Іменем України
29 грудня 2025 року м. Кропивницький
справа № 397/966/25
провадження № 22-ц/4809/1761/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2025 року (суддя Гайдар Н.І.).
Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою, відповідно до якої просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 (далі - Позичальник) заборгованість за кредитним договором від 26 липня 2023 року № 129798938 у розмірі 27 669,23 грн. Також позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.
В обґрунтування позову вказує, що 26 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (далі - ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», Кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 129798938 (далі - Кредитний договір). Відповідно до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118/-01, укладеного між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн фінанс») 27 травня 2024 року укладено договір факторингу № 27/0524-01. У подальшому між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу від 04 червня 2025 року № 04/06/25-Ю. На підставі зазначеного договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 27669,23 грн, з яких: 5900,00 грн - заборгованість по кредиту, 21769,23 грн - заборгованість за несплаченими відсотками.
Зазначає, що згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язалася вчасно повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у порядку, визначеному цим договором. Однак, відповідач своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав.
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором позивач вимушений звернутись до суду з позовом у даній справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів відступлення йому права вимоги до відповідача за Кредитним договором, оскільки Кредитний договір був укладений 26 липня 2023 року, а договір факторингу, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» отримало від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги за кредитними договорами, був укладений у 2018 року.
На переконання суду першої інстанції, право вимоги за зобов'язаннями, що виникли у 2023 році, не можуть бути предметом договору факторингу у 2018 році.
З урахуванням викладеного суд виснував, що позов задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить заочне рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2025 року скасувати та постановити у справі нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі. Також просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 12056,00 грн, а саме: судовий збір, сплачений у судах першої та апеляційної інстанції, а також 6000,00 грн витрат за надання правничої допомоги у суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зауважує, що судом першої інстанції встановлено факт укладення відповідачем Кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на погоджених сторонами договору умовах. Також судом встановлено факт укладення договорів факторингу разом із відповідними додатковими угодами.
Наголошує, що Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме у період з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року.
Наполягає, що предметом договору факторингу можуть бути в тому числі права вимоги, які не існують на момент укладення самого договору, але які виникнуть або будуть набуті клієнтом у майбутньому. При цьому майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що з'явилися із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «Юніт Капітал» на заочне рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2025 року; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ухвалою апеляційного суду від 17 жовтня 2025 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 липня 2023року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 129798938 (Кредитний договір, а.с. 40-49), за умовами якого Кредитодавець зобов'язався надати Позичальнику кредит на суму 5900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту (п. 1.1. Кредитного договору).
За умовами п. 3.1. Кредитного договору Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду складає 7 днів від дати отримання Позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2. договору.
Кожен окремий транш за цим договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1, що відбувається на пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором (п. 5.1. Кредитного договору).
Згідно з п.п. 7.1.-7.3. Кредитного договору рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 02 серпня 2023 року, а саме протягом 7 днів від дати отримання першого траншу Позичальником; в обов'язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з обставин, передбачених у пп. 7.2.1, 7.2.2. договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 25 серпня 2028 року.
У розділі 8 Кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування кредитом за фіксованими процентними ставками та на визначених договором умовах у таких розмірах: 748,25% річних - дисконтна процентна ставка; 747,34% річних - індивідуальна процентна ставка; 1087,70% річних, ставка, яка нараховується після закінчення дисконтного періоду кредитування.
Кредитний договір разом з Паспортом споживчого кредиту (а.с. 38-39), що є Додатком № 1 до договору, підписані електронним підписом Позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора.
Встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало належним чином, надавши Позичальнику у безготівковій формі кредитні кошти у сумі 5900,00 грн шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , реквізити якого були надані останнім з метою отримання кредиту (а.с. 109, 132-134).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Клієнт) було укладено Договір факторингу №28/1118-01 (далі - Договір №28/1118-01, а.с. 87-92), відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.3. Договору № 28/1118-01 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. 8.2. Договору № 28/1118-01 строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року.
Як вбачається зі змісту наявних у матеріалах справи копій Додаткових угод №№ 19, 26, 27, 31 та 32 до Договору № 28/1118-01 строк дії цього договору неодноразово продовжувався його сторонами, зокрема, додатковою угодою від 31 грудня 2023 року № 32 - до 31 грудня 2024 року включно (а.с. 93-99).
Крім того, відповідно до укладеної між Фактором та Клієнтом Додаткової угоди від 31 грудня 2020 року № 26 до Договору №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору №28/1118-01 у новій редакції. Зокрема, сторони погодили, що за п. 4.1. Договору №28/1118-01 у новій редакції наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
З розрахунку заборгованості відповідача за Кредитним договором, здійсненого TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога», вбачаються наступні дані по кредиту: дата видачі - 26 липня 2023 року, строк - 7, сума - 5900,00 грн, дата продажу - 05 вересня 2023 року, інформація про здійснення відповідачем оплат за Кредитним договором відсутня (а.с. 59).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 247 від 05 вересня 2023 року до Договору №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до боржника - ОСОБА_1 за Кредитним договором у загальній сумі 12724,53 грн, з яких: 5900,00 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 6824,53 грн - заборгованість по відсоткам (а.с. 81-83).
27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалось відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язалось їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 75-79).
Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 27 травня 2024 року, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором у загальній сумі 27669,23 грн, з яких: 5900,00 грн - заборгованість по кредиту, 21769,23 грн - заборгованість за несплаченими відсотками (а.с. 73-74).
04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язалось відступити ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якої настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору (а.с. 67-71).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 04 червня 2025 року до договору факторингу № 04/06/25-Ю ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у загальній сумі 27669,23 грн, з яких: 5900,00 грн - заборгованість по кредиту, 21769,23 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 65-66).
Аналогічна інформація щодо розміру заборгованості відповідача за Кредитним договором відображена у виписці з особового рахунку за кредитним договором та у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , виконаного TOB «Таліон Плюс» (а.с. 56-58).
Матеріали справи містять докази здійснення оплати за договорами факторингу (а.с. 60-63,72,80).
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону відповідає не у повній мірі.
Апеляційний суд вважає встановленим та належним чином підтвердженим факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 5900,00 грн за Кредитним договором.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти Позичальнику не повернув.
Оскаржуване судове рішення зазначеним висновкам апеляційного суду не суперечить.
Щодо висновку суду першої інстанції про відсутність у позивача права вимоги до відповідача за Кредитним договором, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частинами 1, 3 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У п. 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» вирішено віднести до фінансової послуги факторингу сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім операцій з цінними паперами, у тому числі похідними цінними паперами, а також операцій інститутів спільного інвестування (далі - ІСІ), які здійснюються в порядку та в межах, встановлених Законом України «Про інститути спільного інвестування» та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що регламентують питання діяльності ІСІ), зокрема, набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення.
Згідно з постановами від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи положення ст. 1078 ЦК України, визначила, що однією з ознак договору факторингу є його предмет, яким може бути лише право грошової вимоги - такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги.
Як було встановлено у справі, що переглядається, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Клієнт) було укладено Договір факторингу №28/1118-01 (далі - Договір №28/1118-01), який є угодою, яка засвідчує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, що підтверджується укладенням ряду додаткових угод до цього договору.
Згідно з п. 4.1. Договору №28/1118-01право вимоги переходить від Клієнта до Фактора у день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Отже, передача прав вимоги до боржників здійснюється на підставі Реєстрів прав вимоги, що містять перелік конкретних прав вимоги, а не у день укладення договору.
05 вересня 2023 року Первинний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги № 247 до Договору №28/1118-01, відповідно до якого останній набув право вимоги до відповідача на загальну суму 12 724,53 грн.
Таким чином, перехід права вимоги за Договором №28/1118-01 був спрямований на фактично існуюче зобов'язання, що підтверджує реальність предмета передачі та узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо правомірності відступлення права вимоги.
Зазначеного судом першої інстанції безпідставно враховано не було.
Враховуючи наведене, твердження місцевого суду про те, що Договір №28/1118-01 був укладений задовго до укладення відповідачем Кредитного договору з TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога», а тому право вимоги за зобов'язаннями, що виникли у 2023 році не можуть бути предметом договору факторингу у 2018 році, відхиляються апеляційним судом, оскільки право вимоги за Кредитним договором було передане від TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» вже після виникнення у Кредитодавця права вимоги до ОСОБА_1 за цим Кредитним договором.
Колегією суддів зважено на те, що Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Таким чином, оскільки доказів належного виконання відповідачем кредитних зобов'язань матеріали справи не містять, натомість, належними доказами у справі підтверджується факт передання від TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» права дійсної вимоги за Кредитним договором,колегія суддів погоджується із доводами скаржника щодо наявності у останнього права вимоги до відповідача за Кредитним договором.
У зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав, суму отриманих коштів не повернув, апеляційний суд дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для стягнення з Позичальника на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у сумі 5900,00 грн.
У ч.ч. 1-3 ст. 1056 - 1 визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.
У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Надані позивачем разом з позовом виписка з особового рахунку за Кредитним договором та розрахунки заборгованості ОСОБА_1 свідчать про те, що відсотки за користування кредитом за період з 26 липня 2023 року по 29 листопада 2023 року у сумі 21769,23 грн нараховувалися відповідно до умов Кредитного договору, у межах строку кредитування та у погодженому сторонами договору розмірі.
При цьому, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та безпосередньо позивачем жодних нарахувань за Кредитним договором не здійснювалось.
Викладене свідчить, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором у загальній сумі 27669,23 грн належало задовольнити у повному обсязі.
У зв'язку з тим, що судом першої інстанції наведеного безпідставно враховано не було, що призвело до неправильного висновку по суті спору, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Судові витрати
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, згідно з абз. 1 ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Належними у справі доказами підтверджується надання позивачу правової допомоги під час розгляду даної справи у суді першої інстанції адвокатом Тараненком Артемом Ігоровичем, а саме: договором про надання правничої допомоги від 05 червня 2025 року № 05/06/25-01 з додатком (а.с. 51-55), додатковою угодою від 05 червня 2025 року № 25770733180 до вказаного договору про надання правничої допомоги (а.с. 53), актом прийому - передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року (а.с. 52), довіреністю від 05 червня 2025 року (а.с. 50) та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 24 квітня 2012 року № 4956, що видане Тараненку А.І. (а.с. 51).
Так, відповідно до п. 1 додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги ТОВ «Юніт Капітал» (Клієнт) доручає, а Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» (Адвокатське бюро) приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів Клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій, судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 липня 2023 року № 129798938, ПІБ боржника ОСОБА_1 .
Позивачем та Адвокатським бюро підписано акт прийому - передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року, що є невід'ємною частиною договору про надання правничої допомоги, яким погодили перелік правових та юридичних послуг, кількість витрачених адвокатом годин та вартість послуг, що загалом складає 7000,00 грн.
Дослідивши надані докази, оцінивши їх на предмет підтвердження понесення наведених витрат, апеляційний суд зважає на наступне.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Відповідно до висновків Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених 910/906/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Зазначена правова позиція є усталеною та такою, що послідовно підтримувалась судом касаційної інстанції, зокрема, у постановах Верховного Суду 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18, від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц, додатковій постанові Верховного суду від 13 березня 2024 року у cправі № 910/5724/23, додатковій постанові Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі № 206/5280/21 тощо.
Надаючи оцінку рівня адвокатських витрат, понесених позивачем у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн не є завищеною, тобто являється цілком співмірною з ринковими цінами та проведеною адвокатом роботою, а, отже, є обґрунтованою.
При цьому, апеляційним судом зважено на те, що відповідач заяви про зменшення таких витрат до суду не подавав.
У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення судом апеляційної інстанції вимог позову, понесені позивачем у суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у повному обсязі.
Разом з тим, колегією суддів враховано, що у апеляційній скарзі скаржник просив стягнути з відповідача 6000,00 грн витрат на правову допомогу у суді першої інстанції, а тому, не виходячи за межі вимог апеляційної скарги, суд вважає за можливе стягнути витрати на правову допомогу саме у вказаному розмірі.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають також витрати останнього зі сплати судового збору у судах першої та апеляційної інстанцій.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.
Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором від 26 липня 2023 року № 129798938 у розмірі 27 669,23 грн, з яких: 5 900,00 грн - заборгованість по кредиту, 21 769,23 грн - заборгованість за несплаченими відсотками.
Стянути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2 422,40 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3 633,60 грн, а також витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 6 000,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
О. А. Письменний