ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
12 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 14/41-10-1005
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф. ,
суддів: Діброви Г.І. ,
Принцевської Н.М. ,
перевіривши матеріали апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на її подання Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради
на рішення Господарського суду Одеської області
від 01 квітня 2010 року
у справі № 14/41-10-1005
за позовом Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Відкритого акціонерного товариства " Стальканат "
до Відкритого акціонерного товариства " Стальканат "
про зобов'язання вчинити певні дії
У березні 2010 року Первинна організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Відкритого акціонерного товариства " Стальканат " звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 24.03.2010) до Відкритого акціонерного товариства " Стальканат ", в якому просила:
- визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна №272, укладений 31.03.2006 між Первинною організацією профспілки трудящих металургійної і гірничодобувною промисловості України Відкритого акціонерного товариства " Стальканат " та ВАТ « Стальканат ", - дійсним;
- визнати за Первинною організацією профспілки трудящих металургійної і гірничодобувною промисловості України Відкритого акціонерного товариства " Стальканат " права власності на нерухоме майно - причал №130, загальною площею 288,7 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, с. Чорноморка , який складається з:
- Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. «А», площ. 25,9 м.кв.,
- Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. «Б», площ. 25,9 м.кв.,
- Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. «В», площ. 25,9. м.кв.,
- Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. «Г», площ. 25,9. м.кв.,
- Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. «Д», площ. 25,9. м.кв.,
- Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. «Е», площ. 25,9. м.кв.,
- Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. «Ж», площ. 25,9. м.кв.,
- Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. «З», площ. 25,9. м.кв.,
- Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. «И», площ. 25,9. м.кв.,
- Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. «К», площ. 25,9. м.кв.,
- Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. «Л», площ. 25,9. м.кв.,
- вбиральні літ. «М», площ. 3,8 м.кв.,
- огорожі № 1, 2, 3 з металевої сітки довжиною 195,8м.,
що розташовані на земельній ділянці площею 1006кв.м. у с. Чорноморка, м. Одеса.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 04.03.2010 порушено провадження у справі № 14/41-10-1005.
Відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005 (суддя Горячук Н.О. ) позов задоволено повністю. Визнано договір купівлі -продажу нерухомого майна №272, укладений 31.03.2006 Первинною організацією профспілки трудящих металургійної і гірничодобувною промисловості України Відкритого акціонерного товариства " Стальканат " та ВАТ « Стальканат " дійсним. Визнано за Первинною організацією профспілки трудящих металургійної і гірничодобувною промисловості України Відкритого акціонерного товариства " Стальканат " право власності на нерухоме майно -причал №130, загальною площею 288,7 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, с. Чорноморка , який складається з: Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "А"площ. 25,9 м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "Б"площ. 25,9 м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "В"площ. 25,9. м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "Г"площ. 25,9. м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "Д"площ. 25,9. м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "Е"площ. 25,9. м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "Ж"площ. 25,9. м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "З"площ. 25,9. м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "И"площ. 25,9. м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "К"площ. 25,9. м.кв. Дерев'яного будинку для літнього відпочинку (елінгу) літ. "Л"площ. 25,9. м.кв. вбиральні літ. "М"площ. 3,8 м.кв. огорожі № 1, 2, 3 з металевої сітки довжиною 195,8м., що розташовані на земельній ділянці площею 1006кв.м. у с. Чорноморка, м. Одеса. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства « Стальканат " на користь Первинною організацією профспілки трудящих металургійної і гірничодобувною промисловості України Відкритого акціонерного товариства " Стальканат " 187,00 грн. держмита, 236,00 грн. за ІТЗ судового процесу.
Вказане рішення набрало законної сили 12.04.2010.
22.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся Керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради з апеляційною скаргою (вх. №3228/25 від 22.12.2025) на вищезазначене рішення, оскільки вважає, що останнє порушує права та інтереси останньої як власника земельної ділянки та особи, яка не була залучена до участі у справі. У зв'язку з цим, прокурор просить рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Разом з апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення від 01.04.2010, яке обумовлено тим, що у даному випадку належним відповідачем у справі має бути Одеська міська рада , яка є власником земельної ділянки, на якій розташовано спірне нерухоме майно, яке прокурор вважає самочинно збудованим. Проте, оскаржуване рішення ухвалене за відсутності Одеської міської ради , оскільки вона не була учасником справи, що позбавило останню можливості оскаржити відповідне судове рішення у визначений законом строк.
При цьому, посилаючись на положення ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зазначає, що Одеська міська рада самостійно не звернулась до суду з апеляційною скаргою, а тому, у нього наявні підстави щодо представництва інтересів останньої.
Крім того, обґрунтовуючи поважність причин пропуску пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005, прокурор посилався на те, що він також не був учасником даної справи, а про існування оскаржуваного рішення йому стало відомо лише з матеріалів кримінального провадження №12025162480000547 від 25.04.2025, у зв'язку з чим прокурор ознайомився з матеріалами справи №14/41-10-1005 03.12.2025, про що в матеріалах справи міститься відповідна відмітка.
Водночас, прокурор зазначає про те, що право власності на спірний об'єкт нерухомості - причал №130, загальною площею 288,7 ків.м, який розташований за адресою: м. Одеса, с. Чорноморка , та складається з будинків літнього відпочинку за літ. «А,Б,В,Г,Д,Е,Ж,З,И,К,Л», вбиральні за літ. «М» і огорожі - №1-3, станом на даний час зареєстровано за Благодійною організацією « Благодійний Фонд «Фішерман » (ЄДРПОУ - 44443386 ), а відтак, у разі задоволення судом апеляційної скарги, відповідне рішення може вплинути на права та обов'язки Благодійної організації « Благодійний Фонд «Фішерман ». Тому, прокурор просить суд апеляційної інстанції залучити вказаний Фонд до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Також, апелянт просить стягнути з Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Відкритого акціонерного товариства « Стальканат » на користь Одеської обласної прокуратури 507,20 грн. судових витрат, що сплачені за подання апеляційної скарги, на розрахунковий рахунок Одеської обласної прокуратури за визначеними прокурором реквізитами.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 23.12.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф. , суддів: Діброви Г.І. , Принцевської Н.М .
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №14/41-10-1005 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №14/41-10-1005. Розгляд питання про можливість відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси на рішення Господарського суду Одеської області 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005 відкладено до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
30.12.2025 матеріали справи №14/41-10-1005 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду .
Між тим, з 29.12.2025 по 31.12.2025 та з 01.01.2026 по 09.01.2026 (включно) головуючий суддя Савицький Я.Ф. перебував у відпустці. Також, у відпустках перебували судді-члені колегії: Діброва Г.І. - з 29.12.2025 по 31.12.2025 та з 01.01.2026 по 07.01.2026 (включно) та Принцевська Н.М. - з 29.12.2025 по 31.12.2025 та з 01.01.2026 по 09.01.2026 (включно), що зумовило дослідження матеріалів апеляційної скарги прокурора та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження після закінчення відпускної компанії судової колегії.
Перевіривши матеріали справи, матеріали апеляційної скарги та клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення від 01.04.2010, судова колегія вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи (ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України).
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (п.п. 2, 8, 10, 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційний перегляд судових рішень урегульованого нормами глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
За положеннями ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Також, ч. 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України визначено, що "строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу".
Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з приписів ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", порядок застосування та користування встановленими правами на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження рішення суду регламентується відповідними процесуальними нормами, в даному випадку - нормами Господарського процесуального кодексу України.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято 01.04.2010, повний текст рішення підписано також 01.04.2010.
Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005 подана прокурором в особі Одеської міської ради через систему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду 22.12.2025, про що свідчить реєстраційний припис суду.
Тобто, апеляційна скарга у даному випадку подана через більше, ніж 15 років після набрання законної сили зазначеним судовим рішенням.
Колегія суддів зазначає, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Крім того, 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією Господарського процесуального кодексу України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак, до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
При цьому, частиною 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 в справі № 2-3887/2009 відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі №361/161/13-ц).
Таким чином, апеляційна скарга, подана після 15.12.2017 на судове рішення, прийняте до 15.12.2017, має відповідати вимогам щодо форми, змісту та порядку подання, встановленим Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній на час звернення із такою апеляційною скаргою.
При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст. ст. 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги (див. постанову Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05, а також, - ухвалу Верховного Суду від 04.12.2023 у справі №32/257-10).
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги), незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Отже, положення ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України не свідчать про безумовний обов'язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки. Натомість, як вбачається із аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі №40/223-05).
Тобто, встановивши відсутність винятків, визначених у п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2018 у справі №54/239).
За положеннями ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, Законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником та чи підлягає він відновленню (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06, від 21.02.2019 у справі №911/4590/13).
Наведене підтверджується висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 21.03.2024 у справі №22/96-10/90/08, відповідно до якого подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України (див. також постанови Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у справі № 904/158/20, від 20.04.2023 у справі № 9/41, від 07.11.2023 у справі № 40/223-05).
Вирішуючи питання про поновлення строку, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку. При цьому, принцип змагальності в господарському судочинстві та, зокрема, зміст статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Отже, на особу, яка звертається з відповідною заявою, покладається обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 921/211/19.
При цьому, апелянт має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом із цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, із посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, свідчить лише про те, що такій особі, ймовірно, не було відомо про розгляд цієї справи, однак не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними, поновлення цього строку та прийняття скарги до провадження.
Необхідність перегляду судового рішення, що набрало законної сили та чинні майже 15 років, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06, від 12.11.2024 у справі №8/468-08.
У постанові від 07.11.2023 у справі № 40/223-05 Верховний Суд дійшов висновку про те, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні положень ст. 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв'язку з тим, що можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об'єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.
Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк.
Оцінюючи з урахуванням вищенаведеного підстави для поновлення строку, зазначені скаржником, суд на підставі матеріалів справи встановив, що апелянт обґрунтовує клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги тим, що він ознайомився з оскаржуваним рішенням лише 03.12.2025, про що свідчить відповідна відмитка на заяві від 27.11.2025 про ознайомлення з матеріалами справи №14/41-10-1005 (т. 1, а.с. 101-102 зворотн. стор.).
Враховуючи вказане, до Південно-західного апеляційного господарського суду апелянт звернувся 22.12.2025, що вбачається з дати, зазначеної на апеляційній скарзі, яка створена у системі «Електронний суд» та з реєстраційної дати вхідної кореспонденції суду апеляційної інстанції.
Разом з тим, прокурор зазначає, що про існування оскаржуваного рішенні він дізнався з матеріалів кримінального провадження №12025162480000547, яке відкрито 25.04.2025, проте апелянт не зазначає, коли саме, починаючі з 25.04.2025, він дізнався про справу №14/41-10-1005 та, відповідно, про порушення прав Одеської міської ради .
Водночас, судовою колегією встановлено, що у матеріалах справи наявний лист Київської окружної прокуратури міста Одеси від 24.10.2025 за №7261вих-25, адресований Господарському суду Одеської області , в якому прокурор зазначає, що Київською окружною прокуратурою міста Одеси здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12025162480000547 від 25.04.2025 за ч. 1 ст. 239, ст. 356 КК України, щодо виявлення в районі території причалу №130 в м. Одеса забруднення земель матеріалами, шкідливими для довкілля, а також щодо здійснення підрізу схилу із подальшим влаштуванням проїзної дороги уздовж причалу №130, що розташований у м. Одеса, с. Чорноморка .
Також, у вказаному листі зазначено, що ухвалою Київського районного суду від 10.10.2025 задоволено клопотання процесуального керівника в межах вказаного кримінального судового провадження та надано дозвіл на тимчасовий доступ до копій документів, які перебувають у володінні Господарського суду Одеської області з можливістю їх вилучення (виїмки).
У зв'язку зі вказаним, прокурор просив суд надати тимчасовий доступ до матеріалів справи №14/41-10-1005.
До цього листа долучено копію ухвали Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2025 у справі №947/37947/25 (провадження №1-кс/947/15545/25), з якої вбачається, що остання винесена за результатом розгляду клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси Андріяш В.М. , в рамках кримінального провадження №12025162480000547 від 25.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України та ст. 356 КК?України, про дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів.
При цьому, у згаданій ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2025 у справі №947/37947/25 встановлено наявність рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005 за відповідним позовом Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Відкритого акціонерного товариства « Стальканат » до Відкритого акціонерного товариства « Стальканат », а також встановлено, що у вказаному рішенні господарського суду зазначено, що відповідачеві земельна ділянка відводилася під розміщення водної станції, однак об'єкт проінвентаризований ОМБТІ та РОН як елінги - причал №130, а не як водна станція. Листом ВАТ « Стальканат " повідомив позивача, що цей об'єкт дійсно будувався як об'єкт соцкультпобуту - водна станція, однак був проінвентаризований ОМБТІ та РОН як елінги (причал №130) та назва «причал №130" з'явився у об'єкта через певний проміжок часу з моменту будівництва та має порядковий номер 130, у зв'язку з місцерозташуванням між іншими причалами за № 129 та № 131.
У зв'язку із вищевикладеним, з метою встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, Київський районний суд м. Одеси надав дозвіл прокурору на тимчасовий доступ до матеріалів господарської справи №14/41-10-1005.
В подальшому, відповідно до наявного у матеріалах даної справи Протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 28.10.2025 (т. 1 а.с. 97-100), прокурор ознайомився з матеріалами справи №14/41-10-1005 та здійснив вилучення необхідних йому документів з цієї справи.
З огляду на вказане вбачається, що прокурору, з урахуванням положень ч. 5 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, про існування рішення від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005 було відомо саме з 10.10.2025 і ознайомлення останнього з матеріалами цієї справи 13.12.2025 свідчить лише про власне волевиявлення прокурора.
Отже, з огляду на зазначене, останнім днем для подання апеляційної скарги у даному випадку мало б бути 30.10.2025, тоді як апеляційна скарга подана прокурором 22.12.2025.
Однак, об'єктивно непереборних, незалежних від волевиявлення прокурора та пов'язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для подання апеляційної скарги, у встановлений законодавством строк, апелянтом не наведено.
Відтак, зазначені доводи скаржника на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення у справі №14/41-10-1005 апеляційний суд не може визнати поважними, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Колегія суддів зазначає, що неподання апеляційної скарги у короткий строк з моменту можливості ознайомитися зі змістом оскаржуваного рішення суду є свідченням того, що скаржник не намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження, що в свою чергу, не свідчить про сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов'язків, а також невчинення усіх можливих та залежних від нього дій для вчасного подання апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення та враховуючи вищевикладені обставини та положення законодавства, судова колегія зазначає, що апелянтом не наведено доводів щодо належного обґрунтування поважності причин, які стали підставою пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі №14/41-10-1005.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до положень ст. 260 ГПК України наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків шляхом подання суду апеляційної інстанції вмотивованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, в якому необхідно вказати інші підстави для поновлення цього строку.
Також суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів ч. ст. 261 Господарського процесуального кодексу України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005 - залишити без руху.
2. Встановити Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2010 у справі №14/41-10-1005, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі, з наданням відповідних доказів щодо виникнення обставин непереборної сили, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити Керівнику Київської окружної прокуратури міста Одеси, що якщо заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк або якщо вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Я.Ф. Савицький
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Н.М. Принцевська