вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" січня 2026 р. Справа № 910/9614/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи,
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2025
та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025
у справі №910/9614/25 (суддя - Блажівська О.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
про стягнення грошових коштів.
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення грошових коштів у сумі 101548,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» виконало свої зобов'язання за договором №4600006021 про закупівлю послуг від 22.04.2022, а тому відповідач як бенефіціар за банківською гарантією №30672 від 30.12.2022, не мав підстав для стягнення банківської гарантії та зобов'язаний повернути позивачу як принципалу отримані від Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» в якості забезпечення виконання договору грошові кошти в сумі 101548,80 грн відповідно до п. 11.6 договору та ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 відкрито провадження у справі №910/9614/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 у справі №910/9614/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» задоволено повністю.
28.10.2025 до суду першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» подано заяву про ухвалення додаткового рішення шляхом розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі №910/9614/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, в іншій частині вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права.
Аргументи відповідача зводяться до наступного:
- оскільки термін дії договору (зі змінами) завершився 31.08.2023, а позивачем неналежно виконані умови договору в частині своєчасного надання послуг, відповідач скористався своїм законним правом на стягнення банківської гарантії за неналежне виконання зобов'язань за договором відповідно до п. 11.5 договору;
- за змістом банківської гарантії забезпечується не лише саме виконання, а й належне виконання, а тому відсутні підстави для повернення гарантії вже з підстав наявності факту неналежного виконання забезпеченого договору позивачем;
- оскільки забезпеченням договору виступає не сума коштів, а банківська гарантія, яка у зв'язку з настанням гарантійного випадку трансформувалась у відповідальність гаранта (банку) перед бенефіціаром (замовником) за невиконання або неналежне виконання принципалом (підрядником) забезпеченого зобов'язання, то у зв'язку з належним виконанням гарантом свого зобов'язання банківська гарантія припинилась, у зв'язку з чим її повернення є неможливим в узгодженому сторонами порядку.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 у справі №910/9614/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 у справі №910/9614/25, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.
25.11.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін. У відзиві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, що становить 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Позивач зазначив, що докази понесення таких витрат будуть надані суду впродовж п'яти днів після ухвалення рішення.
Окрім цього, не погоджуючись з додатковим рішенням від 11.11.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвали нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права.
Незгоду з додатковим рішення відповідач аргументує тим, що стягнуті витрати у розмірі 6000,00 грн є необґрунтованими, неспівмірними з ціною позову та складністю справи, а позивачем не доведено суду належними і допустимими доказами співмірність та розумну необхідність заявлених витрат.
Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 апеляційну скаргу на додаткове рішення від 11.11.2025 у справі №910/9614/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9614/25 за скаргою на додаткове рішення, об'єднано в одне провадження зі скаргою на рішення від 24.10.2025, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.
05.12.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» просить залишити її без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення - без змін.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 22.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» (виконавець) укладений договір №4600006021 про закупівлю послуг, згідно з п. 1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з «Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (Технічне обслуговування вузлів одоризації газу ГРС)» (послуги), а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.
Відповідно до п. 1.2 договору обсяги та види послуг, що надаються виконавцем, порядок, вимоги та технічні характеристики надання послуг визначаються Технічними, якісними та кількісними характеристиками предмета закупівлі (додаток 1 до договору), який є невід'ємною частиною договору.
Ціна договору становить 3384960,00 грн з урахуванням ПДВ - 564160,00 грн, згідно з Договірною ціною (додаток 2 до договору), що є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 договору).
Здавання-приймання належним чином наданих послуг здійснюється за кожним об'єктом окремо і оформлюється актом наданих послуг (п. 5.1 договору).
Послуги вважаються наданими у повному обсязі з моменту підписання сторонами актів наданих послуг по кожному об'єкту, згідно з переліком таких об'єктів, наведеним у Технічних, якісних та кількісних характеристиках предмета закупівлі (додаток 1) (п. 5.2 договору).
Згідно з п. 5.3 договору за результатами надання послуг виконавець готує, підписує та надає замовнику акти наданих послуг у порядку, визначеному в цьому договорі. Одночасно з актами наданих послуг виконавець зобов'язується за результатами наданих послуг надати замовнику виконавчу та технічну документацію по кожному об'єкту, виконану відповідно до цього договору та діючих нормативних документів.
Пунктом 7.1 договору визначено, що виконавець зобов'язується надати послуги до 31.12.2022.
Відповідно до п. 8.1 договору останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022.
Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п. 8.2 договору).
Пунктом 11.1 договору визначено, що відповідно до умов п. 4.11 розділу І тендерної документації процедури закупівлі відкритих торгів/оголошення про проведення спрощеної закупівлі по предмету закупівлі «Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (Технічне обслуговування вузлів одоризації газу ГРС)», згідно з оголошенням про проведення (процедури) закупівлі №UA-2021-12-21-002313-а, оприлюдненим на веб-порталі Уповноваженого органу 21.12.2021, виконавець зобов'язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (гарантія) на суму 101548,80 грн, що становить 3 (три)% ціни договору.
Термін (строк) дії гарантії - до 30.01.2023 включно. У разі продовження терміну (строку) дії цього договору з підстав, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями) та іншими законодавчими актами України, виконавець зобов'язується надати замовнику не пізніше дати укладання додаткової угоди про продовження терміну (строку) дії цього договору оригінал нової банківської гарантії або оригінал документу про внесення змін до наданої гарантії, що свідчить про забезпечення виконання зобов'язань виконавцем за цим договором на термін (строк), на який продовжено термін (строк) дії цього договору (п. 11.3 договору).
Згідно з п. 11.5 укладеного правочину у разі невиконання (неналежного виконання) виконавцем своїх зобов'язань за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах, визначених гарантією.
Пунктом 11.6 договору передбачено, що забезпечення виконання договору повертається у випадках, передбачених ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі», за умови настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня настання таких обставин. Повернення забезпечення виконання договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) виконавцю або банку-гаранту у разі надання виконавцем забезпечення виконання договору у вигляді оригіналу банківської гарантії в паперовій формі. Повернення забезпечення виконання договору, наданого у вигляді електронної банківської гарантії, здійснюється шляхом направлення відповідного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на адресу банка-гаранта. Моментом належного виконання зобов'язання замовника щодо повернення оригіналу гарантії є дата, зазначена на відповідному супровідному листі (повідомлені) замовника.
Додатковою угодою №1 від 30.12.2022 сторонами внесено зміни до п. п. 7.1 та 8.1 договору і погоджено, що виконавець зобов'язується надати послуги до 31.08.2023, а строк дії договору продовжено також до 31.08.2023.
30.12.2022 між Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (банк-гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» (принципал) укладений договір про надання гарантії №30672/ЮГ-22.
Пунктом 1.1 вказаного договору визначено, що він регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору №4600006021 від 22.04.2022 (зі всіма змінами та доповненнями), що укладений за результатами процедури закупівлі, що проводилася Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (бенефіціар).
Відповідно до п. 1.2 договору гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром основного зобов'язання, а саме: невиконання або неналежного виконання принципалом умов договору №4600006021 від 22.04.2022 (зі всіма змінами та доповненнями), що укладений за результатами процедури закупівлі Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (Технічне обслуговування вузлів одоризації газу ГРС), згідно оголошення про заплановану закупівлю №UA-2021-12-21-002313-а, відповідно до основного зобов'язання.
Сума і валюта гарантії: 101548,80 грн (гарантійна сума) (п. 2.1 договору).
Строк дії гарантії - з 30.12.2022 до 01.10.2023 включно (п. 2.2 договору).
30.12.2022 Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» видано банківську гарантію №30672, якою банк гарантував належне виконання принципалом зобов'язань по виконанню договору та безумовно зобов'язався протягом п'яти банківських днів після отримання вимоги бенефіціара сплатити йому повну суму банківської гарантії без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором.
В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (бенефіціар) звернулося до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» з вимогою (SWIFT-повідомлення від 12.09.2023) про сплату грошової суми за банківською гарантією №30672 від 30.12.2022, що була видана на користь позивача, у розмірі 101548,80 грн.
Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» листом №1-2785 від 12.09.2023 повідомило позивача про необхідність здійснення гарантійного платежу в розмірі 101548,80 грн, у зв'язку з чим просило перерахувати кошти у зазначеному розмірі на рахунок банку.
15.09.2023 позивач сплатив на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» грошові кошти у розмірі 101548,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1389 від 15.09.2023.
Того ж дня банк перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» грошові кошти в сумі 101548,80 грн згідно банківської гарантії №30672 від 30.12.2022, що підтверджується платіжною інструкцією №8642 від 15.09.2023.
Водночас, за доводами позивача, роботи за договором були виконані ним у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт. Однак, відповідачем в силу приписів ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов договору про закупівлю не було повернуто грошові кошти, які були отримані ним в якості забезпечення виконання договору.
Наведене слугувало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» з даним позовом до суду.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на те, що термін дії договору (зі змінами) завершився 31.08.2023, а виконавцем неналежно виконані умови договору в частині своєчасного надання послуг, тому замовник скористався своїм законним правом на стягнення банківської гарантії за неналежне виконання зобов'язань за договором (п. 11.5 договору). Станом на 11.09.2023 (момент звернення відповідача до банку-гаранта за забезпеченням виконання договору) виконавцем надано послуги лише частково, а саме на 3 об'єктах з 16-ти (акти №№1, 2, 3 на загальну суму 1093101,25 грн). На решті об'єктів роботи проводилися, але не в повному обсязі, передбаченому договором. Відтак, до моменту підписання сторонами актів наданих послуг по кожному об'єкту такі роботи не вважаються виконаними в цілому. Також, відповідач посилався на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі №910/19435/23, яким встановлено неналежне виконання позивачем умов договору в частині дотримання строків виконання робіт. Відповідач наголошував на тому, що враховуючи неналежне виконання умов договору з боку підрядника, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» мало законні підстави для стягнення коштів за банківською гарантією №30672 від 30.12.2022.
Позивач, заперечуючи проти аргументів відповідача, зауважив на тому, що останній ототожнює підставу для отримання грошових коштів за банківською гарантією і підставу для повернення банківської гарантії між собою. Водночас, ці правовідносини є різними за своїм нормативним регулюванням та змістом. Відповідачем не заперечується повне виконання робіт по договору, відтак керуючись п. 11.6 договору та п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідач повинен був повернути позивачу суму банківської гарантії. Доводи відповідача про те, що позивач оспорює правомірність отримання останнім суми банківської гарантії, є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах справи. Позивач наголосив на тому, що відповідачем не було виконано вимогу закону після повного виконання договору про закупівлю, а саме не дотримано положень ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі». Відповідач зазначає лише про неналежне виконання робіт по договору, однак не заперечує його повне виконання. На підтвердження повного виконання договору в матеріалах справи наявні акти виконаних робіт, довідки та звіт з системи «Прозоро». Щодо посилань відповідача на справу №910/19435/23, у якій було відмовлено позивачу у задоволенні аналогічних вимог, то позивач у вказаній справі оспорював саме протиправність отримання банківської гарантії та просив її повернути на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуте позивачем майно. Крім того, вказаний позов було подано до моменту повного виконання робіт по договору, що не дало змогу суду застосувати до спірних правовідносин положення ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з посиланням на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №910/12114/23 та 25.03.2025 у справі №910/11352/24, виходив з того, що позивач виконав обумовлені договором роботи в повному обсязі і відповідач прийняв їх без зауважень, тому у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» відсутнє право на задоволення вимог за банківською гарантією та наявний обов'язок повернути забезпечення виконання договору відповідно до п. 11.6 договору та ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі», незважаючи на неналежне виконання позивачем договору в частині дотримання строків виконання робіт.
Після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просив розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Суд першої інстанції у додатковому рішенні, частково задовольняючи заяву позивача, з огляду на характер виконаної адвокатом роботи та надані заявником докази в їх сукупності, ціну позову, враховуючи, що справа є малозначною і її розгляд здійснювався у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, а також враховуючи заперечення відповідача, з огляду на об'єм виконаних робіт (подання позовної заяви, відповіді на відзив), виходячи з критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України, дійшов висновку про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову, а також щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн та вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо розгляду спору по суті та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2025.
Положеннями ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з приписами ст. 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України), положення якого були чинними станом на час виникнення спірних правовідносин сторін, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Статтею 560 ЦК України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Статтею 562 ЦК України визначено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
У відповідності до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення зобов'язань з боку принципала, але не у відношенні гаранта, а щодо бенефіціара за основним зобов'язанням.
Тобто, підставою для виконання гарантом своїх зобов'язань є особливий стан сторін в основній угоді, в якій гарант не є суб'єктом. Іншими словами, гарант сплачує відповідну суму бенефіціару при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 9 ч. 3 розділу І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою правління Національного банку України №639 від 15.12.2004, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У розумінні ст. 610 ЦК України, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання.
Таким чином, під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання. Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Отже, неналежне виконання зобов'язання - це порушення умов, визначених змістом зобов'язання (виконання зобов'язання з певними недоліками, дефектами). При неналежному виконані боржник виконує обов'язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18 та 27.01.2020 у справі №911/1867/18.
За загальними умовами виконання зобов'язання, що містяться у ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 та 4 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що обсяги та види послуг, що надаються виконавцем, порядок, вимоги та технічні характеристики надання послуг визначаються Технічними, якісними та кількісними характери тисками предмета закупівлі (додаток 1 до договору), який є невід'ємною частиною цього договору.
У пункті 7.1 договору сторонами узгоджено, що виконавець зобов'язується надати послуги до 31.12.2022.
Додатковою угодою №1 від 30.12.2022 до договору внесено зміни до п. 7.1 договору, згідно якого виконавець зобов'язується надати послуги до 31.08.2023.
У пункті 8.1 договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022.
Додатковою угодою №1 від 30.12.2022 до договору внесено зміни до п. 8.1 договору, згідно якого договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.08.2023.
Відповідно до п. 5.1 договору здавання-приймання належним чином наданих послуг здійснюється за кожним об'єктом окремо і оформлюється актом наданих послуг.
У пункті 5.2 договору передбачено, що послуги вважаються наданими у повному обсязі з моменту підписання сторонами актів наданих послуг по кожному об'єкту, згідно з переліком таких об'єктів, наведеним у Технічних, якісних та кількісних характеристиках предмета закупівлі (додаток 1).
За результатами надання послуг виконавець готує, підписує та надає замовнику акти наданих послуг у порядку, визначеному в цьому договорі. Одночасно з актами наданих послуг виконавець зобов'язується за результатами наданих послуг надати замовнику виконавчу та технічну документацію по кожному об'єкту, виконану відповідно до цього договору та діючих нормативних документів (п. 5.3 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виконано умови договору, що підтверджується наступними доказами:
- актом приймання виконаних будівельних робіт №1 від 26.07.2022 за липень 2022 року на суму 453507,23 грн;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №2 від 26.07.2022 за липень 2022 року на суму 319797,01 грн;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №3 від 26.07.2022 за липень 2022 року на суму 319797,01 грн;
- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2022 року (форма КБ-3), у якій відображено загальну суму підписаних актів за липень 2022 року, яка склала 1093101,25 грн;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №1 від 20.09.2023 за вересень 2023 року на суму 138732,31 грн;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №2 від 20.09.2023 за вересень 2023 року на суму 138200,29 грн;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №3 від 20.09.2023 за вересень 2023 року на суму 138142,72 грн;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №4 від 20.09.2023 за вересень 2023 року на суму 138185,89 грн;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №5 від 20.09.2023 за вересень 2023 року на суму 138142,72 грн;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №6 від 20.09.2023 за вересень 2023 року на суму 138300,78 грн;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №7 від 20.09.2023 за вересень 2023 року на суму 138114,05 грн;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №8 від 20.09.2023 за вересень 2023 року на суму 226623,94 грн;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №9 від 20.09.2023 за вересень 2023 року на суму 138114,05 грн;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №10 від 20.09.2023 за вересень 2023 року на суму 225802,84 грн;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №11 від 20.09.2023 за вересень 2023 року на суму 213822,32 грн;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №12 від 20.09.2023 за вересень 2023 року на суму 214361,66 грн;
- актом приймання виконаних будівельних робіт №13 від 20.09.2023 за вересень 2023 року на суму 138171,64 грн;
- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2023 року (форма КБ-3), у якій відображено загальну суму підписаних актів за вересень 2023 року, яка склала 2124715,20 грн.
Вказані акти підписані представниками сторін без будь-яких зауважень щодо обсягу та якості виконаних робіт.
Таким чином, роботи по договору були повністю виконані 20.09.2023.
З огляду на наведене вище та враховуючи умови договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем виконані роботи за договором, однак з порушенням строків.
Разом з тим, позивачем за договором зобов'язання/роботи виконані у повному обсязі, а відповідачем вказані роботи були прийняті без будь-яких зауважень, що підтверджується підписаними актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних робіт.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених ст. 43 цього закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Тобто, за змістом вказаної норми, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачений момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, в той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/4460/19 та 14.01.2019 у справі №910/3777/18.
Крім того, у п. 11.6 договору сторонами визначено, що забезпечення виконання договору повертається у випадках, передбачених ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі», за умови настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня настання таких обставин.
Тобто, з моменту повного виконання позивачем зобов'язань за договором та настання строку проведення остаточних розрахунків у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не було виконано останнім в порушення вимог ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 11.6 договору.
Тому, оскільки позивачем у повному обсязі виконано роботи за договором, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, незалежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків виконання робіт.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, що також знайшли своє подальше відображення у постанові від 25.03.2025 у справі №910/11352/24, до правовідносин сторін підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України «Про публічні закупівлі». Вказана норма закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Висновки касаційного суду у вказаних постановах стосуються правовідносин сторін, які є подібними з правовідносинами у даній справі, за змістовним критерієм з огляду на правове регулювання та права й обов'язки сторін саме цих відносин. Тому такі висновки є релевантними до даної справи та обов'язково мають бути враховані.
З огляду на викладене, враховуючи зазначені висновки суду касаційної інстанції, Господарський суд міста Києва, здійснивши оцінку змісту договору, правомірно задовольнив позов та дійшов обґрунтованого висновку, що умови п. 11.6 передбачають повернення відповідачем забезпечення виконання договору після виконання позивачем зобов'язань в повному обсязі протягом п'яти банківських днів з дня прийняття робіт, натомість підставою для неповернення забезпечувальної суми є саме невиконання позивачем умов договору (нездійснення підрядником дій, які складають зміст зобов'язання, чого суд не встановив), а не неналежне його виконання.
Як наслідок, протилежні аргументи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, встановлених обставин справи не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом.
З урахуванням усього вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології».
Щодо розподілу між сторонами витрат позивача на професійну правничу допомогу та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025.
Як убачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» при поданні до суду позовної заяви вказало, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач понесе у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, складає 20000,00 грн.
22.10.2025 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження розміру витрат, а саме копії договору №88365-1 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 17.11.2023 та додаткової угоди №22/07 від 22.07.2025. У клопотанні позивачем також зазначено, що акт приймання-передачі правничої допомоги буде складений після прийняття рішення у справі та може бути наданий до суду не раніше прийняття рішення.
У відповідності до приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України 28.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додано акт-приймання передачі №27/10-1 від 27.10.2025.
Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що 17.11.2023 між Адвокатським об'єднанням «Синегор» (об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» (клієнт) укладений договір №88365-1 про надання правової (професійної правничої) допомоги, за умовами п. 1.1 якого об'єднання зобов'язується надати клієнту правничу допомогу, а клієнт зобов'язується прийняти надану правничу допомогу і оплатити її на погоджених сторонами умовах.
Згідно з п. 1.2 договору обсяг і вид правничої допомоги за цим договором: представництво клієнта у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді у складі Верховного суду у справах за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення грошових коштів внаслідок неправомірного стягнення суми банківських гарантій. Обсяг і вид правничої допомоги конкретизується у додаткових угодах до цього договору по кожній справі.
Вартість правничої допомоги за цим договором визначається у додаткових угодах (п. 4.1 договору).
Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок об'єднання (п. 4.2 договору).
Строк оплати - протягом п'яти днів з дня підписання цього договору (п. 4.3 договору).
Договір дійсний до 31.12.2025. Договір може бути розірваний за згодою сторін (п. 6.2 договору).
22.07.2025 між сторонами укладено додаткову угоду №22/07 до договору, відповідно до п. 1 якої сторони погодили надання клієнту правової (професійної правничої) допомоги за підготовку, подачу процесуальних документів (документів по суті справи), підбір судової практики, в суді першої та апеляційної інстанції за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 101548,80 грн, які були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» в якості забезпечення виконання договору за договором №4600006021 від 22.04.2022 та банківською гарантією №30672/ЮГ-22.
Пунктом 2 додаткової угоди визначено вартість правової допомоги та її розрахунок, зокрема:
- вироблення та узгодження правової позиції у справі, у тому числі аналіз актуальної судової практики, кваліфікація спірних правовідносин. Вивчення документів клієнта. Складання позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення 101548,80 грн, які були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» в якості забезпечення виконання договору за договором №4600006021 від 22.04.2022 та банківською гарантією №30672/ЮГ-22, та формування і подання повного пакету документів до суду з додатками - 10000,00 грн;
- аналіз відзиву відповідача та складання відповіді на відзив за вказаною справою, формування та направлення інших документів по суті спору - 5000,00 грн;
- представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва під час здійснення господарського судочинства - 5000,00 грн.
Відповідно до п. 1 акту приймання-передачі №27/10-1 від 27.10.2025 Адвокатське об'єднання «Синегор» надало, а клієнт прийняв належним чином надану правову допомогу згідно з підп. 1-3 п. 2 додаткової угоди №22/07 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №88365-1 від 17.11.2023, а саме:
- вироблення та узгодження правової позиції у справі, у тому числі аналіз актуальної судової практики, кваліфікація спірних правовідносин. Вивчення документів клієнта. Складання позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення 101548,80 грн, які були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» в якості забезпечення виконання договору за договором №4600006021 від 22.04.2022 та банківською гарантією №30672/ЮГ-22, та формування і подання повного пакету документів до суду із додатками;
- аналіз відзиву відповідача та складання відповіді на відзив за вказаною справою, формування та направлення інших документів по суті спору;
- представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва під час здійснення господарського судочинства.
Правова (професійна правнича) допомога надана у повній відповідності із додатковою угодою №22/07 від 22.07.2025 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №88365-1 від 17.11.2023 (п. 2 акту).
Вартість наданої правової (професійної правничої допомоги) за підп. 1-3 п. 2 додаткової угоди склала 20000,00 грн (п. 3 акту).
Клієнт не має претензій до Адвокатського об'єднання «Синегор» щодо якості надання правової допомоги по додатковій угоді №22/07 від 22.07.2025 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №88365-1 від 17.11.2023 (п. 4 акту).
Адвокатське об'єднання «Синегор» підтверджує повну оплату наданої правової допомоги (п. 5 акту).
З матеріалів справи також вбачається, що правнича допомога надавалася позивачу адвокатом Пушинським М.В. на підставі ордеру серії ВС №1389008 від 01.08.2025, виданого Адвокатським об'єднанням «Синегор».
Отже, наданими в сукупності доказами підтверджується факт надання позивачу під час розгляду даної справи в суді першої інстанції послуг з професійної правничої допомоги у розмірі 20000,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення просило відмовити у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, а у разі задоволення заяви - зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на 99,99%. При цьому, відповідач виходив з наступного:
- спір у даній справі є стандартним та не складним спором, додаткова угода не містить посилання на бухгалтерські документи, а тому підлягає виключенню з числа доказів;
- до складу наданих послуг включено дії, які по суті не є ані юридичними послугами, ані правовою допомогою, також додаткова угода не містить ані детального переліку та опису робіт, ані посилання на первинні бухгалтерські документи;
- Адвокатське об'єднання «Синегор» та безпосередньо адвокат Пушинський М.В. представляли інтереси позивача у справі №910/19435/23 та в інших численних справах за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення коштів, в яких предмети доказування були аналогічними (майже тотожними) із предметом доказування у даній справі;
- наявність не лише досвіду надання професійної правничої допомоги в аналогічних справах, а й наявність вже сформованих правових позицій свідчить про відсутність у адвоката Пушинського М.В. необхідності витрачати значний час для формування правової позиції та підготовки будь-яких процесуальних документів по даній справі. Таким чином, розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/9614/25 є необґрунтованим та неспівмірним.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. ч. 3 та 4 ст. 244 ГПК України).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України також визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Апеляційний суд вказує на те, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншого учасника справи, в разі наявності заперечень такої особи щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки договором та додатковою угодою визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб, тобто без зазначення кількості витрачених на надання послуг годин помножених на вартість такої (однієї) години, позивач не зобов'язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів. Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №924/447/18.
Крім того, оскільки сторони дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката, то надання детального опису робіт не є обов'язковим, оскільки фіксований розмір адвокатських витрат не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого адвокатом.
Колегія суддів зазначає про те, що відображені в акті про прийняття-передачі наданої правничої допомоги відомості щодо наданих позивачу послуг підтверджуються матеріалами справи.
Водночас, суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення відповідача, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшення розміру витрат, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
Згідно правомірних висновків місцевого господарського суду, з акту приймання-передачі №27/10-1 від 27.10.2025 вбачається, що адвокатом було, зокрема, надано послуги з вироблення та узгодження правової позиції у справі, у тому числі аналіз актуальної судової практики, кваліфікація спірних правовідносин, вивчення документів клієнта, складання позовної заяви. Разом з тим, фактично підготовка позовної заяви по суті вже включає в себе вироблення та узгодження правової позиції, кваліфікацію спірних правовідносин, вивчення документів клієнта, а аналіз судової практики вже включає в себе оцінку перспектив отримання позитивного для клієнта рішення в результаті розгляду справи в суді.
Судом також враховано, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебували справи за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», а саме №№910/19435/23 та 910/13038/24. Правова позиція позивача була сталою під час розгляду аналогічних справ №№910/19435/23 та 910/13038/24, крім того, правова позиція представника позивача, викладена у позовній заяві у даній справі, є аналогічною правовим позиціям у справах №№910/19435/23 та 910/13038/24. Отже, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а тому адвокат, відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають. Отже підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної роботи.
Враховуючи схожість за змістом спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що необхідна підготовка до розгляду справи у суді першої інстанції, зокрема, вироблення та узгодження правової позиції, у тому числі аналіз актуальної судової практики, кваліфікація спірних правовідносин, вивчення документів клієнта, яка потребувала значних витрат часу представника, не відповідає критеріям реальності, необхідності, пропорційності та розумності.
Аналіз змісту описаних робіт в акті від 22.07.2025 свідчить, що адвокат визначив лише один критерій для визначення суми, яка підлягає до сплати - фіксовану вартість. Разом з тим, заявник не обґрунтував розміру заявленої суми до стягнення з урахуванням того, що такі витрати є не лише фактичними, але й розумними у своєму розмірі та неминучими. Отже, обґрунтованими та доведеними суд вважав послуги за складання та подання позовної заяви та відповіді на відзив. Водночас, судом враховано, що витрати мають відповідати критеріям розумності, пропорційності та справедливості.
Дана справа не є складною та об'ємною, не потребує дослідження великої кількості доказів, розрахунок суми боргу та відповідних нарахувань не є складними, судова практика з аналогічних справ є сталою, адже подібні судові спори неодноразово переглядались Верховним Судом.
Як наслідок, суд першої інстанції, з огляду на характер виконаної адвокатом роботи та надані заявником докази в їх сукупності, ціну позову, враховуючи, що справа є малозначною і її розгляд здійснювався у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, а також враховуючи заперечення відповідача, з огляду на об'єм виконаних робіт (подання позовної заяви, відповіді на відзив), виходячи з критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України, дійшов висновку про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Вказані висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, такими, що узгоджуються з наданими позивачем докази, та не спростовані відповідачем у поданій апеляційній скарзі.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг та розподіл судових витрат.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі №910/9614/25 ухвалені з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
При цьому, розподіл витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України «Про судовий збір» не передбачена.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому ухвалена постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у справі №910/9614/25 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко