03.12.2025 року м. Дніпро Справа № 908/41/17
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання Солодова І.М.
за участю:
від АТ НАЕК "Енергоатом" ВП "ЗАЕС": Левченко О.О. (поза межами суду) - самопредставництво;
від ФОП Бахаєв Р.В.: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2025 (повний текст ухвали складено 21.04.2025, суддя Проскуряков К.В.) у справі № 908/41/17
за заявою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про видачу дубліката наказу по справі № 908/41/17
за позовом: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504; код ЄДРПОУ 19355964)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бахаєва Руслана Васильовича (Запорізька область, м. Енергодар)
про стягнення 983,66 грн.,
16.04.2025 Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" з використанням системи "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Запорізької області з заявою про видачу дубліката наказу Господарського суду Запорізької області від 28.02.2017 № 908/41/17.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.04.2025 у справі № 908/41/17 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про видачу дублікату наказу по справі № 908/41/17 відмовлено.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована наступним:
- процедура видачі дубліката виконавчого документа в порядку господарського процесу передбачає необхідність дотримання двох складових, а саме: звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, та справляння за видачу дубліката виконавчого документа судового збору у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- до заяви додані докази сплати судового збору в розмірі 90,84 грн.;
- строк пред'явлення наказу від 28.02.2017 № 908/41/17 до виконання державному виконавцю до 21.02.2020. Виконавче провадження № 62472288 з примусового виконання наказу від 28.02.2017 № 908/41/17 було відкрито 06.07.2020, тобто після закінчення встановленого строку для пред'явлення наказу до виконання. 28.09.2021 винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого документа від 28.02.2017 № 908/41/17. З огляду на викладене суд констатував, що станом на 21.04.2025 строк пред'явлення вищевказаного наказу до виконання закінчився ще 21.02.2020;
- доказів переривання (зупинення) строків його пред'явлення до 21.02.2020 заявником не надано. Крім цього, заявником не надано доказів розгляду судом відповідного клопотання заявника про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу від 28.02.2017 № 908/41/17;
- посилання заявника на продовження дії воєнного стану в Україні, та як наслідок автоматичне продовження строків для пред'явлення наказу до примусового виконання на період таких дій судом до уваги не приймаються, оскільки строк пред'явлення вищевказаного наказу до виконання закінчився ще 21.02.2020.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, через систему "Електронний суд", представник Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу від 21.04.2025 по справі №908/41/17 Господарського суду Запорізької області та постановити нову ухвалу про задоволення заяви АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Запорізька АЕС» про видачу дубліката наказу від 28.02.2017 №908/41/17. Вирішити питання про розподіл судових витрат у встановленому порядку.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним.
Як вбачається з доданого до заяви про видачу дубліката наказу листа №6232/26-35 від 07.02.2025 Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) повідомило позивача/стягувача, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 62472288, яке було відкрито 06.07.2020, з примусового виконання наказу № 908/41/17, виданого 28.02.2017 Господарським судом Запорізької області. У межах вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем здійснювалися певні дії з метою повного та фактичного виконання виконавчого документа, у результаті чого 28.09.2021 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
За приписами ч.ч. 1, 2, п.1 ч. 4, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема: пред'явлення виконавчого документа до виконання У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Таким чином, оскільки наказ від 28.02.2017 у справі № 908/41/17 повернений на підставі винесеної постанови від 28.09.2021, з урахуванням положень статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" щодо переривання строків пред'явленням виконавчих документів до примусового виконання, строк пред'явлення виконавчого документа становив включно до 28.09.2024. Однак, п. 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, що не було враховано Господарським судом Запорізької області. На момент закінчення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, а саме на 28.09.2024 вже діяв воєнний стан на території України і такі строки перервалися. Враховуючи, що строки пред'явлення наказу до виконання на період дії воєнного стану перервалися, то відсутні підстави стверджувати, що вони закінчилися, а відповідно стягувачем такі строки не пропущені.
Відкриття органом стягнення виконавчого провадження № 62472288 на підставі постанови від 06.07.2020 свідчить саме про пред'явлення позивачем наказу від 28.02.2017 № 908/41/17 до примусового виконання у передбачені Законом строки, а повернення виконавчого документа стягувачу на підставі постанови від 28.09.2021 підтверджує право стягувача направити наказ на повторне виконання у строк до 28.09.2024 включно, який враховуючи норми п. 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", перервався та стягувачем не був пропущений.
У матеріалах справи наявна довідка заявника про те, що у зв'язку з військовою агресією РФ та перебування Енергодарської міської територіальної громади у тимчасовій окупації, у якій розташована Запорізька атомна електрична станція, оригінали всіх процесуальних документів по справі №908/41/17, матеріали виконавчих проваджень з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 28.02.2017 № 908/41/17, листування з ВДВС та інше, залишились на майданчику тимчасово окупованої філії ВП «Запорізька АЕС» під контролем окупаційних військ і АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Запорізька АЕС» не має до неї доступу не з вини позивача (стягувача), що позбавляє його права на захист своїх прав в частині звернення до виконання рішення суду, а також лист №6232/26-35 від 07.02.2025 Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), який підтверджує, що наказ від 28.02.2017 № 908/41/17 перебував на виконанні та був повернутий стягувачу постановою 28.09.2021 на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки стягувачем такі строки не пропущені, відповідно він не звертався до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу від 28.02.2017 № 908/41/17.
Заява про видачу дубліката наказу подавалася заявником (апелянтом) з метою подальшого виконання судового рішення та захисту прав та інтересів АТ «НАЕК «Енергоатом», як підприємству державного сектору економіки, якому відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 29 січня 2025 року № 40 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 65)» підтверджено статус як критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Учасники справи своїм правом на подання відзиву не скористалися.
За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2025 у справі № 908/41/17; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 09.07.2025 об 11 год. 40 хв.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у судовому засіданні у справі №908/41/17 оголошено перерву до 08.10.2025 на 12:00 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2025 у розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2025 у справі №908/41/17 оголошено перерву до 03.12.2025 о 12:00 год.
16.10.2025 від представника АТ НАЕК "Енергоатом" ВП "ЗАЕС" до ЦАГС надійшла заява, в якій просить врахувати при розгляді справи документи виконавчих проваджень з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 28.02.2017 у справі №908/41/17, які перебували в Енергодарському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, отриманих з Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), а саме:
- постанову від 20.07.2017 про відкриття виконавчого провадження № 54345578 та постанову від 25.06.2018 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»;
- постанову від 17.01.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58085659 та постанову від 24.12.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»;
- постанову від 06.07.2020 про відкриття виконавчого провадження № 62472288 та постанову від 28.09.2021 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
У судове засідання 03.12.2025 з'явився представник АТ НАЕК "Енергоатом" ВП "ЗАЕС"; відповідач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Представник стягувача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
У судовому засіданні 03.12.2025 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови).
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутнього представника стягувача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2017 по справі № 908/41/17 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Бахаєва Руслана Васильовича на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" заборгованість за договором на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії №25Т-13 від 25.10.2013 у розмірі 542,70 грн., пеню в розмірі 97,68 грн., штраф в розмірі 37,98 грн., інфляційні витрати на суму 255,43 грн., 3% річних в розмірі 32,48 грн. та судовий збір у розмірі 1 353,64 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Господарським судом Запорізької області 28.02.2017 на виконання вищевказаного рішення виданий відповідний наказ по справі № 908/41/17, строк пред'явлення до виконання державному виконавцю до 21.02.2020.
Відповідно до штампу вихідної кореспонденції канцелярії суду від 01.03.2017, оригінал вищевказаного судового наказу 01.03.2017 направлений на адресу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВСП "ЗАЕС" та станом на 21.04.2025 до суду першої інстанції не повертався.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.04.2025 № 908/41/17 задоволено заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі № 908/41/17. Замінено сторону позивача (стягувача) по справі № 908/41/17 з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"(71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964, п/р № НОМЕР_1 в ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478) на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504; код ЄДРПОУ 19355964).
Як вбачається з доданого заявником листа № 6232/26-35 від 07.02.2025, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомило позивача/стягувача, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 62472288, яке було відкрито 06.07.2020 з примусового виконання наказу № 908/41/17, виданого 28.02.2017 Господарським судом Запорізької області про стягнення з ФОП Бахаєва Руслана Васильовича на користь ДП НАЕК "Енергоатом" ВП "ЗАЕС" заборгованості за договором на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 25Т-13 від 25.10.2013 у розмірі 542,70 грн, пеню в розмірі 97,68 грн, штрафу у розмірі 37,98 грн, інфляційних втрат 255,43 грн, 3% річних в розмірі 32,48 грн, судового збору у розмірі 1 353,64 грн. Всього до сплати підлягає 2 319,91 грн.
У межах вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем здійснювалися певні дії з метою повного та фактичного виконання виконавчого документа, у результаті чого 28.09.2021 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Разом з тим, згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 Конституційний Суд України).
Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Судові накази віднесено до виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню.
За ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша цієї статті). Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 цієї статті). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції та інших осіб; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункти 5, 6, 15, 16 та 22 ч. 3 цієї статті).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Верховний Суд у пункті 4.20. постанови від 29.10.2020 у справі № 916/922/16, аналізуючи норму частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", дійшов висновку, що вона встановлює випадки повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження, яке презюмується відкритим у відповідності до діючого законодавства.
Частиною 4 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що про повернення стягувачу виконавчого документа виконавець виносить постанову.
Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.03.2023 у справі № 202/1182/22 з огляду на норми Закону № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.
Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII також передбачає право стягувача, у разі повернення йому виконавчого документу, повторно пред'явити виконавчий документ до виконання (частина п'ята статті 37 Закону № 1404-VIII).
Частиною четвертою статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Частиною п'ятою статті 12 Закону №1404-VIII унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
З аналізу частини четвертої та п'ятої статті 12 Закону № 1404-VIII висновується, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Така позиція узгоджується з подібними правовими висновками, висловленими у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020 у справі № 916/922/16 та у постановах Верховного Суду від 05.03.2021 у справі № 902/1326/13, від 27.05.2021 у справі №303/2642/20, від 22.09.2021 у справі № 240/10258/19.
Судом встановлено, що строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 28.02.2017 по справі № 908/41/17 - до 21.02.2020.
Як вбачається з наданих представником стягувача документів виконавчих проваджень з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 28.02.2017 у справі №908/41/17:
- 20.07.2017, у межах строку пред'явлення наказу до виконання, постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження з виконання наказу №908/41/17 від 28.02.2017;
- 25.06.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (наказу №908/41/17 від 28.02.2017) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII;
- 17.01.2019 постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження з виконання наказу №908/41/17 від 28.02.2017;
- 24.12.2019 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (наказу №908/41/17 від 28.02.2017) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII;
- 06.07.2020 постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження з виконання наказу №908/41/17 від 28.02.2017;
- 28.09.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (наказу №908/41/17 від 28.02.2017) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII.
Із наведеного вище слідує, що оскільки виконавчий документ повернуто стягувачу 24.12.2019 - стягувач мав право повторно пред'явити наказ до виконання до 24.12.2022.
Аналогічний правовий висновок про те, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання протягом трьох років з дня його повернення стягувачу міститься у постанові Верховного Суду від 25.06.2025 у справі № 756/2078/13-ц.
Водночас, стягувач у даній справі повторно пред'явив наказ до виконання вже 06.07.2020, тобто в межах встановленого строку для пред'явлення наказу до виконання.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що виконавче провадження № 62472288 з примусового виконання наказу від 28.02.2017 № 908/41/17 було відкрито 06.07.2020, тобто після закінчення встановленого строку для пред'явлення наказу до виконання, є помилковим.
Оскільки в подальшому державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу 28.09.2021 - стягувач мав право повторно пред'явити наказ до виконання до 28.09.2024.
Відповідно до пп. 4 пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.08.2023 у справі № 420/10415/22.
З огляду на викладене, колегія суддів висновує, що строк пред'явлення наказу до виконання, виданого 28.02.2017 Господарським судом Запорізької області у справі №908/41/17, не є пропущеним.
Наведене у сукупності свідчить, що звертаючись 16.04.2025 (з використанням системи "Електронний суд") із заявою про видачу дубліката наказу АТ НАЕК "Енергоатом" ВП "ЗАЕС" не пропустив строк пред'явлення виконавчого документа (наказу суду) до виконання.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення від 19.03.1997 зі справи «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи «Шмалько проти України»).
Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 05.07.2012 «Глоба проти України», п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.
За таких обставин, колегія суддів вважає наявними підстави для задоволення заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" про видачу дубліката наказу по справі № 908/41/17.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2025 у справі № 908/41/17 слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 277, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2025 у справі № 908/41/17 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2025 у справі № 908/41/17 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" про видачу дубліката наказу по справі № 908/41/17 задовольнити.
Видати дублікат наказу Господарського суду Запорізької області від 28.02.2017 у справі №908/41/17 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бахаєва Руслана Васильовича на користь ДП НАЕК "Енергоатом" ВП "ЗАЕС" заборгованості за договором на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 25Т-13 від 25.10.2013 у розмірі 542,70 грн, пеню в розмірі 97,68 грн, штрафу у розмірі 37,98 грн, інфляційних втрат 255,43 грн, 3% річних в розмірі 32,48 грн, судового збору у розмірі 1 353,64 грн.
Видачу дубліката наказу Господарського суду Запорізької області від 28.02.2017 у справі №908/41/17 доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 12.01.2026
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв