Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/570/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 405/2018/17 Доповідач в колегії апеляційного суду
Категорія 190 (83, 86-1, 143) ОСОБА_2
18.12.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Подільського районного суду м. Кропивницького від 27.06.2025, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні та виправдано його за ч. 1 ст. 190 КК України на підставі недоведеності, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
Органами досудового розслідування ОСОБА_8 було пред'явлене обвинувачення у тому, що він обіймаючи посаду з 28.10.2014 посаду оперуповноваженого оперативного відділу Кіровоградської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№6) (зараз Державна установа «Кропивницька ВК №6»), будучи старшим лейтенантом внутрішньої служби, працівником правоохоронного органу, службовою особою, що постійно здійснює функції представника органу виконавчої влади, обіймаючи постійно посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків, відповідно до ст. 19 Конституції України, ст. 18 ЗУ «Про державну кримінально - виконавчу службу України», п.п. 1, 2, 3, 4, 5, 6 Положення про Державну пенітенціарну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 394/2011, посадової інструкції, мав в своїй роботі керуватись Конституцією України, Кримінально-виконавчим кодексом України, Законами України, які регламентують діяльність кримінально-виконавчої служби, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами, інструкціями та вказівками, іншими нормативними документами УДПтС України та УДПтС України в Кіровоградській області, організовувати та здійснювати оперативно-службову діяльність в колонії, відповідати за виконання покладених на нього завдань та функцій, здійснювати комплекс оперативно-розшукових заходів щодо виявлення та перекриття каналів надходження до установи заборонених предметів, забезпечувати своєчасне прикриття та перевірку одержаної інформації і належне реагування на виявлення фактів підготовки або вчинення злочинів з метою їх виявлення, попередження та припинення, тощо, тобто був наділений обсягом повноважень, які надавали йому можливість в повній мірі виконувати свої обов'язки належним чином.
Проте, ОСОБА_8 , займаючи зазначену посаду з відповідними правами та обов'язками, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, під приводом вирішення питання щодо безперешкодного направлення засудженого ОСОБА_9 для подальшого відбування покарання з ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» до ДУ «Олександрівський виправний центр (№104)», заволодів багатофункціональним пристроєм (БФП) Epson L222 (Cl1СЕ56403), model С462Н, SERIAL NO *WN3P041741* потерпілої ОСОБА_10 вартістю 4732,00 гривень, при наступних обставинах.
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи засудженим 14.12.2015 Сумським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 321 КК України до 1 року 8 місяців позбавлення волі, відбував покарання в Кіровоградській виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№6) (зараз Державна установа «Кропивницька ВК №6»).
11.10.2016 засудженим ОСОБА_11 на ім'я в.о. начальника Кіровоградської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№6) була подана заява щодо застосування до нього вимог, визначних ст. 82 КВК України, а саме заміна невідбутої частини покарання більш м'яким.
29.11.2016 до Ленінського районного суду м. Кіровограда направлено подання про зміну невідбутої частини покарання більш м'яким засудженому ОСОБА_9 , яке мотивоване тим, що він відбув 2/3 частини покарання, за період якого сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів, що став на шлях виправлення, позитивно себе зарекомендував.
13.12.2016 ОСОБА_8 із корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, достовірно знаючи, що подання про зміну невідбутої частини покарання більш м'яким засудженому ОСОБА_9 призначено до розгляду на 14.12.2016 у Ленінському районному суді м. Кіровограда, вирішив використати надану йому владу працівника установи виконання покарань та під час розмови із засудженим ОСОБА_11 у службовому кабінеті Кіровоградської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№6) (зараз Державна установа «Кропивницька ВК №6») в м. Кропивницький, вул.. Яновського, буд. 50, категорично запевнив засудженого ОСОБА_12 , що він як працівник установи виконання покарань завдяки своєму службовому становищу, може вирішити питання щодо безперешкодного направлення засудженого ОСОБА_13 для подальшого відбування покарання з ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» до ДУ «Олександрівський виправний центр (№104)», проте, за вказані його дії ОСОБА_9 необхідно надати ОСОБА_8 принтер вартістю 5 000 грн.
Засуджений ОСОБА_9 погодився на це, оскільки не був обізнаним у діючому законодавстві, та був впевненим, що ОСОБА_8 , працюючи на посаді оперуповноваженого оперативного відділу Кіровоградської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№6) має реальну можливість вирішити питання щодо безперешкодного направлення засудженого ОСОБА_13 для подальшого відбування покарання з ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» до ДУ «Олександрівський виправний центр (№104)».
Відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.12.2016, яка набрала законної сили 22.12.2016, засудженому ОСОБА_9 замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі більш м'яким, а саме на обмеження волі строком на 4 місяці 27 днів за вироком Сумського районного суду Сумської області від 14.12.2015.
Крім цього, згідно листа №5/2-23 від 12.01.2017, який надійшов 13.01.2017 до ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)», т.в.о. начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області не заперечував щодо направлення для подальшого відбування покарання з ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» до ДУ «Олександрівський виправний центр (№104)» засудженого ОСОБА_9 та на підставі цього листа, 31.01.2017 засуджений ОСОБА_9 був направлений для подальшого відбування покарання з ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» до ДУ «Олександрівський виправний центр (№104)».
Оперуповноважений оперативного відділу Кіровоградської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№6) ОСОБА_8 , реалізуючи злочинний план щодо одержання шахрайським способом принтеру вартістю 5 000 гривень, достовірно знаючи, що відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.12.2016 засудженому ОСОБА_9 замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі більш м'яким та згідно листа №5/2-23 від 12.01.2017 Управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області, засуджений ОСОБА_9 повинен бути направлений для подальшого відбування покарання з ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» до ДУ «Олександрівський виправний центр (№104)», шляхом обману категорично запевнив під час розмов протягом 15.12.2016-30.01.2017 із засудженим ОСОБА_9 у службовому кабінеті Кіровоградської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№6) (зараз Державна установа «Кропивницька ВК №6») у м. Кропивницький, вулиця Яновського, буд. 50, що він як працівник установи виконання покарань, завдяки своєму службовому становищу може вирішити питання щодо безперешкодного направлення засудженого ОСОБА_9 для подальшого відбування покарання з ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» до ДУ «Олександрівський виправний центр (№104)», проте, за вказані його дії ОСОБА_9 необхідно надати ОСОБА_8 принтер вартістю 5 000 грн.
30.01.2017, близько 14.15 год., ОСОБА_8 , діючи на досягнення своєї злочинної мети, маючи умисел па заволодіння чужим майном шляхом обману, домовився із знайомою засудженого ОСОБА_9 - ОСОБА_14 про зустріч 30.01.2017 для передачі нею принтеру вартістю 5 000 грн.
30.01.2017, близько 15 год. 30 хв., оперуповноважений оперативного відділу Кіровоградської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№6) ОСОБА_8 , доводячи до завершення злочинний план щодо одержання шахрайським способом принтеру вартістю 5 000 грн., зустрівся за попередньою домовленістю із знайомою засудженого ОСОБА_9 - ОСОБА_14 біля адміністративної будівлі Кіровоградської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№6), розташованої по вул. Яновського, б.50 в м. Кропивницький, Кіровоградської області. Після чого, ОСОБА_14 разом із ОСОБА_8 пройшли до приміщення виправної колонії, де ОСОБА_8 , діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, заволодів багатофункціональним пристроєм (БФІІ) Epson L222 (Cl 1СЕ56403), model С462Н, SERIAL NO *WN3P041741* вартістю 4732,00 грн., який належить потерпілій ОСОБА_14 , за вирішення питання щодо безперешкодного направлення засудженого ОСОБА_9 для подальшого відбування покарання з ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» до ДУ «Олександрівський виправний центр (№104)»
При цьому, 30.01.2017, близько 15.30 год., оперуповноважений оперативного відділу Кіровоградської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№6) ОСОБА_8 , з метою приховання своєї злочинної діяльності, після заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме багатофункціональним пристроєм (БФП) Epson L222 (Cl 1СЕ56403), model С462Н, SERIAL NO *WN3P041741* вартістю 4732,00 грн., який належить потерпілій ОСОБА_14 , наказав їй власноручно написати заяву на ім'я керівника установи виконання покарань про надання вище вказаного БФП Epson L222 в якості гуманітарної допомоги.
Таким чином, ОСОБА_8 , будучи оперуповноваженим оперативного відділу Кіровоградської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№6), старшим лейтенантом внутрішньої служби, відповідно до п. 1 Примітки до ст. 364, ч. 3 ст. 18 КК України, п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ст. 1-2 ЗУ «Про державну службу», ст.ст. 6, 14, 21 ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», п.п. 1, 2 Положення про Державну пенітенціарну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 № 394/2011, працівником правоохоронного органу, службовою особою, що постійно здійснює функцію представника органу виконавчої влади, обіймаючи постійно посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, умисно вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), діючи з корисливих мотивів, під приводом вирішення питання щодо безперешкодного направлення засудженого ОСОБА_9 для подальшого відбування покарання з ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» до ДУ «Олександрівський виправний центр (№104)», тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України.
Суд першої інстанції за наслідком розгляду кримінального провадження прийшов до висновку, що вина ОСОБА_8 у скоєнні вказаного злочину не знайшла свого достатнього підтвердження в ході судового розгляду і він підлягає виправданню за недоведеністю у його діяннях складу зазначеного кримінального правопорушення.
Так, мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що в даному кримінальному провадженні службові особи правоохоронних органів при проведенні досудового розслідування кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_8 (далі - обвинувачений) за ч. 3 ст. 368 КК України, а потім за ч.1 ст. 190 КК України, з мотивів штучного збільшення показників розкритих кримінальних правопорушень, вчинили провокацію злочину, задіявши осіб - засудженого ОСОБА_9 та потерпілу ОСОБА_14 , які діяли за їх вказівкою, не обмеживши свої дії тільки розслідуванням кримінальної справи по суті прихованим способом, а впливали на обвинуваченого з метою спровокувати його вчинити злочин з метою його подальшого викриття.
У відповідності зі ст. 271 КПК України, здобуті правоохоронними органами в такий спосіб речі та документи у кримінальному провадженні, не можуть бути використані в даному кримінальному провадженні при доведенні винуватості обвинуваченого, тому, суд дійшов висновку про виправдання обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення за ч.1 ст.190 КК України, при фактичних обставинах, викладених в обвинувальному акті.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі прокурор просить вирок стосовно ОСОБА_8 скасувати, у зв'язку з необґрунтованістю та невмотивованістю виправдувального вироку суду першої інстанції через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та, як наслідок, безпідставного на необгрунтованого виправдання.
Ухвалити новий, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 190 КК України - у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що на його думку висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Так, суд першої інстанції у вироку безпідставно зазначив про встановлення судом того (арк.20), що після постановления ухвали Ленінським судом м. Кіровограда від 14.12.2016 засуджений ОСОБА_9 діючи за ініціативою правоохоронних органів зайшов до обвинуваченого (тобто до ОСОБА_8 ), та запропонував обвинуваченому грошові кошти у розмірі 5 тис. грн. під видом гуманітарної допомоги від його брата для Установи.
Крім того, у вироку на аркушах 20 та 21 судом першої інстанції продовжено свої необгрунтовані і безпідставні висновки про те, що засуджений ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_14 , телефонуючи та зустрічаючись із обвинуваченим ОСОБА_8 , діяли за ініціативою правоохоронних органів.
Між тим, висновки суду що ОСОБА_9 і ОСОБА_14 діяли за ініціативою правоохоронних органів є не підтвердженими жодним доказом в ході судового розгляду справи, а також не вмотивовані судом з посиланням на конкретні факти і документи, а отже не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Наводячи в своєму рішенні факти із зазначенням дат (арк. 20, 21) коли ОСОБА_9 або ОСОБА_14 першими телефонували обвинуваченому, суд чомусь не помітив та не надав оцінку дзвінкам саме обвинуваченого ОСОБА_8 (арк. 21) зроблених ним в інтересах ОСОБА_9 30.01.2017 (у день передачі принтеру): дзвінку 30.01.2017 ОСОБА_8 чоловіку на ім'я ОСОБА_15 щодо відправлення наступного дня ОСОБА_9 до іншої колонії, дзвінку 30.01.2017 під час якого ОСОБА_8 повідомляє ОСОБА_9 результат свого дзвінка ОСОБА_15 та вказує, що завтра його вивезуть в колонію № 104, а також одночасно запитує: «Чуєш все нормально буде з принтером?», дзвінку 30.01.2017 потерпілій ОСОБА_14 з приводу зустрічі цього дня для отримання ним «принтеру», які беззаперечно вказують на зацікавленість ОСОБА_8 у наданні інформаційної допомоги ОСОБА_9 та отриманні ним вказаного «принтеру».
Зазначений судом факт проведення 14.02.2017 слідчим прокуратури ОСОБА_16 огляду місця події, а саме кабінету оперативних працівників ДУ Кропивницька ВК № 6 та виявлення у ньому і вилучення багатофункціонального пристрою «EPSON L 222» (принтеру), а також заяви потерпілої ОСОБА_14 від 30.01.2025 про його надання установі ВК № 6 в якості гуманітарної допомоги, інтерпретовано судом (арк. 28) як доказ того, що протягом 15 діб обвинувачений не скористався можливістю розпорядитись ним у власних інтересах, що на думку суду підтверджує відсутність у обвинуваченого будь-яких намірів.
Вказані висновки суду прямо суперечать чинному законодавству, яке взагалі не передбачає такого поняття, як термін строком у 15 діб для встановлення факту можливості розпорядитися майном, отриманим незаконним шляхом.
При цьому, суд не звернув увагу на доводи сторони обвинувачення та не спростував їх, про те, що вказаний огляд місця події та факт вилучення «принтеру» і заяви потерпілої у робочому кабінеті ОСОБА_8 вказує на те, що обвинувачений впродовж 15 днів не вжив будь-яких заходів для постановления «принтеру» на облік, не передав його і заяву ОСОБА_14 у бухгалтерію, не повідомив про факт отримання (надання) «принтеру» керівництво виправної колонії № 6, у тому числі письмово з допомогою рапорту чи доповідної записки, що підтверджує злочинні наміри обвинуваченого неправомірно залишитись власником даного «принтеру», тобто шляхом не постановления «принтеру» на офіційний облік колонії, через тривалий час, впевнившись що ніхто за нього не питає та не переймається ним, заявити, що даний пристрій є його власністю, так як саме він власноруч приніс його до свого робочого кабінету. А заяву про надання вищевказаного «принтеру» у якості нібито гуманітарної допомоги обвинувачений відібрав у потерпілої ОСОБА_14 якраз на випадок викриття його дій правоохоронцями, тобто для приховання своєї злочинної діяльності.
Таким чином, зазначенні твердження (висновки) суду «про відсутність у обвинуваченого будь-якого наміру» є безпідставними та суперечать фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначені у вироку від 27.06.2025 (арк. 28) висновки суду про те, що на відсутність у обвинуваченого будь-якого наміру щодо переданого потерпілою «принтеру» є необгрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи та показанням свідків: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 і ОСОБА_23 , наданим безпосередньо у судовому засіданні, які зазначили що «принтер» після його передачі одразу став використовуватися безпосередньо у роботі оперативним відділом установи ВК № 6.
Зокрема, судом не враховано та невірно надано оцінку показанням вказаних свідків в частині фактичного поставлення «принтеру» на офіційний облік у виправній колонії № 6.
Так, у судовому засіданні свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 не лише підтвердили той факт, що ОСОБА_24 озвучував їм проте, що принтер є гуманітарною допомогою, а й підтвердили той факт, що ОСОБА_8 на протязі 15 діб чомусь не знайшов вільного часу щоб віднести заяву ОСОБА_14 керівництву або до бухгалтерії Установи для поставлення «принтеру» на облік, а також чомусь особисто протягом всього цього часу не повідомляв керівництво Установи про наявність такої гуманітарної допомоги і відповідної заяви від ОСОБА_14 .
Крім того, у своєму вироку від 27.06.2025 суд першої інстанції (арк. 25-26) зазначає та робить висновок, що він не може визнати допустимим доказом протокол про проведення НСРД від 20.01.2017 відеофайл на DVD-R № 1230т на якому зафіксовано зустріч 11.01.2017 обвинуваченого та потерпілої ОСОБА_14 .
Зокрема суд зазначив, що оцінює вказаний протокол та відеофайл як недопустимі та недостовірні докази, які орган слідства здобув із задіянням ОСОБА_14 , котра діяла за ініціативою працівників правоохоронних органів для впливу на обвинуваченого з провокаційною метою.
Також суд вказав (арк.26), що з аналогічних підстав він дійшов висновку про недопустимість та недостовірність протоколів про проведення НСРД від 31.01.2017 відеофайли DVD-R № 1254т де зафіксовані телефонні дзвінки та розмови: ОСОБА_9 з обвинуваченим 18.01.2017 о 16.20 год., потерпілої ОСОБА_14 з обвинуваченим 26.01.2017 о 17.50, о 17.52 і 19.21 год., потерпілої ОСОБА_14 з обвинуваченим 27.01.2017 о 15.00 та о 17.50 год., ОСОБА_9 з обвинуваченим 29.01.2017 о 09.19 год.
Крім цього, суд зазначив (арк. 27) що сумнівним в своїй достовірності є також протокол про проведення НСРД від 31.01.2017 відеофайл DVD-R № 1255т де зафіксовано зустріч і розмова 31.01.2017 о 15.34 год., між ОСОБА_14 і обвинуваченим, під час якої обвинувачений прийняв принтер та запропонував заявниці написати заяву про добровільне надання принтеру установі й особисто продиктував заявниці текст заяви. Суд також визнав цей протокол недопустимим та недостовірним доказом.
Водночас, суд у своєму рішенні не зазначив, які саме відомості у вказаних протоколах НСРД є недостовірними, не послався на докази, що підтверджують недостовірність відомостей та вказані висновки взагалі будь-чим не мотивував і не обґрунтував, чим допустив істотне порушення норм кримінального процесуального закону, що відповідно до ст.ст. 409, 412 КПК України є підставою для скасування судового рішення.
Одночасно визнаючи недопустимими доказами протоколи НСРД від 20.01.2017 та від 31.01.2017 судом першої інстанції не зазначено жодного порушення, передбаченого вичерпним переліком з частин 2 та 3 статті 87 КПК України.
Отже судом, без будь-яких належних обгрунтувань та мотивувань, фактично безпідставно визнано вказані протоколи НСРД недопустимими, чим істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону.
Тобто, порушуючи вимоги ст. 86 КПК України, суд при прийнятті процесуального рішення, а саме при ухваленні 27.06.2025 виправдувального вироку прямо послався на протоколи НСРД та відомості, які зазначені в цих протоколах і поклав їх в основу свого вироку та мотивував своє рішення вказаними відомостями з протоколів НСРД, які сам же визнав недопустимими.
Так, мотивуючи та обґрунтовуючи своє рішення суд вказав, що протоколи НСРД від 20.01.2017, від 31.01.2017 та зазначені у них відомості є недопустимими і недостовірними доказами, проте у подальшому, на аркушах 24, 25 і 26 обґрунтовуючи своє рішення неодноразово послався на ці протоколи, зокрема зазначивши:
«Судом також встановлено, що засудженому також були відомі повноваження обвинуваченого, як оперуповноваженого оперативного відділу установи виконання покарання, в межах яких він звертався, що підтверджується даними матеріалами НСРД» (арк. 24-25 вироку);
«Судом також встановлено, що засуджений ОСОБА_9 попри цього, за власною ініціативою та ініціативою правоохоронних органів, після ухвалення судового рішення щодо нього, тричі заходив до службового кабінету обвинуваченого з пропозицією надати йому спочатку грошові кошти у якості неправомірної вигоди, а після категоричної відмови обвинуваченого запропонував йому надати будь яку неправомірну вигоду, при цьому діяв наполегливо, після чого обвинувачений запропонував йому придбати принтер у якості гуманітарної допомоги установі. При цьому засуджений мотивував наявність у нього грошових коштів на придбання принтеру спочатку допомогою від брата, а потім допомогою від знайомої, якою виявилась потерпіла ОСОБА_14 , з якою він спілкувався через тітку, що підтверджується даними матеріалами НСРД.» (арк. 25 вироку);
«Суд також звертає увагу на той факт, що під час проведення НСРД не було зафіксовано будь яких розмов між засудженим та потерпілою, що спростовує факт їх знайомства та їх взаємну обізнаність про засоби зв'язку кожного», (арк. 25 вироку); «Таким чином, судом встановлено, що під час зазначених телефонних розмов, як засуджений, так і потерпіла проявили наполегливу ініціативу в контактах з обвинуваченим з приводу надання йому неправомірної вигоди, спочатку у виді грошових коштів, а потім принтеру, що є безумовною ознакою провокації. При цьому також матеріалами НСРД підтверджується про їх повторні пропозиції обвинуваченому з цього питання, незважаючи на початкову відмову обвинуваченого від грошових коштів та його постійне наголошення, що надання принтеру у якості гуманітарної допомоги установі здійснюється на добровільній основі, він особисто нікого не примушує до цього, та неодноразові роз'яснення про відповідну процедуру надання гуманітарної допомоги установі. Також, матеріалами НСРД підтверджується, що як засуджений, так і потерпіла під час телефонних звернень наполегливо повертали обвинуваченого до питання про надання гуманітарної допомоги у виді принтера, що також є безумовними ознаками провокації, як і в матеріалах НСРД, так і в інших доказах по справі відсутні підтвердження прояву ініціативи з боку обвинуваченого щодо отримання ним принтеру, а також відсутні його наполегливі нагадування з цього приводу» (арк. 26 вироку).
Отже, висновки суду, коли він спочатку визнає докази недопустимими, зазначає що ці докази містять недостовірні відомості, а у подальшому обґрунтовуючи і мотивуючи своє рішення, посилається на них є безпідставними і необгрунтованими, такими, що містять істотні суперечності й невідповідності фактичним обставинам.
Таким чином, суд першої інстанції не дотримався вимог кримінального процесуального закону, що призвело до ухвалення висновків, які суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального Закону та матеріалам кримінального провадження.
Крім того, під час судового розгляду даного обвинувального акту судом впродовж 2024-2025 років не вжито жодних заходів для забезпечення участі в засіданнях суду потерпілої ОСОБА_14 , зокрема під час судових дебатів, повістки про виклик потерпілої не направлено, інших передбачених КПК України заходів для забезпечення її участі у судових засіданнях, у тому числі при призначенні обвинуваченому покарання, не застосовано.
Отже, упродовж 2024-2025 років судове провадження із розгляду обвинувального акту стосовно ОСОБА_8 здійснено за відсутності потерпілої ОСОБА_14 та без належного її повідомлення про дату, час і місце судових засідань, чим грубо та істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення норм КПК України, допущені судом першої інстанції при розгляді провадження, призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині безпідставного та необгрунтованого виправдання ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 190 КК України, а саме призвели до застосування закону, який не підлягав застосуванню, та незастосування закону, який підлягав застосуванню, що є неприпустимим та тягне за собою скасування вироку при розгляді провадження судом апеляційної інстанції.
На переконання строни обвинувачення, суд першої інстанції, за наявності у діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України прийшов до необгрунтованого та передчасного висновку про те, що частина доказів, наданих стороною обвинувачення являються недопустимими, а решта - не являються достатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину та виправдавши обвинуваченого, не застосував закон про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити; пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних вимог прокурора та просили залишити вирок суду без змін; дослідивши письмові докази в межах заявленого прокурором клопотання, провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до такого висновку.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги прокурора, вирок суду, яким ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю, що в його діянні наявний склад зазначеного вище кримінального правопорушення, в повній мірі відповідає вимогам закону, оскільки це судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
В п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на його користь, саме у цьому полягає основоположний принцип презумпції невинуватості.
Згідно до положень ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №1-31/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постанови законного і справедливого рішення у справі.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ при винесенні вироків» №5 від 29.06.1990 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, а всі сумніви у справі, в тому числі що стосуються достатності зібраних фактичних даних, якщо вичерпані всі можливості їх доповнення та усунення, повинні тлумачитися і вирішуватися на користь підсудних.
Згідно вимог, передбачених ст. 370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, в даному випадку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
У мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи виправданою, як це передбачено п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, повинно бути зазначено: формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, судом першої інстанції були повністю дотримані наведені вище вимоги кримінального процесуального закону при ухваленні виправдувального вироку щодо ОСОБА_8 , передбачені Главою 29 КПК України, а тому доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора про те, що оскаржуваний вирок є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, не можуть бути визнані обґрунтованими, з огляду на таке.
Як убачається зі змісту вироку суду, місцевий суд повно та всебічно дослідив усі обставини кримінального провадження і дав їм правильну правову оцінку.
Висновки суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190, КК України відповідають матеріалам кримінального провадження, ґрунтуються на вимогах закону та на досліджених в судовому засіданні доказах.
Так, відповідно до обвинувального акту дії ОСОБА_8 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, як умисне заволодіння службовою особою, що постійно здійснює функцію представника органу виконавчої влади, обіймаючи постійно посаду, пов'язану з виконанням організаційно - розпорядчих функцій, чужим майном, шляхом обману (шахрайство).
Згідно з приписами ст. 190 КК України шахрайством визнається заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Як випливає зі змісту зазначеної норми кримінального закону та правозастосовної практики, обман полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені, з метою заволодіння майном або придбання права на майно.
Зловживання довірою - вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах.
Для правильної кваліфікації дій особи за ст. 190 КК України необхідним є встановлення обов'язкових ознак об'єктивної сторони складу шахрайства, що може виражатися у формі обману чи зловживання довірою саме до потерпілої особи, із зазначенням того, які конкретно дії винного містять відповідні ознаки та якими доказами це підтверджується.
В ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_8 , вину, в інкримінованому обвинувачені, не визнав та показав, що в кінці 2016 працював оперуповноваженим оперативного відділу ВК №6 та до нього в кабінет зайшов засуджений ОСОБА_25 (далі - засуджений), який міг це роботи відповідно до встановленого в установі Порядку, та під час розмови запропонував гуманітарну допомогу для установи, зазначивши суму, на яку він може надати допомогу - 5000 грн. Він особисто запитав у засудженого, звідки в нього такі гроші, на що той відповів, що є допомога від брата, який працює та може надати цю допомогу. Засуджений попросив його особисто подивитись, чи був він у розшуку, і які в нього стягнення та заохочення, працівники оперативного відділу можуть надавати такі довідки. Він погодився подивитись цю інформацію, це прохання він не пов'язував із наданням гуманітарної допомоги засудженим. Стосовно надання гуманітарної допомоги він особисто відповів засудженому, що після надання допомоги, необхідно написати заяву. Після цієї розмови засуджений ще неодноразово заходив до нього, повідомив, що у брата не виходить приїхати та запропонував перерахувати гроші на його банківську картку чи його дружини, рідних чи друзів, на що він відмовився. Коли засуджений прийшов сказати, що може надати гуманітарну допомогу, він особисто відповів йому, що якщо є можливість, він може надати в якості гуманітарної допомоги принтер. Він особисто роз'яснював засудженому порядок отримання такої допомоги колонією, що для цього необхідно написати заяву на ім'я начальника установи, а після - поставити на баланс установи принтер. Пізніше засуджений повідомив, що стосовно гуманітарної допомоги йому зателефонує знайома чи далека родичка засудженого. Дійсно, пізніше йому зателефонувала потерпіла ОСОБА_14 (далі-потерпіла) та запропонувала зустрітися біля колонії, пропонувала йому гроші у розмірі 5 000 грн., на що він відмовився, та сказав, що була розмова із засудженим про гуманітарну допомогу у виді принтера, розмови за гроші не було. Потерпіла сказала, що їй засуджений сказав, що потрібні і гроші, і принтер. Після того, як він особисто відмовився від грошей, потерпіла повідомила, що вона не може купити принтер, оскільки вагітна, на що він відповів, якщо вона не може привезти, то і не треба. Після цієї розмови вони розійшлись. Після цього вона телефонувала йому ввечері, коли він був дома, та запитала у нього, чи не може вона привезти принтер йому додому, на що він відмовився. Наступного дня потерпіла знов зателефонувала та сказала, що привезе принтер до колонії. Коли вона приїхала до колонії, він особисто допоміг їй занести принтер до установи. Після чого він запитав у потерпілої, чи добровільно вона надає установі принтер, чи є в неї претензії, на що потерпіла відповіла, що претензій не має. Він особисто їй продиктував заяву, що вона надає принтер установі, як гуманітарну допомогу, запитав її про чек від принтера, вона віддала його та пішла. Після чого він заніс принтер до службового кабінету оперативного відділу, та на наступний день у нього запитав начальник відділу ОСОБА_18 , звідки з'явився цей принтер, на що він відповів, що це гуманітарна допомога від потерпілої, при цьому показав йому її заяву, на що він сказав, що необхідно поставити принтер на баланс установи. Після цього, він особисто попросив оперуповноваженого ОСОБА_21 сходити до бухгалтерії та віднести документи на принтер, але ОСОБА_21 в бухгалтерії сказали, щоб він приніс заяву про надання гуманітарної допомоги, яка лежала у нього на робочому столі. ОСОБА_21 повідомив йому про це, але він не встиг це зробити, оскільки був зайнятий по роботі. Через два тижні до нього зателефонував начальник оперативного відділу та сказав, щоб він негайно зайшов до свого кабінету, оскільки прийшли працівники СБУ. Прийшовши до кабінету, він побачив, що там був слідчий ОСОБА_16 , поняті, куратор колонії з СБУ, які запитали у нього, звідки даний принтер, на що він відповів, що це гуманітарна допомога від потерпілої, показав її заяву, вони її вилучили та запитали, чому принтер не поставлений на баланс установи, на що він відповів, що він не встиг надати заяву до бухгалтерії, яка лежала у його робочому столі, а принтер стояв на робочому столі. Куратор колонії з СБУ протягом всього часу заходив на територію установи, яка є охоронюваним об'єктом, у відділення, де перебувають засуджені. За фактом несвоєчасного постановлення ним принтеру на баланс було проведене службове розслідування та його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Засуджений телефонував йому та просив дізнатись, коли його відвезуть до іншої колонії, на що він погодився, та зателефонував начальнику спецвідділу ОСОБА_26 з метою уточнення часу, коли запланований виїзд засудженого до Олександрівського виправного центру. Він особисто не вирішував питання щодо переведення засудженого до Олександрівського виправного центру, оскільки це не входить до його повноважень, також про це не просив і засуджений. Він вважає, що це була провокація з боку правоохоронних органів, та не вважає себе винуватим у вчиненні даного кримінального правопорушення, оскільки його не вчиняв.
Потерпіла ОСОБА_14 місцевому суду надала покази про те, що засуджений є її знайомим, знайомі вони дуже давно, познайомились у м. Кіровограді, при яким обставинах вона з ним познайомилась, не пам'ятає, підтримувала з ним відносини, ходила до нього на зустрічі у колонію. У кінці грудня 2016 засуджений повідомив їй, як по телефону, та й коли вона прийшла до нього на побачення у колонію, що від нього вимагає оперуповноважений ОСОБА_27 гроші у сумі 5000 грн. за його переведення до іншої виправної колонії, попросив її допомогти йому вирішити це питання, щоб дала йому кошти. Засуджений дав їй номер телефону ОСОБА_28 . На той час вона була вагітна, таких грошей у неї не було, та вона звернулась до органів безпеки, де у неї були знайомі, з проханням допомогти їй в цій ситуації, написала заяву, передала аудіозапис, що на ньому було записано, вона не пам'ятає. Після того вона зателефонувала ОСОБА_29 , вони зустрілись, обговорили питання про гроші, але ОСОБА_27 від них відмовився та сказав, що буде не проти прийняти в якості винагороди принтер, щоб полегшити умови відбування покарання засудженим. Під час зустрічі з ОСОБА_30 , на ній була камера та телефон, які їй дали працівники СБУ у автомобілі, перед цим провели інструктаж з приводу того, щоб вона з'ясувала у ОСОБА_8 про гроші, які йому необхідно передати. Вона запропонувала ОСОБА_29 гроші, оскільки вважала, що йому потрібні гроші. Не може відповісти та питання, чому вона під час зустрічі з ОСОБА_30 не повідомила йому про те, що в неї немає грошей, а одразу пішла до СБУ. До передачі принтера вона спілкувалась з ОСОБА_30 по телефону з приводу характеристик принтера, і вони домовлялися, на який час та де вони зустрінуться. Працівники органів служби безпеки дали їй гроші у сумі 5 000 грн. на принтер, який вона купила. Вона не пам'ятає, хто саме з працівників СБУ, коли дав їй гроші, та чи розписувалась вона у їх отриманні. У січні 2017 біля колонії вона зателефонувала ОСОБА_29 та попросила його, щоб він вийшов та забрав принтер. ОСОБА_27 попрохав її написати заяву про те, що вона надає принтер, як гуманітарну допомогу. ОСОБА_27 не примушував її написати заяву щодо принтера. Проте, це не була гуманітарна допомога з її боку, оскільки вона на той час вже звернулась до правоохоронних органів, щоб допомогти засудженому. На наступний день після передачі принтера, засудженого перевели в іншу колонію. ОСОБА_27 її обманув в тому, що засудженого повинні були й так перевести до іншої установи, про це їй стало відомо зі слів працівника СБУ. Потерпіла зазначила, що ні матеріальної, ні моральної шкоди цим злочином їй особисто не завдано, вона від нього не постраждала. ОСОБА_27 від неї кошти не вимагав. Вона підтвердила, що сама ввечері телефонувала ОСОБА_29 , та пропонувала привезти принтер йому додому.
Свідок ОСОБА_17 суду першої інстанції показав, що з 01.02.2017 працює в.о. начальника ВК №6. Обвинувачений ОСОБА_8 є його підлеглим. Йому повідомив в.о. начальника оперативно - розшукового відділу, що у 2017 до колонії привезли принтер, була написана заява на прийняття гуманітарної допомоги від потерпілої, заява була у бухгалтерії, просто несвоєчасно поставили принтер на баланс установи. Від оперуповноважених оперативного відділу ВК №6 ОСОБА_21 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 надходили скарги, що у них не було на чому друкувати, грошей на той час держава не надавала. Колонії може надаватись гуманітарна допомога від цивільних осіб, які пишуть заяву на ім'я начальника установи, а після чого допомога ставиться на баланс установи бухгалтерією. Представники колонії звертаються до благодійних організацій з приводу надання допомоги, подаються звіти про те, що прийнято на баланс через бухгалтерію. Гуманітарна допомога може бути і у виді будівельних матеріалів, і побутова техніка. Потерпіла ОСОБА_14 до нього особисто не зверталась з приводу надання гуманітарної допомоги. Пізніше принтер був вилучений працівниками СБУ і щодо несвоєчасного постановлення принтеру на облік проводилось внутрішнє розслідування, була покарана бухгалтер. Питання щодо переведення засуджених до інших виправних установ вирішує комісія у складі начальника установи, заступника начальника установи, рішення приймається колегіально. Оперативні працівники колонії не мають права накладати стягнення на засуджених.
Свідок ОСОБА_18 надав суду першої інстанції покази про те, що у січні - лютому 2017 працював начальником оперативного відділу. У цей період в кабінеті оперативного відділу, який займали ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , з'явився принтер. Коли він запитав про принтер, ОСОБА_31 відповів, що це гуманітарна допомога, він попросив його показати документи, на що ОСОБА_8 показав заяву; він сказав ОСОБА_8 поставити принтер на баланс. Через деякий час він запитав у ОСОБА_8 , чи поставив він принтер на баланс, на що ОСОБА_8 відповів, що ОСОБА_21 на його прохання відніс документи на принтер до бухгалтерії. Проте ОСОБА_8 своєчасно не відніс до бухгалтерії заяву про надання гуманітарної допомоги, на підставі чого було проведене внутрішнє розслідування та ОСОБА_8 був притягнутий до відповідальності. Якщо цивільна особа надає гуманітарну допомогу, то пише про це заяву, додає чек та документи, які надаються у бухгалтерію, а після цього надаються на склад. Колонії постійно надається гуманітарна допомога. Питання щодо переведення засуджених до інших виправних установ вирішується комісією, де приймається колегіальне рішення. До складу комісії входить начальник колонії, його заступник та начальники відділів, оперативні працівники до складу комісії не входять. Потерпілу ОСОБА_14 він ніколи не бачив. Ніхто із засуджених йому не скаржився на те, що ОСОБА_8 вимагає у них гроші. Працівники СБУ мають доступ до засуджених.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що працює у ВК № 6 старшим оперуповноваженим в оперативному відділі з грудня 2016; з потерпілою по даному кримінальному провадженні він не знайомий; обвинувачений є його колегою. У цей період кабінет оперативного відділу займали начальник відділу ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 та він. У виправній колонії завжди були проблеми у забезпеченні оргтехнікою. У кінці грудня 2016 помітив, що у ОСОБА_8 є принтер, коли він спитав у нього, що це за принтер, він відповів, що це гуманітарна допомога від жінки, прізвище не запам'ятав; у ОСОБА_8 на столі лежала заява про надання гуманітарної допомоги, та він сказав, що треба не забути поставити даний принтер на баланс установи. Принтер пробув у кабінеті близько двох тижнів, і в лютому 2017 приїхали співробітники СБУ, прокуратури та почали всіх допитувати, сказали, що даний принтер отриманий незаконним шляхом. Переведення засуджених до іншого виправного закладу вирішується комісією, оперативні працівники не вирішують цього питання, як і не вирішують питання про накладення стягнень, тільки начальник установи. Йому відомо, що у ВК №6 приймається гуманітарна допомога від громадян, якщо вона надається, необхідно написати заяву на ім'я начальника та поставити її на баланс. Засуджений ОСОБА_32 йому не відомий.
Свідок ОСОБА_20 місцевому суду показав, що станом на кінець грудня 2016 він перебував на посаді старшого оперуповноваженого оперативного відділу ВК №6; потерпілу не знає, а з обвинуваченим у нього робочі відносини. 31.01.2017 він прибув на службу о 08.00 год., та у службовому кабінеті, який займали ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_8 , ОСОБА_21 та він, помітив принтер. У відділі була проблема щодо забезпечення принтером. Коли він поцікавився, що це за принтер, йому відповіли, що це гуманітарна допомога від громадянки, прізвище не запам'ятав. У ОСОБА_8 на столі знаходилась заява цієї громадянки, при розмові був присутній начальник відділу ОСОБА_18 , який сказав ОСОБА_8 , щоб той обов'язково поставив даний принтер на баланс установи в бухгалтерії. 14.02.2017 до їх кабінету прийшли співробітники правоохоронних органів та вилучили цей принтер. Як з'ясувалось пізніше, заява про гуманітарну допомогу зберігалась у робочому столі ОСОБА_8 , він не встиг поставити принтер на баланс, за фактом чого проводилось службове розслідування та ОСОБА_8 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Йому відомо, що оперуповноважений ОСОБА_21 на прохання ОСОБА_8 ходив до бухгалтерії, щоб поставити принтер на баланс, співробітник бухгалтерії взяла технічну документацію на принтер та сказала, що потрібно ще донести заяву. У вирішенні питання щодо переведення засуджених до іншої виправної установи оперативні працівники участь не приймають, все вирішує керівництво установи. Оперативні працівники не мають права накладати стягнення на засуджених, це вирішує начальник установи. ВК №6 приймає гуманітарну допомогу від громадян шляхом написання заяви на ім'я начальника установи.
Свідок ОСОБА_21 в суді першої інстанції показав, що працює оперуповноваженим оперативного відділу ВК №: з 2014. З потерпілою ОСОБА_14 він не знайомий, а з обвинуваченим у нього робочі відносини. На початку 2017 він прийшов на роботу, та ОСОБА_8 попросив його занести до бухгалтерії пакет документів на принтер. Він взяв пакет документів на принтер та відніс їх до бухгалтерії, бухгалтер їх оглянула та сказала, що необхідно ще принести заяву. Він повідомив про це ОСОБА_8 , на що він відповів, що пізніше занесе. Він працював в одному кабінеті з ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 . Принтер стояв на столі у ОСОБА_8 . У відділі були проблеми з принтером, він був потрібен для роботи. Питання про переведення засуджених до інших виправних установ приймає комісія, яка складається з начальника установи та начальників відділів; оперативні співробітники не можуть накладати адміністративні стягнення на засуджених. ВК № 6 приймає гуманітарну допомогу від цивільних громадян. Засуджений ОСОБА_9 йому не відомий. Пізніше з'ясувалось, що ОСОБА_8 принтер на облік не поставив, не встиг чи не зміг занести заяву до бухгалтерії.
Свідок ОСОБА_22 в суді першої інстанції показав, що у грудні 2016 та січні 2017 перебував на посаді начальника відділу нагляду та безпеки ВК № 6. З обвинуваченим у нього робочі стосунки, а потерпіла ОСОБА_14 йому не відома. Відділ у якому працював ОСОБА_8 , був на той час у нього в підпорядкуванні. З обставин справи йому відомо, що співробітники прокуратури прийшли до установи та повідомили, що нібито, працівник колонії ОСОБА_8 отримав неправомірну вигоду від громадянки у виді 5 000 грн., але в матеріальному еквіваленті - принтером. Після проведення перевірки керівництвом установи було встановлено, що, дійсно, до установи принтер надійшов як гуманітарна допомога в новій упаковці з документами, який був поставлений у бухгалтерії на облік. Потерпіла з приводу надання гуманітарної допомоги до нього не зверталась. Питання переведення засуджених до інших виправних установ вирішує спеціальний відділ, який готує документи до суду, після рішення суду виконується цим відділом. Оперативний відділ у вирішенні цього питання участь не приймає.
Свідок ОСОБА_33 місцевому суду показав, що працює на посаді начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень з січня 2017. Засуджений ОСОБА_9 йому невідомий. Питання про переведення засуджених до іншої виправної установи вирішує спеціально створена комісія, в склад якої входить начальник оперативного відділу. ОСОБА_8 не має відношення до цієї комісії. Засуджені, які прибувають до ВК №6, мають право звернутись до суду із заявою про зміну виду покарання з позбавлення волі на обмеження волі. Після рішення суду видаються наряди на перевезення засуджених та вони перевозяться конвоєм ВК №6 за наявності транспортних засобів. Чітко встановлених строків перевезення засуджених немає. Йому відомо, що у грудні 2016 ухвалою суду клопотання засудженого ОСОБА_9 було задоволено та йому змінено покарання на обмеження волі. У 2017 було відправлено засуджених з ВК №6 до інших установ. Ні обвинувачений ОСОБА_8 , ні ОСОБА_9 не звертались щодо скорішого переведення ОСОБА_34 до іншої установи.
Свідок ОСОБА_35 в судовому засіданні місцевого суду показав, що працює головним бухгалтером ВК № 6 з 2008. Обвинуваченого знає, він його колега, а потерпілу не знає. У січні 2017 йому стало відомо про випадок стосовно принтеру, який надали в якості гуманітарної допомоги, але він не у строк був поставлений на баланс установи. За цим фактом проводилось службове розслідування, його опитували. До працівників бухгалтерії з приводу постановки на баланс принтеру звертався не сам ОСОБА_8 , а його колега, але оскільки ним був наданий не весь пакет документів, ця процедура затягнулась. ВК №6 громадяни надають гуманітарну допомогу, пишуть заяву на ім'я начальника установи. Заяву потерпілої про надання гуманітарної допомоги він особисто не бачив. Фінансування установи погане, а тому всі відділи звертаються до бухгалтерії з приводу надання оргтехніки. На теперішній час принтер на балансі установи не перебуває. Засуджений ОСОБА_9 до нього не звертався з приводу надання гуманітарної допомоги.
Свідок ОСОБА_9 місцевим судом не був допитаний у зв'язку з тим, що 17.02.2017 був звільнений з місця позбавлення волі у зв'язку із відбуттям строку покарання та ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, що підтверджується копією актового запису про смерть від 28.01.2020 № 98, складеного Уманським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Крім того, місцевим судом дослідженні інші докази, надані прокурором, на підтвердження, викладеного в обвинувальному акті обвинувачення, а саме:
-заяву ОСОБА_14 від 03.01.2017, в якій вона прохала притягнути до кримінальної відповідальності співробітника оперативної частини виправної колонії № 6 УДПтСУ в Кіровоградській області ОСОБА_8 , який вимагає від її знайомого ОСОБА_9 , який відбуває покарання в цій колонії, грошові кошти в розмірі 5000 грн., за ненакладення дисциплінарних стягнень та вирішення питання щодо його переводу на пом'якшений режим утримання до Олександрівського виправного центру № 104 та надання йому двох мобільних телефонів і сім карток мобільного зв'язку. 03.01.2017 її знайомий ОСОБА_9 , який зараз знаходиться на суворому режимі утримання, повідомив? що за не накладення дисциплінарних стягнень, переводу на пом'якшений режим утримання ВЦ № 104 та отримання мобільних телефонів для користування, необхідно надати ОСОБА_8 на його вимогу 5000 грн. Вказані кошти вона повинна зібрати та передати ОСОБА_8 , останній повідомить коли саме. З метою убезпечення себе від можливих злочинних дій співробітників колонії, її знайомий ОСОБА_9 записав розмову з ОСОБА_8 на телефон та передав даний запис їй. Диск із записом розмови додала до заяви. Проте, оскільки аудіофайл на диску, який був наданий потерпілою разом із заявою про вчинення кримінального правопорушення, не був визнаний доказом у кримінальному провадженні та був отриманий органом досудового розслідування у позапроцесуальний спосіб, тому місцевий суд обґрунтовано не надав йому оцінку (т.2 а.с. 13-15);
- витяг з ЄРДР № 42017120000000005 від 04.01.2017, правова кваліфікація ч. 1 ст. 190 КК України, відповідно до якого ОСОБА_8 , займаючи посаду о/у оперативного відділу Кіровоградської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№6) (зараз Державна установа «Кропивницька ВК №6), будучи лейтенантом внутрішньої служби, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, під приводом вирішення питання щодо безперешкодного направлення засудженого ОСОБА_9 для подальшого відбування покарання з ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6) до ДУ «Олександрівський виправний центр (№ 104)», заволодів багатофункціональним пристроєм (БФП) Epson L222 (Cl1СЕ56403), model С462Н, SERIAL NO *WN3P041741* потерпілої ОСОБА_10 вартістю 4732,00 гривень (т. 2 а.с. 6);
- постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_16 від 04.01.2017 про доручення УСБУ в Кіровоградській області проведення комплексу негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42017120000000005 від 04.01.2017, направлених на встановлення повних відомостей щодо обставин злочину (т. 2 а.с. 37-38);
- дані протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дії від 20.01.2017 та відеофайлу на DVD - R № 1230 «т» від 20.01.2017, складеного старшим оперуповноваженим в ОВС ВБКОЗ УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_36 , на підставі доручення слідчого прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_16 на проведення НСРД № 70т від 12.01.2017, ухвали слідчого судді апеляційного суду Черкаської області №133т від 11.01.2017, 14.01.2017 о 14.35 год., згідно даного протоколу заявник перебуває на вулиці біля режимного приміщення Кропивницької виправної колонії (№6) Південного міжрегіонального Управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації. О 14.36 год. до заявника ОСОБА_14 вийшов з приміщення виправної колонії ОСОБА_8 .
Заявник ОСОБА_14 : «Мене звуть ОСОБА_37 , ОСОБА_38 мені розповідав, потрібні гроші».
ОСОБА_8 : «Які гроші? Ні, гроші не потрібні, мені не цікаві гроші. Засуджений підійшов до мене, ОСОБА_39 , там поможеш? Я допоможу зі своєї сторони, ну принтером, і так далі. Сам ініціативу проявляв. Заяву напишеш офіційно все, мені гроші не цікаві, я ж сказав, якщо є можливість, принтер даси і все».
Заявник ОСОБА_14 : «Я зрозуміла, за принтер він не говорив, він мені сказав, що він нас розводить в черговий раз, казав, що гроші перечислити на якийсь рахунок».
ОСОБА_8 : «Ні, я ж йому казав, що я ніколи гроші брати не буду, і мені на карточку перераховувати не потрібно, я ж говорив, значить шукай людину, яка зможе допомогти і так далі. Якщо є така можливість, то я ж його не заставляю, він сам підійшов, проявив ініціативу».
Заявник ОСОБА_14 : «Цікаво відбувається, він каже, що принтер потрібно і грошима».
ОСОБА_8 : «Я так і не зрозумів, як ви вчора зателефонували, а що там за кошти, я сам здивувався, я зразу сказав, ні за які гроші мови йти не може, правильно?»
Заявник ОСОБА_14 : «От і мені теж якось дивно, просто він у нас як би ісполняє дуже сильно».
ОСОБА_8 : «Ні, він дійсно підійшов, проявив ініціативу, каже ОСОБА_39 , якщо потрібно, можу допомогти. Ну добре, якщо можеш допомогти, заяву напишеш офіційно. Мені гроші взагалі не цікаво, чисто на благо установи».
Заявник ОСОБА_14 : «Ну дивіться, принтер я вам точно не обіцяю, бігати я за ним не буду, мені скоро народжувати, якщо згодні ви, щоб ми коштами якось перерахували, якщо це якось допоможе йому в подальшому.»
ОСОБА_8 : «Чесно, про кошти я навіть не буду розмовляти.»
Заявник ОСОБА_14 : «Тоді не питання. Тоді що з принтером, мені не відомо.» ОСОБА_8 : «Ні, я йому зразу сказав, ну якщо ні, то ні. Нехай знайде людину, яка зможе принести, що реально дівчина вагітна буде нести.»
Після розмови ОСОБА_8 направився до режимного приміщення ВК №6 (т. 2 а.с. 84-87);
- дані протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 31.01.2017 та відеофайлу на DVD - R № 1254 «т» від 20.01.2017, складеного старшим оперуповноваженим в ОВС ВБКОЗ УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_36 , на підставі доручення слідчого прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_16 № 70т від 12.01.2017, ухвали слідчого судді апеляційного суду Черкаської області №133т від 11.01.2017, 18.01.2017 о 16.20 засуджений зателефонував ОСОБА_8 та запитав у ОСОБА_8 , чи зустрічався він з ОСОБА_14 , ОСОБА_8 відповів, що зустрічався. Засуджений повідомляє, що не може додзвонитись до своєї тітки, на що ОСОБА_8 сказав: «Ти там наговорив зайве, які гроші, гроші вже нікому не потрібні».
Відповідно до даних цього протоколу, 26.01.2017 о 17.50 год. ОСОБА_8 зателефонувала заявник ОСОБА_14 та вони домовились про зустріч.
ОСОБА_8 : «Там у вас, якщо заяву напишете. Я кажу, що все це на добровільній основі, я нікого не примушую, нічого мені не потрібно»
Далі розмова про характеристики принтерів.
ОСОБА_8 : «Ну який візьмете, дивіться, саме головне, що це не мені, та не комусь, це добровільна допомога якщо у вас є можливість, ніхто нікого ні до чого не примушує.
Згідно даних цього протоколу 26.01.2017 17:50:46 ОСОБА_8 знов зателефонувала заявник ОСОБА_14 :
Заявник ОСОБА_14 - нарешті я вам додзвонилась з приводу принтера. Пам'ятаєте. Після чого повідомила про характеристики принтерів.
ОСОБА_8 - Дивіться самі. Після чого, напишете заяву, я ж говорив, що це все на добровільній основі, я нікого не примушує. Мені не відомо, як це зробити, зараз вечір, можливо хтось завезе, тільки, щоб від вас була заява.
Згідно даних цього протоколу 26.01.2017 17:52:51 ОСОБА_8 знов зателефонувала заявник ОСОБА_14 та між ними знов відбувається розмова:
Заявник ОСОБА_14 : це в мене волшебна щека, просто нажимає на це.
ОСОБА_8 : буває.
Заявник ОСОБА_14 : Можливо я в ваш бік підвезу його, і там віддам.
ОСОБА_8 . Зараз вечір. Можливо це вдень організувати. Тільки щоб від вас була заява.
Заявник ОСОБА_14 : Я подумаю, кому це можна поручити та передзвоню.
ОСОБА_8 : на маршрутке? Якщо ви живете у Кропивницькому, то знайдуться люди, які зможуть допомогти.
Заявник ОСОБА_14 : Я Вам через 10-15 хвилин передзвоню.
26.01.2017 19:21:13 ОСОБА_8 знов телефонує заявник ОСОБА_14 .
Заявник ОСОБА_14 - Завтра в мене не виходить, зможу тільки к обіду.
ОСОБА_8 - Дивиться , як вийде. Це ви хочете завтра?
Заявник ОСОБА_14 : Бажаю завтра, проте у середу в обід передзвоню, якщо в мене вийде.
ОСОБА_8 : а що ви кажете за принтера?
Заявник ОСОБА_14 повідомляє про характеристики принтерів.
ОСОБА_8 : від кого ці принтера, засуджений знайшов?
Заявник ОСОБА_14 : Ні, це я шукала по магазинам.
ОСОБА_8 : по магазинам? Ну, який візьмете. Саме головне, що це не мені, і не комусь, це ж він добровільно допоміг, якщо у нього є можливість, він допомагає, ніхто нікого не примушує.
Заявник ОСОБА_14 : так, коли в мене завтра вийде.
ОСОБА_8 : Напишіть завтра заяву, я вам продиктую.
27.01.2017 15.00 ОСОБА_8 знов телефонує заявник ОСОБА_14 .
Заявник ОСОБА_14 : Я вас ще не напрягла своїми дзвінками.
ОСОБА_8 : та ні.
Заявник ОСОБА_14 : у мене сьогодні буде вільна хвилинка, я зможу вийти за принтером, але привезти його сьогодні не зможу.
ОСОБА_8 : давайте завтра.
Заявник ОСОБА_14 : завтра не зможу, тільки з понеділка.
ОСОБА_8 : з понеділка, так з понеділка, коли вам зручніше.
Заявник ОСОБА_14 : мені треба уточнити та уточнює характеристики принтерів ціною у 5 000 грн. Який краще взяти?
ОСОБА_8 : Який візьмете.
Заявник ОСОБА_14 : там ціна коливається на 60 грн.
ОСОБА_8 : якщо вже берете, то дивіться, щоб був зі сканером.
Заявник ОСОБА_14 : Я в понеділок Вас наберу, де краще зустрітись?
ОСОБА_8 : Так. Обов'язково документи та заяву до бухгалтерії напишите. На облік поставим.
29.01.2017 09.19. год. ОСОБА_8 телефонує засуджений на між ними відбулась розмова.
Засуджений -Можеш набрати ОСОБА_55 (заявника ОСОБА_14 ) та сказати їй, щоб вона під'їхалав колонію, коли ти будеш на роботі?
ОСОБА_8 : як їй буде краще, нехай зателефонує мені,
Засуджений: я з нею розмовляв, вона каже, що у неї дитина, тому я і кажу, як їй буде краще.
ОСОБА_8 : Чому ти з нею розмовляв?
Засуджений: ну так, через тітку.
ОСОБА_8 : я на лікарняному, якщо заздалегідь подзвонить, я під'їду. Вона вже взяла?
Засуджений: так.
ОСОБА_8 : а що вона взяла? Не в курсі?
Засуджений: нормальний.
Згідно даних цього протоколу, 30.01.2017, 10.58 год., засуджений знов телефонує ОСОБА_8 , та між ними відбувається розмова:
Засуджений: ти на роботі?
ОСОБА_8 : Ні, нехай вона передзвонить заздалегідь.
Засуджений: Вона передзвонить. Проте, я не з цього приводу, у тебе є цифри телефону ОСОБА_42 спецчастини?
ОСОБА_8 : Ні, а що?
Засуджений: Я підходив до нього, конвой є, а його повинні зателеонувати з 104 та повинні взяти зі мною чотирьох людей.
ОСОБА_8 : Я зараз передзвоню йому та уточню.
Засуджений: потім передзвониш мені.
Згідно даних цього протоколу, 30.01.2017, 14.12 год., засуджений знов телефонує ОСОБА_8 , та між ними відбувається розмова:
Засуджений: до третьої години зможеш тут бути?
ОСОБА_8 : буду намагатись, а чому вона мені не телефонує.
Засуджений: мені не відомо. Це мені перезвонила тітка та повідомила, що ОСОБА_37 під'їде до трьох годин.
ОСОБА_8 : якщо я приїду, а її не буде?
Засуджений: візьми та набери її.
ОСОБА_8 : все нормально буде?
Засуджений: так.
ОСОБА_8 : дивись, щоб я не переживав.
Згідно даних цього протоколу, 30.01.2017, 18.01 год., засуджений знов телефонує ОСОБА_8 , та між ними відбувається розмова:
Засуджений: ну що, принтер принесли?
ОСОБА_8 : принесли.
Засуджений: так що, я завтра їду на 104-ку?
ОСОБА_8 : так, казали, що завтра.
Засуджений: я хочу з собою взяти трубку та готівку.
ОСОБА_8 : багато готівки?
Засуджений: за машину віддати, я на своїй машині їду.
ОСОБА_8 : на своїй? Дуже добре. Скажи мені, я підійду на огляд, коли будеш виходити.
Засуджений: ти завтра на роботі?
ОСОБА_8 : на роботі. Сьогодні лікарняний закрою. Все нормально, тільки залишилось фарбу купити.
Засуджений: що?
ОСОБА_8 : фарбу вже купимо. Дякую, дотримав слово.
Засуджений: дотримав слово, тільки залишилось, щоб допоміг уїхати та закрити це питання.
ОСОБА_8 : не, ну… мені стало відомо, що в тебе тут є рідня.
Засуджений: я у них рідня. Це так вже, коли випрошу, вимолю.
ОСОБА_8 : я дзвонив та питав, хто завтра їде на 104, прізвище не називав, сказали, що їдеш та ще один засуджений.
(т. 2 а.с. 88-94)
- дані протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 31.01.2017 та відеофайлу на DVD - R № 1253 «т» від 30.01.2017, складеного старшим оперуповноваженим в ОВС ВБКОЗ УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_36 , на підставі доручення слідчого прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_16 № 70т від 12.01.2017, ухвали слідчого судді апеляційного суду Черкаської області №133т від 11.01.2017.
30.01.2017 о 11.00 ОСОБА_8 телефонує абоненту ОСОБА_15 та питає, чи немає на 104-ку відправлення, на що абонент відповідає, що завтра буде відправлення та повідомляє, що це буде ОСОБА_43 та ОСОБА_32 .
30.01.2017 11.01 год. ОСОБА_8 телефонує ОСОБА_9 та ОСОБА_8 повідомляє ОСОБА_44 , що завтра буде відправлення до
104-ки. Б. - Чуєш , все нормально буде з принтером?
ОСОБА_46 - Да. Зараз вона тобі передзвонить.
Б.- Дивись, щоб з 12.00 до 13.00 обід, бухгалтерія не працює.
30.01.2017 14.13 год. ОСОБА_8 телефонує ОСОБА_14 та вони домовляються про зустріч біля адміністративної будівлі виправної колонії, де вони зустрічались раніше (т. 2 а.с. 95-98);
- дані протоколу про застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 30.01.2017 старшого оперуповноваженого в ОВС 2 сектору відділу БКОЗ УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_36 на підстав постанови прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_6 від 24.01.2017 № 179т, з участю заявника ОСОБА_14 у присутності понятих ОСОБА_47 та ОСОБА_48 , згідно якого здійснено огляд принтера, залученого УСБУ в Кіровоградській області та необхідного для імітування обстановки злочину. В ході огляду встановлено, принтер Epson чорного кольору посередині панелі надпис літерами Epson, з правої сторони надпис білими літерами L222. З правої сторони принтера до принтера прикріплений блок постачання чорнил з надписом білими літерами Epson. На задній панелі принтера прикріплено білий глянцевий аркуш з серійним номером *WN3P041741* та model С462Н та інш. Принтер був запакований в кульок та поміщений в кольорову картонну коробку з написом синього кольору Epson на верхній стороні. На верхньому лівому куті бокової сторони коробки розміщено напис Epson синім кольором, в правому верхньому куті напис білими літерами L222. На нижній частині картонної коробки розміщено напис чорними літерами BaseДно Основа Тубі. Також на боковій частині коробки розміщена глянцева наліпка з серійним номером *WN3P041741* та model С462Н. Перед проведенням огляду та вручення принтеру на копіювальному апараті виготовлено 6 аркушів ксерокопій сервісних документів на зазначений виріб та чек, а також роздруковано 13 фотознімків принтера та пакувальної коробки, на яких проставлені підписи понятих та які додаються до даного протоколу. Вказаний принтер після його огляду вручені громадянці ОСОБА_14 і необхідні для участі у проведенні контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину - одержання неправомірної вигоди ОСОБА_8 від заявника. Згідно свідчень заявника ОСОБА_14 , вказаний принтер вона повинна передати ОСОБА_8 за сприяння у прийнятті рішення щодо переведення до виправного центру з пом'якшеним режимом утримання її знайомого, засудженого зазначеної виправної установи ОСОБА_9 .
До зазначеного протоколу додані додатки: копія товарного чеку № 985 від 30.01.2017, товар принтер МФУ Epson L222, кількість 1 шт., ціна 4732 грн.; копії документів з описом та характеристиками зазначеного принтера, копії його фотографій (т.2 а.с. 60 - 80);
- дані до протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дії від 31.01.2017 та відеофайлу на DVD - R № 1255 «т» від 30.01.2017, складеного старшим оперуповноваженим в ОВС ВБКОЗ УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_36 , на підставі доручення слідчого прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_16 № 70т від 12.01.2017, ухвали слідчого судді апеляційного суду Черкаської області №133т від 11.01.2017, зафіксовано зустріч та розмова заявника ОСОБА_14 з ОСОБА_8 30.01.2017 о 15.34 год., заявник ОСОБА_14 перебуває на вулиці біля адміністративного приміщення Кропивницької виправної колонії (№6) Південного міжрегіонального Управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації. О 15.34 год. ОСОБА_8 вийшов до заявника ОСОБА_14 з приміщення виправної колонії ОСОБА_8 прийняв принтер, запакований в картонну коробку з автомобіля таксі, в якому знаходилась заявник ОСОБА_14 та запрошує її до адміністративного приміщення виправної колонії. Після заходу до приміщення охорони, що розташоване на вході у ВК № 6, ОСОБА_8 поставив принтер на стіл та питає, чи немає нічого забороненого, на що заявник ОСОБА_14 відповіла, що немає. Після чого ОСОБА_8 розпаковує фірмову картонну коробку, в якій знаходиться принтер, дістав його, після чого поцікавився про безперебійний блок подачі чорнил, чи окремо він йде до принтера. Після чого ОСОБА_8 запропонував заявнику ОСОБА_14 написати заяву про добровільне надання принтеру на виправну установу, продиктував заявнику текст заяви, який необхідно написати. Заявник ОСОБА_14 вийняла з кишені чек та передала ОСОБА_8 , продовжуючи писати заяву. О 15.42 год. заявник ОСОБА_14 після написання заяви вийшла з приміщення виправного закладу (т. 2 а.с. 100 - 102);
- заяву ОСОБА_14 на ім'я начальника ВК ОСОБА_17 про прийняття до Кропивницької ВК № 6 гуманітарної допомоги, а саме принтеру марки Epson L222, вартістю 4732 грн. (т.2 а.с. 20);
- дані протоколу огляду місця події від 14.02.2017 з відеофайлом слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_16 за участю в.о. начальника ДУ «Кропивницька ВК № 6» ОСОБА_17 , начальника оперативного відділу ДУ «Кропивницька ВК №6» ОСОБА_18 , оперуповноваженого оперативного відділу ДУ «Кропивницька ВК №6» ОСОБА_8 , ст. оперуповноваженого в ОВС ВБКОЗ УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_49 , у присутності понятих ОСОБА_50 та ОСОБА_51 був проведений огляд службового кабінету оперативних працівників ДУ «Кропивницька ВК №6», який знаходиться на 2 - му поверсі адміністративної будівлі у м. Кропивницький, вул. Яновського, 50. Проведеним оглядом встановлено, що вхід до зазначеного службового кабінету здійснюється подвійні металеві та дерев'яні двері, зліва направо розташовані дерев'яна шафа, металевий сейф, стіл із стільцем, дерев'яний стіл, на якому знаходиться монітор, колонки багатофункціональний пристрій «Epson» L222 (Cl1СЕ56403), який підключений до живлення та системного блоку. Коробка від вказаного пристрою Epson знаходиться на дерев'яній шафі, що розташована зліва від вхідних дверей. На запитання слідчого з приводу наявності багатофункціонального пристрою «Epson» ОСОБА_18 повідомив, що даний пристрій вже тривалий час перебуває у службовому кабінеті, а ОСОБА_8 повідомив, що даний пристрій привезла дівчина, він був на лікарняному, коли саме, він не пам'ятає, самостійно, на добровільній основі привезла у виді гуманітарної допомоги, про що написала заяву? та надав заяву ОСОБА_14 , про прохання прийняти до Кропивницької ВК №6 гуманітарної допомоги у вигляді принтеру «Epson». На питання слідчого, у зв'язку із чим, ОСОБА_8 не передав цю заяву до бухгалтерії, останній повідомив, що було багато роботи і він забув передати заяву.
Під час проведення огляду були вилучені заява потерпілої ОСОБА_14 від 30.01.2017, в якій вона просила прийняти до Кропивницької виправної колонії № 6 гуманітарну допомогу, саме, принтер марки «Epson» L222/ L362 - 4732,00., претензій до адміністрації колонії не має; багатофункціональний пристрій «Epson» L222 та коробка до нього з інструкцією та дисками налаштування (т. 2 а.с. 17-20);
- дані до протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 15.02.2016 старшим оперуповноваженим в ОВС 2 сектору ВБКОЗ УСБУ в Кіровоградській області на підставі доручення прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_6 № 17/1-180т від 23.01.2017, 30.01.2017, в період з 15.34 год. по 15.42 год. в адміністративному приміщенні управління СБУ в Кіровоградській області в м. Кропивницький, вул. Дворцова, 9, в присутності понятих та заявника ОСОБА_14 був проведений огляд, ідентифікація та вручення останній принтера Epson L222 загальною вартістю 4732 грн. для передачі в якості неправомірної вигоди ОСОБА_8 . В ході спостереження за особою, аудіо - відео контролю особи встановлено, що 30.01.2017, о 15.34 год. ОСОБА_14 за вказівкою ОСОБА_8 прибула на зустріч з ним за місцем його роботи в м. Кропивницький, вул. Яновського, 50. О 15.34 год. ОСОБА_8 вийшов із адміністративної будівлі Кропивницької виправної колонії та підійшов до автомобіля, в якому знаходилась заявник ОСОБА_14 , після чого достав з автомобіля принтер, який знаходився на задньому сидінні транспортного засобу та разом з заявником ОСОБА_14 направився до адміністративної будівлі виправної колонії, де оглянув його та попрохав заявника ОСОБА_14 написати заяву про передачу ТМЦ до КВК № 6, що зафіксовано під час проведення аудіо, відеоконтролю особи та спостереження за особою, про що складені окремі протоколи. 14.02.2017 о 15.50 год. у присутності понятих було здійснено огляд кабінету ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , знайдено отриманий від ОСОБА_14 принтер, що не знаходився на балансі виправної установи, після чого ОСОБА_8 був запрошений для допиту до прокуратури Кіровоградської області (т.2 а.с. 82-83);
- відповідь в.о. начальника ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» від 14.02.2017 ОСОБА_17 на запит слідчого ОСОБА_52 від 14.02.2017, про те, що державна установа «Кропивницька виправна колонія (№6)» принтер (БПФ) Epson L222 (Cl1СЕ56403) model С462Н, SERIAL NO *WN3P041741* на балансі установи в період 2017 не перебував. Документи на взяття його на облік до бухгалтерії не надходили (т. 2 а.с. 22);
- відповідь в.о. начальника ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» від 15.02.2017 ОСОБА_17 на запит слідчого ОСОБА_52 від 15.02.2017, про те, що 31.01.2017 засуджений ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вибув до Олександрівського виправного центру (№104) на підставі наряду управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області від 12.01.2017 № 5/2-23. До відповіді були надані: лист т.в.о. начальник управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області від 12.01.2017 про те, що розглянувши листи Кіровоградської виправної колонії (№6) та заяву засуджених, які відбувають покарання у вказаній установі щодо їх розподілу до виправних центрів для подальшого відбування покарання у зв'язку із заміною їм не відбутої частини строку покарання більш м'яким у виді обмеження волі, не заперечує щодо направлення для подальшого відбування покарання з Кіровоградської виправної колонії (№6) до Олександрівського виправного центру (№104), зокрема, засудженого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; характеристика на засудженого ОСОБА_9 ; довідка про наявність заохочень та стягнень засудженого ОСОБА_9 ; подання в.о. начальника ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» від 29.11.2016 ОСОБА_17 до Ленінського районного суду м. Кіровограда про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким; копія ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.12.2016, якою подання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким засудженому ОСОБА_9 , задоволено, замінено ОСОБА_9 невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі більш м'яким, на обмеження волі; копія попутного списку на 31.01.2017 на засуджених осіб, які переміщаються з ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» до ВК № 104 смт. Олександрівка, в якому зазначений і засуджений ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 24 - 36);
- повідомлення про підозру слідчого ОСОБА_16 , погодженого з прокурором ОСОБА_53 від 15.02.2017 про те, що ОСОБА_8 , будучи оперуповноваженим оперативного відділу Кропивницької ВК№ 6, старшим лейтенантом внутрішньої служби, працівником правоохоронного органу, службовою особою, що постійно здійснює функцію представника органу виконавчої влади. Обіймаючи постійно посаду, пов'язану з виконанням організаційно - розпорядчих функцій, вчинив прийняття пропозиції та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, діє з використанням влади, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто, вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України.
Суд першої інстанції оцінивши вищенаведені докази, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності, обґрунтовано ухвалив виправдувальний вирок, пославшись на п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, так як дійшов правильного висновку, що зібрані у справі докази не доводять, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_8 є склад інкримінованого кримінального правопорушення, а усі сумніви й припущення щодо доведеності обвинувачення підлягають тлумаченню на користь обвинуваченого, з чим цілком погоджується колегія суддів.
Вказана позиція викладена також і у п. 146 справи «Барбера, Мессегуэ и Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року, де Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Зокрема, в ході судового розгляду даного кримінального провадження, в межах пред'явленого обвинувачення, судом першої інстанції цілком повно, об'єктивно та всебічно досліджені здобуті в провадженні докази, наявні в матеріалах кримінального провадження та дано їм належну правову оцінку, на виконання вимог ст. 94 КПК України.
Так, підставою для внесення відомостіей до ЄРДР та початок досудового розслідування стала письмова заява ОСОБА_14 від 03.01.2017, за попередньою кваліфікацією за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 368 КК України, а саме, як вчинення службовою особою, яка постійно здійснює функцію представника органу виконавчої влади, обіймаючи постійно посаду, пов'язану з виконанням організаційно - розпорядчих функцій, прийняття пропозиції та одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії, з використанням влади, поєднане з вимагання неправомірної вигоди.
Втім, потерпіла у своїх показах зазначила, що їй повідомив ОСОБА_9 під час побачення у колонії, що від нього вимагає оперуповноважений ОСОБА_27 гроші у сумі 5000 грн. за його переведення до іншої виправної колонії, попросив її допомогти йому вирішити це питання, щоб дала йому кошти.
При цьому під час зустрічі з ОСОБА_8 потерпіла ОСОБА_14 під час проведення НСРД, запропонувала йому гроші, на що ОСОБА_8 неодноразово на її пропозицію щодо грошових коштів зазначав, що «Які гроші? Ні, гроші не потрібні, мені не цікаві гроші. Засуджений підійшов до мене, ОСОБА_39 , там поможеш? Я допоможу зі своєї сторони, ну принтером, і так далі. Сам ініціативу проявляв. Заяву напишеш офіційно все, мені гроші не цікаві, я ж сказав, якщо є можливість, принтер даси і все». З наданих стороною обвинувачення матеріалів НСРД чітко прослідковується неодноразові пропозиції з боку ОСОБА_14 під час телефонних розмов та під час особистої зустрічі до ОСОБА_8 про надання грошових коштів. Водночас, ОСОБА_8 постійно наголошує потерпілій про те, що за гроші розмови з засудженим ОСОБА_54 ніяких не було, та кілька разів зазначає про добровільність надання до установи принтера для роботи. ОСОБА_8 повідомляє потерпілій, що між засудженим та ним була розмова тільки за принтер в якості гуманітарної допомоги установі. При цій розмові потерпіла також сказала, що засуджений за принтер нічого не казав, а гроші необхідно перерахувати на якийсь рахунок, на що також обвинувачений категорично відмовився. При цьому потерпіла зауважує ОСОБА_8 про те, що принтер вона точно не обіцяє, та якщо він згоден, може коштами йому перерахували, про що обвинувачений взагалі відмовився розмовляти.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що засуджений ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_14 діяли за вказівкою працівників правоохоронних органів, при цьому орган досудового розслідування не обмежував свої дії тільки розслідуванням кримінального провадження по суті прихованим способом, а й фактично впливав на обвинуваченого. Зокрема неодноразові пропозиції про надання грошових коштів ОСОБА_14 ОСОБА_8 свідчать про прояв ініціативи з пропозицією надання грошових коштів, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову ОСОБА_8 .
Таким чином слід визнати обґрунтованим висновок місцевого суду про визнання недопустимими та недостовірними доказами протоколи про проведення НСРД від 20.01.2017 відеофайл на DVD-R № 1230 «т» від 20.01.2017, на якому зафіксована зустріч 11.01.2017 о 14.35 год. обвинуваченого та потерпілої ОСОБА_14 .
Всупереч доводів прокурора, суд першої інстанції також обґрунтовано визнав недопустимими в якості доказів протоколи проведення НСРД від 31.01.2017 та відеофайлу на DVD-R № 1254 «т» від 20.01.2017, на яких зафіксовані телефонний дзвінок засудженого ОСОБА_9 обвинуваченому, під час телефонної розмови засуджений запитав у ОСОБА_8 чи зустрічався він з ОСОБА_14 , а то він не може додзвонитись до своєї тітки. ОСОБА_8 підтвердив, що зустрічався, та сказав, що засуджений наговорив зайвого, та гроші йому не потрібні. Між тим, засудженому ОСОБА_9 до розмови з ОСОБА_8 достеменно було відомо, що судовим рішенням йому пом'якшене покарання, судове рішення набрало законної чинності, та ніяких перепон не існує, а тому слід прийти до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_9 у той момент діяв фактично за вказівкою працівників правоохоронних органів з метою провокації вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Про що також обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.
Також з показів свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 убачається, що їм було відомо про те, що принтер Epson L222 з'явився у у службовому кабінеті була гуманітарна допомога від громадянки. Зокрема, свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , та ОСОБА_21 зазначали у своїх показах, що бачили заяву особи про надання принтеру у якості гуманітарної допомоги. При цьому свідок ОСОБА_21 на прохання ОСОБА_8 особисто звертався у бухгалтерію з пакетом документів для постановки його на баланс установи. Вказану обставину підтвердив свідок ОСОБА_35 (головний бухгалтер ВК № 6).
За таких обставин твердження прокурора про те, що ОСОБА_8 , мав злочинні наміри неправомірно залишитись власником даного «принтеру», тобто шляхом ухилення від офіційного обліку установою, через тривалий час заявити, що даний пристрій є його власністю - є нічім не підтвердженим припущенням сторони обвинувачення, а тому є безпідставними. У даному випадку, співробітники колонії були обізнані про те, що вказаний принтер не належить особисто ОСОБА_8 , а є гуманітарною допомогою від громадянки, що у даному випадку виключає можливість заволодіння вказаним майном.
Доводи прокурора про те, що ОСОБА_8 на протязі 15 діб не знайшов вільного часу щоб віднести заяву ОСОБА_14 керівництву або до бухгалтерії Установи для поставлення «принтеру» на облік не свідчить про наявність у діях останнього умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману та не утворює складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.
Також судом першої інстанції обґрунтовано звернуто увагу на особи засудженого ОСОБА_9 та особу посередника - потерпілої ОСОБА_14 . Зокрема на відсутність об'єктивних даних про їх знайомство, велику різницю у віці, різні місця мешкання, перебування засудженого з 2015 по час події кримінального правопорушення включно в місцях позбавлення волі, що ставить під сумнів покази ОСОБА_14 про можливість їх знайомства із засудженим в м. Кропивницькому. Тобто, з матеріалів кримінального провадження, досліджених судом першої інстанції не убачаються будь які данні про безпосереднє спілкування ОСОБА_9 з ОСОБА_14 , об'єктивні данні про це відсутні, а тому колегія суддів погоджується з вищевикладеними висновками місцевого суду.
В подальшому під час проведення НСРД не зафіксовано будь - яких розмов між засудженим ОСОБА_9 та потерпілою ОСОБА_14 . Між тим, засуджений ОСОБА_9 був допитаний ограном досудового розслідування 17.02.2017 в якості свідка, проте, в матеріалах справи відсутній протокол допиту останнього, а тому підтвердити факт його знайомства з ОСОБА_14 не представляється можливим. Водночас і неможливо підтвердити наявність між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 факту довірчих відносин для вирішення питань засудженого щодо подальшого відбування покарання.
Саме ці обставини у сукупності зі змістом протоколів НСРД з яких чітко убачається намагання потерпілої ОСОБА_14 передати ОСОБА_8 саме грошові кошти від засудженого, стали підставою для визнання таких доказів недопустимими та недостовірними для доведення вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Водночас посилання суду у вироку на вказані письмові докази зроблені саме з метою обґрунтування підстав для визнання вказаних доказів недопустимими у даному кримінальному проваджені.
Що стосується доводів прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону у зв'язку зі здійсненням судового розгляду упродовж 2024-2025 за відсутності потерпілої ОСОБА_14 та з неналежним повідомленням її про дату, час і місце судових засідань, колегія суддів зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, після зміни складу суду 04.04.2023, судом направлялись судові повістки на адресу проживання потерпілої ОСОБА_14 . Зокрема поштове відправлення з судовою повісткою на 02.06.2023 повернуто до суду з відміткою « адресат відсутній за вказаною адресою». Також судом 29.06.2023 направлялись телефонограми на телефонний номер ОСОБА_14 .
Разом з цим, за інформацією ГУНП в Кіровоградській області гр. ОСОБА_14 12.04.2022 виїхала за межі України (Т-4 а.м.п. 39).
Згідно з повідомленням на запит прокурора, управління СБУ в Кіровоградській області надало інформацію, що станом на 29.06.2023 місцезнаходження ОСОБА_14 встановити не являється можливе, наявні контакти перебувають поза мережею та на територію України остання не поверталась (Т-4 а.м.п. 43).
Таким чином, суд першої інстанції об'єктивно був позбавлений можливості належним чином повідомити потерпілу про час та місце судового розгляду даного кримінального провадження. Між тим, прокурор не лише не зміг забезпечити участь потерпілої під час судового розгляду, а і не наполягав на обов'язковій участі потерпілої під час судового розгляду.
За таких обставин суд першої інстанції, виходячи з загальних засад кримінального провадження, зокрема з розумності строків, розглянув кримінальне провадження за відсутності потерпілої ОСОБА_14 . Колегія суддів вважає, що вказані обставини не перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення вцілому.
Оцінюючи вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду у сукупності з ними також враховує позицію Європейського суду з прав людини, наведену в п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» від 10.07.2001, заява №25657/94, в якій суд зазначив: «оцінюючи докази, Суд приймає стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Такий доказ може випливати із співіснування досить сильних, чітких і супутніх висновків або подібних необґрунтованих припущень факту. У цьому контексті слід враховувати поведінку сторін щодо отримання доказів (рішення Ірландія проти Сполученого Королівства від 18 січня 1978 року, Серія А № 25, стор. 65, § 161)», а також висновок Касаційного кримінального суду Верховного Суду, вказаний у постанові від 19.11.2019 у справі №748/3070/15-к, згідно якого: «Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Капо проти Бельгії» від 13 січня 2005 року зауважив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і вимагає воно, крім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення».
Висновок суду про недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та виправданні його при обставинах, викладених у вироку, є обґрунтованим і підтверджується доказами, повно дослідженими в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку. З такою оцінкою погоджується і апеляційний суд.
Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Усі доводи, зазначені в апеляційній скарзі, по своїй суті тотожні тим доводам та обставинам, які були підставою для обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, та були предметом дослідження судом першої інстанції, та їм була надана відповідна правова оцінка, з якою в свою чергу з наведених вище обставин погоджується і колегія суддів.
Таким чином, суд першої інстанції, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення, в їх сукупності, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів, які би безумовно доводили наявність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, що в порядку п.2 ч.1 ст.284, п.3 ч.1 ст.373 КПК України були підставою для його виправдання. Доводи апеляційної скарги прокурора зазначених висновків не спростовують.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судового рішення, постановленого у цьому кримінальному провадженні, апеляційний суд не встановив, вирок суду відповідає вимогам ст.370 КПК України, а тому в задоволенні апеляційної скарги прокурора необхідно відмовити.
Керуючись ст. 376 ч.2, 404, 405, 407, 418 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Подільського районного суду м. Кропивницького від 27.06.2025, щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4