номер провадження справи 5/156/25
22.12.2025 Справа № 908/2683/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянув матеріали справи
За позовом: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій “АЛЕКСАНДРІЯ» (вул. Південне шосе, буд. 64, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 33754422)
про стягнення 3 284 313,65 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Савченко І.Г. (в залі суду) - довіреність від 22.05.2024, посвідчення №1600 від 20.05.2024, Витяг з ЄДР самопредставництво;
Від відповідача: Саланська І.Л. (в залі суду) - ордер серії АР №1268324 від 02.10.2025;
28.08.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій “АЛЕКСАНДРІЯ» про стягнення 3 284 313,65 грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 справу №908/2683/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 02.09.2025 вказану позовну заяву на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162, ст. 174 ГПК України залишено без руху та надано Запорізькій міській раді строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом направлення на адреси відповідача та суду письмової інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, оригінали доказів направлення надати суду у вказаний вище строк.
У вказаній ухвалі зазначено, що заява про забезпечення позову від 27.08.2025, яка подана разом з цим позовом буде розглянута судом після усунення недоліків позовної заяви.
12.09.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до суду від Запорізької міської ради надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 17.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2683/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.10.2025 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов'язковою.
Також, ухвалою суду від 17.09.2025 № 908/2683/25 відмовлено у задоволенні заяви Запорізької міської ради від 27.08.2025 про забезпечення позову.
03.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій “АЛЕКСАНДРІЯ» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог. Просить суд застосувати позовну давність та у задоволенні позову відмовити.
13.10.2025 від Запорізької міської ради до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погодився із запереченнями відповідача. Зазначив, що строки позовної давності не порушені, підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд позовну заяву задовольнити.
Ухвалою суду від 15.10.2025 підготовче засідання відкладено на 12.11.2025 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
24.10.2025 від ТОВ “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій “АЛЕКСАНДРІЯ» до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Просить суд відмовити у задоволенні позову та застосувати строки позовної давності.
Крім цього, 11.11.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 908/2683/25 до набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/9345/25 за позовом ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа Запорізька міська рада про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування Витягів від 11.04.2024 № НВ-2300053572024 та від 11.04.2024 № НВ-2300053552024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 12.11.2025 № 908/26383/25 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій “АЛЕКСАНДРІЯ» від 11.11.2025 про зупинення провадження у справі. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 08.12.2025 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
08.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій “АЛЕКСАНДРІЯ» до суду надійшли додаткові пояснення від 06.12.2025 та докази в обґрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог.
Також, 08.12.2025 від ТОВ “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій “АЛЕКСАНДРІЯ» до суду надійшло клопотання від 06.12.2025 про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 08.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій “АЛЕКСАНДРІЯ» від 06.12.2025 про зупинення провадження у справі та оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 18.12.2025 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 18.12.2025 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 22.12.2025 об 14 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 22.12.2025 здійснювалось із застосуванням підсистеми відеоконференцзв'язку системи “Електронний суд» ЄСІКС.
З позовної заяви вбачається, що Запорізькою міською радою заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача доходу, отриманого ним від безпідставно набутого майна у вигляді плати за землю за період з 03.04.2017 по 31.12.2024 в розмірі 3 284 313,65 грн. Посилаючись на ст.ст. 11, 16, 526, 632, 1212-1214 Цивільного кодексу України, Закон України “Про оренду землі»», позивач просить суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив вказавши, що Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області безпідставно завищено сукупний локальний коефіцієнт Км3, внаслідок чого завищено вартість земельних ділянок та розмір плати за землю, яку має сплачувати Відповідач. У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває справа № 280/9345/25 за позовом ТОВ ЗСТМК “АЛЕКСАНДРІЯ» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа Запорізька міська рада про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування Витягів від 11.04.2024 № НВ-2300053572024 та від 11.04.2024 № НВ-2300053552024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, зобов'язання вчинити дії. Надані Позивачем ключові докази у справі - Витяг від 11.04.2024 № НВ-2300053572024 та Витяг від 11.04.2024 № НВ-2300053552024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок не є допустимими доказами, тому не можуть бути прийняті судом. Крім цього, посилаючись на абз. 51 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.02.2025 у справі № 908/929/24 зазначив, що оскільки вся територія Запорізького району віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022, у ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» відсутній обов'язок по сплаті плати за користування спірною земельною ділянкою у період з 01.03.2022 по 31.12.2022, та відповідно дії Відповідача не можуть бути кваліфіковані як безпідставне набуття майна. Також відповідач вважає, що Позивачем пропущено позовну давність для звернення до суду із позовними вимогами про стягнення недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:021:0031 та земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:032:0027 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за 2017 рік (з 03.04.2017 по 31.12.2017). На момент встановлення карантину та продовження строку позовної давності залишок строку позовної давності за цими вимогами складав 1 (один) день та цей строк сплив 05.09.2025. У позовній заяві Позивач не наводить поважних причин пропущення позовної давності. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Запорізької міської ради до ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» про стягнення 3 284 313,65 грн. та на підставі ст. 267 ЦК України застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:021:0031 та земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:032:0027 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за 2017 рік (з 03.04.2017 по 31.12.2017).
У відповіді на відзив Позивач додатково вказав, що за приписами до п. 69.14. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Тобто, зазначена норма права спрямована передусім на податкові правовідносини де стороною є орендар, а предметом регулювання - орендна плата за земельні ділянки, як податковий платіж врегульований нормами ПК України. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Оскільки між Запорізькою міською радою та відповідачем по справі не укладено відповідного договору оренди землі, то в силу приписів зазначеної норми права, відповідач не є орендарем, а є фактичним користувачем земельної ділянки, що в свою чергу визначає можливість застосування норми ПК України, а саме в частині декларування своїх зобов'язань. З урахуванням вищезазначеного, за відсутності укладеного відповідного договору оренди, грошові кошти, які повинен сплатити відповідач, не можна вважати орендною платою, а є платою за користування вказаною земельною ділянкою. Щодо строків позовної давності позивач вказав, що 14.05.2025 Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від № 4434- IX (далі - Закон № 4434), яким виключила п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV. Закон № 4434 набрав чинності з 04.09.2025. Позовна заява направлена до суду 27.08.2025, тобто до набуття чинності Закону № 4434, а отже не може бути врахований. З огляду на викладене, строки позовної давності не порушені. Позивач вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
У своїх запереченнях на відповідь на відзив та додаткових поясненнях Відповідач вказав, що висновок Верховного Суду, на який посилається Позивач, стосується виключно розмежування компетенції між контролюючими органами та органами місцевого самоврядування, що за змістом позовних вимог та заперечень Відповідача не входить до предмету доказування у даній справі. Відповідач вважає, що на підставі ч.4 ст.236 ГПК України до спірних правовідносин, підлягає застосуванню висновок Верховного Суду, викладений в абз. 51 Постанови від 25.02.2025 у cправі № 908/929/24, у зв'язку з чим у ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» відсутній обов'язок по сплаті плати за користування спірною земельною ділянкою у період з 01.03.2022 по 31.12.2022, та відповідно дії Відповідача не можуть бути кваліфіковані як безпідставне набуття майна. Також, вимоги Запорізької міської ради про стягнення несплаченої орендної плати за період з 03.04.2017 до 08.11.2020 знаходяться поза межами позовної давності. Крім цього відповідач вказав, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області сформувало витяги з НГО про вартість земельних ділянок з кадастровими номерами 2310100000:02:032:0027 та 2310100000:02:021:0031 без врахування схем прояву локальних факторів оцінки «Інженерно-інфраструктурні фактори. Магістральні мережі», що свідчить про протиправність його дій та протиправність витягів з НГО від 11.04.2024 № НВ-2300053572024 та від 11.04.2024 № НВ-2300053552024. Просить у задоволенні позову відмовити.
Сторони надавали суду додаткові пояснення щодо обставин справи.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
У судовому засіданні 22.12.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представників сторін, суд
01.06.2006 року між Запорізькою міською радою (Далі - Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трест «Запоріжбуд» укладений договір оренди землі № 040626100697 який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» від 01.08.2006, відповідно до якого Запорізькою міською радою передано, а ТОВ «Трест «Запоріжбуд» прийнято земельні ділянки загальною площею 1,3847 га з кадастровими номерами 2310100000:02:032:0027 та 2310100000:02:021:0031 (далі - Договір оренди землі).
За умовами Договору оренди землі, Орендодавець відповідно до рішення двадцять п'ятої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 29/56 від 30 листопада 2005 року надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для розташування виробничої бази, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 64, що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі земельних ділянок за договором оренди землі.
Земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:02:032:0027 та 2310100000:02:021:0031 належать Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності.
Згідно п. 8 Договору оренди землі, договір укладено на десять років, тобто до 01.08.2016.
Відповідно до п. 20 Договору оренди землі, після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Пунктом 30 Договору оренди землі встановлено обов'язки орендаря, зокрема після закінчення строку договору оренди землі, договір поновити або повернути земельну ділянку Орендодавцеві за його вимогою в належному стані в порядку встановленому Договором.
Згідно п. 34 Договору оренди землі, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.
Між Запорізькою міською радою та ТОВ «Трест «Запоріжбуд» (у подальшому реорганізовано на Відкрите акціонерне товариство «БМУ «Запоріжстальбуд-1») укладені додаткові угоди до Договору оренди землі: № 040926100065 від 19.01.2009, № 040926100936 від 05.06.2009 та № 041026101245 від 23.04.2010. Даними додатковими угодами внесені зміни до пунктів 9-11 Договору оренди землі в частині орендної плати, умови не зачеплені даними додатковими угодами залишились незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.
17.11.2014 Між Запорізькою міською радою та Публічним акціонерним товариством «БМУ «Запоріжстальбуд-1» укладений договір про розірвання № 201402000200553 договору оренди землі № 040626100697 від 01.18.2006 (припинення права оренди зареєстровано в Реєстраційній службі Запорізького міського управління юстиції запорізької області, дата державної реєстрації припинення права оренди 22.01.2015).
Відповідно до акту приймання-передачі до договору про розірвання № 201402000200553, орендар повернув земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:02:032:0027 та 2310100000:02:021:0031 Запорізькій міській раді.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 31.08.2016 ТОВ “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій “АЛЕКСАНДРІЯ» набуло у власність об'єкти нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами 2310100000:02:032:0027 та 2310100000:02:021:0031, а саме: трансформаторна підстанція літ. О (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 107212723101); контора лі. А-2, будівля побутових приміщень літ. Б-2, цех ізоляції труб літ. Г, склад матеріалів літ. В, склад карбіду літ. Л, будівля побутових приміщень літ. К, відділ постачання И, підвал для ПММ пд (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 52978023101); червоний куток літ. З (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 52859823101) які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 64, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.02.2025 №414545976.
Таким чином власником об'єктів нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 64 є ТОВ “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій “АЛЕКСАНДРІЯ» (код ЄДРПОУ 33754422).
Зазначені об'єкти нерухомого майна розташовані на земельних ділянках загальною площею 1,3847 га, власником яких є Запорізька міська рада на праві комунальної власності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 440099045 від 19.08.2025.
Однак, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, відомості про державну реєстрацію права оренди ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» земельних ділянок загальною площею 1,3847 га, кадастрові номера 2310100000:02:032:0027 та 2310100000:02:021:0031, за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 64 відсутнє, що на думку Позивача свідчить про безоплатне та безпідставне використання ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» земельними ділянками комунальної форми власності, без правовстановлюючих документів та порушення вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі.
Згідно інформації департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради (лист від 20.03.2025 №06.1-14/610) ТОВ “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій “АЛЕКСАНДРІЯ» за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 як платник орендної плати за землю в базі ІАС відсутнє.
Згідно інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області ТОВ “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій “АЛЕКСАНДРІЯ» у 2017-2024 роках не нараховувало та не сплачувало плату за землю.
28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення № 26 Про встановлення розміру орендної плати за землю. Зазначеним рішення Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
Відповідно до додатку до вказаного рішення, річний розмір орендної плати за земельні ділянки, надані для категорії “інші земельні ділянки м. Запоріжжя» становить 3 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Згідно ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024 на виконання статті 289 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки.
Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов'язання на наступний рік.
Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017-2024 роки були наступними: 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 2,0; 2021 рік - 1,1; 2022 рік - 1,15; 2023 рік - 1,051; 2024 рік - 3%.
Для обчислення розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» земельною ділянкою загальною площею 1,0696 га, кадастровий номер 2310100000:02:021:0031, за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 64, позивачем використано витяг № НВ-2300053552024 від 11.04.2024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 2310100000:02:021:0031 становить 13 409 896,08 грн.
Позивачем здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:021:0031 за період з 03.04.2017 - 31.12.2024, згідно з яким рахується наступний розмір недоотриманих доходів:
1) за 2024 рік - 402 296,88 грн.;
2) за 2023 рік - 382 775,34 грн.;
3) за 2022 рік - 332 848,12 грн.;
4) за 2021 рік - 302 589,20 грн.;
5) за 2020 рік - 302 589,20 грн.;
6) за 2019 рік - 302 589,20 грн.;
7) за 2018 рік - 302 589,20 грн.;
8) за 2017 рік (з 03.04.2017 - 31.12.2017) - 225 260,85 грн.
Загальний розмір недоотриманих доходів за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:021:0031 за період з 03.04.2017 - 31.12.2024 склав: 225 260,85 грн. + 302 589,20 грн. + 302 589,20 грн. + 302 589,20 грн. + 302 589,20 грн. + 332 848,12 грн. + 382 775,34 грн. + 402 296,88 грн. = 2 553 537,99 грн.
Для обчислення розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» земельною ділянкою загальною площею 0,3151 га, кадастровий номер 2310100000:02:032:0027, за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 64, позивачем використано витяг № НВ-2300053572024 від 11.04.2024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 2310100000:02:032:0027 становить 3 837 665,92 грн.
Позивачем здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:032:0027 за період з 03.04.2017 - 31.12.2024, згідно з яким рахується наступний розмір недоотриманих доходів:
1) за 2024 рік - 115 129,98 грн.;
2) за 2023 рік - 109 543,27 грн.;
3) за 2022 рік - 95 255,02 грн.;
4) за 2021 рік - 86 595,47 грн.;
5) за 2020 рік - 86 595,47 грн.;
6) за 2019 рік - 86 595,47 грн.;
7) за 2018 рік - 86 595,47 грн.;
8) за 2017 рік (з 03.04.2017 - 31.12.2017) - 64 465,51 грн.
Загальний розмір недоотриманих доходів за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:032:0027 за період з 03.04.2017 - 31.12.2024 склав: 64 465,51 грн. + 86 595,47 грн. + 86 595,47 грн. + 86 595,47 грн. + 86 595,47 грн. + 95 255,02 грн. + 109 543,27 грн. + 115 129,98 грн. = 730 775,66 грн.
Таким чином, загальний розмір безпідставно збережених коштів ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» за користування земельними ділянками комунальної форми власності площею 1,0696 га, кадастровий номер 2310100000:02:021:0031 та площею 0,3151 га, кадастровий номер 2310100000:02:032:0027 за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 64 за період з 03.04.2017 по 31.12.2024 становить: 2 553 537,99 грн. + 730 775,66 грн. = 3 284 313,65 грн., яку Позивач і просить стягнути з Відповідача, оскільки за вказаний період часу відповідач користувався вказаними земельними ділянками без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 ЦК України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав у вигляді несплаченої орендної плати.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства України та приймаючи рішення суд враховує наступне.
Згідно ст. 13 Конституції України, земля , її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Статтею 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
З матеріалів справи вбачається, належні Відповідачу об'єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці площею 1,0696 га, кадастровий номер 2310100000:02:021:0031 та земельній ділянці площею 0,3151 га, кадастровий номер 2310100000:02:032:0027, за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 64, власником яких є Запорізька міська рада на праві комунальної власності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 440099045 від 19.08.2025
Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно витягу № НВ-2300053552024 від 11.04.2024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідно до якого нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:021:0031 становить 13 409 896,08 грн.
Згідно витягу № НВ-2300053572024 від 11.04.2024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідно до якого нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:032:0027 становить 3 837 665,92 грн.
Згідно ч.5 ст. 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Згідно п.5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, а також законами України.
Отже, земельні ділянки за адресою м. Запоріжжя, Південне шосе, 64, площею 1,0696 га, кадастровий номер 2310100000:02:021:0031 та площею 0,3151 га, кадастровий номер 2310100000:02:032:0027 перебувають у комунальній власності, що надає право Запорізькій міській раді володіти, користуватися та розпоряджатися нею, реалізовувати інші свої повноваження власника, в тому числі звертатись з позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Правовідносини сторін щодо оренди землі регулюються спеціальним Законом України “Про оренду землі», Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та загальними нормами Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
У ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 270 Податкового кодексу України (розділ “Податок на майно») об'єктами оподаткування платою за землю є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь міської територіальної громади, на підставі договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України “Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Таким чином, правовий механізм переходу права на землю, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності, користування, у тому числі у формі оренди земельної ділянки.
Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника, щодо спірної земельної ділянки.
Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.
За змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків
Судом встановлено, що Відповідачем протягом періоду часу, починаючи від дати придбання об'єктів нерухомості на спірних земельних ділянках згідно Договору купівлі-продажу, серія та номер: 1245 від 31.08.2016, не здійснено державну реєстрацію права оренди ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» земельних ділянок площею 1,0696 га, кадастровий номер 2310100000:02:021:0031 та площею 0,3151 га, кадастровий номер 2310100000:02:032:0027 за адресою м. Запоріжжя, Південне шосе, 64.
З огляду на викладене суд погоджується з доводами Позивача в цій частині, що вказане свідчить про безоплатне та безпідставне використання ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» земельними ділянками комунальної форми власності, без правовстановлюючих документів та порушення вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі.
Так, згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У статті 21 Закону України “Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві з користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
За положеннями статті 24 Закону України “Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
З наведених матеріалів справи та пояснень представників сторін судом встановлено, що Відповідач у період часу з 03.04.2017 по 31.12.2024 користувався спірними земельними ділянками без чинних договорів оренди, а отже не був власником чи постійним землекористувачем вказаних земельних ділянок, а тому не був суб'єктом плати за землю у формі земельного податку (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, була орендна плата.
Згідно положень ст. 21 Закону України “Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу Україні орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
У відповідності до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Отже, за відсутності окремої цивільно-правової угоди, щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди).
За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість.
Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6- 2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 і Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від них.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований.
Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності. Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 від 05.08.2022 року.
Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, крім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Таку правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.
Правовий механізм переходу права на землю у зв'язку з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначений ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. Виходячи зі змісту зазначених статей закону, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або користуванні колишнього власника будівлі.
Отже, з наведеного суд дійшов висновку, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Кондиційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Разом з цим, обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).
Для кондиційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Вказані правові позиції при розгляді аналогічних спорів неодноразово наводилися у висновках, викладених Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 13.02.2019 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
Таким чином, з 31.08.2016 - дати виникнення у ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 64, виник і обов'язок укласти договори оренди земельних ділянок на яких воно розташоване, площею 1,0696 га, кадастровий номер 2310100000:02:021:0031 та площею 0,3151 га, кадастровий номер 2310100000:02:032:0027, та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.
Проте, ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» як набувач нерухомого майна, не сплачував орендну плату за користування земельними ділянками за відсутності укладених договорів оренди землі, а отже збільшив вартість власного майна, а Запорізька міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати).
З огляду на викладене суд погоджується з доводами Позивача, що в спірних правовідносинах має місце факт безпідставного збереження грошових коштів у вигляді орендної плати ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» за рахунок міської ради.
Суд враховує, що згідно зі ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути “існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні “виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Отже, у спірних правовідносинах неотриманні Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини “виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади міста Запоріжжя.
Матеріалами справи підтверджується, що Запорізькою міською радою на підставі рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26 “Про встановлення розміру орендної плати за землю», витягу № НВ-2300053552024 від 11.04.2024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, витягу № НВ-2300053572024 від 11.04.2024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, листа ГУ ДПС у Запорізькій області № 3133/5/08-01-04-05 від 26.03.2025 складено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» земельними ділянками площею 1,0696 га, кадастровий номер 2310100000:02:021:0031 та площею 0,3151 га, кадастровий номер 2310100000:02:032:0027 за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 64, без оформлення правовстановлюючих документів, що посвідчують право оренди (користування) за період з 03.04.2017 по 31.12.2024 на загальну суму 3 284 313,65 грн.
1. Щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.
Суд враховує, що відповідно до ст.ст. 13, 15, 18, 20, 23 Закону України “Про оцінку земель», ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати за землю використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.
30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 7 “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя; встановлено, що нормативна грошова оцінка земель м. Запоріжжя підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства (п.8). Згідно з п. 7 рішення вводиться в дію з 01.01.2016р.
Рішенням Запорізької міської ради №26 від 28.11.2018р. “Про встановлення розміру орендної плати за землю», керуючись абзацами другим і третім пункту 284.1 статті 284 ПК України та п. 24 ч.1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», Запорізька міська рада вирішила встановити на території м. Запоріжжя розміри орендної плати згідно з додатком. Згідно із п.15 Додатку до вказаного рішення встановлено річний розмір орендної плати за використання земельних м. Запоріжжя, які перебувають у комунальній власності, який дорівнює 3% від їх нормативної грошової оцінки. Вказане рішення міської ради введено в дію з 01.01.2019р. (п. 3 Рішення).
Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п.289.1 ст.289 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з п.п. 288.5, 288.5.1, 288.5.2 ст.288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки та граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
Статтею 1 Закону України “Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ст. 13 Закону).
З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною. Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок і, як наслідок, розмір земельного податку та ставок орендної плати за землю є способом регулювання уповноваженими органами плати за користування землею в межах та на виконання норм ПК України.
Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
Водночас обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац 2 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про оцінку земель»).
Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням ч. 2 ст. 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015р. №7 “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016р. Рішення за №7 було оприлюднене 14.07.2015р. року в газеті “Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року.
30.06.2015р. Запорізька міська рада прийняла рішення №6 “Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)». Відповідно до додатку 3 цього рішення, встановлено розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
28.11.2018р. Запорізька міська рада прийняла рішення №26 “Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким було внесено зміни до рішення Запорізької міської ради №6. Зазначеним рішенням Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
Рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015р. №7 та від 28.11.2018р. №26 не змінювались та не скасовувались і є чинними.
Таким чином, Запорізька міська рада в межах наділених повноважень, у відповідно до законодавства України, затвердила та встановила податок, та збори на користування землями міста Запоріжжя.
Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-2300053552024 від 11.04.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 2310100000:02:021:0031 становить 13 409 896,08 грн.
Згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-2300053572024 від 11.04.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 2310100000:02:032:0027 становить 3 837 665,92 грн.
Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 18.12.2019р. у справі №804/937/16, від 23.06.2022р. у справі №160/8668/19, вказано, що нормами ПК України (п. 289.2 ст. 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період. Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах.
Тобто, з 2016р. по теперішній час нормативна грошова оцінка земель міста, в тому числі спірних земельних ділянок змінювалась лише на щорічні коефіцієнти індексації.
Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі “реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.(постанови Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 922/4264/20, від 10.01.2024 у справі № 712/7879/22).
Відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147, нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначається шляхом множення відповідних коефіцієнтів, зокрема Кні - добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період від затвердження нормативу капіталізованого рентного доходу до дати проведення оцінки.
Станом на 08.12.2025 Витяги з нормативно грошової оцінки від 11.04.2024 № НВ-2300053572024 та від 11.04.2024 № НВ-2300053552024, а також відповідні розрахунки, видані уповноваженим органом - Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області є чинними та не скасованими.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування незаконності або неправильності розрахунку НГО спірних земельних ділянок, а також доказів, які б спростовували законність витягів № НВ-2300053552024 від 11.04.2024 та № НВ-2300053572024 від 11.04.2024.
Його особиста думка та аргументи щодо незаконності вказаних витягів з НГО не спростовують надану судом оцінку вказаних доказів як належних, допустимих та достовірних, поки зворотне не буде встановлено при розгляді публічно-правового спору компетентним судом, до юрисдикції якого законом віднесено розгляд таких спорів.
Отже, посилання Відповідача у цьому контексті на розгляд адміністративної справі № 280/9345/25 Запорізьким окружним адміністративним судом за позовом ТОВ ЗСТМК “АЛЕКСАНДРІЯ» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Запорізька міська рада, про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування Витягів з НГО від 11.04.2024 № НВ-2300053572024 та від 11.04.2024 № НВ-2300053552024, зобов'язання вчинити певні дії, судом відхиляється, оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на 22.12.2025 рішення в адміністративній справі № 280/9345/25 ще не прийнято, а тим більше не набрало чинності, а тому не має жодного преюдиційного значення при вирішенні спору у справі № 908/2683/25.
У випадку прийняття адміністративним судом рішення у справі № 280/9345/25 на користь ТОВ ЗСТМК “АЛЕКСАНДРІЯ», вказане може бути підставою для перегляду рішення у справі №908/2683/25 за нововиявленими обставинами в порядку статті 320 ГПК України.
2. Щодо доводів Відповідача про незаконність нарахування плати за спірні земельні ділянки у період з 01.03.2022 по 31.12.2022.
Приписи підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин виходячи з наступного: Згідно п. 69.14. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
В свою чергу Верховним Судом у постанові від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20 викладено висновок, що норми п. 10.1.1. ст. 10, п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, ст. ст. 40, 41, п. 265.1.3. ст. 265 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: “власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї, і, використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України».
Аналогічні висновки викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 908/1196/24 та від 01.07.2025 у справі № 908/1301/24.
Крім того, Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 03.09.2025 справа № 908/1926/25 за позовом заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ-Центр» про стягнення доходу отриманого від безпідставно набутого майна виснував наступне: “Враховуючи наведене, відповідач не є суб'єктом, який має право на застосування пільг щодо звільнення його від нарахування та сплати орендної плати за землю у період з 12.03.2022 по 31.12.2022, передбачених пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. ХХ Перехідних положень ПК України, адже користувався земельною ділянкою за відсутності правових підстав для володіння чи користування нею».
Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі № 908/1926/25 залишена без змін постановою Верховного Суду від 02.12.2025.
З наведеного вбачається, що відповідач міг отримати пільгу у відповідності до приписів п. 69.14. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України лише за умови укладеного договору оренди землі.
На теперішній час відповідач не є ані постійним користувачем, ані орендарем земельної ділянки комунальної власності, та фактично використовує її без правовстановлюючих документів.
Отже, положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового кодексу України на правовідносини з приводу стягнення з ТОВ “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій “АЛЕКСАНДРІЯ» доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, не розповсюджуються.
Запорізька міська рада, як власник земельних ділянок, за звичайних умов могла отримати за земельні ділянки площею 1,0696 га, кадастровий номер 2310100000:02:021:0031 та площею 0,3151 га, кадастровий номер 2310100000:02:032:0027 за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 64 грошові кошти у сумі, еквівалентній розміру орендної плати, без урахування положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового кодексу України.
3. Щодо доводів Відповідача про порушення Позивачем строків позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Закон України від 30.03.2020 № 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого Розділ “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, набрав чинності 02.04.2020.
Так, відповідно до пункту 12 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин.
Вказаний карантин неодноразово був продовжений постановами Кабінету Міністрів України аж до 30.06.2023.
Також, Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX, прийнятий 15.03.2022 Розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 19 такого змісту: “У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Після цього, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Законами та Указами Президента України, та зрештою, на сьогоднішній день подовжений.
Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, сформульованими у постановах від 21 червня 2023 року у справі № 727/4133/22, від 13 листопада 2024 року у справі № 383/1645/23 тощо. Такі обставини свідчать про незмінність та усталеність правового підходу Верховного Суду щодо підстав застосування позовної давності, яка не закінчилася станом на час запровадження воєнного стану на території України.
Оскільки Позивач звернувся з позовом у цій справі 28.08.2025, тобто під час дії в Україні воєнного стану, то суд дійшов висновку, що позивачем заявлено позовні вимоги в частині стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 03.04.2017 по 31.12.2024, в межах строків позовної давності, а тому вимоги Відповідача про відмову у позові з цих підстав є необґрунтованими.
Вказане зупинення строків позовної давності в Україні припинено з 4 вересня 2025р. на підставі Закону № 4434-ІХ, який виключив з Цивільного кодексу норму, що зупиняла ці строки на час дії воєнного стану. З цієї дати перебіг строків позовної давності, зупинених раніше, відновлено, враховуючи час, що минув до зупинення. Однак вказане, не спростовує зазначеного вище висновку суду.
Таким чином, підстави вважати пропущеною позовну давність за вимогами позивача про стягнення з відповідача недоотриманої орендної плати з 03.04.2027 по 31.12.2047 відсутні.
Інші доводи Відповідача судом до уваги не приймаються в силу викладеного, оскільки не спростовують висновків суду.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій “АЛЕКСАНДРІЯ» (вул. Південне шосе, буд. 64, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 33754422) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 03.04.2017 по 31.12.2024 в розмірі 3 284 313 (три мільйона двісті вісімдесят чотири тисячі триста тринадцять) грн. 65 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 39 411 (тридцять дев'ять тисяч чотириста одинадцять) грн. 76 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
У зв'язку із запровадження графіків відключення електроенергії у м. Запоріжжі повний текст рішення складено та підписано 09.01.2026.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.