вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" грудня 2025 р. Справа№ 910/3018/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача: Сидорченко В.В.;
від відповідача: Кисіль Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 (Повний текст рішення підписано 12.09.2025 року)
у справі №910/3018/25 (суддя - Головіна К.І.)
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про повернення безпідставно набутого майна
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про повернення в натурі безпідставно набутого природного газу в обсязі 129 719,60 м3 за технічною угодою № 2101000050 від 01.01.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за твердженням позивача, відповідач відмовився повернути позивачу 129 719,60 куб. м. природного газу, який був безпідставно переданий відповідачу на його вимогу у якості компенсації газу, що був втрачений на ділянці промислового газопроводу у межах експлуатаційної відповідальності та балансової належності АТ "Укргазвидобування".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі №910/3018/25 позов задоволено повністю, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44, ідентифікаційний код 42795490) повернути Акціонерному товариству "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний код (30019775) в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 129 719,60 куб.м.
Не погоджуючись з указаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/3018/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що за твердженням апелянта позивач не надав доказів того, що належний АТ "Укргазвидобування" природний газ у обсязі 129719,60 куб. м. був безпідставно отриманий ТОВ "Оператор ГТС України", відтак, відсутні підстави для його повернення. Також на думку апелянта, що позивач обрав неналежний спосіб захисту.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/3018/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 05.11.2025.
У судовому засіданні 05.11.2025 було оголошено перерву до 03.12.2025.
24.10.2025 через систему «Електронний суд» позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що сторони у справі є суб'єктами ринку природного газу, а отже керуються у своїй діяльності Законом України "Про ринок природного газу", Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності на ринку природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 16.022017 № 201, Кодексом газотранспортної системи тощо.
Відповідно статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газотранспортної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Згідно з п. 1 постанови НКРЕКП № 3011 від 24.12.2019 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України" відповідачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу.
Відтак ТОВ "Оператор ГТС України" є оператором газотранспортної системи, який за умовами ліцензійної діяльності здійснює транспортування природного газу.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 1087-р "Про визначення уповноваженого органу управління державним майном газотранспортної системи, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами", Міністерство фінансів України визначено органом управління державним майном газотранспортної системи, що використовується в процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
21.11.2019 між Міністерством фінансів України та Оператором ГТС був укладений договір про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, Типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 за № 942.
Відповідно до умов вказаного договору Оператору ГТС 01.01.2020 були передані на праві господарського відання об'єкти газотранспортної системи, які на праві власності належать державі Україна та які не підлягають відчуженню/приватизації в силу прямої заборони положень ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт".
Згідно з пп. 32 п. 3 статуту Оператора ГТС предметом діяльності товариства є, зокрема, транспортування природного газу, надання інших послуг суб'єктам ринку природного газу в межах та на умовах, визначених законодавством, що застосовується; експлуатація, підтримання у належному стані, реконструкція і сервісне обслуговування магістральних газопроводів, включно із транскордонними газопроводами, а також об'єктів на них; діагностування, атестування і сертифікація основного та допоміжного обладнання.
АТ "Укргазвидобування" є газовидобувним підприємством, яке є власником промислових газопроводів та відповідно суб'єктом ринку природного газу, якому Оператор ГТС надає послуги транспортування природного газу.
Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС), є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України (пункт 2 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).
Так, 01.01.2021 відповідно до вимог Кодексу ГТС, між ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (Оператор ГТС, сторона 1) та АТ "Укргазвидобування" (Товариство, сторона 2) була укладена технічна угода про умови приймання-передачі природного газу № 2101000050 від 01.01.2021 (далі - угода), яка визначає порядок приймання-передачі природного газу оператором газотранспортної систем (сторона 1) до/з газопроводів(у) товариства (сторона 2) у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи. Перелік комерційних, дублюючих і контрольних вузлів обліку газу (далі - ВОГ), через які сторона 1 приймає/передає газ стороні 2, наведено у додатку 1, який є невід'ємною частиною цієї технічної угоди (п. 1.1 угоди).
Основними нормативно-правовими документами, які визначають предмет даної технічної угоди, порядок приймання-передач і природного газу і взаємовідносини між сторонами є Кодекс газотранспортних систем та інші чинні нормативно-правові акти, що регулюють ринок природного газу (п. 1.3 угоди).
Відповідно до п. 1.4 угоди на кожну фізичну точку виходу з газотранспортної системи повинно бути складено та підписано акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.
Згідно з п. 1.5 угоди сторонами повинен бути складений повний перелік наявного газоспоживаючого та технологічного обладнання між комерційним вузлом обліку газу та межою балансового розмежування, який відображено в акті балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін по кожному ВОГ (ПВВГ) окремо.
Пунктом 7.1 угоди визначено, що визначення обсягу природного газу проводиться за показами комерційного вузла обліку газу з врахуванням актів коригувань, які виконані на підставах та згідно положень додатку 8, та обсягів газу, спожитих на власні потреби власника ВОГ. Особливості обліку природного газу між сторонами регулюються положеннями Кодексу газотранспортної системи та цією технічною угодою.
Відповідно до п. 7.2 угоди комерційний ВОГ у точці входу/виходу до/з газотранспортної системи має бути розташований у точці приєднання, яка має співпадати з межею балансової належності між операторами суміжних систем або іншими суб'єктами, безпосередньо підключеними до газотранспортної системи. У випадку якщо комерційний ВОГ (ПВВГ) у точці входу до газотранспортної системи не розташований у точці приєднання, яка має співпадати з межею балансової належності між операторами суміжних систем або іншими суб'єктами, безпосередньо підключеними до газотранспортної системи, власник комерційного ВОГ за домовленістю з оператором газотранспортної системи передає йому на обслуговування на підставі договору відповідну інфраструктуру від комерційного ВОГ до межі балансової належності, який передбачає покриття відповідних витрат оператора газотранспортної системи.
У відповідності до п. 11.1 угоди якщо комерційні ВОГ розташовані до (після) межі балансової належності, обсяг переданого газу зменшується (збільшується) на розрахункову величину виробничо-технологічних витрат на ділянці між цим комерційним ВОГ і межею балансового розподілу суміжних суб'єктів господарювання.
Пунктом 11.4 угоди (в редакції додаткової угоди № 3 від 06.11.2023) визначено, що обсяги виробничо-технологічних втрат природного газу, які не визначаються за показами окремого ВОГ та виникають на ділянці від комерційного ВОГ до межі балансового розмежування, у тому числі на газорегулюючому обладнанні, запобіжних пристроях, скидних клапанах, продувних свічках, та інших елементах при спрацюванні за технологічним призначенням, визначаються за Методикою визначення виробничо-технологічних втрат природного газу після вузлів обліку газу, що наведена у додатку № 11 до цієї угоди. Обсяги витоків природного газу, які виникають на ділянці від комерційного ВОГ до межі балансового розмежування внаслідок негерметичності елементів трубопроводів визначаються у Порядку інструментального визначення обсягів витоків природного газу на ділянці трубопроводу від комерційного ВОГ до межі балансового розмежування, наведеному в додатку № 12 до цієї угоди.
Визначення обсягів виробничо-технологічних витрат проводиться щодобово та враховується як при поданні власником ВОГ щодобової інформації про обсяги переданого газу на інформаційну платформу Оператора ГТС, так і у місячному акті приймання- передачі природного газу (п. 11.5 угоди).
Відповідно до п. 12.1 угоди документальне оформлення приймання-передачі природного газу здійснюється відповідно до Кодексу ГТС та цієї технічної угоди.
Згідно з п. 12.2 угоди приймання-передача природного газу за звітний місяць між оператором ГТС та стороною 2 відбувається на підставі результатів вимірювань комерційних ВОГ по фізичним точкам виходу з ГТС і оформлюється актами приймання-передачі (з розшифруванням по кожній точці виходу), що підписуються представниками цих сторін не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним.
Акти приймання-передачі природного газу складаються згідно форм (наведених у додатку 10), які підписуються представниками сторін у чотирьох примірниках українською мовою по два примірника кожній стороні. Підставою для складання місячних актів приймання-передачі газу є погодинна інформація в електронному вигляді у повному обсязі з автоматичних обчислювачів/коректорів для кожної точки виходу (п. 12.5 угоди).
Відповідно до п. 12.6 угоди розбіжності у частині обсягу переданого (прийнятого) газу врегульовуються відповідно до умов Кодексу ГТС, технічної угоди, а у разі недосягнення згоди - в суді. До винесення остаточного судового рішення обсяг переданого (прийнятого) газу встановлюється відповідно до показань комерційних приладів обліку газу.
Ця технічна угода набирає чинності з 01 січня 2021 року і діє до 31 грудня 2021 року п. 20.1 угоди. Технічна угода вважається продовженою на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку її дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення технічної угоди або перегляд її умов (п. 20. 1, 20.2 угоди).
До вказаної угоди сторони уклали додаткові угоди № 1 від 01.11.2021, № 2 від 30.12.2022, № 3 від 06.11.2023.
Додатком № 1 до угоди передбачено, що власником вузлів обліку газу (ВОГ), а саме - УКПГ Байрак (ЕІС-код 56Z1PPOLI006705О; точка виходу УПКГ Михайлівка ЕІС-код 56ZOPPOL11036102), УКПГ Горобці (ЕІС-код 56ZIPPOL1103621Y), УКПГ Абазівка (ЕІС-код 56ZIPPOLI006706M) є АТ " Укргазвидобування".
У подальшому дія технічної угоди була припинена 31.12.2024 згідно з листом АТ "Укргазвидобування" № 27.3-09-9210 від 28.11.2024.
Поряд з цим встановлено, що під час дії договору ГПУ "Полтавагазвидобування" (яке є філією АТ "Укргазвидобування") листом № 720ВХ-23-704 від 06.07.2023 повідомило ТОВ "Оператор ГТС України" про відглушення газопроводу Байрацька УКПГ - МГ ДККР та проведення спільної роботи по його відключенню.
При фізичному відключенні газопроводу УКПГ Байрак від газотранспортної системи з цього газопроводу було стравлено в атмосферу 12 994,60 куб.м. газу.
У відповідності до акту ЦК № 1 від 04.04.2023 розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін по газопроводу підключення УКПГ Байрак межа експлуатаційної відповідальності та балансової належності сторін встановлена по умовній лінії розмежування, що проходить перед зварним стиком до ізолюючого фланцю між лінійними кранами № 3 та № 4 по ходу газу газопроводу-підключення від УКПГ Байрак DN 219-270 мм, PN 5, 4 МПа до М Г ДККР на 16,85 км згідно зі схемою, яка є додатком № 1 до акту.
Виходячи зі схеми розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності між ТОВ "Оператор ГТС України" Кременчуцьким ЛВУМГ та АТ "Укргазвидобування" філією ГПУ "Полтавагазвидобування" по газопроводу-підключенню УКПГ Байрак (ЕІС: 56ZSPPOL1006705O) комерційний ВОГ розташований до балансової належності, умовна лінія якої проходить перед зварювальним стиком до ізолюючого фланцю між лінійними кранами № 3 та № 4.
Отже обсяг газу у промислового газопроводі від комерційного ВОГ до межі балансового розмежування (ділянка газопроводу-підключення УКПГ Байрак до газотранспортної системи) є власністю АТ "Укргазвидобування".
У акті розрахунку обсягів природного газу від ВОГ до межі розмежування по УКПГ Байрак (56ZSPPOL1006705O) вказано, що відповідно до розрахунку втрат газу під час демонтажу газопроводу Байрацька УКПГ ДККРУ, об'єм газу, який буде стравлено в атмосферу складе 12 994,60 куб.м. Вказаним актом також зафіксовано, що 27.10.2020 було прийнято рішення про припинення подачі газу до МГ ДККР через точку входу УКПГ Байрак (ЕІС: 56ZSPPOL1006705O) та технологічної можливості і заміщення обсягу стравленого газу шляхом відображення його, як об'єм природного газу, використаного на ВТВ від ВОГ до межі передачі, по точці виходу УКПГ Михайлівка з ЧТГ за серпень 2023 року; обсяг заміщення за серпень 2023 - 12 994,60 куб.м.
На виконання зазначених домовленостей сторони склали акт приймання-передачі природного газу за серпень 2023 від 01.09.2023, з якого вбачається, що відповідач передав, а позивач прийняв на точці виходу з ГТС УКПГ Михайлівка з ЧТГ (56ZOPPOL11036102) 349 369, 45 м.куб. газу, у який було включено шляхом заміщення 12 994, 60 куб.м., що був стравлений в атмосферу.
З цього ж акту вбачається, що цей газ (12 994, 60 куб.м.) був використаний Оператором ГТС на ВТВ від ВОГ до межі передачі на точці виходу УКПГ Михайлівка з ЧТГ (56ZOPPOL11036102) за серпень 2023.
Таким чином судом встановлено, що позивач компенсував відповідачу стравлений з газопроводу УКПГ Байрак в атмосферу газ в обсязі 12 994,60 куб.м. за рахунок власного газу.
Також із матеріалів справи вбачається, що АТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" листом № 720ВХ-22-296 від 06.05.2022 повідомило ТОВ "Оператор ГТС України" Кременчуцьке ЛВУМГ про завершення робіт щодо монтажу трубопроводу-перемички між Потічанською УКПГ-ЛГРС-1А (Івашки) та газопроводом- підключенням Абазівської УКПГ та вказало, що ГПУ "Полтавагазвидобування" проводилися монтажні роботи для припинення в подальшому постачання/відбору газу в/з газопровід МГ ДККР, що належить ТОВ "Оператор ГТС України", на ділянці газопроводу Потічанська УКПГ - АГРС-1А (Івашки), який належить ГПУ "Полтавагазвидобування".
По завершенню робіт Кременчуцьке ЛВУМГ отримало листа (факсограму) від ГПУ "Полтавагазвидобування" від 18.05.2022 № 6-05/22 ВДВ, в якому було зазначено про перенаправления потоку природного газу з Горобцівської УКПГ на Солохівську ДКС.
При фізичному відключенні у травні 2022 газопроводу-підключення УКПГ Горобці від газотранспортної системи, шляхом закриття лінійного крану № 285, в газопроводі Потічанська УКПГ-ГРС Полтава-1 (Івашки) лишився газ, обсяг якого склав 59 871 куб.м.
У відповідності до акту № ЦК99 (без дати) розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін по газопроводу-підключенню УКПГ Горобці (ЕІС-код 56ZIPPOL1103621Y) межа експлуатаційної відповідальності сторін проходить: по умовній лінії розмежування, що проходить після зварного стика перед краном № 12 по ходу газу газопроводу-підключенню УКПГ Горобці DN 219мм, PN5, 4MПa згідно схеми (додаток 1 до акту);
Виходячи зі схеми розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності між ТОВ "Оператор ГТС України" Кременчуцьким ЛВУМГ та АТ "Укргазвидобування" філією ГПУ "Полтавагазвидобування" по газопроводу-підключенню УКПГ Горобці (ЕІС-код 56ZIPPOL1103621Y), комерційний ВОГ розташований до балансової належності, умовна лінія проходить після зварного стика перед краном № 12.
Отже обсяг газу у промисловому газопроводі від комерційного ВОГ до межі балансового розмежування (ділянка газопроводу-підключення УКПГ Горобці до газотранспортної системи) є власністю АТ "Укргазвидобування".
У акті розрахунку обсягів природного газу від ВОГ до межі розмежування по УКПГ Горобці (ЕІС-код 56ZIPPOL1103621Y) вказано, що 18.05.2022 було припинено подачу/відбір газу до/з МГ ДККР шляхом закриття лінійного крану № 285; сторони прийняли рішення, що обсяг протранспортованого газу, котрий після закриття крану залишився в газопроводі Потічанська УКПГ-ГРС Полтава-1 (Івашки), повинен бути компенсований оператору ГТС в обсязі 59 871 м.куб. Отже обсяг газу, прийнятого від ГТС, має бути збільшено на 59 871 м. куб.
На виконання досягнутих домовленостей сторони склали акт приймання-передачі природного газу за травень 2022 від 01.06.2022, яким підтверджено, що позивач передав, а відповідач прийняв на точці виходу з ГТС УКПГ Горобці з ЧТГ56ZOPPOL1103621Y 545 606 м.куб газу, у який включено 59 871 куб.м. у якості компенсації обсягу газу, що лишився після закриття лінійного крану № 285 в газопроводі Потічанська УКПГ - ГРС Полтава-1 (Івашки).
Отже, шляхом збільшення обсягу газу, що передавався відповідачем позивачу, а потім був переданий позивачем відповідачу на точці виходу з ГТС, позивач компенсував відповідачу протранспортований власний технологічний газ з газопроводу УКПГ Байрак в обсязі 59 871 куб.м.
АТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" листом № 720ВХ-22-215 від 30.03.2022 повідомило ТОВ "Оператор ГТС України" Кременчуцьке ЛВУМГ про пломбування трубопроводу-перемички на території Абазівської УКПГ.
При фізичному відключенні у квітні 2022 газопроводу-підключення УКПГ Абазівка від газотранспортної системи, шляхом закриття крану № 32, у цьому газопроводі лишився газ в обсязі 56 854,00 куб.м.
Відповідно до акту № ЦК2 (без дати) розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін по газопроводу-підключенню УКПГ Абазівка (ЕІС-код 56ZIPPOLI006706M) межа експлуатаційної відповідальності сторін проходить: по умовній лінії розмежування, що проходить по трійнику підключення після зварного стика по ходу газу газопроводу-підключенню від УКПГ Абазівка до МГ ДККР на 30 км DN 530мм, PN5,4Mna та по умовній лінії розмежування, що проходить по трійнику підключення після зварного стика по ходу газу газопроводу-підключенню від УКПГ Абазівка до газопроводу Радченково-Полтава на 50 км DN 273мм, РХ0,6МПа згідно схеми (додаток 1 до акту)
Виходячи зі схеми розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності між ТОВ "Оператор ГТС України" Кременчуцьким ЛВУМГ та АТ "Укргазвидобування" філією ГПУ "Полтавагазвидобування" по газопроводу-підключенню УКПГ Абазівка (ЕІС-код 56ZIPPOLI006706M), комерційний ВОГ розташований до межі балансової належності.
У акті розрахунку обсягів природного газу від ВОГ до межі розмежування по Абазівський УКПГ від квітня 2022 року код 56ZIPPOLI006706M вказано, що 07.04.2022 було припинено подачу газу до МГ ДККР шляхом закриття 32 крану та встановлення на ньому номерної пломби представниками Кременчуцького ЛВУМГ; сторони прийняли рішення, що обсяг протранспортованого газу, котрий лишився в газопроводі після закриття крану - повинен бути компенсований оператору ГТС та складає 56 854 куб.м.
На виконання цієї домовленості сторони склали акт приймання-передачі природного газу за квітень 2022 від 01.05.2022, яким підтверджено, що позивач передав, а відповідач отримав на точці входу в ГТС УКПГ Абазівка 56ZIPPOL1006706М 2 575 337 куб.м. газу, тобто обсяг газу, який був зменшений на 56 854 куб.м.
Таким чином судом встановлено, що шляхом зменшення обсягу газу позивач компенсував відповідачу власний технологічний газ, що використовувався для підтримання тиску у газопроводі УКПГ Байрак, в обсязі 56 854 куб.м.
Отже загальний обсяг природного газу, що був компенсований позивачем за свій рахунок відповідачу, склав 129 719,60 куб.м. (12 994,60 + 59 871 + 56 854).
З матеріалів справи вбачається, що АТ "Укргазвидобування" зверталося до ТОВ "Оператор ГТС України" з претензією № 1 від 23.12.2024, в якій просило повернути 129 719,60 куб.м. газу. Однак листом № ТОВВИХ-25-733 від 14.01.2025 відповідач відхилив зазначену претензію, 129 719,60 куб.м. газу не повернув.
Згідно з п. 9 глави 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС особливості обліку природного газу в точках входу та точках виходу між оператором газотранспортної системи та операторами суміжних систем або іншими суб'єктами, безпосередньо підключеними до газотранспортної системи, регулюються Кодексом та технічною угодою, що укладається між вказаними суб'єктами, яка по може суперечити вимогам Кодексу.
У відповідності до вимог пунктів 1, 3 глави 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС приймання-передача природного газу у фізичних точках входу та точках виходу здійснюється виключно за наявності комерційного вузла обліку газу.
Згідно з п. 5 глави 2 розділу 2 Кодексу ГТС якщо комерційні ВОГ (ПВВГ), у тому числі прикордонні ГВС (ПВВГ) як у точці входу, так і точці виходу розташовані до (після) межі балансової належності, обсяг переданого газу зменшується (збільшується) на розрахункову величину виробничо-технологічних витрат наділянні між цим комерційним ВОГ (ПВВГ) і межею балансового розподілу суміжних суб'єктів господарювання.
Також за змістом п. 11.1 укладеної сторонами угоди, якщо комерційні ВОГ розташовані до (після) межі балансової належності, обсяг переданого газу зменшується (збільшується) на розрахункову величину виробничо-технологічних витрат на ділянці між цим комерційним ВОГ і межею балансового розподілу суміжних суб'єктів господарювання.
Внаслідок регулювання спірних правовідносин наведеними нормами та умовами угоди позивач компенсував (передав) відповідачу технологічний газ в загальному розмірі 129 719,60 куб.м. шляхом: покриття виробничо-технологічних витрат газу Оператора ГТС в обсязі 12 994, 60 куб.м. у серпні 2023; шляхом недоотримання від Кременчуцького ЛВУМГ газу в обсязі 59 871 куб.м. у травні 2022; шляхом передачі Оператору ГТС газу обсягом 56 854 куб.м. на точці входу в ГТС УКПГ Абазівка у квітні 2022, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі.
Власником вказаного технологічного газу (як стравленого в атмосферу, так і газу, що залишався у відключених газопроводах) є АТ "Укргазвидобування". При цьому відповідач жодних втрат свого газу у зв'язку з припиненням приєднання об'єктів позивача до ГТС (фізичному відключенні газопроводів-підключень) не поніс.
При цьому ані умовами Технічної угоди, ані положеннями Кодексу ГТС, ані іншими нормативно-правовими актами у цій сфері не передбачено покладення обов'язку на АТ "Укргазвидобування" здійснювати Оператору ГТС компенсацію природного газу, втрата якого не пов'язана з діяльністю газодобувного підприємства.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем без достатньої правової підстави було компенсовано відповідачу 129 719,60 куб.м. обсягів газу, які останньому не належали.
Заперечення апелянта щодо неотримання ТОВ "Оператор ГТС" вказаного природного газу від АТ "Укргазвидобування є безпідставними, оскільки сторони без зауважень та заперечень підписали акти приймання-передачі природного газу та акти розрахунків обсягів природного газу, які в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами бухгалтерського обліку, якими відображено господарську операцію щодо компенсації (передачі) відповідачу обсягів газу у розмірі 129 719,60 м3. При цьому той факт, що вказані акти приймання-передачі були погоджені позивачем, не спростовують висновку суду про відсутність підстав для передачі (компенсації) спірного обсягу газу відповідачу.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 та від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже для виникнення зобов'язання, передбаченого ст. 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Суд відхиляє твердження відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту свого порушеного права з огляду на таке.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Відповідно до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Тобто у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 922/3289/21.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. При цьому в кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Таким чином права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
За змістом ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Також згідно зі ст. 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку, заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Отже, оскільки відповідач безпідставно набув майно (природний газ) за рахунок безпідставного збільшення технологічних витрат АТ "Укргазвидобування", тому позивач має право на повернення йому безпідставно набутого газу у заявленому обсязі. При цьому враховуючи, що ТОВ "Оператор ГТС" в силу своєї господарської діяльності має у власності природний газ, який може бути використаний ним для повернення позивачу в натурі спірного обсягу газу в розмірі 129 719,60 куб.м., обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог АТ "Укргазвидобування" про повернення в натурі безпідставно набутого майна.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/3018/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/3018/25 покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/3018/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 910/3018/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням суддів Андрієнка В.В. з 29.12.2025 по 02.01.2026 та Буравльова С.І. з 29.12.2025 по 09.01.2026 у відпустці повний текст постанови підписано 12.01.2026.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран