Постанова від 11.12.2025 по справі 908/2893/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2893/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання Карпенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: Михайловський Андрій Сергійович (в залі суду) - від Запорізької міської ради - витяг з ЄДР

від відповідача 2: Міхантьєв Михайло Дмитрович (поза межами приміщення суду) - від ТОВ "ПРОНАН" - адвокат, ордер серія АР №1208731

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю “ПРОНАН» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 (суддя Педорич С.І. Повний текст рішення складений та підписаний 25.04.2025р.) у справі №908/2893/24

за позовом: Запорізької міської ради (просп. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “ПРОКУБ» (вулиця Токмацька (попередня назва - вулиця Тамбовська), буд. 2, м. Запоріжжя, 69057; ідентифікаційний код юридичної особи 13604751)

до відповідача 2: Товариство з обмеженою відповідальністю “ПРОНАН»(Україна, 69120, Запорізька обл., місто Запоріжжя (вулиця Ігоря Сікорського (попередня назва - вулиця Куйбишева), будинок 470, квартира 185; ідентифікаційний код юридичної особи 14283711)

про стягнення коштів у розмірі 1278982,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

01.11.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “ПРОКУБ» (скорочене найменування - ТОВ НВП “ПРОКУБ») про стягнення заборгованість за договором оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015 за період з 01.01.2018 до 31.12.2021 та з 01.03.2024 до 01.09.2024 в розмірі 1278982,02 грн.

27.01.2025 від представника позивача до суду через “Електронний суд» надійшла заява, відповідно до якої позивач просить залучити у якості співвідповідача до розгляду справи № 908/2893/24 - Товариство з обмеженою відповідальністю “ПРОНАН», а також:

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ПРОКУБ» (код ЄДРПОУ 13604751, адреса: 69057, м.Запоріжжя, вул. Тамбовська, 2) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) заборгованість за договором оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015 за період з 01.01.2018р. по 31.12.2021 та з 01.03.2024 по 01.09.2024 в розмірі 470866,04 грн (чотириста сімдесят тисяч вісімсот шістдесят шість грн. 04 коп.) на розрахунковий рахунок UA508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37941997, код 18010600;

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОНАН» (код ЄДРПОУ 14283711, адреса: 69120, м. Запоріжжя, вул. Куйбишева, буд. 470, кв. 185) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 206) заборгованість за договором оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015 за період з 17.05.2018 по 31.12.2021 та з 01.03.2024 по 01.09.2024 в розмірі 808115,98 грн (вісімсот вісім тисяч сто п'ятнадцять грн 98 коп.) на розрахунковий рахунок UA508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37941997, код 18010600;

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ПРОКУБ» (код ЄДРПОУ 13604751, адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 2) та з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОНАН» (код ЄДРПОУ 14283711, адреса: 69120, м. Запоріжжя, вул. Куйбишева, буд. 470, кв. 185) пропорційно долі позовних вимог на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) витрати на сплату судового збору в розмірі 15 347,78 грн (п'ятнадцять тисяч триста сорок сім грн. 78 коп.) на розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816 в Державній казначейській службі України м. Київ, ЄДРПОУ 02140892.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 року у справі № 908/2893/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “ПРОКУБ» (вулиця Токмацька (попередня назва - вулиця Тамбовська), буд. 2, м. Запоріжжя, 69057; ідентифікаційний код юридичної особи 13604751) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) заборгованість за договором оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015 за період з 01.01.2018 по 31.12.2021 та з 01.03.2024 по 01.09.2024 в розмірі 470866,04 грн (чотириста сімдесят тисяч вісімсот шістдесят шість грн 04 коп.) на розрахунковий рахунок UA508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37941997, код 18010600.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОНАН» (Україна, 69120, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Ігоря Сікорського (попередня назва - ва вулиця Куйбишева), будинок 470, квартира 185; ідентифікаційний код юридичної особи 14283711) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) заборгованість за договором оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015 за період з 17.05.2018 по 31.12.2021 та з 01.03.2024 по 01.09.2024 в розмірі 808 115,98 грн на розрахунковий рахунок UA508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37941997, код 18010600.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “ПРОКУБ» (вулиця Токмацька (попередня назва - вулиця Тамбовська), буд. 2, м. Запоріжжя, 69057; ідентифікаційний код юридичної особи 13604751) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 5651,05 грн (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят одна грн 05 коп.) отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОНАН» (Україна, 69120, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Ігоря Сікорського (попередня назва -вулиця Куйбишева), будинок 470, квартира 185; ідентифікаційний код юридичної особи 14283711) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 9696,73 грн (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто шість грн 73 коп.) отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015, укладеним між Запорізькою міською радою та ТОВ НВП "ПРОКУБ". За умовами договору земельна ділянка площею 0,7219 га з кадастровим номером 2310100000:05:012:0020, що є власністю територіальної громади м. Запоріжжя, надана в оренду для розташування підприємства строком до 10.06.2034 з орендною платою в розмірі 3% нормативної грошової оцінки.

17.05.2018 Відповідач-1 здійснив відчуження об'єкту нерухомого майна - офісного приміщення площею 1104,8 кв.м на користь Відповідача-2. Відповідно до ст. 120 ЗК України при набутті права власності на нерухомість до набувача переходить право користування земельною ділянкою на тих самих умовах, що були у попереднього землекористувача. Отже, відчуження частини нерухомості не припиняє договору оренди, а має місце автоматична заміна сторін у зобов'язанні.

З моменту початку застосування нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №914/2848/22). Орендодавець вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі шляхом звернення до суду.

За відсутності поділу земельної ділянки та окремої угоди між відповідачами щодо умов оплати орендної плати, суд визнав правомірним розрахунок заборгованості пропорційно часткам відповідачів у праві власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці. Загальна площа нерухомого майна Відповідача-1 становить 1 490,6 кв.м, Відповідача-2 - 1 104,8 кв.м.

Суд відхилив доводи відповідачів про необхідність укладення додаткової угоди для зміни розміру орендної плати, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду. Також суд не прийняв до уваги посилання Відповідача-2 на зволікання з боку позивача з поділом земельної ділянки, зазначивши, що неналежне виконання обов'язків орендодавцем не звільняє користувачів від обов'язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ПРОНАН», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 року у справі № 908/2893/24 в повному обсязі та прийняти нове рішення яким відмовити Позивачу в задоволені позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОНАН» на користь Запорізької міської ради заборгованості за договором оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015 року за період з 17.05.2018 по 31.12.2021 та з 01.03.2024 по 01.09.2024 у розмірі 808 115,98 гривень.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що 17.05.2018 Відповідач-1 здійснив відчуження об'єкту нерухомого майна - офісного приміщення площею 1 104,8 кв.м на користь апелянта. Після передачі нерухомого майна відповідачі почали здійснювати заходи щодо узгодження поділу земельної ділянки. 25.03.2019 вони звернулись до міського голови м. Запоріжжя з проханням надати згоду на поділ земельної ділянки. Листом № 1212 від 11.01.2021 начальник управління з питань земельних відносин визнала, що відповідачі надали повний пакет документів для поділу земельної ділянки, однак до теперішнього часу Запорізька міська рада не надала відповідного дозволу.

На думку апелянта, він не має жодного відношення до договору оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015, оскільки не підписував його і не погоджував основних умов: площі земельної ділянки, строку оренди, умов та порядку розрахунків. Відповідач-1, який є орендарем за договором оренди, залишився власником більшої частини нерухомого майна на земельній ділянці і не підписував документів щодо узгодження нового орендаря.

Апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, згідно якої кошти, які мали бути сплачені користувачами як орендна плата за користування земельними ділянками без оформлення договору, є безпідставно збереженими коштами та підлягають стягненню на підставі ст. 1212 ЦК України. На думку апелянта, відносини між ним та позивачем є кондикційними, а не договірними, і повинні розглядатися в іншому провадженні.

Також апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, де зазначено, що особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я документів на користування земельною ділянкою або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості. При цьому діючим законодавством не передбачене право нового власника самовільно визначати площу земельної ділянки без погоджень з боку орендодавця.

Щодо розрахунку суми заборгованості апелянт зазначає, що позивачем застосовано формальний підхід - розрахунок за принципом співвідношення площ нерухомого майна. Однак адміністративна будівля апелянта складається з підвального приміщення та трьох поверхів загальною площею 1 104,8 кв.м, тоді як фактично займає лише 331,69 кв.м земельної ділянки. Для здійснення своєї господарської діяльності (виробництво електронного обладнання) апелянт використовує лише прибудинкову територію навколо будівлі. Позивач попередньо погодив апелянту поділ земельної ділянки у розмірі 0,2070 га, тоді як фактично нарахував орендну плату виходячи з 0,30729 га.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції повинен був визначити площу земельної ділянки, яку він використовує, на підставі: технічного паспорту на будівлю (331,69 мІ); схеми поділу, попередньо погодженої з позивачем (0,2070 га); або комісійного визначення площі відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 № 284.

На думку апелянта, суд першої інстанції застосував невірні норми матеріального права, формально підійшов до обставин справи та оцінки доказів, не врахував, що апелянт вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання відповідно до ст. 614 ЦК України. Апелянт вважає, що рішення підлягає скасуванню на підставі п.п. 1, 2, 3, 4 ст. 277 ГПК України.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Запорізька міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, згідно якого вважає аргументи апелянта безпідставними та необґрунтованими.

Позивач зазначає, що згідно листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 14.11.2024 №7476/01/01-07/10380, питання поділу земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:012:0020 знаходиться на розгляді, рішень щодо надання згоди на поділ не приймалось. Тому відповідачі повинні сплачувати орендну плату в розмірах, пропорційних їх частці у праві власності на об'єкти нерухомості.

Позивач посилається на ч. 4 ст. 120 ЗК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», згідно яких у разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, до набувача одночасно переходить право оренди земельної ділянки в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника. Волевиявлення орендодавця та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря не вимагається.

Стосовно площі нерухомого майна позивач зазначає, що твердження апелянта про площу 1090,1 кв.м обґрунтоване лише його математичними розрахунками. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №415345455 від 26.02.2025, за апелянтом зареєстровано право власності на нерухоме майно загальною площею 1 104,8 кв.м.

Щодо розрахунку заборгованості позивач зазначає, що при проведенні розрахунку враховані суми, фактично сплачені Відповідачем-1 згідно листа ГУ ДПС у Запорізькій області №11832/5/08-01-04-07 від 18.10.2024. Апелянт жодного платежу з орендної плати не проводив. Розрахунок здійснено з урахуванням витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-2300033102024 від 05.03.2024, згідно якого нормативна грошова оцінка становить 19 989 699,76 грн у цінах 2024 року. Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

ТОВ НВП "ПРОКУБ" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/2893/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОНАН» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 у справі №908/2893/24 (суддя Педорич С.І.) до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Запорізької області.

19.05.2025р. матеріали справи № 908/2893/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОНАН» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 у справі №908/2893/24 (суддя Педорич С.І.). Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.12.2025 об 12:00 годин.

09.12.2025 колегія суддів оголосила перерву на 11.12.2025р. о 12:40год для підготовки вступної та резолютивної частини рішення.

11.12.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

29.10.2015 між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та ТОВ НВП "ПРОКУБ" (Орендар) укладено договір оренди землі №201505000100573, за яким орендодавець, відповідно до рішення п'ятдесят восьмої сесії шостого скликання Запорізької міської ради №74/206 від 10.06.2015, надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для розташування підприємства за адресою: м. Запоріжжя, вул. Токмацька (колишня назва вул. Тамбовська), 2.

Земельна ділянка загальною площею 0,7219 га з кадастровим номером 2310100000:05:012:0020 є власністю територіальної громади міста Запоріжжя. Договір укладено строком до 10.06.2034. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 3 564 309 грн 06 коп. в цінах 2015 року. Орендна плата за договором складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

30.06.2015 Запорізькою міською радою прийнято рішення №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», яким впроваджено оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. Того ж дня прийнято рішення №6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)», яким встановлено розмір орендної плати для спірної земельної ділянки - 3% від нормативної грошової оцінки.

17.05.2018 ТОВ НВП "ПРОКУБ" (Відповідач-1) здійснив відчуження об'єкту нерухомого майна - офісного приміщення загальною площею 1 104,8 кв.м (інв. № 024214, адміністративна будівля) на користь ТОВ "ПРОНАН" (Відповідач-2). Підставою виникнення права власності є акт приймання-передачі нерухомого майна від 11.05.2018, посвідчений приватним нотаріусом.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№400085423 від 21.10.2024), за Відповідачем-1 зареєстровано право власності з 04.06.2013 на об'єкти нерухомого майна загальною площею 1 490,6 кв.м, а саме: станція технічного обслуговування автомобілів літ.Л (309,4 кв.м), склади зі збірного залізобетона літ.В (400,4 кв.м), склад металевий літ.Д (105,7 кв.м), самочинно побудований кабінет №11 (17,4 кв.м), станція технічного самообслуговування автомобілів Літ.Б-2 (657,7 кв.м).

За договором оренди землі за період з 01.01.2018 по 16.10.2024 Відповідачем-1 сплачено орендну плату у розмірі: 162 423,42 грн у 2018р.; 162 423,42 грн у 2019р.; 148 888,07 грн у 2020р.; 162 423,42 грн у 2021р.; 43 312,91 грн у 2022р.; 50 112,91 грн у 2023р. та 151 356,78 грн за період з 01.01.2024 по 16.10.2024 (лист ГУ ДПС у Запорізькій області №11832/5/08-01-04-07 від 18.10.2024). Відповідач-2 орендну плату за спірний період не сплачував.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №НВ-2300033102024 від 05.03.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:012:0020 становить 19 989 699,76 грн у цінах 2024 року.

Під час переходу права власності на об'єкт нерухомого майна 17.05.2018 та пізніше відповідачами не укладалися жодні угоди щодо користування нерухомим майном на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:012:0020 та щодо умов оплати орендної плати орендодавцю - Запорізькій міській раді.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: 29.10.2015 між позивачем та Відповідачем-1 укладено договір оренди землі №201505000100573; земельна ділянка площею 0,7219 га з кадастровим номером 2310100000:05:012:0020 є власністю територіальної громади м. Запоріжжя; орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки; 30.06.2015 затверджено нову нормативну грошову оцінку земель з 01.01.2016; 17.05.2018 Відповідач-1 відчужив частину нерухомого майна (1 104,8 кв.м) на користь Відповідача-2; за Відповідачем-1 зареєстровано право власності на нерухоме майно площею 1 490,6 кв.м, за Відповідачем-2 - 1 104,8 кв.м; Відповідач-1 здійснював оплату орендної плати у зазначених розмірах, Відповідач-2 орендну плату не сплачував.

Відповідно до частин 1, пунктів 4-6 частини 3, частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України:

1. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

3. Відзив повинен містити:

4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

4. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Так, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначав про наступне: « … Так у 2015 році Позивач та Відповідач уклали договір оренди землі, що є предметом даної справи оскільки Відповідач був власником всіх будівель та споруд, що знаходяться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Тамбовська (теперішня назва - Токмацька) будинок 2.

Разом з тим, 17.05.2018 року Відповідач здійснив відчуження основного об'єкту нерухомого майна за вищевказаною адресою Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОНАН», а саме: офісне приміщення загальною площею 1104,8 м.кв.

Після передачі вищевказаного нерухомого майна Відповідач та ТОВ «ПРОНАН» почали здійснювати заходи по розподілу нових меж земельної ділянки. По результатам проведених заходів сторони узгодили, що після передачі нерухомого майна за Відповідачем залишається 0,5149 га земельної ділянки 2310100000:05:012:0020, а за ТОВ «ПРОНАН» - 0,207 га.

Після цього Відповідач звільнив узгоджену сторонами територію земельної ділянки і враховуючи вищевказані обставини, керуючись вищенаведеним нормами Закону України «Про оренду землі» та статтями 377 ЦК України та ст.120 ЗК України, 25.03.2019 року, звернувся до Позивача із листом про надання дозволу на поділ земельної ділянки.

До вказаного звернення, Позивачем було прикладено весь належний пакет документів, а саме:

- схему поділу земельної ділянки;

- витяг з ДРПП, що підтверджує перехід право власності на нерухоме майно;

- договір оренди землі та статутні документи Відповідача;

В той же день з аналогічним листом звернувся і новий власник будівлі ТОВ «ПРОНАН».

Майже два роки вказані документи залишались без належного розгляду Позивача і лише у січні 2021 року, начальник управління земельних ресурсів Позивача звернувся до керівництва мерії з метою отримання відповідного доручення.

Після цього листа ще 9 місяців Позивачем нічого не робилось і лише у вересні 2021 року Запорізька міська рада на восьмій сесії надала дозвіл на поділ земельної ділянки по договору № 201505000100573 від 29.05.2015 року.

Після цього ще пів року нічого не робилось збоку Позивача, ніякі договори не укладались, пакет документів про поділ земельної ділянки фактично просто переміщався з департаменту до департаменту. …

… Позивач ігноруючи майже 5-ть років законі вимоги Відповідача та ТОВ «ПРОНАН» про поділ земельної ділянки і зменшенню фактично займаємої площі за договором оренди і відповідно розміру орендної плати, у даному випадку, в порушення норм земельного законодавства та в односторонньому порядку, нараховує йому заборгованість по договору оренди землі по площі, якою Відповідач фактично вже не користується майже 6 років.

Тобто мінімум з 01.04.2019 року Відповідач фактично не користується всією земельною ділянкою по договору оренди землі, оскільки на підставі норм Земельного кодексу її частина автоматично перейшла до нового власника нерухомого майна.

Однак Позивача це не турбувало і результатом вказаної бездіяльності стали наступні обствини:

- Відповідач не зміг сформувати нову (поділену з ТОВ «ПРОНАН») земельну ділянку меншої площі і відповідно сплачувати менші орендні платежі по новому договору оренди;

- оскільки відсутній новий кадастровий номер на фактично займаєму площу земельної ділянки жодна із сторін договору не може її оцінити і відповідно отримати інформацію про її нормативно грошову оцінку, а отже і визначитись з розміром орендної плати

- новий користувач земельної ділянки фактично займаючи її користується нею більше 5-ти років безкоштовно.

Таким чином з наведеного вбачається, що всі ці обставини саме стали наслідком бездіяльності Позивача, при цьому зауважуємо, що з 2018 року по 2024 рік Відповідач жодного разу не отримував від нього рекламації щодо наявності заборгованості за договором оренди…» (т.1 а.с. 70-74).

Відповідно до частин 1,3 статті 166 Господарського процесуального кодексу України:

1. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

3. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Так, у відповіді на відзив, позивач наводив наступні пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень відносно обставин поділу земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:012:0020 : « … Відповідач обґрунтовує свої заперечення

тим, що частину свого майна продав третій особі та Позивачем не проведено поділ земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:012:0020.

Вказані доводи є необґрунтованими виходячи з наступного.

Для обґрунтування позовних вимог Позивачем було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.10.2024р. №400085423, в якій зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна - будівля станції технічного обслуговування автомобілів літ.Л, загальною площею 309,4кв.м., склади зі збірного залізобетона літ.В. інв№170113, інв.№140113. загальною площею 400,4кв.м., склад металевий літ.Д інв.№080213 загальною площею 105,7кв.м., літ.В самочинно побудований кабінет №11 пл.17,4кв.м., станція технічного самообслуговування автомобілів. Літ.Б-2. Загальна площа 657,7кв.м., розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 2, зареєстровано за Відповідачем 1/1 приватна власність 04.06.2013р.

Тобто, станом на дату подачі позову вище вказане майно перебуває у власності Відповідача.

Відповідно до листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 14.11.2024р. №7476/01/01-07/10380, питання поділу земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:012:0020, яка перебуває в оренді згідно договору оренди землі від 29.10.2015р. №201505000100573 знаходиться на розгляді. Рішень щодо надання згоди Відповідачу на поділ зазначеної земельної ділянки на теперішній час не приймалось…

…Отже, виходячи із змісту вищенаведених норм права, на Відповідача покладено обов'язок щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування земельної ділянкою за договором…» (т.1 а.с. 99-102).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що Запорізька міська рада не оспорювала твердження відповідача щодо звернення до неї з питання про розподіл земельної ділянки 2310100000:05:012:0020 25.03.2019 року і наявності з боку позивача необгрунтованих зволікань в питанні поділу земельної ділянки у відповідності до досягнутих між Відповідачами-1;-2 розмірах.

Відповідно Запорізька міська рада в порядку частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України позбавлена права заперечувати проти обставин наявності необгрунтованих зволікань з її боку в питанні поділу земельної ділянки 2310100000:05:012:0020 з 29.05.2015 року

Колегія суддів констатує, що дійсно, як вбачається зі змісту листа вих.№ 28 від 28.03.2019р. за підписом за підписом Генерального директора ТОВ «НВП Прокуб» на ім'я міського голови м.Запоріжжя вх.№ 2246918 від 28.03.2019р.: « .. ТОВ НВП «Прокуб» є орендарем земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:05:012:0020) площею 0,7219 га по вул; Тамбовська, 2, на підставі договору оренди землі від 29.10.2015 р. зареєстрованого за № 12882017.

В зв'язку з реєстрацією за ТОВ «Пронан» права власності на об'єкт нерухомого майна, яке розташоване за адресою м. Запоріжжя, вул . Тамбовська, 2 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності М 124802782 від 22.05.2018, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради) прошу надати згоду на поділ земельної ділянки відповідно до схеми поділу. Земельну ділянку площею 0,2070. га. яка утвориться в результаті поділу, прошу надати в оренду ТОВ «Пронан»…» (т.1 з.с. 79).

В матеріалах справи наявний План розподілу земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:012:0020, виготовлений ТОВ «Щедра земля» в 2019 році на замовлення ТОВ НВП «Прокуб» М1:500, згфдно якого: « …ТОВ НВП «Прокуб» та ТОВ «ПРОНАН» погоджуються з розподілом земельної ділянки за адресою : Запорізька область, м.Запоріззя, вул.Тамбовська,2 які відображені на даній схемі розподілк на відображеній земельній ділянці за адресою : Запорізька область, м.Запоріззя, вул.Тамбовська,2, які відображені на даній схемі розподілу…

… 3) земельна ділянка №3 ТОВ «ПРОНАН» площа складає S3=0,2070 (адреса : Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Тамбовська, 2)…» (т.1 а.с. 80).

Відповідно до листа Начальника управління з питань земельних ресурсів Запорізької міської ради на ім'я першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів №1212 від 11.01.2021р.: « За договором оренди землі від 29.10.2015 № 21505000100573 земельна ділянка надана в оренду до 10.06.2034 року ТОВ НВП «Прокуб» для розсташування підприємства. Замовник звернувся на міську раду з приводу поділу земельної ділянки та подав до управління документи, які посвідчують продаж частини майна ТОВ «Пронан» на земельній ділянці по вул. Тамбовській, 2 та схему поділу земельної ділянки. ТОВ «Пронан» також звернулось до міської ради з приводу оформлення земельної ділянки по вул. Тамбовській, 2.

Враховуючи листи департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 08.07.2019 № 3057 та від 08.07.2019 № 3056 з приводу з приводу відповідності об'єкта містобудівним вимогам та можливості розподілу зазначеної земельної ділянки для розгляду питання поділу земельної ділянки необхідно доручення міської ради…» (т.1 а.с. 81).

Відповідно до пояснювальної записки за підписом Начальника управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради по проекту рішення «Про надання згоди ТОВ НВП «ПРОКУБ» на поділ земельної ділянки по вул. Тамбовській, 2 для розташування підприєства» : « … До Запорізької міської ради звернулось ТОВ НВП «ПРОКУБ» для отримання згоди на поділ земельної ділянки площею 0,7219 га по вул. Тамбовській, 2 в зв'язку з продажем частини нерухомого майна ТОВ «Пронан».

На підставі поданих документів, керуючись Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» підготовлене дане рішення, яким передбачено надати згоду товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «ПРОКУБ» на поділ земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:05:012:0020) площею 0,7219 га по вул. Тамбовській, 2, яка перебуває в оренді згідно договору оренди землі від 29.10.2015 № 201505000100573…» (т.1 а.с. 82).

Колегія суддів констатує наявність в матеріалах справи проекту Рішенням Запорізької міської ради восьмого скликання «Про надання згоди ТОВ НВП «ПРОКУБ» на поділ земельної ділянки по вул. Тамбовській, 2 для розташування підприєства», за текстом якого: « … Розглянувши подані матеріали, керуючись Законом України « Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 56 Закону України «Про землеустрій», Запорізька міська рада ВИРІШИЛА:

1. Надати згоду товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «ПРОКУБ» на поділ земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:05:012:0020) площею 0,7219 га по вул. Тамбовській, 2, яка перебуває в оренді згідно договору оренди землі від 29.10.2015 № 201505000100573.

2. Контроль за виконанням даного рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Тарана Р.О., постійну комісію міської ради з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин (Полюсов В.В.).…» (т.1 з.с 81).

Положеннями статті 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Зазначення в Основному Законі про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави та те, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність, конституційне утвердження головного обов'язку держави забезпечення прав і свобод людини перекликаються із метою, визначеною у преамбулі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Мета забезпечення загального та ефективного визнання і додержання проголошених у ній прав, у всій час обумовило швидке підписання та ратифікацію цього міжнародного договору, який став частиною національного законодавства вже на наступний рік після прийняття Конституції України.

З метою врегулювання відносин, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконувати рішення ЄСПЛ проти України, усунення причини порушеного Україною Конвенції, впровадження в українське судочинство та практику європейських стандартів прав людини та створення передумов для зменшення кількості заяв до ЄСПЛ, Верховною Радою України прийнято Закон України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Статтею 17 даного закону визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у судовій справі» у мотивувальній частині кожного рішення, у разі необхідності, мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини, які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі.

Необхідність посилання на практику ЄСПЛ виникає у випадках, коли перед судом постає питання втручання у гарантовані ЄСПЛ основоположні права, у тому числі у разі виникнення у Держави позитивних обов'язків по захисту конвенційних гарантій цих прав.

Пункт 1 частини 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17.07.1997 року передбачає, що Україна повністю визнає на своїй території щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Окрім того, стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV передбачає застосування судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини як джерела права. Стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Досліджуючи питання застосування судами області правових висновків ЄСПЛ, викладених у рішеннях, звертаємо увагу на наступне.

Оскільки Україна визнає юрисдикцію Євросуду в усіх питаннях, які стосуються тлумачення й застосування конвенції, останнє має здійснюватися з обов'язковим урахуванням страсбурзької практики не тільки щодо України, а й щодо інших держав. Проте на рівні нормативно-правових актів не врегульований порядок перекладу, реєстрації та оприлюднення рішень ЄСПЛ.

Більше того, згідно з ст.14 закону «Про міжнародні договори України» набрання міжнародним договором чинності для України безпосередньо не пов'язане з моментом його офіційного оприлюднення або реєстрації. Натомість, Конституція гарантує кожному право знати свої права й обов'язки (ч.1 ст.57). Оскільки прецедентне право Євросуду є тлумаченням норм конвенції та протоколів до неї та одночасно визначає права й обов'язки громадян, можна стверджувати, що застосування рішень, які офіційно не перекладені державною мовою та не доведені до відома населення у встановленому законом порядку, є прямим порушенням конституційних прав громадян.

Порядок посилання на конвенцію та практику ЄСПЛ визначений ст.18 закону №3477-IV. Але її положення не узгоджуються з вимогами ст.57 Конституції.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1.11.96 №9, згідно з ч.2 ст.57 акта найвищої юридичної сили є нечинними, а отже, не можуть застосовуватися, ті закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов'язки громадян, які не доведені до відома населення в установленому законом порядку. Це означає, що судове рішення не може ґрунтуватися на не оприлюднених нормативно-правових актах такого змісту.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість ("Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеraliа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки")

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії").

У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).

За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів виснує, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРОНАН» в суді першої інстанції докази на підтвердження того факту, що з моменту придбання частини приміщення Відповідач -2 використовував лише частину земельної ділянки в розмірі 0,2070 га є більш вірогідними.

Доводи Запорізької міської ради, викладені у відзиві на апеляційну скаргу в частині того, що : « … 1. Відповідач - Апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що

Позивачем не проведено поділ земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:012:0020, а своїм позовом попередньо погодив Відповідачу - Апелянту поділ земельної ділянки.

Вказані доводи є безпідставними виходячи з наступного.

Між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений договір оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015 року (далі - Договір оренди землі).

Відповідно до п. 11. Договору оренди землі, договір укладено до 10.06.2034р.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №400085423 від 21.10.2024р., згідно якої право власності на об'єкт нерухомого майна - будівля станції технічного обслуговування автомобілів літ.Л, загальною площею 309,4кв.м., склади зі збірного залізобетона літ.В. інв№170113, інв.№140113, загальною площею 400,4кв.м., склад металевий літ.Д інв.№080213 загальною площею 105,7кв.м., літ.В самочинно побудований кабінет №11 пл.17,4кв.м., станція технічного самообслуговування автомобілів. Літ.Б-2, загальна площа 657,7кв.м., розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 2, зареєстровано за Відповідачем як приватна власність з 04.06.2013р. Тобто загальна площа нерухомого майна, яка зареєстрована за Відповідачем становить 1 490,6кв.м.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.05.2018р. №124802782, згідно якого право власності на нерухоме майно інв.№024213 площею 1104,8кв.м. розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 2, зареєстровано за Відповідачем - Апелянтом, як приватна власність з 17.05.2018р. Тобто загальна площа нерухомого майна, яка зареєстрована за Відповідачем - апелянтом становить 1104,8кв.м.

Відповідно до листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 14.11.2024р. №7476/01/01-07/10380 (міститься в матеріалах справи), питання поділу земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:012:0020, яка перебуває в оренді згідно договору оренди землі від 29.10.2015р. №201505000100573 знаходиться на розгляді. Рішень щодо надання згоди Відповідачам на поділ зазначеної земельної ділянки на теперішній час не приймалось…

…Отже, виходячи із змісту вищенаведених норм права, на Відповідача та Відповідача-Апелянта покладено обов'язок щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою за Договором оренди землі….» відхиляються колегією суддів як такі, що грунтуються на концепції негативного доказу та суперечать принпипу належного урядування.

Відповідно до п. 11. Договору оренди землі договір укладено до 10.06.2034.

Згідно з п. 6. Договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 3 564 309 грн 06 коп. в цінах 2015 року.

Пунктом 12. Договору оренди землі передбачено, що плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 106 929 грн 27 коп., що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2015 року.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки для розташування підприємства за Договором оренди землі, Запорізькою міською радою надано, а Відповідачем прийнято в оренду земельну ділянку загальною площею 0,7219 га з кадастровим номером 2310100000:05:012:0020.

30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. Рішення за №7 було оприлюднене 14.07.2015 в газеті «Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року.

30.06.2015 Запорізька міська рада прийняла рішення №6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)». Відповідно до додатку 3 цього рішення, встановлено розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:012:0020 відноситься до категорії земель: землі житлової та громадської забудови, розмір орендної плати якої складає 3% від нормативної грошової оцінки.

28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» (повний текст рішення знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайту Запорізької міської ради за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/documents/item/33564), яким було внесено зміни до рішення Запорізької міської ради №6. Зазначеним рішенням Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).

Відповідно до додатку до вказаного рішення (повний текст додатку до рішення знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайті Запорізької міської ради за посиланням: https://zp.gov.ua/upload/content/o_1ctv8454o1jog1o5810p7g8qq2tm6.pdf) річний розмір орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:012:0020, наданої для розташування виробничої бази, яка відноситься до категорії земель: землі житлової та громадської забудови і становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.

Рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 та від 28.11.2018 №26 не змінювались та не скасовувались і є чинними.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.05.2018 №124802782 за Відповідачем-2 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого мана: інв. № 024214 площею 1104,8 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тамбовська (Токмацька), 2.

Підставою виникнення у ТОВ «ПРОНАН» права власності на об'єкт нерухомого майна вказано: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія, номер 1321, 1322, виданий 11.05.2018, видавник: голова Ю.М., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу. Дата та час державної реєстрації: 17.05.2018 11:15:47(а.с. 127, т.1).

Відповідно до технічного паспорту об'єкт нерухомого майна за інв. №024214 є адміністративною будівлею (а.с. 128-139).

Інформація про сплату Відповідачем-2 орендної плати за період з 01.01.2018 по 16.10.2024 в матеріалах справи відсутня.

В листі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру №6-28-0.222- 600/2-24 від 12.01.2024 наведено значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (надалі - НГО) №НВ-2300033102024 від 05.03.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:012:0020, загальною площею 0,7219 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 2, становить 19 989 699,76 грн (дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять грн 76 коп.) у цінах 2024 року.

Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. Superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Верховний Суд у постанові від 17.11.2020 у справі № 904/5968/19 наголосив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. Таким чином, особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню.

Хоча це прямо не врегульовано ст. 120 ЗК України, аналіз наведених норм та їх логічне трактування дає підстави для висновку, що після продажу одного з об'єктів нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі не припиняється, а продовжує діяти для двох власників нерухомості. При цьому покупець нерухомого майна автоматично стає орендарем відповідної частини земельної ділянки на умовах визначених первинним договором оренди.

Отже, відчуження одного з об'єктів нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не припиняє договору оренди в цілому, а має місце автоматична зміна сторін у такому зобов'язанні, та відповідно замість одного орендаря, обидва власники нерухомого майна стають орендарями частини земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно.

Щодо розрахунку орендної плати на підставі нормативної грошової оцінки землі встановленої Запорізькою міською радою рішенням №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» 30.06.2015.

Відповідно до п.15 Договору розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати та в інших випадках передбачених законом.

Крім того, згідно із п. 34.6 Договору орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункт 71).

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов'язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.

За правовим висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

За правовим висновком, викладеним у п.п. 7.19, 7.25, 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 9.05/1680/20, постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, п.п. 38, 46, 51, 58 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, п.п. 5.7, 5.10 постанови Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №904/4933/15, постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно- грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

До позовної заяви було додано Витяг №НВ-2300033102024 від 05.03.2024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:05:012:0020, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 19 989 699,76 грн (дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять грн 76 коп.) у цінах 2024 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021р. №1147 затверджена «Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок» (далі по тексту - Методика). Ця Методика встановлює методологічні засади проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка застосовується у випадках, визначених Законом України «Про оцінку земель». Об'єктом нормативної грошової оцінки є земельні ділянки усіх категорій та форм власності в межах території територіальної громади (або її частини) (згідно п. 1 Методики).

Відповідно до п. 20 Методики дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою, форму якої наведено в додатку 16, що подається в електронній або паперовій формі, як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за формою згідно з додатком 17. Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Наданий до позовної заяви Витяг №НВ-2300033102024 від 05.03.2024 із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 24.06.2024 відповідає додатку 17 Методики.

Доводи відповідача-1 про те, що Витяг №НВ-2300033102024 від 05.03.2024 не є належним та допустимим доказом (оскільки за посилання QR коду цей витяг неможливо знайти) суд відхиляє, як такі, що знаходяться в межах обов'язку відповідача нести негативні наслідки, пов'язані з ухиленням від можливості користування своїми правами в господарському процесі, зокрема, надання доказів на спростування доводів іншої сторони. Відповідач мав можливість надати власний витяг із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок, однак не скористався таким правом.

Такий висновок суду цілком узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства

Також в матеріалах справи наявний лист Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (лист від 06.06.2024 №3/1586) стосовно надання роз'яснень про причини відсутності інформації про витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки при переході по QR-коду, в якому зазначене наступне:

Відповідно до вимог технічної документації, термін зберігання сформованих документів, які надходять до системи електронних сервісах Держгеокадастру, у тому числі Витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, становить 30 календарних днів з дня надходження інформації про завершення опрацювання заяви, поданої користувачем Е-сервісів. Отже, документ, у якого закінчився визначений термін зберігання на Е-Сервісах, не може бути знайдений по QR-коду (а.с. 104).

Також, у контексті наведеного предмету спірних правовідносин суд звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22.

Так, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 101-103 постанови від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 зазначила:

«Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

Водночас обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду висновує, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки».

Господарський суд зауважує, що зміни умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати опосередковані прийняттям 30.06.2015 Запорізькою міською радою рішення №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», яким передбачено введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя з 01.01.2016.

Таке рішення щодо введення нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок автоматично змінює права та обов'язки сторін договору оренди №201505000100573 від 29.10.2015 в частині розміру орендної плати.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №909/752/23.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 108-110 постанови від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 зазначила:

«Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.

Орендодавець у випадку зміни розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми.

Належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності».

Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду спростовують доводи відповідача-1 про необхідність внесення змін до договору оренди в частині, що стосується зміни розміру орендної плати.

Виходячи із змісту вищенаведених норм права, на відповідачів покладено обов'язок щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування земельної ділянкою за договором розрахованих відповідно до діючої нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Щодо розрахунку розміру орендної плати пропорційно частці нерухомого майна відповідачів, яке розташовано на земельній ділянці.

За розрахунком позивача за Відповідачами за період з 01.01.2018 по 31.12.2021 та з 01.03.2024 по 01.09.2024 рахується заборгованість, розмір якої становить 1 278 982,02 грн.

Відомості щодо сплати Відповідачем-1 за Договором оренди землі за період з 01.01.2018 по 16.10.2024 підтверджуються листом ГУ ДПС у Запорізькій області №11832/5/08-01-04-07 від 18.10.2024, та складають: 162 423,42 грн у 2018р.; 162 423,42 грн у 2019р.; 148 888,07 грн у 2020р.; 162 423,42 грн у 2021р.; 43 312,91 грн у 2022р.; 50 112,91 грн у 2023р. та 151 356,78 грн за період з 01.01.2024 по 16.10.2024.

Відповідач-2 плату за землю за спірний період не сплачував, що не заперечується сторонами.

Оскільки нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:012:0020, є окремими об'єктами нерухомого майна, що мають двох власників, сума недоотриманої орендної плати для кожного з власників об'єктів нерухомого майна розраховується пропорційно до площі володіння відповідачами нерухомим майном.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, з моменту визначення меж та площі земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:012:0020 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тамбовська (Токмацька), 2, зазначена земельна ділянка є цілісним об'єктом цивільних прав, поділ або об'єднання якого можливі лише за умов дотримання процедури розроблення та затвердження землевпорядної документації, передбаченої законодавством, що регулює земельні відносини.

До моменту поділу або об'єднання цієї земельної ділянки, права та обов'язки, що виникають у зв'язку з нею, розповсюджуються на всю в площу та у межах, зареєстрованих у Державному земельному кадастрі та визначених попередньою документацією із землеустрою.

За відсутності поділу земельної ділянки, а також за відсутності окремої цивільно-правової угоди між відповідачами щодо умов оплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:012:0020, суд вважає правомірним застосований позивачем метод розрахунку заборгованості з орендної плати за договором оренди землі, пропорційно часткам Відповідачів у праві власності на нерухоме майно, що розташоване на орендованій земельній ділянці.

Вказаним також спростовуються посилання відповідача-2 на необхідність проводити розрахунок орендної плати лише в межах площі земельної ділянки зайнятої адміністративною будівлею (331,69 кв.м).

З урахуванням вищевикладенного, висновки суду першої інстанції в частині того, що Запорізька міська рада, як орендодавець, має право вимагати від ТОВ «ПРОКУБ», ТОВ «ПРОНАН» оплату заборгованості з орендної плати за договором оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015 пропорційно часткам Відповідачів у праві власності на нерухоме майно, що розташоване на орендованій земельній ділянці.

За розрахунком позивача за період з 01.01.2018 по 31.12.2021 та з 01.03.2024 по 01.09.2024, відповідно до умов Договору та пропорційно частці володіння відповідачами нерухомим майном, яке розташовано на земельній ділянці, з урахування проведених фактичних оплат, сума заборгованості з орендної плати ТОВ НВП «ПРОКУБ» становить 470 866,04 грн, ТОВ «ПРОНАН» становить 808 115,98 грн.

Оскільки предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з ТОВ «ПРОНАН заборгованості з орендної плати у розмірі 808115,98 грн, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стегння заборгованості з ТОВ НВП «ПРОКУБ» заборгованості у розмірі 470 866,04 грн не переглядаються колегією суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до пунтків 1-3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

З урахуванням вищевстановлених колегією суддів апеляційного господарського суду фактичних обставин справи відносно того, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРОНАН» в суді першої інстанції докази на підтвердження того факту, що з 2019 році Відповідач -2 використовував лише частину земельної ділянки в розмірі 0,2070 га є більш вірогідними, колегія суддів керуючись принципом диспозитивності здійнює власних розрахунок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОНАН» :

- за період з 17.05.2018р. по 31.12.2018р. 451 059/2 595,4 кв.м х 207 кв./365 днів х 228 днів= 22 570,59 грн.

- за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р.: 15 035 332,25 грн. (НГО в цінах 2020 року) / 1,00 (коефіцієнт індексації НГО за 2019 рік) = 15 035 332,25 грн. (НГО в цінах 2019 року) * 3% = 451 059,99 грн.;

451 059,99 грн. / 2 595,4 кв.м. = 173,79 грн. за 1 кв.м.;

Розмір орендної плати Відповідача 2 : 173,79 грн. за 1 кв.м. * 207 кв.м. = 35 974,53 грн;

- за період з 01.01.2020р. по 31.12.2020р. дорівнює: 15 035 332,25 грн. (НГО в цінах 2021 року) / 1,00 (коефіцієнт індексації НГО за 2020 рік) = 15 035 332,25 грн. (НГО в цінах 2020 року) * 3% = 451 059,99 грн.;

Відповідно до п. 52 4 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (з урахуванням змін, внесених Законом України від 30.03.2020р. № 540-IX), не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до п. 286.2 ПКУ подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов'язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року.

Отже, положеннями п. 52 4 підрозділу 10 розділу XX ПКУ передбачено, що плата за землю за березень 2020 року за земельні ділянки, що використовуються ними в господарській діяльності, не нараховується та не сплачується.

Річний розмір орендної плати за 2020 рік (за виключенням березня) складає:

451 059,99 грн. (розмір річної орендної плати) / 12 міс. * 11 міс. = 413 471,66 грн.

4131,66 грн. / 2 595,4 кв.м. = 159,31 грн. за 1 кв.м.;

Розмір орендної плати Відповідача 2: 159,31 грн. за 1 кв.м. * 207 кв.м. = 32 977,17 грн.;

- Сума орендної плати з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. дорівнює: 19 989 699,76 грн. (НГО в цінах 2024 року) / 1,051 (коефіцієнт індексації НГО за 2023 рік) / 1,15 (коефіцієнт індексації НГО за 2022 рік) / 1,1 (коефіцієнт індексації НГО за 2021 рік) = 15 035 332,25 грн. (НГО в цінах 2021 року) * 3% = 451 059,99 грн.;

4519,99 грн. / 2 595,4 кв.м. = 173,79 грн. за 1 кв.м.;

Розмір орендної плати Відповідача 2: 173,79 грн. за 1 кв.м. * 207 кв.м. = 35 974,53 грн.;

- Сума орендної плати з 01.03.2024р. по 01.09.2024р. дорівнює: 19 989 699,76 грн. (НГО в цінах 2024 року) * 3 % = 599 690,99 грн.;

599 690,99 грн. / 12 місяців = 49 974,25 грн. в місяць;

49 974,25 грн. в місяць * 6 місяців (з 01.03.2024р. по 01.09.2024р.) = 299 845,50 грн.;

299 845,50 грн. (з 01.03.2024р. по 01.09.2024р.) / 2 595,4 кв.м. = 115,53 грн. за 1 кв.м.;

Розмір орендної плати Відповідача 2: 115,53 грн. за 1 кв.м. * 207,53 грн.= 23 914,71 грн.

Загальний розмір заборгованості відповідача -2, відповідно становить :22 570,59 грн + 5 974,53 грн + 32 977,17 грн. + 35 974,53 грн + 23 914,71 грн = 158 310,84 грн.

Доводи апелянта в частині того, що : « … У нашому випадку суд першої інстанції без належних на те підстав визнав Відповідача 2 стороною договору оренди землі, хоча Відповідач 1 залишився власником нерухомого майна і в силу специфіки своєї господарської діяльності використовував цю земельну ділянку майже в повному обсязі.

Отже судом першої інстанції помилково застосовані норми матеріального права відносно Апелянта і відповідно, якщо і мало місце порушення Апелянтом прав Позивача у цьому випадку, то вони не могли розглядатись в одному проваджені, оскільки є позадоговірними.

Апелянт наголошував на цьому, однак суд жодної оцінки цим доводам не надав.

Тобто у даному випадку суд повинен був відмовити у прийнятті уточнених позовних вимог Позивача, а розглядати докази та доводи Позивача відносно Апелянта у іншому проваджені виходячи із змісту норми 1212 ЦК України, зокрема і керуватись нормативними документами, які визначають відповідний порядок доказування факту безпідставного набуття земельної ділянки, розміру ділянки, яке безпідставно набуто та розміру доходів, які він не одержав від Апелянта у результаті такого безпідставного набуття.

В) Вищевказані доводи Апелянта є логічними, тому що у цьому випадку судом першої інстанції би не застосовувався формальний підхід до справи, оскільки існують відповідні нормативні акти, які регулюють процедуру визначення розміру збитків та їх належного документального оформлення коли існує факт користування земельною ділянкою без оформлення договору, а саме:

Так згідно до частини другої статті 157 Земельного кодексу України, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

19 квітня 1993 року Кабінет Міністрів України постановою № 284 затвердив Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Так Верховний суд у свій постанові від 11 червня 2019 року у справі №820/2639/18 чітко наголошував , що «...розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно пункту 2 Порядку визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад, а результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії, тобто Кегичівською РДА; тому безпідставним є посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що до його повноважень не належить визначення розміру збитків заданих власникам землі та землекористувачам, оскільки комісія є робочим органом РДА, який нею утворюється з метою визначення розміру завданих збитків; саме Кегичівська РДА своїм рішенням уповноважена затверджувати результати роботи комісії.

Комісія, яка утворюється відповідно до пункту 2 Порядку, не приймає рішення, які мають юридичну силу, тоді, як РДА відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» приймає акти, які є обов 'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов 'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15)».

Тобто у даному випадку суд не повинен був застосувати формальний підхід у справі керуючись просто статтями 120, 125 ЗК України, а вирішити питання у встановлений законом спосіб, який є має чіткий механізм оформлення.

Посилання суду на статтю 120, 125 ЗК України на нашу думку не може братись до уваги, оскільки ТОВ «ПРОНАН» не став власником всього нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці кадастровий номер № №201505000100573 за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Тамбовська (Токмацька) 2 і не є стороною договору оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015 року як помилково зазначив Позивач у своїх вимогах.

Так відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові у справі №910/18560/16 від 4 грудня 2018 року (п.п. 8.5, 8.6, 8.17 пункту 8 Постанови), чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Однак передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знаходить належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об'єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування у іншої особи.

Таким чином, особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості розташованого на ній.

Однак діючим законодавством України не передбачене право нового власника приміщення, яке розміщене на вже сформованій земельній ділянці, що перебуває в оренді іншого суб'єкта господарювання, самовільно визначати площу та межі земельної ділянки, яка необхідна йому для обслуговування об'єкта нерухомості розташованого на ній без отримання відповідних згод від Орендаря земельної ділянки та відповідних погоджень збоку Орендодавця…» відхиляються колегією суддів як такі, що грунтуються на помилковому тлумачені характеру спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … суд першої інстанції при визначені розміру заборгованості за договором оренди для Апелянта погодився з доводами Позивача та застосовував на нашу думку формальний підхід для визначення розміру заборгованості, а саме: за принципом співвідношення площ нерухомого майна, якими володіють Відповідачі на вказаній земельній ділянці.

Апелянт вважає, що вказаний підхід не може вважатись об'єктивним та справедливим враховуючи наступне:

1) ТОВ «ПРОНАН» є юридичною особою, яка зареєстрована 28.10.1993 року і основними видами господарської діяльності нашого підприємства за КВЕД-2010 є: виробництво обладнання зв'язку, змонтованих електронних плат, електронної апаратури побутового призначення для приймання, записування та відтворювання звуку й зображення, а також роздрібна торгівля вищевказаним приладдям у спеціалізованих магазинах.

Оскільки виробництво вказаного обладнання потребує дуже стерильних умов без доступу пилу, збираємо ми його у вищезазначеній адміністративній будівлі у попередньо стерилізованих кімнатах (кабінетах) і після чого реалізуємо через мережу інтернет спеціалізованим організаціям та іншим контрагентам.

Тобто для належного здійснення своєї господарської діяльності Апелянт використовував і на даний час використовує лише прибудинкову територію земельної ділянки навколо будівлі і більшого розміру він не потребує.

Вказані доводи підтверджені і розміром площі земельної ділянки, яку попередньо узгодили Відповідачі та Позивач при реалізації наміру її поділу, а саме 0,2070 га з 0,7219 га земельної ділянки кадастровий номер № №201505000100573;

2) Разом з тим, адміністративна будівля ТОВ «ПРОНАН» складається із підвального приміщення та трьох поверхів, які в сукупності складають площу будівлі 1104, 8 кв.м. (після технічної інвентаризації приміщень на даний час фактично становить 1090.1 м. кв) і згідно даних технічного паспорту на вказане приміщення, що зазначені у Схематичному плані земельної на якій розміщена будівля масштабом 1:500, вказана будівля фактично займає лише 331.69 м?, або 3.3169 соток (S=21.75X15.25) земельної ділянки кадастровий номер № №201505000100573.

3) Разом з тим, господарською діяльністю підприємства Відповідача-1 є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

На даний час на земельній ділянці кадастровий номер № №201505000100573 розташовані технічні приміщення та гаражні бокси ТОВ НВП «»ПРОКУБ», які займають 2295 м2 земельної ділянки кадастровий номер № №201505000100573.

Вказані будівлі є одноповерховими і розміщені майже по всьому периметру земельної ділянки.

Окрім того, враховуючи специфіку господарської діяльності Відповідача 1, майже вся земельна ділянка, що є предметом даної справи використовується Відповідачем як відстійник для розміщення автомобільної техніки, що ремонтується або вже відремонтована.

Вказане чітко вбачається зі скрину супутникових даних застосунку Google Earth з позначеннями по земельній ділянці кадастровий № 2310100000:05:012:0020, які Апелянт подав ще з поясненнями коли мав статус третьої особи по даній справі.

Тобто вказане підтверджує, що Апелянт не може використовувати той розмір земельної ділянки заборгованість за яку йому нарахував Позивач керуючись принципом співмірності площ нерухомого майна.

Навіть якщо взяти до уваги ту площу, яку вже попередньо погодив Позивач Апелянту для поділу та розробки проекту землеустрою (0,2070 га) і вирахувати ту площу земельної ділянки за яку Позивач нарахував Апелянту оренду плату із розрахунку площі нерухомого майна, то з наведеного вбачається, що він таким чином збільшив її розмір майже на третину з 0,2070 га на 0,30729 Га (1104, 8 м.кв.* на 0,7219 Га/ 2595,4 кв.м.).

Тобто у разі якщо Позивач майже 6 років не затягував процес поділу земельної ділянки кадастровий № 2310100000:05:012:0020, а Апелянт з 18.05.2018 року не оплачував відповідну орендну плату за на нього в повному обсязі, то у цьому випадку Позивач нараховував би йому заборгованість за користування земельною ділянкою із розрахунку 0,2070 га, а не 0,30729 Га, яка нарахована за принципом площі адміністративної будівлі, яка йому належить.

Чи не мотивує це рішення суду першої інстанції Позивача в подальшому і надалі продовжувати зловживати своїми правами та обов'язками та не здійснювати дії по приведенню у відповідність земельних ділянок із вимогами Земельного кодексу?

Як за таких обставин вказане оскаржувальне рішення суду може бути законними об'єктивним та справедливим?

Ґ) Також рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки Відповідач-1 не надав свого контррозрахунку позовних вимог, то суд не приймає заперечення відносно розрахунку Позивача.

Однак вказане не відповідає дійсності!!!

Так Відповідач-1 як сторона договору оскаржував розрахунок позовних вимог Позивача і вказував як він вважає правильно вираховувати вартість орендної плати за 1 кв.м. земельної ділянки за відповідний рік (дивитись приклад 2024 року).

Однак враховуючи, що йому не було відоме головний показник а саме: розмір площі земельної ділянки, які суд визначить таким, що фактично використовує Відповідач-2 з травня 2018 року, надати його об'єктивно не мав можливості.

Взагалі, якщо б суд першої інстанції прийняв до уваги всі доводи Апелянта і не підійшов формально до вказаного питання то вирахувати площу земельної ділянки, яку займає ТОВ «ПРОНАН» можливо було із трьох показників:

1) або із розміру площі земельної ділянки, яку фактично займає Апелянт згідно технічного паспорту на будівлю - 331.69 м?;

2) або із розміру площі земельної ділянки, яку фактично погодив Апелянт з Відповідачем 1 і попередньо визнав належним Позивач згідно схеми поділу - 0,2070 га;

3) або із розміру площі земельної ділянки, яку фактично використовує Апелянт без договору оренди встановлену комісійно на підставі документів передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 «Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».

Однак суд не прийняв до уваги жодних належних доводів Відповідачів по даній справі, що на нашу думку є помилковим.

Взагалі цікавим є той факт, коли суд не перевіряє розрахунок позовних вимог якщо не було від іншої сторони контррозрахунку, зазвичай у справах предметом яких є стягнення заборгованості за договором поставки, пені, штрафних санкції та інфляційних втрат він застосовує інший підхід навіть без наявності контррозрахунку Відповідача у справі.

Д) Разом з тим, відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

З огляду на викладене, Апелянт вважає, що у даному випадку суд першої інстанції при винесені рішення застосував не вірні норми матеріального права стосовно Апелянта, формально підійшов до обставин справи і оцінки доказів, які передували виникненню спору, не прийняв до уваги жодного аргументу та доказу Апелянта відносно того, що у цьому випадку він діяв правомірно, шо згідно статті 614 ЦК України вважається особою, яка вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання На нашу думку всі ці обставини призвели до прийняття незаконного рішення, яке відповідно до п.п. 1,2, 3 та 4 ст. 277 ГПК України є підставою для його скасування….» колегія суддів враховує в частині того, що позивач мав нараховувати заборгованість за користування земельною ділянкою із розрахунку 0,2070 га, а не 0,30729 Га, яка нарахована за принципом площі адміністративної будівлі, яка йому належить.

В іншій частині доводи апеляційної скарги відхиляються колегією суддів як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до пунтку 2 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Розподіл судових витрат:

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно зі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОНАН» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 у справі №908/2893/24 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 у справі №908/2893/24 - в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОНАН» заборгованості за договором оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015 за період з 17.05.2018 по 31.12.2021 та з 01.03.2024 по 01.09.2024 в розмірі 808 115,98 грн (вісімсот вісім тисяч сто п'ятнадцять грн 98 коп.) змінити, виклавши абзаци 3 та 5 в наступній редакції:

« 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОНАН» (Україна, 69120, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Ігоря Сікорського (попередня назва - ва вулиця Куйбишева), будинок 470, квартира 185; ідентифікаційний код юридичної особи 14283711) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) заборгованість за договором оренди землі №201505000100573 від 29.10.2015 за період з 17.05.2018 по 31.12.2021 та з 01.03.2024 по 01.09.2024 в розмірі 158310,84грн. на розрахунковий рахунок UA508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37941997, код 18010600. Видати наказ.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОНАН» (Україна, 69120, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Ігоря Сікорського (попередня назва -вулиця Куйбишева), будинок 470, квартира 185; ідентифікаційний код юридичної особи 14283711) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1803,59 грн отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ. Видати наказ.»

Стягнути з Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОНАН» (Україна, 69120, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Ігоря Сікорського (попередня назва -вулиця Куйбишева), будинок 470, квартира 185; ідентифікаційний код юридичної особи 14283711) 2705,39грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 12.01.2026

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв