Єдиний унікальний номер 645/7813/24
Номер провадження 22-ц/818/138/26
12 січня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Мальованого Ю.М.,
суддів - Шабельнікова С.К., Яцини В.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2025 року в складі судді Феленко Ю.В. по справі № 645/7813/24 за позовом Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманих бюджетних коштів,-
У грудні 2024 року Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради звернулась з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на свою користь неправомірно отримані бюджетні кошти у розмірі 50 432,73 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 26 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради із заявою про призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату та декларацією про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Рішенням позивача від 03 грудня 2019 року було призначено відповідачу тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, з 18 вересня 2019 року по 30 листопада 2019 року у розмірі 1564,00 грн щомісячно, з 01 грудня 2019 року по 17 березня 2020 року у розмірі 1638,00 грн щомісячно. На підставі заяв та декларацій від 06 квітня 2020 року, 21 вересня 2020 року, 03 червня 2021 року, 21 вересня 2021 року відповідачу було призначено допомогу.
У Декларації від 26 листопада 2019 року відповідач зазначив про наявність у власності ВАЗ 21065, в інших Деклараціях - інформація про транспортні засоби відсутня. Відповідно до п.12 Порядку призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1098 (Порядок) тимчасова допомога не призначається, зокрема у разі, коли у власності особи або членів її сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю, чи більш як один автомобіль, інший транспортний засіб (механізм).
Під час опрацювання рекомендацій, проведеної Міністерством фінансів України верифікації державних виплат, виявлено наявність у власності відповідача трьох автомобілів (ВАЗ 21053, ВАЗ 21051, ВАЗ 21065). В пояснювальній записці від 05 липня 2022 року відповідач проінформував, що ВАЗ 21053 здав на металобрухт, ВАЗ 21051 продав на запчастини, ВАЗ 21065 продав. Зняття з обліку в ДАЇ вищезазначених автомобілів не проводив. Право власності на транспортний засіб припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру. Тож, на момент звернення до Управління відповідачу на праві власності належало три транспортних засобів, про що не було зазначено у деклараціях. Відповідно до вимог п. 12 Порядку вбачається, що відповідач не мав права на отримання допомоги.
З метою забезпечення цільового використання бюджетних коштів, ураховуючи неповернення відповідачем суми переплати у добровільному порядку, Управління звернулось до суду з метою повернення коштів до бюджету в судовому порядку.
03 лютого 2025 року представником відповідача адвокатом Борисовою І.М. подано відзив на позовну заяву, де зазначено, що з ОСОБА_1 за його власним бажанням за період з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року було стягнуто позивачем заборгованість в розмірі 50% (від суми 2361 грн державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям). Таким чином, частка боргу погашена. З вимогами про стягнення з нього коштів за період з 18 вересня 2019 року по 27 грудня 2021 року відповідач не погоджується, оскільки це виходить за межі строку позовної давності та є підставою для відмови в позові в цій частині.
11 лютого 2025 року представником позивача Самойленком П.С. подана відповідь на відзив, де зазначено, що в матеріалах справи наявна довідка Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 12 серпня 2022 року № 3648 з якої вбачається наявність переплати бюджетних коштів, зазначено її період та розмір. Тобто перебіг позовної давності починається саме з 13 серпня 2022 року (наступного дня) та закінчується 13 серпня 2025 року. Крім того, рішенням Управління від 28 березня 2024 року відповідачу було призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям на період з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року у розмірі 2361,00 грн щомісячно, з якої (за його власним бажанням) утримувалась заборгованість у розмірі 50 %. Тобто відповідачем було фактично визнано наявність переплати та вини у наданні недостовірних даних та частково сплачено заборгованість.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2025 року позов Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманих бюджетних коштів - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради залишок неправомірно отриманих бюджетних коштів у розмірі 50 432,73 грн.
Витрати, понесені Управлінням соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради по сплаті судового збору за подачу позовної заяви до Фрунзевського районного суду м. Харкова в розмірі 3028 грн. 00 коп. компенсовано з Державного бюджету України.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Борисова Ірина Миколаївна , звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позову.
Посилаючись на ті ж самі доводи, які були викладені у відзиві на позовну заяву, зазначає, що ним було частково погашено заборгованість, також зазначає, що позивачем було пропущено строк позовної давності.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради звертає увагу, що в суді першої інстанції відповідачем було визнано наявність вищевказаних автотранспортних засобів, а тому наявні підстави для стягнення надміру нарахованих коштів.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Борисова Ірина Миколаївна , на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 вперше звернувся до Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації та пільг 26 листопада 2019 року. У поданій відповідачем Декларації від 26 листопада 2019 року було зазначено про наявність на праві власності одного автотранспортного засобу, а саме: автомобіля ВАЗ 21065 д.н.з. НОМЕР_1 , 1999 року випуску. (а.с.7-8)
Рішенням Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради від 03 грудня 2019 року ОСОБА_5 було призначено державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату з 18 вересня 2019 року по 30 листопада 2019 року у розмірі 1564,00 грн щомісячно, з 01 грудня 2019 року по 17 березня 2020 року у розмірі 1638,00 грн щомісячно.
У подальшому ОСОБА_5 неодноразово звертався до Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради з заявами та деклараціями від 06 квітня 2020 року, 21 вересня 2020 року, 03 червня 2021 року, 21 вересня 2021 року. У подальших поданих деклараціях відповідач не зазначав про наявність у нього на праві власності автотранспортних засобів.
Під час проведеної Міністерством фінансів України верифікації державних виплат виявлено наявність у власності ОСОБА_5 трьох автомобілів (ВАЗ 21053, ВАЗ 21051, ВАЗ 21065), що унеможливлює призначення та отримання державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку. Згідно з інформацією Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат переплата бюджетних коштів за період з 18 вересня 2019 року по 31 травня 2022 року складає 55 154,73 грн. У зв'язку з викладеним 15 березня 2024 року Управлінням соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради на адресу відповідача було направлено лист щодо необхідності повернення надміру виплачених бюджетних коштів за призначеною допомогою у розмірі 55 154,73 грн.
Рішенням Управління від 28 березня 2024 року ОСОБА_5 було призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям на період з 01 березня 2024 року по 31 серпня 2024 року у розмірі 2361,00 грн щомісячно, з якої, за його власним бажанням утримувалась заборгованість перед позивачем у розмірі 50 %. Станом на день подання позовної заяви залишок заборгованості становить 50432,73 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 набув без достатньої правової підстави кошти тимчасової допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, та добровільно в повному обсязі не повернув кошти зазначеної тимчасової допомоги на загальну суму 50 432,73 грн.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Порядок призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату для призначення тимчасової допомоги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1098 (далі Порядок), визначає механізм призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але не набула права на пенсійну виплату у зв'язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті (далі - тимчасова допомога), за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу, та її виплати.
Призначення тимчасової допомоги особі проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) (крім м. Києва та Севастополя) рад, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціального захисту населення, виконавчими органами рад об'єднаних територіальних громад (далі - органи соціального захисту населення) з урахуванням її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу (п. 2 Порядку)
Контроль за правильністю призначення і виплати тимчасової допомоги здійснює орган соціального захисту населення, у тому числі через соціальних інспекторів (п. 3 Порядку).
Для призначення тимчасової допомоги особа подає органу соціального захисту населення, встановлені законодавством документи, зокрема заяву та декларацію про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї) за останні шість календарних місяців, що передують місяцю звернення за призначенням тимчасової допомоги. Форми заяви та декларації про доходи та майновий стан затверджуються Мінсоцполітики в установленому порядку (п. 5)
Відповідно до абз. 7 п. 12 Порядку тимчасова допомога не призначається у разі, коли: у власності особи або членів її сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю, чи більш як один автомобіль, інший транспортний засіб (механізм).
Як зазначалося раніше, ОСОБА_5 звертався 26 листопада 2019 року, 06 квітня 2020 року, 21 вересня 2020 року, 03 червня 2021 року, 21 вересня 2021 року, із заявами про призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, разом з якими подавалися відповідні декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням всіх видів соціальної допомоги.
У своїх заявах ОСОБА_5 засвідчив підписом, що він усвідомлює: «що наведені ним відомості про доходи та майно, що вплинули або могли вплинути на прийняте рішення щодо надання соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, будуть перевірені згідно з чинним законодавством України. Про відмову в призначенні або припинення виплати призначеної соціальної допомоги та/або повернення надміру виплачених коштів у разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан сім'ї його попереджено».
У Розділі 3 поданих декларацій про доходи та майновий стан відповідач зазначив, що у його власності та у власності членів сім'ї іншого майна, окрім задекларованого немає.
Однак за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_5 зареєстровано три автомобілі: ВАЗ 21053, ВАЗ 21051, ВАЗ 21065 про що відповідачем не вказано у декларації про доходи при зверненні до Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради за призначенням тимчасової державної соціальної допомоги.
У п. 16 Порядку визначено, що виплата призначеної тимчасової допомоги припиняється: якщо особою приховано відомості або навмисно подано недостовірні дані про її дохід та майновий стан, що вплинуло на призначення тимчасової допомоги і визначення її розміру та внаслідок чого були надміру виплачені кошти, - з місяця, що настає за тим, у якому виявлено зазначені факти.
Відповідно до п. 24 Порядку, якщо особою приховано відомості або навмисно подано недостовірні дані про її дохід та майновий стан, що вплинуло на призначення тимчасової допомоги і визначення її розміру та внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів і встановлюють строк їх повернення залежно від матеріального стану особи; повідомляють особі про обсяг надміру виплачених коштів і строк їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів під час виплати тимчасової допомоги в наступні періоди на підставі своїх рішень проводять щомісячні відрахування у розмірі, який не перевищує 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлений строк вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.
Отже, будучи обізнаним про необхідність повідомлення органів праці та соціального захисту населення відомостей про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності або володінні членів сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб, членів сім'ї, що проживають, відповідач при звернення за призначенням тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, не повідомив, що йому належать три автомобілі, що призвело до надмірної виплати бюджетних коштів.
Таким чином, відповідач не вказав відомості, які впливають на право отримання ним тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, що свідчить про його недобросовісність.
ОСОБА_5 на спростування заявленої до стягнення суми не надано належних та допустимих доказів.
Форма вини відповідача, у даному випадку, не впливає на фактичні обставини справи і не має юридичного значення для аналізу наслідків, що настали.
Твердження ОСОБА_5 про недоведеність його недобросовісної поведінки є безпідставними, оскільки на час подання документів на призначення соціальної допомоги він знав, що є власником двох житлових приміщень, однак цю інформацію свідомо не повідомив та у декларації не зазначив.
Твердження відповідача щодо відсутності боргу з його боку на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Стосовно посилання відповідача на пропуск строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов'язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов'язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому термін дії карантину продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.
Тобто, Закон установлює, що: «під час дії карантину, строки, визначені статтею 257 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину».
З цього слідує, що у разі закінчення процесуального строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення "Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню.
Крім того, пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681, 728, 786, 1293цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».
В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Борисова Ірина Миколаївна залишити без задоволення.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 12 січня 2026 року
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді С.К. Шабельніков
В.Б. Яцина