ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.01.2026Справа № 910/9636/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Комплексний фінансовий сервіс» (04086, місто Київ, ВУЛИЦЯ БАКИНСЬКА, будинок 37-Г, офіс 66, ідентифікаційний код юридичної особи 35394082)
до проАкціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СКАЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (02218, місто Київ, вул.Райдужна, будинок 23, ідентифікаційний код юридичної особи 44302935) розірвання договору
Представники:
від Позивача: Сердійчук О.Л. (представник на підставі довіреності);
від Відповідача: Дяковський О.С. (представник на підставі ордеру);
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Комплексний фінансовий сервіс» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СКАЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (надалі також - «Відповідач») про розірвання договору.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для розірвання Договору №КІФ-6 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 12 серпня 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Комплексний фінансовий сервіс» та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СКАЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 року позовну Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Комплексний фінансовий сервіс» до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СКАЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» про розірвання договору залишено без руху.
13.08.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 року відкрито провадження у справі №910/9636/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.09.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 22.10.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 12.11.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2025 року.
У судовому засіданні 17.12.2025 року представником Відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, оголошено перерву в судовому засіданні до 07.01.2025 року.
31.12.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2026 року заяву Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "СКАЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
06.01.2026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
06.01.2026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку та долучення відзиву до матеріалів справи, долучено письмові пояснення Відповідача до матеріалів справи.
В судовому засіданні 07 січня 2026 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 07 січня 2026 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
12.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Комплексний фінансовий сервіс» (КУА) та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СКАЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (Фонд) було укладено Договір про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №КІФ-6, відповідно до умов якого Фонд доручає, а КУА приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг з управління активами Фонду від імені, в інтересах, за рахунок Фонду і за винагороду, відповідно до умов та протягом терміну дії Договору. (а.с.17-23)
Згідно з пунктом 3.2.7 Договору Фонд зобов'язується виконувати інші обов?язки прямо передбачені чинним законодавством.
У разі невиконання або неналежного виконання Фондом зобов?язань щодо розрахунків з КУА згідно вимог розділу 7 Договору "Винагорода компанії з управління активами", Фонд сплачує КУА за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки по виплаті заборгованості. (п.5.6 Договору)
Відповідно до пункту 7.1 Договору винагорода КУА визначається як відсоток вартості чистих активів Фонду та приросту вартості чистих активів Фонду. Винагорода КУА виплачується коштами.
Згідно з пунктом 7.2 Договору винагорода КУА розрахована у співвідношенні до вартості чистих активів Фонду нараховується щомісяця коштами. Винагорода КУА розрахована у співвідношенні до приросту вартості чистих активів Фонду нараховується коштами за результатами діяльності за звітний рік.
Максимальний розмір винагороди КУА, розрахованої у співвідношенні до вартості чистих активів Фонду, не може перевищувати 10 відсотків середньорічної вартості чистих активів Фонду протягом фінансового року, визначеної відповідно до нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Остаточний розмір винагороди КУА, розрахованої у співвідношенні до вартості чистих активів Фонду, визначається за рішенням Наглядової ради Фонду (єдиного учасника). (п.7.3 Договору)
Максимальний розмір винагороди КУА, розрахованої у співвідношенні до приросту вартості чистих активів Фонду, не може перевищувати 15 відсотків цього приросту за результатами діяльності за звітний рік. Остаточний розмір винагороди КУА, розрахованої у співвідношенні до приросту вартості чистих активів Фонду, визначається за рішенням Наглядової ради Фонду (єдиного учасника). (п.7.4 Договору)
Як передбачено п. 7.5. Договору визначення вартості чистих активів для розрахунку винагороди КУА здійснюється на підставі даних середньомісячних розрахунків вартості чистих активів Фонду станом на кінець останнього робочого дня звітного місяця. За підсумками фінансового року здійснюється остаточний перерахунок винагороди щомісячних розрахунків вартості чистих активів Фонду.
Пунктом 7.6 Договору передбачено, що за рішенням Наглядової ради Фонду (єдиного учасника), крім винагороди, може виплачуватися премія. Розмір премії не може перевищувати 15 відсотків розміру прибутку, отриманого Фондом за результатами діяльності за звітний рік понад прибуток, який було заплановано в інвестиційній декларації на відповідний фінансовий рік.
Згідно з розділом 9 Договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін. Договір набирає чинності з дати його затвердження Загальними зборами учасників (єдиним учасником) Фонду. Строк дії Договору складає 6 (шість) років з дати набрання ним чинності. Строк дії Договору може бути подовжений тільки за рішенням Загальних зборів учасників Фонду.
Відповідно до п. 10.1 Договору у разі невиконання чи неналежного виконання однією із Сторін умов цього Договору він може бути припинений достроково за ініціативою будь-якої із Сторін з попереднім письмовим повідомленням іншої Сторони у термін не пізніше десяти календарних днів до моменту його розірвання.
Згідно з п.10.2 Договору договір вважається чинним до моменту затвердження рішення про його розірвання Загальними зборами учасників Фонду. Протягом часу від моменту розірвання (припинення) Договору до затвердження рішення про його розірвання Загальними зборами учасників Фонду договір діє з урахуванням положень розділу 8 Договору "Умови та порядок заміни компанії з управління активами".
Повідомленням №30/5-3 від 30.05.2025 року Позивач повідомив Відповідача про припинення дії Договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №КІФ-6 від 12.08.2021 року, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 30.05.2025 р., фіскального чеку, накладної. (а.с.11-13)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує умови Договору, що є істотним порушенням Договору та законодавства, що полягає у наступному: триваюча несплата послуг КУА, що є порушенням п.п. 2.2.2, 5.6, Розділу 7 Договору та ст.ст. 526, 629 ЦК України; невідшкодування витрат, понесених КУА, зокрема на аудиторські послуги за 2023 рік, що є порушенням п.п. 7.1-7.3 Договору; нескликання Наглядовою радою Фонду Загальних зборів учасників для затвердження аудитора та, як наслідок, непроведення своєчасного обов'язкового аудиту фінансової звітності Фонду. За таких підстав, Позивач просить Суд розірвати Договір №КІФ-6 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 12 серпня 2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Комплексний фінансовий сервіс» та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СКАЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ».
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Комплексний фінансовий сервіс» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №КІФ-6 від 12.08.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення суб'єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб'єктів, встановлює вимоги до складу, структури та зберігання таких активів, особливості емісії, обігу, обліку та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування, а також порядок розкриття інформації про їх діяльність визначені Законом України "Про інститути спільного інвестування".
Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, що виникають у сфері спільного інвестування у зв'язку з утворенням та діяльністю суб'єктів спільного інвестування, з метою забезпечення гарантування права власності на цінні папери інститутів спільного інвестування та захисту прав учасників інститутів спільного інвестування (ст. 2 Закону України "Про інститути спільного інвестування").
Частиною 1 статті 11 Закону України "Про інститути спільного інвестування" передбачено, що установчим документом корпоративного фонду є його статут.
Згідно із п. 16, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про інститути спільного інвестування" регламент - документ, який визначає порядок, строки, умови та особливості діяльності інституту спільного інвестування.
В свою чергу, компанія з управління активами - господарське товариство, створене відповідно до законодавства у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, яке провадить професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Комісією. Компанія з управління активами здійснює управління активами інституту спільного інвестування (ч. 1 ст. 63 Закону України "Про інститути спільного інвестування".
Положеннями ч. 6 ст. 63 Закону України «Про інститути спільного інвестування» встановлено, що у відносинах з третіми особами компанія з управління активами корпоративного фонду повинна діяти від імені та в інтересах такого фонду на підставі договору про управління активами.
Частиною 1 статті 14 Закону України "Про інститути спільного інвестування" передбачено, що управління активами корпоративного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами.
За приписами п. 16 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про інститути спільного інвестування" прийняття рішення про обрання (заміну) компанії з управління активами та укладення договору з нею належить до виключної компетенції загальних зборів.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Комплексний фінансовий сервіс» (КУА) та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СКАЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (Фонд) було укладено Договір про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №КІФ-6, відповідно до умов якого Фонд доручає, а КУА приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг з управління активами Фонду від імені, в інтересах, за рахунок Фонду і за винагороду, відповідно до умов та протягом терміну дії Договору. (а.с.17-23)
Відповідно до пункту 7.1 Договору винагорода КУА визначається як відсоток вартості чистих активів Фонду та приросту вартості чистих активів Фонду. Винагорода КУА виплачується коштами.
Згідно з пунктом 7.2 Договору винагорода КУА розрахована у співвідношенні до вартості чистих активів Фонду нараховується щомісяця коштами. Винагорода КУА розрахована у співвідношенні до приросту вартості чистих активів Фонду нараховується коштами за результатами діяльності за звітний рік.
Максимальний розмір винагороди КУА, розрахованої у співвідношенні до вартості чистих активів Фонду, не може перевищувати 10 відсотків середньорічної вартості чистих активів Фонду протягом фінансового року, визначеної відповідно до нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Остаточний розмір винагороди КУА, розрахованої у співвідношенні до вартості чистих активів Фонду, визначається за рішенням Наглядової ради Фонду (єдиного учасника). (п.7.3 Договору)
Максимальний розмір винагороди КУА, розрахованої у співвідношенні до приросту вартості чистих активів Фонду, не може перевищувати 15 відсотків цього приросту за результатами діяльності за звітний рік. Остаточний розмір винагороди КУА, розрахованої у співвідношенні до приросту вартості чистих активів Фонду, визначається за рішенням Наглядової ради Фонду (єдиного учасника). (п.7.4 Договору)
Як передбачено п. 7.5. Договору визначення вартості чистих активів для розрахунку винагороди КУА здійснюється на підставі даних середньомісячних розрахунків вартості чистих активів Фонду станом на кінець останнього робочого дня звітного місяця. За підсумками фінансового року здійснюється остаточний перерахунок винагороди щомісячних розрахунків вартості чистих активів Фонду.
Пунктом 7.6 Договору передбачено, що за рішенням Наглядової ради Фонду (єдиного учасника), крім винагороди, може виплачуватися премія. Розмір премії не може перевищувати 15 відсотків розміру прибутку, отриманого Фондом за результатами діяльності за звітний рік понад прибуток, який було заплановано в інвестиційній декларації на відповідний фінансовий рік.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Претензією №24-1/1/25 від 24.01.2025 року Позивач вимагав у Відповідача погасити заборгованість за Договором про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №КІФ-6 від 12.08.2021 року у розмірі 223 507 грн. 99 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 01.02.2025 р., фіскального чеку, накладної. (а.с.9-10, 14)
Судом встановлено, що за Договором про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №КІФ-6 від 12.08.2021 року перед Позивачем у Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СКАЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» утворилась заборгованість по оплаті винагороди та невідшкодованих витрат за період листопад 2023 - липень 2025 у розмірі 255 000 грн. 00 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості Відповідача, наданим Позивачем. (а.с.41)
Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Комплексний фінансовий сервіс» у загальному розмірі 255 000 грн. 00 коп.
Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача, викладені у письмових поясненнях, щодо завдання Позивачем йому збитків шляхом нераціонального використання частини активів протягом 2021-2025 років, оскільки вказані доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а також з урахуванням того, що ці доводи не впливають на право Позивача на звернення до суду з позовом про розірвання укладеного між ними правочину.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив відшкодування понесених витрат та винагороди в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.
Крім того, згідно зі ст. 34 Закону України "Про інститути спільного інвестування" до компетенції наглядової ради належать:
1) прийняття рішення про проведення чергових та позачергових загальних зборів, крім скликання учасниками корпоративного фонду позачергових загальних зборів;
2) затвердження порядку денного загальних зборів, прийняття рішення про дату їх проведення та про включення пропозицій до порядку денного, крім скликання учасниками корпоративного фонду позачергових загальних зборів;
3) обрання голови наглядової ради;
4) затвердження регламенту та змін до нього;
5) затвердження змін до проспекту емісії акцій корпоративного фонду;
6) обрання реєстраційної комісії, за винятком скликання позачергових загальних зборів учасниками корпоративного фонду;
7) визначення дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядку та строків виплати дивідендів (для корпоративного фонду закритого типу);
8) визначення дати складення переліку учасників корпоративного фонду, яким надсилається повідомлення про проведення загальних зборів відповідно до частини першої статті 19 цього Закону, та дати складення переліку учасників корпоративного фонду, які мають право на участь у загальних зборах відповідно до статті 18 цього Закону;
9) затвердження договорів щодо активів корпоративного фонду, укладених компанією з управління активами, на суму, яка перевищує встановлену статутом або регламентом мінімальну вартість;
10) вирішення інших питань, що належать до компетенції наглядової ради згідно із законом або статутом корпоративного фонду.
Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності корпоративного фонду. (ч.1 ст. 17 Закону)
Згідно з п.18 ч.2 ст. 17 Закону до виключної компетенції загальних зборів належать прийняття рішення про обрання (заміну) аудитора (аудиторської фірми) та укладення договору з ним.
Відповідно до ст. 73 Закону з метою перевірки і підтвердження правильності річної фінансової звітності компанія з управління активами повинна щороку залучати аудитора (аудиторську фірму) для встановлення відповідності зазначеної звітності результатам своєї діяльності.
Аудитор (аудиторська фірма) не може бути пов'язаною особою компанії з управління активами.
Аудит результатів діяльності компанії з управління активами з активами відповідного інституту спільного інвестування здійснюється відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про аудиторську діяльність".
Винагорода аудитору (аудиторській фірмі) виплачується за рахунок активів інституту спільного інвестування в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Комісії.
Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження скликання Наглядовою радою Фонду й проведення чергових та позачергових загальних зборів, проведення аудиту результатів діяльності компанії з управління активами з активами відповідного інституту спільного інвестування відповідно до вимог Закону України "Про інститути спільного інвестування".
Відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору
Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За змістом ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Частина третя статті 653 ЦК України зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.
При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №910/22259/17, від 14 серпня 2018 року у справі №910/22454/17, від 28 серпня 2018 року у справі №910/20932/17, від 02 жовтня 2018 року у справі №910/21033/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №910/3568/18, від 17 квітня 2019 року у справі №910/6381/18.
Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №910/6381/18.
Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.
Згідно з розділом 9 Договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін. Договір набирає чинності з дати його затвердження Загальними зборами учасників (єдиним учасником) Фонду. Строк дії Договору складає 6 (шість) років з дати набрання ним чинності. Строк дії Договору може бути подовжений тільки за рішенням Загальних зборів учасників Фонду.
Відповідно до п. 10.1 Договору у разі невиконання чи неналежного виконання однією із Сторін умов цього Договору він може бути припинений достроково за ініціативою будь-якої із Сторін з попереднім письмовим повідомленням іншої Сторони у термін не пізніше десяти календарних днів до моменту його розірвання.
Згідно з п.10.2 Договору договір вважається чинним до моменту затвердження рішення про його розірвання Загальними зборами учасників Фонду. Протягом часу від моменту розірвання (припинення) Договору до затвердження рішення про його розірвання Загальними зборами учасників Фонду договір діє з урахуванням положень розділу 8 Договору "Умови та порядок заміни компанії з управління активами".
Суд зазначає, що Відповідач, уклавши Договір про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №КІФ-6 від 12.08.2021 року, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умови про його дострокове розірвання.
Повідомленням №30/5-3 від 30.05.2025 року Позивач повідомив Відповідача про припинення дії Договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №КІФ-6 від 12.08.2021 року, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 30.05.2025 р., фіскального чеку, накладної. (а.с.11-13)
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Отже, Суд доходить висновку, що Позивач фактично скористався своїм правом на одностороннє розірвання договору наслідок невиконання Відповідачем зобов'язань за Договором про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №КІФ-6 від 12.08.2021 року.
В той же час, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження скликання й проведення загальних зборів учасників Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СКАЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ», якими було затверджено рішення про розірвання Договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №КІФ-6 від 12.08.2021 року.
Таким чином, в порушення умов Договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №КІФ-6 від 12.08.2021 року Відповідачем не було відшкодовано понесені Позивачем витрати та винагороди в повному обсязі, не було скликано Наглядовою радою Фонду й проведено чергові та позачергові загальні збори, не було проведено аудит результатів діяльності компанії з управління активами з активами відповідного інституту спільного інвестування відповідно до вимог Закону України "Про інститути спільного інвестування", не були скликані та проведені загальних зборів учасників Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СКАЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ», тобто не були виконані його зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим Суд прийшов висновку, що неотримання Позивачем очікуваного при укладенні договору, що встановлює істотність порушення Відповідачем умов договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язань за Договором про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №КІФ-6 від 12.08.2021 року, Позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, а тому позовні вимоги Позивача про розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Комплексний фінансовий сервіс» до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СКАЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» про розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Надаючи оцінку іншим доводам сторін судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
При цьому, Суд звертає увагу Позивача, що відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Вказана норма набрала чинності з 04 жовтня 2021 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі № 916/228/22 зазначено, що особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір», щодо відсутності підстав вимагати сплати судового збору без урахування понижуючого коефіцієнта.
За таких підстав, з урахуванням того, що Позивачем позовна заява була подана з використанням системи «Електронний суд», при зверненні до суду з вказаним позовом підлягає застосуванню норми ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», чого останнім зроблено не було при зверненні до суду з вказаним позовом та сплаті судового збору.
Частиною першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, Позивач має право звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Комплексний фінансовий сервіс» - задовольнити у повному обсязі.
2. Розірвати Договір №КІФ-6 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 12 серпня 2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Комплексний фінансовий сервіс» (04086, місто Київ, ВУЛИЦЯ БАКИНСЬКА, будинок 37-Г, офіс 66, ідентифікаційний код юридичної особи 35394082) та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СКАЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» ((02218, місто Київ, вул.Райдужна, будинок 23, ідентифікаційний код юридичної особи 44302935).
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СКАЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (02218, місто Київ, вул.Райдужна, будинок 23, ідентифікаційний код юридичної особи 44302935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Комплексний фінансовий сервіс» (04086, місто Київ, ВУЛИЦЯ БАКИНСЬКА, будинок 37-Г, офіс 66, ідентифікаційний код юридичної особи 35394082) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12 січня 2026 року.
Суддя О.В. Чинчин