ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.01.2026Справа № 910/10959/25
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/10959/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
про стягнення 68534,16 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" про стягнення 68534,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування, згідно Договору добровільного страхування майна FO 1431234 від 01.11.2022, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 68534,16 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як установлено судом, позивач і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідно ухвала суду від 04.09.2025 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді була доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається, що сторони отримали 08.09.2025 ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.09.2025.
22.09.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач не надав до ПАТ «СК «УСГ» документи, що посвідчують право заявника на отримання страхового відшкодування, зокрема, не надав ані довіреність, ані договір оренди, ані свідоцтва про право власності на пошкоджене майно, тобто позивач належними засобами доказування не довів право страхувальника за Договором добровільного страхування майна FO 1431234 від 01.11.2022 на отримання страхового відшкодування.
29.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив та додані до них докази.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.11.2022 між Приватним акціонерним товариством товариство "Страхова група "ТАС" (за договором - страховик) та ПП «Укрпалетсистем» (за договором - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування майна FO 1431234 з додатками, відповідно до умов якого було застраховано майно АЗК та АГЗП № 120 (конструкції з оздобленням, рухоме майно, товари в обороті), розташоване за адресою м. Київ, вул. Канальна, 7.
03.11.2022 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Honda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Канальна в м. Києві, при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю, що рухався в попутному напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроїтися та скоїв з ним зіткнення, внаслідок якого вищевказаний автомобіль відкинуло з дороги, у зв'язку з чим сталося ДТП, що призвело до пошкодження електроопори, рекламного знаку та системи АЗС «UPG».
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 22.11.2022 у справі №753/13780/22 ОСОБА_1 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено майно АЗС «UPG», застраховане у позивача згідно Договору добровільного страхування майна FO 1431234 від 01.11.2022. Пошкодження майна АЗС «UPG» зафіксовані в акті огляду пошкодженого майна з фотододатками, які долучено до матеріалів справи.
Згідно Звіту № 22/606 про незалежну оцінку, складеного суб'єктом оціночної діяльності - ФОП Ільченко Д.В., від 11.11.2022 розмір матеріального збитку визначений у розмірі 68 534,16 грн.
Позивач, відповідно до статті 25 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на момент настання події), на підставі страхового акту № 01642/07/522 від 26.12.2022 та згідно умов Договору добровільного страхування, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 68 534,16 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №308358 від 27.12.2022.
Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору.
Водночас, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 на момент ДТП, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «УСГ» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211032868, за яким останнє взяло на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам, внаслідок експлуатації автомобіля «Honda Civic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , особою відповідальність якої застрахована.
Полісом № 211032868 передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих у розмірі - 160 000,00 грн. та франшиза у розмірі - 0 грн.
16.03.2023 позивач надіслав на адресу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" заяву за вих. № 01312/5223 з підтверджуючими документами про виплату страхового відшкодування в розмірі 68534,16 грн, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Таким чином, оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 68534,16 грн.
Відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що позивач не надав до ПАТ «СК «УСГ» документи, що посвідчують право заявника на отримання страхового відшкодування, зокрема, не надав ані довіреність, ані договір оренди, ані свідоцтва про право власності на пошкоджене майно, тобто позивач належними засобами доказування не довів право страхувальника за Договором добровільного страхування майна FO 1431234 від 01.11.2022 на отримання страхового відшкодування.
Також відповідач зазначив, що за умовами Договору добровільного страхування майна FO 1431234 від 01.11.2022 вигодонабувачем є власник майна, тоді як у справі відсутні докази, що ПП «Укрпалетсистем» є власником пошкодженого майна.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України "Про страхування" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 993 Цивільного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування майна FO 1431234 від 01.11.2022, предметом якого є страхування майно АЗК та АГЗП № 120 (конструкції з оздобленням, рухоме майно, товари в обороті), розташоване за адресою АДРЕСА_1 , було відшкодовано на користь страхувальника - ПП «Укрпалетсистем» 68534,16 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №910/2603/17 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.
При цьому, помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.
Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов'язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.
Це виходить із змісту статей 599 та 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов'язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов'язанні.
При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов'язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.
При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.
У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.
З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що до позивача, який виплатив страхувальнику страхове відшкодування за Договором страхування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України «Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України «Про страхування").
Як встановлено судом вище, позивач у відповідності до умов договору добровільного страхування майна здійснив виплату страхувальнику суми страхового відшкодування у розмірі 68534,16 грн.
Отже, згідно положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» (у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин) до позивача перейшло право вимоги до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом … (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим, виплата страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (порядок, умови, розмір, тощо) регулюється положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.
Отже, відносини щодо виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування (полісом) між страховиком (позивачем), який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування та у зв'язку з цим набув прав кредитора за договором обов'язкового страхування (відбулась заміна кредитора у зобов'язанні), та страховиком за договором обов'язкового страхування (відповідачем) так само регулюються положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.
Заміна кредитора у зобов'язанні жодним чином не може впливати на зміст зобов'язання - права і обов'язки сторін, які виникають у правовідносинах з виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в тому числі на порядок та умови здійснення страховиком цивільно-правової відповідальності страхового відшкодування.
При цьому, суд зазначає, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України).
Тобто, позивач отримав право вимагати від відповідача виплати страхового відшкодування за полісом № № 211032868 на умовах, в порядку та у спосіб, що передбачені положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що була чинна на дату скоєння ДТП).
Згідно ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Як встановлено судом, умовами полісу № 211032868 розмір франшизи встановлено в сумі 0,00 грн. Водночас, ліміт відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих вказаним полісом встановлений у розмірі 160 000,00 грн.
Відповідач доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення (у межах ліміту відповідальності страховика згідно з полісом № 211032868, обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) суми страхового відшкодування у розмірі 68 534,16 грн суду не надав.
Щодо заперечень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, суд відзначає наступне.
Згідно з положеннями статей 73, 74, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Так, позивачем до позовної заяви на підтвердження права користування ПП «Укрпалетсистем» майном, що виступало об'єктом страхування, надано Договір № 20/2021 суборенди майна від 07.09.2021, укладений між ТОВ «Немирів-Ойл» та ПП ПП «Укрпалетсистем», відповідно до умов якого останньому надано право володіння та користування об'єктом оренди - будівлею та спорудою з обладнанням, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Канальна, буд. 7.
Відповідно до п. 7.2. Договору № 20/2021 суборенди майна від 07.09.2021, орендар (ПП «Укрпалетсистем») має право укласти договір страхування щодо об'єкта оренди, де Вигодонабувачем буде являтися орендар.
Сттею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 14.11.2018 року в справі № 2-1383/2010, від 21.03.2018 року в справі № 760/14438/15-ц, від 06.02.2019 року в справі № 554/5323/14, від 19.06.2019 року в справі № 643/17966/14-ц та об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.03.2021 року в справі № 904/2073/19.
Крім того, позивачем до відповіді на відзив додано копію Договору оренди від 17.12.2020, укладеного між ТОВ «Немирів-Ойл» та власником майна - ТОВ «СТАРТВЕСТ», а також згоду останнього на передачу в суборенду будівель та майна автокомплексу, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Канальна, буд. 7.
Отже, позивачем належними засобами доказування доведено правомірність укладання Договору добровільного страхування майна FO 1431234 від 01.11.2022 з орендарем - ПП «Укрпалетсистем», рухомого та нерухомого майна автокомплексу, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Канальна, буд. 7, а також виплати останньому страхового відшкодуванню, як особі, що на законних підставах користується цим майном.
Судом також ураховано, що відповідно до п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла станом на дату ДТП) для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
16.03.2023 позивач надіслав на адресу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" заяву за вих. № 01312/5223 з підтверджуючими документами про виплату страхового відшкодування в розмірі 68534,16 грн, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Відповідно до вимог п. 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: (а) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; (б) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Однак, до матеріалів справи відповідачем не додано доказів про прийняте рішення за результатами розгляду заяви позивача про виплату страхового відшкодування в розмірі 68534,16 грн, а також не надано доказів звернення до ПрАТ "Страхова група "ТАС" про надання додаткових документів в обґрунтування заявленої до відшкодування страхової суми.
В постанові від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зроблено наступний висновок, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
З урахуванням вимог статті 29, пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 25 Закону України "Про страхування" (№85/96-ВР, який був чинний на момент виникнення правовідносин) суд дійшов висновку, що страховий акт № 01642/07/522 від 26.12.2022 та платіжна інструкція №308358 від 27.12.2022 на суму 68 534,16 грн, копії яких наявні в матеріалах справи, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.
Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту (абзац 2 пункт 36.2. стаття 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком (постанова Верховного Суду від 28.02.2018 по справі 744/22706/15-ц).
Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Отже з'ясуванню підлягають дві обставини: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/171/17 та від 05.04.2018 у справі №910/3165/17.
Відповідно до копії платіжної інструкції №308358 від 27.12.2022 позивач сплатив на рахунок власника пошкодженого майна суму страхового відшкодування у розмірі 68534,16 грн, при цьому у платіжній інструкції міститься зазначення, що сума перерахована без ПДВ.
Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що страхувальником було здійснено оплату відновлювального ремонту пошкодженого майна на суму, що включає податок на додану вартість.
Суд відзначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги такі засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (вул. Федорова Івана, 32А, м. Київ, 03038; код ЄДРПОУ 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (пров. Берестейський, 65, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 30115243) страхове відшкодування у сумі 68 534 грн 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано: 12.01.2026.
Суддя А.І. Привалов