пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
07 січня 2026 року Справа № 903/949/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,
за участю представників:
від позивача: Михальчук О.В. - адвокат (ордер серія АС №1163317 від 11.11.2025),
від відповідача: н/з,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КІОС», м. Львів
до SIA "FAST SOFT", Латвійська Республіка, м. Рига
про стягнення 5563,52 євро,
29.09.2025 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №87 від 25.09.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю “КІОС» про стягнення з Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "FAST SOFT" 5563,52 євро, з них: 1979,90 євро заборгованості за товар, переданий на підставі контракту №19-ЕК/24 від 09.09.2025, 3583,62 євро пені.
Ухвалою суду від 06.10.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено у судове засідання на 12.11.2025; запропоновано сторонам подати суду: позивачу: будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу (на власний розсуд): відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.
28.10.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами та вважає їх безпідставними; просив відмовити у задоволенні позову. Також у відзиві відповідач просив зобов'язати позивача надати суду: сертифікат радіаційної безпеки на товар; сертифікати відповідності та походження товару; документи митного контролю ЄС.
12.11.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, в якому позивач просив приєднати до матеріалів справи копію експертного висновку №004283 п/24 від 17.09.2024, виданого Волинською регіональною державною лабораторією державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
12.11.2025 в судове засідання представник відповідача не з'явився. Ухвала суду від 06.10.2025 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу рекомендованим листом на адресу, вказану у позовній заяві, та була вручена відповідачу18.10.2025, що підтверджується трекінгом із сайту “Укрпошти».
12.11.2025 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, а також просив приєднати до матеріалів справи копію експертного висновку №004283 п/24 від 17.09.2024, виданого Волинською регіональною державною лабораторією державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, яке судом задоволено, та пояснив, що необхідність подачі такого доказу виникла після ознайомлення із відзивом відповідача.
12.11.2025 в судовому засіданні було оголошено перерву до 03.12.2025. Відповідачу надіслано ухвалу - повідомлення від 12.11.2025 про оголошення перерви в судовому засіданні на поштову і електронну адреси.
Проте, станом на 03.12.2025 у суду були відсутні відомості про вручення відповідачу ухвали суду від 12.11.2025.
Ухвалою суду від 03.12.2025 було відкладено розгляд справи на 07.01.2026; постановлено повторно повідомити відповідача - Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "FAST SOFT" про судовий розгляд справи. Відповідачу ухвалу суду надіслано на його поштову та електронну адреси.
У постановах Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №904/6151/16, від 09.06.2020 у справі №910/3980/16 вказано, що у ст. 125 ГПК встановлено право суду, а не обов'язок у разі необхідності, з урахуванням обставин конкретної справи та вимог закону, звертатися до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням.
Представник відповідача в судове засідання 07.01.2026 не з'явився.
Справу розглянуто судом за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, враховуючи його заперечення на позов, викладені у відзиві на позов.
Про судовий розгляд справи №903/949/25 відповідач був обізнаний, про що свідчить трекінг із сайту “Укрпошти», згідно з яким відповідач отримав 18.10.2025 ухвалу суду від 06.10.2025 про відкриття провадження у справі, реалізував процесуальне право на подачу відзиву на позов.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з пунктом першим статті 6 Конвенції кожен має право, зокрема, на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Така гарантія статті 6 Конвенції передбачена і у відповідних процесуальних законах. Розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України). Порушення зазначеного принципу може негативно впливати на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Аналіз практики Європейського суду щодо тлумачення положення “розумний строк» свідчить: у рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» він роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Справу №903/949/25 розглянуто у розумні строки, що був об'єктивно необхідним для її розгляду, та зумовлений необхідністю повідомлення відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступні обставини.
09.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “КІОС» як продавцем та Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "FAST SOFT" як покупцем було укладено контракт №19-ЕК/24 купівлі-продажу.
Відповідно до п. 1.1. контракту продавець зобов'язується поставити покупцю паливні гранули з деревини та брикет паливний з деревини (надалі - товар), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах цього контракту.
Пунктами 2.1.-2.3. контракту узгоджено, що одиниця виміру товару: тонна. Кількість товару визначається згідно специфікації або інвойсів, що є додатками та невід'ємними частинами даного договору. Асортимент товару визначається згідно специфікацій або інвойсів, що є додатками та невід'ємними частинами даного договору.
Згідно із п. 3.1. контракту ціна одиниці товару ( однієї тонни ) зазначається у інвойсі або специфікаціях на поставку окремої партії товару.
Покупець здійснює 100% передоплату кожної окремої партії товару згідно інвойсу. Платіж вважається здійсненим з моменту зарахування коштів на банківський рахунок продавця (п.3.3. контракту).
Відповідно до п. 3.5. контракту валюта платежу - євро.
Доставка товарів здійснюється відповідно до умов Incoterms 2010, зазначених у рахунку чи специфікації на доставку окремої партії товару. Продавець зобов'язаний забезпечити митне оформлення товару на експорт ( п. 4.1. контракту).
Відповідно до п. 6.1. контракту передача і приймання товару за кількістю та якістю здійснюється в місці передачі товару згідно пункту 4.1. даного контракту. Передача і приймання товару проводиться згідно з товаросупровідними документами.
Згідно з п. 6.3. контракту у місці передачі товару покупець зобов'язаний перевірити товар на відповідність умовам даного контракту, й у випадку невідповідності негайно, до закінчення прийому, письмово про це заявити продавцю. Рекламації щодо кількості товару, упаковки товару зазначаються в товаросупровідних документах (CMR). При відсутності відповідних зауважень в товаросупровідних документах (CMR) товар вважається прийнятим покупцем по кількості та без зауважень щодо упаковки товару.
Разом з товаром продавець передає наступні документи: інвойс(рахунок фактура); товаротранспортний документ (CMR); вантажна митна декларація (копія); інші документи, необхідні покупцю від продавця для імпорту товару (п. 6.4. контракту).
Пунктом 7.1. контракту передбачено, що у разі невідповідності якості поставленого товару умовам контракту, покупець має право пред'явити претензії продавцю протягом 10 днів з дати поставки товару. Претензія по якості товару має бути підтверджена відповідним висновком лабораторії.
Відповідно до п.п. 8.1., 8.3. контракту у випадку невиконання чи неналежного виконання контракту, сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та умов даного контракту.
У випадку прострочення оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.
У пункті 10.2. контракту сторони узгодили, що у разі якщо сторони не вирішать суперечки шляхом переговорів, спір підлягає передачі на розгляд в Господарський суд Волинської області (м. Луцьк, Україна) на підставі пункту 1 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право». Судочинство буде здійснюватися господарським судом на українській мові відповідно до матеріального і процесуального права України.
Контракт №19-ЕК/24 від 09.09.2024 підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств.
Відповідно до інвойсів № 19-ЕК/24-1 від 09.09.2024 та №19-ЕК/24-2 від 16.09.2024 умови поставки - FCA.
Умови поставки товару FCA (англ. Free Саrrier) або Франко-перевізник (...із зазначенням місця) - торговельний термін, включений в Інкотермс і означає, що продавець виконує своє зобов'язання з поставки, коли він поставляє товар, очищений від мит на експорт, перевізнику, призначеному покупцем, у зазначеному місці.
На виконання умов контракту №19-ЕК/24 від 09.09.2024 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 6029,10 євро, що підтверджується митними деклараціями №24UА101090010262U0 та №24U101090010512U9, інвойсами №19-ЕК/24-1 від 09.09.2024 та №19-ЕК/24-2 від 16.09.2024, міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR) від 10.09.2024 та від 17.09.2024 (а.с. 11-16).
Оплату за поставлений товар відповідач здійснив частково - на суму 4049,20 євро, що підтверджується виписками платіжних доручень міжнародної банківської системи SWIFT від 12.09.2024 року (на суму 3000 євро) та від 03.10.2024 року (на суму 1049,20 євро).
Позивач звертався до відповідача із претензією №53 від 28.10.2024, в якій просив сплатити заборгованість.
Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованості не сплатив.
Заборгованість відповідача станом на час розгляду справи становить 1979,90 євро.
Доказів, які б спростовували цю заборгованість, або доказів її оплати відповідач суду не подав.
Пункт 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу.
Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як визначено ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У зв'язку із неоплатою відповідачем вартості переданого і прийнятого товару у повному обсязі підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 1979,90 євро.
Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18, від 16.01.2019 у справі №373/2054/16.
Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Тобто, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.
Відповідач у відзиві на позов факт фізичного переміщення товару визнав, проте посилався на те, що позивач не передав йому обов'язкового пакету документів, а саме: сертифікату радіаційної безпеки на товар; сертифікату відповідності та походження товару; документів митного контролю ЄС.
Проте, умовами контракту №19-ЕК/24 від 09.09.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “КІОС» як продавцем та Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "FAST SOFT" як покупцем, не передбачено передачу продавцем сертифікату радіаційної безпеки на товар; сертифікату відповідності та походження товару.
Копії митних декларацій позивач приєднав до позовної заяви.
Разом з цим, у випадку відсутності від продавця необхідних документів на товар відповідач як покупець не був позбавлений права відмовитися від отримання товару.
Проте, відповідач товар прийняв та частково його оплатив.
Окрім цього, відповідно до п.6.3. контракту відповідач як покупець був зобов'язаний перевірити товар на відповідність умовам контракту й у випадку невідповідності негайно, до закінчення прийому, письмово про це заявити продавцю.
Доказів звернення до позивача з претензіями щодо переданого товару, щодо ненадання позивачем необхідних документів на товар відповідач суду не подав.
Таким чином, прийнявши товар без зауважень, у відповідача після його прийняття виник обов'язок його оплатити, а ненадання позивачем відповідачу сертифікату радіаційної безпеки на товар; сертифікату відповідності та походження товару; документів митного контролю ЄС не звільняє відповідача від обов'язку оплатити прийнятий товар.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати товару позивач нарахував і заявив до стягнення з відповідача на підставі п. 8.3. контракту пеню в розмірі 3583,62 євро за період з 18.09.2024 по 17.03.2025.
Відповідно до п. 8.3. контракту у випадку прострочення оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року в справі № 909/660/14, а також у постановах Верховного Суду: від 13 червня 2018 року в справі № 905/1923/16, від 13 липня 2018 року в справі № 916/2393/17, від 6 березня 2019 року в справі № 916/4692/15.
Оскільки позивач в порушення приписів чинного законодавства обчислив пеню в іноземній валюті, то вимога позивача про стягнення 3583,62 євро не підлягає до задоволення.
Звертаючись із позовом до суду, позивач сплатив 4060,59 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №230925_2 від 25.09.2025 (а.с. 4).
У зв'язку із частковим задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1445,16 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 4060,59 грн. х 35,59%.
Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "FAST SOFT"( Latvijas Republika, Rіga, Gaujas iela 43-6 LV-1026, VAT: LV40003581991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КІОС» (79024, Львівська область, м. Львів, вул. Хмельницького Б., буд. 106, код ЄДРПОУ 43924068)
- 1979 євро 90 євроцентів заборгованості ,
- 1445 грн. 16 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору
3. У задоволенні позову про стягнення 3583 євро 62 євроцентів пені відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено і підписано 12.01.2026.
Суддя І. О. Якушева