМ ГРУП" у зв'язку із проведенням відновлювального ремонту транспортного засобу "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_2 ; доказів, що витрати на відновлення автомобіля понесені саме ТОВ "І АМ ГРУП"; відомостей чи проведений відновлюваний ремонт;
- висновок експерта не є визначальним доказом розміру збитків, оскільки у висновку зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем;
- відсутні докази того, що позивач поніс витрати зі сплати ПДВ, а тому ПДВ не відшкодовується позивачу;
- оскільки ТДВ "СК "ГАРДІАН" здійснило фактичну оплату матеріального збитку у сумі 122790,71 грн, то відсутній предмет спору та у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Згідно із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 Товариство з обмеженою відповідальністю "І АМ ГРУП" є власником транспортного засобу "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_2 (дата реєстрації 03.04.2020).
Згідно із матеріалів справи, 14.01.2025 в м. Києві на проспекті Соборності, 15 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу "Hyundai i30", державний номерний знак: НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 03.02.2025 у справі №755/1498/25, водія транспортного засобу "Hyundai i30", державний номерний знак: НОМЕР_1 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Hyundai i30", державний номерний знак: НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ "СК "ГАРДІАН", згідно із поліса №ЕР-221088277 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до Звіту №79944 від 27.01.2025 про оцінку колісного транспортного засобу "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_2 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_2 становить 216034,69 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складників КТЗ (з ПДВ) - 122790,71 грн.
ТДВ "СК "ГАРДІАН" здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу транспортного засобу "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_2 у розмірі 122790,71 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №232401 від 10.03.2025.
Як підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником транспортного засобу "Hyundai i30", державний номерний знак НОМЕР_1 є Управління поліції охорони в м.Києві.
Посилаючись на те, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_2 , у зв'язку з його пошкодженням перевищує розмір, який сплачений ТДВ "СК "ГАРДІАН", позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Управління поліції охорони в місті Києві на користь ТОВ "І АМ ГРУП" різниці між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та розміром завданого матеріального збитку, що становить 93243,98 грн (216034,69 грн (вартість відновлювального ремонту КТЗ згідно Звіту №79944 від 27.01.2025) - 122790,71 грн (розмір страхової виплати, вартість ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (з ПДВ) згідно Звіту №79944 від 27.01.2025) = 93243,98 грн).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.
Разом з тим, глава 82 Цивільного кодексу України встановлює і правила спеціальних деліктів, які передбачають особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб).
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальними правилом, закріпленим у ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Вина водія автомобіля "Hyundai i30", державний номерний знак: НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , встановлена постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 03.02.2025 у справі №755/1498/25.
Як підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником транспортного засобу "Hyundai i30", державний номерний знак НОМЕР_1 є Управління поліції охорони в м.Києві.
Відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV.
Водночас суд зазначає, що 20.06.2024 року набрав чинності новий Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.
У пункті 6 розділу 6 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3720-IX "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов'язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Оскільки дата початку дії полісу №ЕР-221088277 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів- з 15.06.2024, то зазначений поліс, який був укладений та набрав чинність до введення в дію Закону №3720-IX, продовжує діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такого договору, а на спірні правовідносини поширюються норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де: С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Тобто, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, у разі наявності підстав для його вирахування.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до Звіту №79944 від 27.01.2025 про оцінку колісного транспортного засобу "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_2 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_2 становить 216034,69 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складників КТЗ (з ПДВ) - 122790,71 грн.
Оскільки станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, цивільно правова відповідальність власника автомобіля "Hyundai i30", державний номерний знак: НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ "СК "ГАРДІАН" згідно із полісом №ЕР-221088277 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ТДВ "СК "ГАРДІАН" здійснило на користь ТОВ "І АМ ГРУП" виплату страхового відшкодування в розмірі 122790,71 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №232401 від 10.03.2025.
Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, зроблено висновок, який застосований Верховним Судом, зокрема у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19, про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Таким чином, страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми статті 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача, у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП), виник обов'язок відшкодувати позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, а саме у сумі 93243,98 грн (216034,69 грн (вартість відновлювального ремонту транспортного засобу) - 122790,71 грн (розмір страхової виплати, вартість ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) = 93243,98 грн).
При цьому суд враховує, що за загальним правилом відповідальність є індивідуальною, і саме на особу, яка завдала збитків покладено обов'язок їх відшкодування, однак не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Зазначений висновок узгоджується з приписами ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, відповідно до якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Так, розглядаючи спірні відносини, суд враховує позицію Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 905/1391/19, відповідно до якої тлумачення частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 355/1394/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 426/16825/16-ц, у постанові від 05.12.2018 зазначає, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Оскільки, власником транспортного засобу є Управління поліції охорони в м.Києві та водій автомобіля "Hyundai i30", державний номерний знак: НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди знаходився в трудових відносинах з відповідачем, що останнім не заперечується, то саме Управління поліції охорони в м.Києві несе відповідальність за шкоду завдану внаслідок ДТП, яка відбулася 14.01.2025.
Заперечуючи проти позову відповідач, серед іншого, зазначає про ненадання позивачем належних доказів розміру завданих збитків автомобілю "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_2 , а у висновку зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем. Крім того, відповідач зазначає, що відсутні докази того, що проведені ремонтні роботи та позивач поніс витрати зі сплати ПДВ.
Щодо вказаного, слід зазначити таке.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підтвердження розміру завданих автомобілю "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_2 , збитків позивачем було надано:
- протокол №79944 технічного огляду транспортного засобу від 24.01.2025;
- ремонтну калькуляцію №79944 від 27.01.2025;
- Звіт №79944 від 27.01.2025 про оцінку колісного транспортного засобу "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_2 ;
- платіжну інструкцію №232401 від 10.03.2025, якою ТДВ "СК "ГАРДІАН" здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу транспортного засобу "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_2 у розмірі 122790,71 грн;
Відповідач відповідно до ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України не надав суду жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові та визначеної позивачем суми страхового відшкодування. У матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували визначену страховиком суму страхового відшкодування за вирахуванням фізичного зносу, сплаченої у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася з вини водія автомобіля "Hyundai i30", державний номерний знак: НОМЕР_1 .
При цьому хоча звіт про оцінку транспортного засобу, в тому числі і калькуляція є попереднім оціночним документом, у якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 р. у справі № 922/4013/17).
До того ж, аргументи відповідача щодо необхідності проведення ремонтних робіт автомобіля та доведеності їх сплати суд вважає помилковими, такими, що не ґрунтуються на законі і не відповідають обставинам цієї справи. Позивачем заявлено вимоги, зокрема до відповідача про відшкодування заподіяної його працівником шкоди до якої законом віднесено також і витрати, які особа як вже зробила так і мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Окрім цього, питання врахування податку на додану вартість вирішується у межах страхових правовідносин під час , при відшкодуванні шкоди в деліктних правовідносинах сума відшкодування має забезпечувати повне та реальне поновлення порушеного майнового права потерпілої особи.
Розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України)
У свою чергу позивачем надано докази на підтвердження завданих йому реальних збитків (вартості відновлювального ремонту) у розмірі 216034,69 грн, а відповідачем не спростовано заявлений позивачем розмір шкоди будь-якими іншими належними доказами.
Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, а водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, який є власником такого транспортного засобу, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, що становить 93243,98 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди у сумі 93243,98 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "І АМ ГРУП" про стягнення з Управління поліції охорони в м.Києві шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 93243,98 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
За приписами ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у цьому випадку - витрати на правову допомогу) у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 126 ГПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи копії: договору про надання правничої допомоги №71/24 від 06.09.2024, укладеного між ТОВ "І АМ ГРУП" та Адвокатським бюро "Михайла Сороки"; додаткової угоди №1 від 14.01.2025 до договору про надання правничої допомоги №71/24 від 06.09.2024; рахунку №23 від 18.09.2025; акту виконаних робіт №23 від 19.09.2025; платіжної інструкції №364 від 19.09.2025; та розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги №71/24 від 06.09.2024.
Згідно із наданими позивачем документами, на виконання умов договору Адвокатським бюро було надано позивачу таку правничу допомогу: написання адвокатського запиту до ТДВ "СК "ГАРДІАН" від 03.04.2025 - 1000,00 грн; написання адвокатського запиту до Дарницького районного суду міста Києва від 03.04.2025 - 1000,00 грн; написання вимоги до Управління поліції охорони в м.Києві - 4000,00 грн; написання заяви до Управління поліції охорони в м.Києві - 1000,00 грн; підготовка та подання позовної заяви до суду - 8000,00 грн. Загальна кількість витраченого часу на надання правничої допомоги становить 7,5 год та відповідно вартість надання правничої допомоги при становить 15000,00 грн (вартість години часу адвоката відповідно до додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги №71/24 від 06.09.2024 - 2000,00 грн).
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявив.
Згідно із ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом враховано, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи, суд зазначає, що витрати на правову допомогу у з написання вимоги та заяви до Управління поліції охорони в м.Києві не є доцільними, оскільки спірні правовідносини між сторонами не передбачають обов'язкового досудового врегулювання спору, а тому витрати у сумі 5000,00 грн не підлягають відшкодуванню відповідачем. З приводу витрат з написання адвокатського запиту до Дарницького районного суду міста Києва у сумі 1000,00 грн, то суд зазначає, що очевидною є помилка в акті виконаних робіт та розрахунку суми гонорару, а відтак, вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у цій частині належить задовольнити.
Водночас, керуючись статтями 2, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, характер спору, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги наведенні вище критерії, суд вважає обґрунтованими, співмірними, доцільними та такими відповідають критерію розумності є витрати на правову допомогу у сумі 7500,00 грн. В іншій частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Також за приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням зазначених положень, оскільки позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору за подання цього позову підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2422,40 грн.
Оскільки позивачем сплачено судовий у більшому розмірі, суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору у зв'язку із сплатою судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Управління поліції охорони в м.Києві (04050, місто Київ, вул.Студентська, буд.9; ідентифікаційний код 40109147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "І АМ ГРУП" (02160, м.Київ, вул.Каунаська, буд.13, офіс 8; ідентифікаційний код 41738295) шкоду у сумі 93243,98 грн, витрати на правову допомогу у сумі 7500,00 грн та судовий збір 2422,40 грн.
В іншій частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 12.01.2026.
Суддя С.О. Турчин