12.01.2026 року м. Дніпро Справа № 904/3394/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Мороз В.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікконе» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 (суддя Новікова Р.Г.) у справі №904/3394/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтех Юкрейн» м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікконе» м. Дніпро
про стягнення суми боргу у розмірі 259 852 грн 50 коп, пені у розмірі 29 409 грн 51коп, штрафу у розмірі 3 897 грн 88 коп, 3% річних у розмірі 2 883 грн 06 коп та інфляційних нарахувань у розмірі 10 155 грн 65 коп.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Салтех Юкрейн» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікконе» з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 259 852 грн 50 коп, пені у розмірі 29 409 грн 51 коп, штрафу у розмірі 3 897 грн 88 коп, 3% річних у розмірі 2883 грн 06 коп та інфляційних нарахувань у розмірі 10 155 грн 65 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтех Юкрейн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікконе» про стягнення суми боргу у розмірі 259 852 грн 50 коп, пені у розмірі 29 409 грн 51 коп, штрафу у розмірі 3 897 грн 88 коп, 3% річних у розмірі 2 883 грн 06 коп та інфляційних нарахувань у розмірі 10 155 грн 65 коп. задоволено частково.
Закрито провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 10000грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Рікконе (Ідентифікаційний код 42933033; місцезнаходження: 49034, Дніпропетровська область м. Дніпро, вул. Любарського, буд.143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Салтех Юкрейн (Ідентифікаційний код 44806430; місцезнаходження: 01601, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 5, офіс 109) суму боргу у розмірі 249 852 грн 50 коп, пеню у розмірі 28 793 грн 84коп, 1,5% штрафу у розмірі 3 897 грн79коп, 3% річних у розмірі 2 817 грн 33 коп., інфляційні нарахування у розмірі 10 155 грн 65 коп, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 546 грн 20 коп.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 615 грн 67коп, 1,5% штрафу в розмірі 0 грн 09 коп, 3%річних в розмірі 65 грн 73коп.
Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікконе», звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 18.08.2025 частково, а саме в частині нарахування штрафних санкцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Салтех Юкрейн» у стягненні з ТОВ «Рікконе» штрафних санкцій, а саме у стягненні пені у розмірі 28 793,84 грн; 1.5 % штрафу у розмірі 3 897,79 грн; 3 % річних у розмірі 2 817,33 грн; інфляційні нарахування у розмірі 10 155, 65 грн. Також просить розглянути дану справу з викликом сторін.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції винесено рішення без врахування повного обсягу сталих між сторонами правовідносин за договором, який є предметом спору. Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив обставини правовідносин та природи боргу на який вплинули недобросовісні дії самого позивача, який поставив партію неякісного товару, та за домовленістю сторін відповідач взяв на себе проблемність реалізації товару, який не може швидко продаватися, та затримки в реалізації цього неякісного товару потягли затримку розрахунків. Скаржник посилається на існування між сторонами домовленості, за якою позивач мав забрати поставлений неякісний товар, та компенсувати відповідачу вартість транспортних витрат по доставці цього товару на склад відповідача, що мало вирівняти розрахунки між сторонами, та заборгованість не виникала б. Але це не було виконано позивачем. З самого початку між сторонами були домовленості відносно розрахунків за цей товар, та ТОВ «Рікконе» хоча і з затримками, але здійснювала платежі на рахунок ТОВ «Салтех Юкрейн», але не зважаючи на це ТОВ «Салтех Юкрейн» все таки звернулася з позовом до суду. На думку скаржника, з формальної точки зору ТОВ «Салтех Юкрейн» мала правові підстави, але нарахування штрафних санкцій за таких обставин є неприйнятним, як таке що виникло в результаті недобросовісних дій позивача, як постачальника товару. ТОВ «Рікконе» заперечує штрафні санкції.
Крім того, як зазначено скаржником, останнім подано до суду нотаріально посвідчені заяви свідків директора ТОВ «Рікконе» ОСОБА_1 та засновника і учасника ОСОБА_2 , які суд з формальної точки зору не прийняв до уваги, тим самим не дослідив у повній мірі всі обставини, які притаманні даній справі, та органічно взаємопов'язані з договірними правовідносинами та виниклим боргом, що не дало можливості надати належну правову оцінку щодо законності та справедливості нарахування штрафних санкцій. При цьому судом не розглянуто в повній мірі всі обставини, пов'язані з даною справою.
Скаржник посилається на те, що дані взаємовідносини сторони намагалися вирішити у досудовому порядку, в додатках до позову містяться як претензія - вимога від 07.06.2025р, так і відповідь ТОВ «Рікконе» від 20.06.2025 р. на претензію ТОВ «Салтех Юкрейн».
Як зазначено скаржником, у відповіді на претензію, було зазначено що борг виник через складну реалізацію проблемного товару, який в загальній сумі боргу у загальній вартості становить 125770,00 грн. Ця частина товару є проблемною в реалізації, та через неї йде затримка розрахунку з позивачем. У відповіді на претензію позивачу було запропоновано для вирішення даного спору мирним шляхом наступні заходи, які можуть суттєво зменшити заборгованість, та в найкоротший термін вирішити дане проблемне питання, наступні заходи: відповідач пропонував погашення у зазначений позивачем термін суму боргу за товар у сумі 134082,50 грн. (загальний борг 259 852,50 грн. за виключенням вартості проблемного товару на суму 125770,00 грн., який значно уповільнює можливість повного розрахунку). Ця сума була на час подання позову. Відповідач просив, враховуючи наявність проблемного товару, що складає близько 50 % в загальній сумі боргу зменшити вполовину зазначені позивачем штрафні санкції, які також позивач зобов'язується сплатити у запропонований термін. Проблемний товар на суму 125770,00 грн. відповідач запропонував визначити, як переданий на реалізацію, враховуючи що цей неякісний товар позивач (поставщик) взагалі обіцяв забрати, та компенсувати відповідачу кошти за транспортні витрати. У разі, якщо така пропозиція для позивача не прийнятна, запропоновано вирішити питання заборгованості, шляхом повернення позивачу раніше поставленого товар на загальну суму заборгованості.
Скаржником зауважено, що штрафні санкції нараховувались позивачем як згідно п.5.2. Договору, відповідно до ст.230 ГК України, а також додатково штрафні санкції, за ст.625 ЦК України, які не передбачені Договором. Договором між сторонами не передбачено інших штрафних санкцій, ніж ті, які зазначені у п.5.2. Договору. З огляду на вказане, скаржник вважає, що нарахування інших штрафних санкцій (3 % річних, інфляційних нарахувань), які не передбачені договором, недоречним.
На думку скаржника, у даному випадку судом порушено принцип всебічності, повноти і об'єктивності дослідження всіх доказів, та оцінки ступеня вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Не досліджено майнові та інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо, які мають юридичне значення. При цьому допущено по відношенню до відповідача саме каральний характер заходів відповідальності, який призведе фактично до зупинки діяльності підприємства. Судом не вжито з огляду на мотиви та обставини взаємовідносин сторін у господарській діяльності можливість застосування компенсаційного характеру відповідальності, який фактично може бути виконаний сторонами без вимушеного зупинення господарської діяльності підприємством ТОВ «Рікконе».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Мороз В.Ф., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/3394/25. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/3394/25.
17.09.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025 (у зв'язку з відрядженням судді Дарміна М.О. для здійснення процесуальної дії, а саме відкриття апеляційного провадження) у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач - суддя Чус О.В., судді: Мороз В.Ф., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікконе» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 у справі №904/3394/25. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
01.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтех Юкрейн» до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що текст апеляційної скарги містить перекручення фактів та вводить Суд в оману. Відповідач помилково ототожнює етап звірки документів із фактом наявності товару, що нібито "зник". Позивач, який здійснює торгівлю тарно-штучним імпортним вантажем, завжди реагував на вимоги відповідача щодо коригування кількості товару, що супроводжувалося відповідним коригуванням податкових накладних.
Як зазначено позивачем, у січні 2025 року останній з власної ініціативи вирішив повернути товар, однак з'ясувалося, що його фактично немає на складах відповідача. Цей факт Відповідач безпідставно трактує як намір повернути неякісний товар, хоча порядок врегулювання претензій щодо якості визначено розділом 3 Договору поставки №18244 від 01.08.2022.
За твердженням позивача, відповідач систематично вигадував причини для відстрочення оплати, укладав усні мирові домовленості, які не виконав. Основну суму боргу не заперечує, але її не сплачує. За останні чотири місяці здійснено оплати лише на 64 000 грн (5% від боргу), а за два останні місяці взагалі не надходило жодних коштів. Це свідчить про недобросовісність і невиконання договірних зобов'язань.
На думку позивача, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у прийнятті нотаріально посвідчених заяв свідків ОСОБА_2 (засновника та учасника ТОВ «Рікконе») та ОСОБА_1 (директора ТОВ «Рікконе»), оскільки Відповідач подав їх із пропуском процесуального строку без зазначення поважних причин. До того ж показання свідків не є належним доказом у господарському процесі, а інших доказів Відповідач не надав.
Позивач категорично заперечує проти зменшення розміру неустойки (45 664,61 грн), який становить менше 10% від передбаченого договором та не покриває фактичних збитків Позивача, спричинених порушенням умов поставки.
Позивач вважає, що відповідач не довів відсутності своєї вини у простроченні; систематично порушував умови договору; не виконує зобов'язань понад пів року; має значний обсяг обороту (понад 26 млн грн) та прибутку (приблизно 2,5 млн грн); неодноразово порушував власні графіки погашення боргу.
За твердженням позивача, нарахована неустойка не є каральною, а лише частково компенсує завдані збитки.
Позивач просить суд відмовити в задоволені апеляційної скарги, а рішення суду від 18.08.2025 у справі № 904/3394/25 залишити без змін.
01.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Рікконе» сформовано в системі «Електронний суд», зареєстровано ЦАГС 02.10.2025, клопотання про призначення розгляду апеляційної скарги в загальному позовному проваджені. Враховуючи спірність заявлених вимог з урахуванням обставин, викладених в апеляційній скарзі та раніше у відзиві на позовну заяву призначити розгляді справи за правилами позовного провадження з викликом сторін. При розгляді апеляційної скарги врахувати нотаріально посвідченні пояснення свідків ОСОБА_2 (засновника та учасника ТОВ «Рікконе») та ОСОБА_1 (директора ТОВ «Рікконе»).
01.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Рікконе» сформовано в системі «Електронний суд», зареєстровано ЦАГС 02.10.2025, пояснення до відзиву на апеляційну скаргу. Так, відповідач зазначає про те, що позивач безпідставно вказує про нібито повернення 200 тон товару, хоча фактично на складі Відповідача зберігалося лише 31,425 тон неякісного товару (на 157 395 грн станом на 16.01.2025 р.), залишок якого на 20.06.2025 р. становив 24,55 тон (125 770 грн). Відповідачу невідомо, з яких підстав позивач зазначив іншу кількість.
За твердженням відповідача, проблема у взаємовідносинах виникла через постачання позивачем неякісного товару, що унеможливило його повну реалізацію. Відповідач, діючи добросовісно, не повертав товар через тривалі довірливі відносини та прохання позивача утриматися від повернення, а також через обіцянку позивача самостійно забрати цей неліквідний товар, чого він не зробив. Позивач, знаючи про наявність неякісного товару, почав вимагати сплату всієї суми боргу, що й стало причиною спору.
Відповідач підтверджує наведені обставини нотаріально посвідченими поясненнями свідків ОСОБА_2 (засновника та учасника ТОВ «Рікконе») та ОСОБА_1 (директора ТОВ «Рікконе»), які подані до суду.
Також відповідач посилається на те, що йому не відомо про укладення будь-яких усних мирових угод із позивачем. Обставини щодо закупівлі імпортного товару за валюту не досліджувалися судом першої інстанції. Також твердження позивача про отримання відповідачем прибутку (маржі) 2,5 млн грн є недостовірним - навпаки, через неякісний товар відповідач зазнав збитків, оскільки вимушений реалізовувати його за заниженою ціною.
Як зауважено відповідачем, нарахована позивачем неустойка має каральний характер і за умов фінансових труднощів та наявності неліквідного товару може призвести до припинення діяльності Відповідача, що суперечить принципу справедливості та добросовісності у господарських відносинах.
Відповідач дійсно надавав пропозиції врегулювання спору (графіки оплат), але позивач їх не прийняв і натомість звернувся до суду, тому ствердження про невиконання домовленостей є безпідставним.
Крім того, відповідач просив призначити розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Прийняти до уваги нотаріально посвідчені пояснення директора та засновника ТОВ «Рікконе» ОСОБА_2 (засновника та учасника ТОВ «Рікконе») та ОСОБА_1 (директора ТОВ «Рікконе»). Задовольнити апеляційну скаргу.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2025 (у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід на роботу судді Дарміна М.О.) у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач - суддя Чус О.В., судді: Мороз В.Ф., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2025 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Рікконе» у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікконе» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 у справі №904/3394/25 з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Салтех Юкрейн» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рікконе» (далі - покупець) укладений договір поставки від 01.08.2022 №18224 (далі - договір від 01.08.2022).
Згідно з пунктами 1.1 - 1.3 договору від 01.08.2022 постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплачувати за цінами постачальника на умовах договору.
Найменування товару визначається згідно з рахунками-фактурами, які є невід'ємною частиною договору.
На підставі отриманого усного або письмового замовлення постачальник виписує рахунок-фактуру на кожну окрему партію товару та направляє його покупцю з власної електронної адреси, визначеної в реквізитах договору, на електронну адресу покупця, визначену в реквізитах договору.
Підтвердженням замовлення покупця є виставлений (в тому числі направлений) постачальником рахунок-фактура на оплату товару.
Відповідно до пунктів 2.1 - 2.3, 3.1 договору від 01.08.2022 ціни на товар, що постачається згідно договору зазначаються у рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами договору.
Загальна сума договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється передача товару згідно договору.
Умови оплати: 100% попередня оплата.
Найменування товару, його кількість вказується в рахунках-фактурах.
Пунктом 4.1 договору від 01.08.2022 визначено, що товар повинен бути повністю поставлений покупцю в строк 7 календарних днів після відправлення продавцем письмового повідомлення про готовність товару на відвантаження покупцеві та отримання заявки на постачання товару, якщо інше не зазначено в рахунку-фактурі.
Згідно з пунктом 4.2 договору від 01.08.2022 умови поставки - самовивіз товару зі складу постачальника за адресою: м. Ізмаїл, вул. Портова, 7; м. Чорноморськ, вул. Промислова, 1.
Пунктом 4.4 договору від 01.08.2022 передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару перевізнику. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання за договором перед покупцем з передачі товару перевізнику.
Відповідно до пункту 5.2 договору від 01.08.2022 постачальник за договором має право нарахувати та стягнути наступні штрафні санкції з покупця за договором:
- за порушення покупцем строків оплати - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на час такого прострочення, від несплаченої у належний строк суми за кожен день прострочення та штраф у розмірі 1,5% від несплаченої суми у належний строк, протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту направлення відповідної письмової вимоги постачальника;
- за порушення покупцем строків вивезення придбаного товару - відшкодування вартості зберігання товару у розмірі 10 грн за одне палето-місце (або біг-бег або слінг-бег) за кожен календарний день зберігання.
Згідно з пунктами 9.1, 9.2 договору від 01.08.2022 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022, при цьому до моменту остаточного виконання його сторонами своїх зобов'язань за договором.
Якщо за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку договору будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення дії договору або між сторонами не буде укладений новий договір, договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах.
Відповідно до пункту 10.1 договору від 01.08.2022 договір укладений через систему електронного документообігу М.Е.Dос. Окрім цього, рахунок-фактура, додаткова угода, додаток, заявка, акт, акт звірки взаємних розрахунків, первинні бухгалтерські документи та інші документи за договором, можуть складатися в електронній формі та підписуватися сторонами електронними-цифровими підписами (ЕЦП) або кваліфікованими електронними підписами (КЕП) в М.Е. Dос. Сторона, що підписала документ останньою, якщо документ передбачає зворотне пересилання, зобов'язана невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня, за днем, в якому відбулось підписання, направити файл такого документу адресату. Електронні документи вважаються отриманими адресатом з моменту надсилання, якщо відправник не отримає автоматичне повідомлення про те, що електронний документ не надіслано.
Відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу файл з договором №18224 від 01.08.2022 підписаний постачальником 01.08.2022 о 15:28 та покупцем 22.08.2022 о 13:33.
В матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення однією стороною іншої про припинення дії договору за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку договору. Враховуючи викладене, дія договору від 01.08.2022 продовжувалась на кожний наступний рік на тих самих умовах. Протягом спірного періоду договір від 01.08.2022 був чинний.
Згідно з матеріалами справи на підставі замовлень покупець отримував рахунки-фактури по замовленню від 20.01.2025 №58 на суму 139995грн, від 28.02.2025 №101 на суму 139995грн. та товар - сіль SMARTSALT Помел №1 25 кг (pp) за підписаними сторонами видатковими накладними від 20.01.2025 №102 на суму 139995грн; від 28.02.2025 №159 на суму 139995грн.
Матеріалами справи підтверджене отримання відповідачем товару на загальну суму 279 990 грн.
Позивач зазначив про часткову оплату за видатковою накладною від 20.01.2025 №102 у розмірі 20 137 грн 50 коп, що не спростовується відповідачем. Решта вартості переданого товару в розмірі 259 852 грн 50 коп. не була сплачена на момент звернення до суду з позовом.
Позивач направляв на адресу відповідача претензію від 07.06.2025 №03П/06 з вимогою сплатити суму боргу та нараховані штрафні санкції. У відповіді від 20.06.2025 на претензію відповідач пропонував позивачу - частково сплатити вартість товару у розмірі 134 082 грн 50 коп, зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій, товар на суму 125 770 грн визначити як переданий на реалізацію або передати на потреби ЗСУ. У матеріалах справи відсутні докази досягнення сторонами згоди щодо спірних питань.
Як стверджує Позивач, ним належним чином виконано зобов'язання щодо поставки товару, проте відповідач взяті на себе зобов'язання зі своєчасної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення суми боргу у розмірі 259 852 грн 50 коп, пені у розмірі 29 409 грн 51 коп, штрафу у розмірі 3 897 грн 88 коп, 3% річних у розмірі 2883 грн 06 коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 10 155 грн 65 коп.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача сум основного боргу, штрафу, пені, 3% річних, а також втрат від інфляції, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.
Колегія суддів зазначає, що між позивачем та відповідачем укладений правочин, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, що визначається згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Так, відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України відповідач повинен був сплатити вартість отриманого товару за підписаними сторонами видатковими накладними від 20.01.2025 №102, від 28.02.2025 №159 в строк до 21.01.2025 та до 03.03.2025 відповідно.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Після відкриття провадження у справі №904/3394/25 платіжною інструкцією від 09.07.2025 №3933 відповідач сплатив суму боргу в розмірі 10000 грн.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції закрито провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 10000грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов'язання з оплати вартості отриманого товару, доказів припинення відповідного зобов'язання перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано. Тому судом задоволено позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 249 852 грн 50коп.
Отже, як встановлено судом першої інстанції, та з висновками якого погоджується апеляційний суд, матеріалами справи доводиться несвоєчасне виконання відповідачем взятих за Договором зобов'язань, тому позовна вимога щодо стягнення суми боргу підлягає задоволенню. Оскільки умови, укладеного між сторонами Договору, передбачають застосування штрафних санкцій, тому позовні вимоги про стягнення пені і штрафу суд визнає обґрунтованими і правомірними.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
За положеннями частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, на відміну від пені, яка є довготривалою санкцією, штраф застосовується одноразово у відсотковому відношенні від суми невиконаного зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань не заборонено.
Відповідну правову позицію викладено в постанові від 01.06.2021 року у справі № 910/12876/19.
Відповідно до п.5.2 договору від 01.08.2022 за порушення строку оплати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 29 409 грн 51коп за періоди 20.01.2025 - 27.02.2025 та 28.02.2025 - 24.06.2025 та штраф у розмірі 3 897 грн 88 коп (1,5% х 259 852 грн 50 коп).
Суд першої інстанції правильно здійснив власний перерахунок, визначивши правомірними до стягнення пеню у загальній сумі 28 793 грн 84 коп за наступні періоди: у розмірі 15381грн17коп. на суму 119857грн50коп. - за порушення строку оплати за період 22.01.2025 - 24.06.2025; у розмірі 13412 грн 67коп. на суму 139995 грн - за порушення строку оплати за період 04.03.2025-24.06.2025.
Крім того, на підставі пункту 5.3 договору від 01.08.2022 за порушення строків оплати товару позивачем було нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 3 897 грн 88 коп (1,5% від несвоєчасно сплаченої суми).
Господарським судом встановлено, що штраф розраховано відповідно до умов п.5.3 договору, не суперечить вимогам діючого законодавства в частині його нарахування. Проте, згідно перерахунку суду, заявленої до стягнення суми, встановлено, що підлягає стягненню штраф у розмірі 3 897 грн 79 коп.
З урахуванням зазначеного, господарським судом було частково задоволено вказану позовну вимогу у розмірі 3 897 грн 79 коп., в решті заявлених вимог про стягнення штрафу відмовлено.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Суд наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки відповідно до норми ст. 551 ЦК України є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 15.11.2023 у справі №910/1266/23 тощо).
Отже зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Таким чином, колегія зазначає, що оцінка обставин справи (їх сукупність) щодо підстав для зменшення розміру пені, проводиться судом на підставі аналізу конкретної ситуації, наданих сторонами доказів згідно зі статтею 86 ГПК України, а зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду.
Господарський суд дійшовши висновку, що у матеріалах справи відсутні докази неможливості своєчасного виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару, відповідачем не надано суду докази існування обставин, що ускладнювали виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару. Тому судом залишено без задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Так, господарським судом було докладно обґрунтовано своє рішення, яке поділяє апеляційний суд, та зазначено підстави для відмови у задоволенні вказаного клопотання відповідача.
Як встановлено ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Перевіривши розрахунки позивача, судом було встановлено допущення позивачем помилки, тому вимоги про стягнення 3% річних задоволено господарським судом частково у сумі 2817 грн 33 коп, до складу якої увійшли суми 3% річних: у розмірі 1517грн10коп. на суму 119857грн50коп. - за порушення строку оплати за період 22.01.2025 - 24.06.2025; у розмірі 1300грн23коп. на суму 139995грн - за порушення строку оплати за період 04.03.2025-24.06.2025.
Судом першої інстанції позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 10155 грн 65 коп за лютий-травень 2025року задоволено в повному обсязі, як такий, що є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати поставленого йому товару, вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних є обґрунтованими.
Колегія суддів, перевіривши вказані розрахунки, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у вищевказаних сумах.
Стосовно доводів скаржника щодо не прийняття з формальної точки зору господарським судом нотаріально посвідчені заяви свідків директора ТОВ «Рікконе» ОСОБА_1 , та засновника і учасника ОСОБА_2 , колегія судді зазначає наступне.
На адресу суду 18.08.2025 надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання відповідача від 15.08.2025 про поновлення процесуального строку для подання доказів - нотаріально посвідчених заяв свідків від 06.08.2025 ОСОБА_2 (засновника та учасника ТОВ «Рікконе») та ОСОБА_1 (директора ТОВ «Рікконе»).
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що ці докази подані після подання відзиву та прийняття відзиву судом за ухвалою від 30.07.2025 з поважних причин, відповідач не мав можливості подати ці докази разом з відзивом. Ці докази мають безпосереднє відношення до аргументів викладених відповідачем у відзиві.
Як вбачається з матеріалів справи, строк для надання відзиву до суду закінчився 15.07.2025. Відзив відповідача на позов надійшов 17.07.2025, тобто за межами встановленого процесуального строку. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 суд задовольнив клопотання відповідача та поновив пропущений процесуальний строк на подання відзиву.
За висновками господарського суду, заявляючи про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів до суду, відповідач не наводить причин пропуску строку та не обґрунтовує поважність причин пропуску строку. У зв'язку з вказаним, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 15.08.2025 про поновлення процесуального строку для подання доказів та не прийнято до розгляду надані відповідачем докази.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Як встановлено ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із відповідною заявою, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чітко встановлених законом або судом процесуальних строків.
При цьому, ГПК України не пов'язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили.
Отже, в кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку і в залежності від встановленого вирішує питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Особа набуває право вчинити певну процесуальну дію, яка не була вчинена протягом процесуального строку, який встановлено для його здійснення лише внаслідок поновлення процесуального строку з причин, які визнано судом поважними.
Отже, клопотання про поновлення процесуального строку повинно містити обґрунтування причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними з поданням суду доказів того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений судом або законом строк у заявника не було об'єктивної можливості.
Верховний Суд у своїй постанові від 19.08.2024 у справі №910/11201/23 вказав, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Водночас, заявляючи про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів до суду, відповідачем не наведено причини пропуску строку та не обґрунтовано поважність причин пропуску строку.
Згідно з частиною 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Як встановлено статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача від 15.08.2025 про поновлення процесуального строку для подання доказів та не прийняття до розгляду надані відповідачем докази - нотаріально посвідчених заяв свідків.
Отже, колегія суддів зазначає, що надані скаржником докази не були предметом розгляду господарським судом, враховуючи відсутність обґрунтувань винятковості випадку та причин, що об'єктивно не залежали від відповідача, надати вищезазначені докази в межах процесуального строку, вказане є підставою для не прийняття нових доказів в суді апеляційної інстанції в силу норм ст. 80, 269 Господарського процесуального кодексу України.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Доводи апеляційної скарги у даній справі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в розумінні ст. 277 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікконе» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 у справі №904/3394/25 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя В.Ф. Мороз