61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
09.01.2026 Справа №905/1126/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Сумрака Олександра Андрійовича, смт. Красноторка Краматорського району Донецької області
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Зайцева Олександра Валерійовича, м.Краматорськ Донецької області
про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 75000,00грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
Фізична особа-підприємець Сумрак Олександр Андрійович, смт. Красноторка Краматорського району Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Зайцева Олександра Валерійовича, м.Краматорськ Донецької області про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 75000,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неповернення відповідачем грошових коштів у розмірі 75000,00грн, які були сплачені позивачем згідно з платіжною інструкцією №2 від 06.10.2023 в оплату орендної плати за жовтень 2023 року за договором оренди будівлі №2К/23 від 01.10.2023, та які, як стверджує позивача, перебувають у власності відповідача без достатньої правової підстави.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду такі документи: договір оренди будівлі №2К/23 від 01.10.2023 від 01.10.2023, додаткову угоду №1 від 25.12.2023, додаткову угоду №1 від 15.01.2024, платіжні інструкції №2 від 06.10.2023, №7 від 23.10.2023, №18 від 14.12.2023, акт прийому-передачі майна з оренди від 26.07.2024 до договору оренди будівлі №2К/23 від 01.10.2023 від 01.10.2023, банківську виписку по рахунку позивача, рішення Господарського суду Донецької області від 28.03.2025 по справі №905/1444/24, постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 по справі №905/1444/24; претензію від 19.08.2025 з доказами направлення.
Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статті 653, 1212 Цивільного кодексу України.
З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1126/25 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою господарського суду від 27.10.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
04.11.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1126/25. Справу №905/1126/25 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
01.12.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень вказує, що грошові кошти у розмірі 75000,00грн сплачені позивачем у якості забезпечувального платежу відповідно до п.5.3 договору оренди будівлі №2К/23 від 01.10.2023, а відповідно до п.5.4 договору забезпечувальний платіж повертається за умови сумлінного виконання орендарем умов договору. Оскільки позивачем були порушені умови договору, то у відповідача як орендодавця не виникло обов'язку повернути забезпечувальний платіж.
У встановлений судом строк клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надходило, Позивач відповідь відзив не надав.
Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з частинною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що судом створені усі умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, заперечень від сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) не надходило, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
01.10.2023 між Фізичною особою-підприємцем Зайцевим Олександром Валерійовичем (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Сумрак Олександром Андрійовичем (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди будівлі №2К/23 (далі - договір), за умовами якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове володіння і користування за плату нежилу будівлю (далі - «будівля»), що розташована за адресою:Донецька обл., Краматорський р-н, м.Краматорськ, смт. Біленьке, вул.Хабаровська, в складі:
- нежила будівля кафе№93 загальною площею 291,5 квадратних метрів;
- земельна ділянка № 93 площею 0,0204га, кадастровий номер 1412945600:00:002:0776;
- меблі і обладнання кафе (ресторану) згідно з Актом прийому-передачі (далі - обладнання).
Орендар використовує будівлю на умовах, передбачених цим договором за строго цільовим призначенням - для організації підприємства громадського харчування, складських і конторських приміщень, а також використовує будівлю в порядку і на умовах, встановлених чинним законодавством України.
За приписами п.1.4 договору орендна плата підлягає сплаті з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі будівлі. До зазначеного моменту орендна плата не стягується.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом 35 місяців (п.2.1 договору).
Договір може бути достроково розірваний або припинений відповідно до Розділу 8 цього договору (п.2.2 договору).
Відповідно до п.3.1 договору орендодавець передає будівлю орендарю в термін до 01.10.2023 року. Технічний стан переданої в оренду будівлі та забезпечення її необхідним комплексом внутрішньої інженерії відбивається в Акту прийому-передачі будівлі.
При припиненні дії цього договору, в тому числі при його достроковому розірванні, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві будівлю вільного від персоналу і майна орендаря, в тому стані, в якому він її отримав, з урахуванням нормального зносу, з усіма узгодженими з орендодавцем невіддільними поліпшеннями, по акту прийому-передачі ( із зазначенням в ньому стану будівлі) в день закінчення терміну дії цього договору (п.3.2 договору).
За умовами п.п. 5.1.1., 5.1.2.договору орендна плата за користування будівлею, складається з двох складових частин: постійна (орендна плата) і змінна (комунальні платежі). За використання наданої в оренду будівлі та обладнання орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розмір якої встановлюється із розрахунку за один календарний місяць, а саме 75000,00 гривень з правом перегляду ціни через 1 рік. Змінна складова орендної плати являє собою комунальні платежі і інші поточні експлуатаційні витрати, які нараховуються комунальними і іншими спеціалізованими підприємствами щомісяця за спожиту орендарем електроенергію, опалення водопостачання, водовідведення та експлуатаційні послуги на підставі фактичних витрат і наданих послуг, оплачується орендарем в строк до 15-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі наданих паперових і/або електронних рахунків постачальниками послуг.
Відповідно до п. 5.2 договору зобов'язання орендаря по виконанню умов цього договору забезпечуються у вигляді сплати орендодавцю забезпечувального платежу (далі по тексту - «забезпечувальний платіж») в розмірі, в порядку та на умовах, зазначених нижче.
Забезпечувальний платіж сплачується в розмірі 75000 гривень. Платіж здійснюється при укладені цього договору після його підписання сторонами. На грошові кошти, що перераховуються в якості забезпечувального платежу, нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами та/або інших відсотків не проводиться (п.5.3. договору).
Згідно п. 5.4 договору орендодавець зобов'язується повернути (сплатити) забезпечувальний платіж орендарю по закінченні строку дії або розірванні договору (докладніше в п. 8.4.) за умови сумлінного виконання орендарем умов договору і збереження первісного стану будівлі, земельної ділянки (прибудинкової території) і обладнання з урахуванням їх нормального зносу.
Оплата зобов'язань за цим договором за наступний місяць здійснюється щомісячно до 28 числа попереднього місяця, в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Днем оплати є день списання грошових коштів з розрахункового рахунку орендаря (п.5.5.договору).
Договір може бути розірваний достроково за згодою сторін. Умови розірвання встановлюються сторонами в угоді про розірвання (п.8.1 договору).
Договір підписаний кваліфікаційним електронним підписом сторін без зауважень.
25.12.2023 сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору, за умовами якої на період з 01.01.2024 по 30.04.2024розмір щомісячної орендної плати становить 60000,00 гривень.
15.01.2024 сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору, за умовами якої на січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року розмір щомісячної орендної плати становить 40000,00 гривень.
Відповідно до банківської виписки по рахунку відповідача, позивач здійснені оплати за договором:
- 06.10.2023 на суму 75000грн з призначенням платежу «сплата за оренду приміщення жовтень 2023 року»;
- 23.10.2023 на суму 35000грн з призначенням платежу «сплата за оренду приміщення жовтень 2023 року»;
- 09.11.2023 на суму 40000грн з призначенням платежу «сплата за оренду приміщення листопад 2023 року»;
- 10.11.2023 на суму 35000грн з призначенням платежу «сплата за оренду приміщення листопад 2023 року»;
- 14.12.2023 на суму 35000грн з призначенням платежу «сплата за оренду приміщення жовтень 2023 року»;
- 03.01.2024 на суму 40000грн з призначенням платежу «сплата за оренду приміщення грудень 2023 року»;
- 22.01.2024 на суму 20000грн з призначенням платежу «сплата за оренду приміщення січень 2024 року»;
- 12.02.2024 на суму 20000грн з призначенням платежу «сплата за оренду приміщення січень 2024 року»;
- 29.02.2024 на суму 40000грн з призначенням платежу «сплата за оренду приміщення лютий 2024 року».
Також Позивач долучив до матеріалів справи платіжні інструкції №2 від 06.10.2023 на суму 75000,00грн, №7 від 23.10.2023 на суму 35000,00грн, №18 від 14.12.2023 на суму 35000,00грн.
У зв'язку з достроковим припиненням договору сторони підписали акт прийому-передачі майна з оренди від 26.07.2024.
У зв'язку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань за договором оренди будівлі №2К/23 від 01.10.2023, відповідач звернувся до Господарського суду Донецьокої області з позовною заявою про стягнення заборгованості з орендної плати, комунальних платежів, неустойки на інфляції.
Рішенням Господарського суду Донецької області 28.03.2025 у справі №905/1444/24 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Зайцева Олександра Валерійовича, м.Краматорськ, Донецька область до Фізичної особи-підприємця Сумрака Олександра Андрійовича, смт.Красноторка, Донецька область задоволено частково. Вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця Сумрака Олександра Андрійовича на користь Фізичної особи-підприємця Зайцева Олександра Валерійовича 425000грн - сума основного боргу, 58684,84грн - заборгованість по сплаті комунальних платежів, 32897,72грн - пеня, 11058,83грн - інфляція, судовий збір у розмірі 7914,62грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4004,60грн. В частині стягнення неустойки у розмірі 394352,28грн та інфляції у розмірі 317,94грн -відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №905/1444/24 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Сумрака Олександра Андрійовича задоволено частково. Рішення Господарського суду Донецької області від 28.03.2025 у справі №905/1444/24 скасувано в частині стягнення 60000,00грн основного боргу, 20000,00грн заборгованості по сплаті комунальних платежів, 7419,87грн - пені, 2327,66грн - інфляційних втрат, 1345,92грн судового збору та 681,00грн витрат на професійну правничу допомогу. Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким у позові відмовлено. У решті рішення Господарського суду Донецької області від 28.03.2025 року у справі №905/1444/24 залишено без змін.
Позивач вказує, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що розмір заборгованості з орендної плати становить 365000,00грн, не врахувавши платіж в розмірі 75000,00грн від 06.10.2023.
За позицію позивача, такі грошові кошти зберігаються у відповідача без належної правової підстави.
Позивач звернувся до відповідача з претензію від 19.08.2025 з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 75000,00грн.
Відповідач відповіді на претензію не надав, грошові кошти не повернув, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Сутність позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до повернення грошових коштів як такі, що зберігаються у відповідача без належної правової підстави відповідно до вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Одночасно, відповідно до приписів частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір оренди будівлі №2К/23 від 01.10.2023.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
При цьому, обставини існування між сторонами договірних правовідносин на підставі договору оренди будівлі №2К/23 від 01.10.2023 та неналежного виконання позивачем зобов'язань за таким договором було предметом розгляду в межах справи №905/1444/24.
Згідно з ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Отже, рішення Господарського суду Донецької області 28.03.2025 у справі №905/1444/24, з урахуванням постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2025, яке набрало законної сили 26.06.2025, в частині встановлення фактів існування між сторонами договірних правовідносин на підставі договору оренди будівлі №2К/23 від 01.10.2023, неналежного виконання орендарем своїх зобов'язань за договором та наявності заборгованості Фізичної особи-підприємця Сумрака Олександра Андрійовича перед Фізичної особи-підприємця Зайцева Олександра Валерійовича з орендної плати у розмірі 365000грн, комунальних платежів у розмірі 38684,84грн, пені у розмірі 25477,85грн та інфляції у розмірі 8731,17грн мають преюдиційний характер для цієї справи, з огляду на що означені факти не підлягають доведенню відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, щодо платежу у розмірі 75000,00грн, здійсненого позивачем відповідно до платіжної інструкції №2 від 06.10.2023, то судом встановлено, та не спростовано позивачем, що такий платіж здійснено відповідно до умов п. 5.3 договору у якості забезпечувального платежу.
Згідно зі статтею 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він слугує: 1) доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, 2) одночасно є способом платежу та 3) способом забезпечення виконання зобов'язання.
На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов'язання.
При цьому, у п. 5.2 договору сторони погодили, що зобов'язання орендаря по виконанню умов цього договору забезпечуються у вигляді сплати орендодавцю забезпечувального платежу.
Отже, сторони погодили, що платіж у розмірі 75000,00грн виконує забезпечувальну функцію та за своєю правовою природою фактично є завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 571 Цивільного кодексу України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.
У п. 5.4 договору сторони також погодили, що забезпечувальний платіж повертається за умови сумлінного виконання орендарем умов договору.
Враховуючи, що позивач неналежно виконував умови договору оренди будівлі №2К/23 від 01.10.2023, що підтверджено встановленими в межах справи №905/1444/24 обставинами, які мають мають преюдиційний характер для цієї справи, правові підстави для повернення забезпечувального платежу відсутні.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи наведені положення цивільного законодавства, беручи до уваги, що грошові кошті у розмірі 75000,00грн були перераховані позивачем на підставі договору оренди будівлі №2К/23 від 01.10.2023 у якості забезпечувального платежу, який у випадку порушення зобов'язання не повертається, суд дійшов висновку, що грошові кошти у розмірі 75000,00грн не мають ознак безпідставно набутих, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Сумрака Олександра Андрійовича, смт. Красноторка Краматорського району Донецької області до Фізичної особи-підприємця Зайцева Олександра Валерійовича, м.Краматорськ Донецької області про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 75000,00грн відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Чернова
Рішення складено та підписано 09.01.2026.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.