ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
29.12.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/869/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Скоробогатої Галини Богданівни
про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 4 587 536 грн 00 коп.
за участю:
від позивача: Мельник Марта Романівна,
Костюк Володимир Богданович
від відповідача: Заяць Ольга Ігорівна
установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СУ-531" з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Скоробогатої Галини Богданівни про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 3 646 000 грн 00 коп., інфляційних нарахувань у сумі 753 044 грн 00 коп., 3% річних у сумі 188 492 грн 00 коп.
Вирішення судом процесуальних питань.
28.07.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 22.09.2025.
13.08.2025 відповідачка подала відзив на позов вх.№13308/25.
18.08.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив вх.№13469/25.
22.09.2025 відповідачка подала пояснення вх№15331/25, до якого долучила копію Договору №01/02-22 від 01 лютого 2022 року із Специфікацією №1(додаток до Договору) та видаткову накладну №15 від 21 листопада 2022 року на суму 3 646 000 грн 00 коп.
22.09.2025 суд постановив продовжити підготовче провадження строком на 30 днів до 28.10.2025 та відкласти підготовче засідання на 20.10.2025.
26.09.2025 від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову вх. №8339/25, у задоволенні якої суд відмовив (ухвала від 30.09.2025).
03.10.2025 від позивача надійшли письмові пояснення у справі (вх.№16193/25) та клопотання про витребування оригіналів документів вх.№8627/25.
20.10.2025 від відповідачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи вх.№17081/25.
20.10.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, однак враховуючи необхідність витребування доказів, відклав підготовче засідання на 17.11.2025.
10.11.2025 відповідачка подала заяву про виконання вимог ухвали вх.№18361/25, до якої долучила видаткові накладні №12 від 12 листопада 2020 року та №64 від 3 жовтня 2022 року.
17.11.2025 відповідачка подала клопотання про витребування доказів вх.№10092/25, які підтверджують наявність дебіторської заборгованості ТОВ "СУ-531" в сумі 3 646 000 грн 00 коп.
17.11.2025 відповідачка подала заяву про виконання вимог ухвали вх.№18747/25, до якої долучила нотаріально засвідчені копії Договору №01/02-22 від 01 лютого 2022 року із Специфікацією №1(додаток до Договору) та видаткової накладної №15 від 21 листопада 2022 року на суму 3 646 000 грн 00 коп. В судовому засіданні представниця відповідачки пояснила, що подати оригінали зазначених вище доказів відповідачка не може, оскільки їх попсували її малолітні діти.
17.11.2025 суд повторно зобов'язав відповідачку виконати вимоги ухвали суду від 20.10.2025 та надати фрагменти понищених доказів, які містять підпис та печатку позивача на договорі; відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів вх.№10092/25 та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 19.11.2025.
19.11.2025 відповідачка подала клопотання про витребування доказів вх.№10193/25 та клопотання про відкладення підготовчого засідання вх. № 18936/25.
В судовому засіданні 19.11.2025 суд постановив задовольнити клопотання відповідачки про відкладення підготовчого засідання; відкласти підготовче засідання на 26.11.2025; розгляд клопотання про витребування доказів перенести в судове засідання на 26.11.2025.
25.11.2025 від позивача надійшли заява про вжиття заходів забезпечення позову вх. №10401/25, у задоволенні якої суд відмовив (ухвала від 28.11.2025).
25.11.2025 від відповідачки надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на виконання вимог ухвали від 20.10.2025 (вх.№19333/25) та клопотання про відкладення підготовчого засідання вх.№19308/25.
26.11.2025 позивач подав заперечення на клопотання відповідачки про витребування доказів вх. №10193/25.
В судовому засіданні 26.11.2025 представник позивача проти відкладення підготовчого засідання заперечив, вказав що відповідачка зловживає процесуальними правами та навмисно затягує розгляд справи.
Розглянувши клопотання відповідачки про відкладення підготовчого засідання суд відмовив у його задоволенні із підстав, зазначених в ухвалі від 26.11.2025. Також у цій ухвалі суд виклав підстави, за яких відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів вх. №10193/25.
26.11.2025 суд постановив підготовче провадження у справі закрити; розгляд справи по суті призначити на 29.12.2025.
В судовому засіданні 29.12.2025 суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачкою існувала співпраця щодо постачання будівельних матеріалів та комплектуючих. 22, 25, та 28 листопада 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СУ-531" перерахувало ФОП Скоробогатій Галині Богданівні грошові кошти в сумі 3 646 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №335, 339 та 344 з призначенням платежу "За ТМЦ зг. Договору 01/02-22. Без ПДВ". Однак договір поставки сторони не уклали, товар відповідачка не поставила, отримані кошти не повернула, що свідчить про безпідставне їх збереження. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 15, 16, 530, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.
Позиція відповідача.
У відзиві на позов відповідачка проти позову заперечила та ствердила, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки ФОП Скоробогата Г.Б. (продавець) та ТОВ "СУ-531" (покупець) уклали Договір 01/02-22 від 01 лютого 2022 року (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю визначені у Специфікації товари, (ТМЦ), а покупець зобов'язувався прийняти такі товари та оплатити їх вартість в порядку та на умовах визначених цим Договором.
Відповідно до п.2.3. Договору, ціна договору дорівнює загальній вартості товарів та визначена у специфікації до Договору.
Специфікацією № 1 до Договору визначений перелік товарів (електрод зварювальний
ОК 53.70 4,0х350 mm; бруківка гантель промислова сіра h-8, Арматура18 мм кп. А400/500с. 12 м., Арматура 12 мм А500 Міра L=12000 vv, щебінь фр.5-20, щебінь фр. 5-10) загальною вартістю 3 646 000,00 грн (три мільйони шістсот сорок шість тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ.
Відповідно до п.2.2. Договору, покупець оплачує вартість товарів (ТМЦ) впродовж 10
календарних днів від дати отримання ТМЦ покупцем.
Відповідно до п.3.2. Договору, приймання-передача товарів здійснюється на підставі
видаткової накладної.
Відповідно до п.3.3. Договору, після підписання видаткової накладної право власності
на товари, а також всі ризики, пов'язані із його використанням, переходять від продавця до покупця.
Відповідно до видаткової накладної № 15 від 21.11.2022 покупець отримав від постачальника ТМЦ згідно з Договором 01/02-22 від 01.02.2022 на загальну суму 3 646 000 грн 00 коп. Оплата покупцем здійснена 22.11.2022 в сумі 2 090 000 грн 00 коп., 25.11.2022 в сумі 126 000 грн 00 коп., 28.11.2022 в сумі 1 430 000 грн 00 коп. на загальну суму 3 646 000 грн 00 коп.
Отже, жодних зобов'язань у Скоробогатої Г. Б. перед позивачем немає, у зв"язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Обставини справи. Оцінювання доказів.
Предметом позову є вимога про повернення безпідставно збережених коштів.
Підставою позову позивач визначив факт не укладення (не підписання) договору.
Згідно з платіжними дорученнями №335 від 22 листопада 2022 року, №339 від 25 листопада 2022 року, №344 від 28 листопада 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СУ-531" перерахувало ФОП Скоробогатій Г.Б. грошові кошти в сумі 3 646 000 грн 00 коп. з призначенням платежу "За ТМЦ зг. Договору 01/02-22. Без ПДВ".
17.08.2023 ТОВ "СУ-531" звернулось до ФОП Скоробогатої Г. Б. з письмовою вимогою про повернення попередньої оплати за ТМЦ, яка обґрунтована тим, що в рамках існуючої співпраці ТОВ "СУ-531" перерахувало попередню оплату за товарно-матеріальні цінності в сумі 3 646 000 грн 00 коп., докази чого долучені до матеріалів справи. Проте всупереч домовленостям, поставка не проведена. Однак вказана вимога залишена відповідачкою без відповіді та задоволення.
17.10.2023 ТОВ "СУ-531" повторно звернулось до відповідачки з письмовою вимогою про повернення безпідставно набутих та збережених грошових коштів протягом семи днів з часу надіслання вимоги, докази чого містяться в матеріалах справи. Вказана вимога мотивована тим, що попри зазначення в платіжних дорученнях умовного посилання на договір №01/02-22, фактично ТОВ "СУ-531" та ФОП Скоробогата Галина Богданівна такий договір не укладали (не підписували) у зв'язку з недосягненням згоди з усіх істотних умов та через відсутність у відповідачки в наявності необхідних позивачу будівельних матеріалів та комплектуючих. Письмова форма договору, як і його погоджений текст з підписами сторін відсутні, відтак відсутня і правова підстава для перерахування зазначених грошових коштів. Однак вказана вимога також залишена відповідачкою без відповіді та задоволення.
Станом на 21.07.2025 ФОП Скоробогата Галина Богданівна отримані від ТОВ "СУ-531" кошти не повернула, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
В підтвердження позовних вимог позивач долучив до матеріалів справи платіжні доручення №335 від 22 листопада 2022 року, №339 від 25 листопада 2022 року, №344 від 28 листопада 2022 року та нотаріально засвідчену заяву свідка Гояна Михайла Васильовича - директора ТОВ "СУ-531", відповідно до якої останній вказав, що долучені відповідачкою до матеріалів справи документи, а саме Договір №01/02-22 від 01 лютого 2022 року, Специфікація №1(додаток до Договору) та видаткова накладна №15 від 21 листопада 2022 року на суму 3 646 000 грн 00 коп. є підробленими та сфальсифікованими. Підпис від його імені виконаний невстановленими особами шляхом підроблення та/або за допомогою факсиміле, створеного механічним, електронним або іншим способом копіювання його підпису. Факсиміле його підпису не створювалося, письмових дозволів чи угод щодо його використання він не підписував. Відбиток печатки ТОВ "СУ-531" на цих документах також вважає підробленим, оскільки печатку на них товариство не ставило. поставка будівельних матеріалів, зазначених у видатковій накладній не здійснювалася. Заперечив дійсність та юридичну силу наведених документів.
ФОП Скоробогата Галина Богданівна проти позову заперечила. Вказала, що отримані нею кошти не є безпідставними, оскільки позивач перерахував кошти в сумі 3 646 000 грн 00 коп., а відповідачка поставила товар на вказану суму на виконання умов укладеного сторонами Договору поставки №01/02-22 від 01.02.2022. В підтвердження чого подала нотаріально засвідчені копії Договору №01/02-22 від 01 лютого 2022 року із Специфікацією №1 (додаток до Договору) та видаткової накладної №15 від 21 листопада 2022 року на суму 3 646 000 грн 00 коп. Однак на вимогу суду оригіналів зазначених документів чи їх фрагментів не надала.
Також долучила до матеріалів справи видаткову накладну №12 від 12.11. 2020 на суму 2 503 424 грн 00 коп. та №64 від 03.10.2022 на суму 243 00 грн 00 коп. про отримання від ФОП Якимчука М.Т. товарів, які як ствердила, в подальшому поставила позивачу.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на підтвердження факту перерахування та отримання коштів позивач подав платіжні доручення.
З поданих платіжних доручень вбачається, що в призначенні платежу вказаний договір №01/02-22, таким чином доведенню належить факт його укладення.
Встановити факт укладання такого договору та факт поставки товару на його підставі на перераховану суму, суду не видається за можливе, оскільки в матеріалах справи відсутній оригінал такого договору чи інших документів, які б підтвердили факт поставки товару, а подані відповідачкою нотаріально засвідчені примірники договору, специфікації та видаткової накладної суд оцінює критично, оскільки відповідно до нотаріально завіреної заяви свідка від 26.09.2025 особа, підпис якої присутній на долучених документах заперечує факт їх підписання.
Підстав не брати до уваги такі свідчення у суду немає, а саме лише твердження відповідачки про укладення договору та поставку товару не може бути доказом такої поставки. Інших доказів, які би підтверджували поставку товарно-матеріальних цінностей на спірну суму матеріали справи не містять.
Відсутність оригіналів поданих відповідачкою доказів, на думку суду, викликає сумнів щодо достовірності поданих копій, а тому суд не може розцінити їх як належні, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.
Посилання відповідачки на втрату оригіналів документів, у зв"язку із знищенням їх малолітніми дітьми, суд оцінює критично, оскільки відповідачка будучи суб"єктом господарювання зобов"язана забезпечувати належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних документів та договорів.
Подані відповідачкою видаткові накладні №12 від 12.11. 2020 на суму 2 503 424 грн 00 коп. та №64 від 03.10.2022 на суму 243 00 грн 00 коп. підтверджують отримання нею товару від ФОП Якимчука М.Т., проте не можуть підтвердити факт поставки позивачу.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України, частин першої, другої ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Згідно з частиною першою ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України, частини першої ст. 177 ЦК України, частини першої ст. 202 ЦК України, частини першої ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що лише чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Висновки суду.
Суд, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів існування між сторонами договірних зобов'язань, вважає, що кошти в сумі 3 646 000 грн 00 коп. отримані Фізичною особою-підприємцем Скоробогатою Галиною Богданівною від Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531" за відсутності правової підстави, та можуть бути витребувані згідно з положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте майно. Відтак вимога позивача щодо стягнення коштів в сумі 3 646 000 грн 00 коп. є обґрунтованою та такою, що належить до задоволення.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем суми інфляційних втрат за період листопад 2023 року - червень 2025 року та 3% річних за період 26.10.2023 -16.07.2025 , і задовольняє їх згідно розрахунку позивача, який є обґрунтованим та арифметично правильним.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідачки 3 646 000 грн 00 коп. безпідставно набутих коштів, 753 044 грн 00 коп. інфляційних нарахувань та 188 492 грн 00 коп. 3% річних.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 55 050 грн 43 коп. , що підтверджується платіжною інструкцією №13 від 17 липня 2025 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову судовий збір в сумі 55 050 грн 43 коп. суд покладає на відповідачку.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 126, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531"до Фізичної особи-підприємця Скоробогатої Галини Богданівни про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 4 587 536 грн 00 коп.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скоробогатої Галини Богданівни, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531", вул. Січових Стрільців, буд. 23, офіс 604, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 34624266) 3 646 000 (три мільйони шістсот сорок шість тисяч) грн 00 коп. безпідставно набутих коштів, 753 044 (сімсот п"ятдесят три тисячі сорок чотири) грн 00 коп. інфляційних нарахувань та 188 492 (сто вісімдесят вісім тисяч чотириста дев"яносто дві) грн 00 коп. 3% річних, а також 55 050 (п"ятдесят п"ять тисяч п"ятдесят) грн 43 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 12.01.2026
Суддя Т. В. Максимів