Справа № 727/15592/25
Провадження № 2-а/727/2/26
(повне)
07 січня 2026 року
Шевченківський районний суд м.Чернівців у складі:
головуючої судді Бойко М.Є.,
за участю:
секретаря судових засідань Васківчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Чернівці, справу за адміністративним позовом адвоката Дронь О.І. в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №1600 у справі про адміністративне правопорушення від 21.08.2025 року за ч.3 ст. 210 -1 КУпАП, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
У грудні 2025 року адвокат Дронь О.І. звернулася до Шевченківського районного суду м.Чернівців із позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1600 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 21.08.2025 року, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування таких вимог у позові зазначено наступне.
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 фактично визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн., оскільки він, будучи військовозобов'язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, не перебував на військовому обліку в ТЦК та СП за місцем прописки або проживання, а саме в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Такими своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 7 ч.3 ст. 1, абзацу 5 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25.03.1992 р. N?2232-XII та вимоги Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. N?1487, що призвело до порушення правил військового обліку, вчиненого в особливий період, тобто позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до довідки МСЕК серії 2-18 АБ №226421 позивачу, за результатами повторного огляду встановлено третю групу інвалідності безтерміново з причини загального захворювання з висновком про обмежену працездатність, що підтверджується актом огляду МСЕК №258 від 10.04.2004 року. Після прибуття на постійне місце проживання в Україну з Республіки Казахстан він дійсно не став на військовий облік, а в подальшому, з огляду на встановлення інвалідності III групи безтерміново, вважав себе таким, що не підлягає військовому обліку як пенсіонер за загальним захворюванням. У розгляді справи 21.08.2025 року позивач участі не брав, копію постанови ЧМТЦК(ООЦМ) №1600 від 21.08.2025 року отримав лише 24.11.2025 року, тому строк на її оскарження ним пропущений з поважних причин, в зв'язку із чим він просить його поновити.
Крім того, у позові зазначено, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тоді як протокол про адміністративне правопорушення відносно нього складений за ч. 3 ст. 210 КУпАП, тобто позивача притягнуто до відповідальності за скоєння правопорушення, щодо якого протокол не складався, що є істотним порушенням вимог закону. Також, у цій постанові відсутні відомості про дату та час вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що унеможливлює перевірку дотримання строків притягнення його до відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 10 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
07.01.2026 року представником відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 подано відзив на позов, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує, вказуючи на безпідставність вимог позову та законність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також на правомірність дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки позивач, будучи військовозобов'язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 для постановки на військовий облік як військовозобов'язаний, тобто порушував вказані правила військового обліку в особливий період.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку .
З протоколу ЧМТЦК №1600 від 15.08.2025 року вбачається, що 15.08.2025 о 16-16 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено факт адміністративного правопорушення, а саме: громадянин ОСОБА_1 , який є військовозобов?язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, не з?явився для постановки на облік до ТЦК та СП за місцем прописки: до ІНФОРМАЦІЯ_5 , порушивши таким чином вимоги абзацу 7 ч.3 ст. 1, абзацу 5 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25.03.1992р. N?2232-XII та вимоги Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. N?|487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Тобто ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
Також, відповідно до постанови №1600 від 21.08.2025 року ОСОБА_1 , який є військовозобов?язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, не перебував на військовому обліку в ТЦК та СП за місцем прописки або проживанням, а саме в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 7 ч.3 ст. 1, абзацу 5 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25.03.1992р. N?2232-XII та вимоги Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. N?1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку в особливий період. Таким чином ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Проте, згідно з вищевказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП .
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом тощо.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені у відповідності до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та м. Севастополя (ч.7 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ).
Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022р. за №154, - ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 р., в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 р. "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022 р., оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому відповідними Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено і вони продовжують існувати на час розгляду даної справи).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює, зокрема, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 р.
Статтею 1 цього Закону визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає:
- підготовку громадян до військової служби;
- взяття громадян на військовий облік;
- прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;
- проходження військової служби;
- виконання військового обов'язку в запасі;
- проходження служби у військовому резерві;
- дотримання правил військового обліку.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 р. (далі Порядок № 1487). Пунктом 2 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:
- фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;
- здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами;
- подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Завданнями військового обліку згідно п. 4 Порядку № 1487, є: утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період; проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов'язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави; своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов'язаних та резервістів; організація своєчасного бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час; забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами правил військового обліку; забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов'язку.
З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку) (п. 5 Порядку № 1487).
Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022р., є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Правила).
Згідно пп. 7 п. 1 цих Правил, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.
Підпунктом 1 п. 1 Правил визначений обов'язок призовників, військовозобов'язаних та резервістів перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу).
Частиною 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1, 211 КУпАП, а саме: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ № 154 від 23.02.2022 р., - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно п. 7 цього ж Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в силу п. 12 вищевказаного Положення, має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема, військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Громадянам України, взятим на військовий облік, роз'яснюються права та обов'язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік.
У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов'язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов'язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).
Як вбачається зі змісту спірної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 210 КУпАП, стало порушення ОСОБА_1 вимог абзацу 7 ч.3 ст.1, абзацу 5 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та вимог Додатку 2 до Порядку Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 р., що виявилося в тому, що він в особливий період ,порушивши правила військового обліку, не з'явився для постановки на військовий облік до до ТЦК та СП за місцем прописки.
Згідно копії наявного в матеріалах справи паспорту позивача вбачається, що з 07.06.1996 року ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Із долученого до позову копії військово-облікового документа не вбачається, що позивач взятий на військовий облік військовзобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 02.09.2009 року, оскільки така інформація є знеособленою, тобто будь-яких даних про особу, якій видано цей документ, останній не містить.
Крім того, у позовній заяві не заперечується тих обставин, що позивач не став на військовий облік за місцем прописки та не перебуває на військовому обліку.
Посилання ОСОБА_1 на те, що в зв'язку із наявністю інвалідністю він не є військовозобов'язаним є неспроможними, оскільки доказів виключення його з військового обліку суду не надано, до того ж встановлення інвалідності не дає підстав автоматично вважати, що він не придатний до військової служби. Щодо дотримання строків притягнення позивача до відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, слід зазначити, що інкримінуєме йому правопорушення є триваючим .
Таким чином, проаналізувавши вищевказані доводи позивача у сукупності із наданими ним письмовими доказами по справі, суд вважає, що згідно чинного законодавства постановлення на військовий облік є не правом, а обов'язком військовозобов'язаних, однак ОСОБА_1 свого обов'язку не виконав, тому посадова особа відповідача мала передбачені законом підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.
Проте, відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( ч.3 ст.210 КУпАП).
Тобто, за порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно ст.210 КУпАП та, враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, ОСОБА_1 підлягав притягненню до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, а не за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Протокол ЧМТЦК № 1600 від 15.08.2025 року складений відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КупАП, проте в оскаржуваній постанові його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Крім того, у відзиві на позов відповідач стверджує, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена саме ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В силу принципу презумпції невинуватості , що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Притягнення до адміністративної відповідальності за статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення, діяння за яким не вчинено, є порушенням права особи на захист. Суд же в даному випадку не наділений повноваженнями перекваліфікувати діяння позивача.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, відповідач в оскаржуваній постанові невірно кваліфікував дії позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що тягне за собою її скасування та закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, перелік судових рішень. які може прийняти суд першої інстанції у цій категорії справ, визначений у ст..286 КАС України є вичерпним та не передбачає визнання судом постанови про адміністративне правопорушення протиправною. Крім того, така позовна вимога фактично охоплюється вимогою про скасування оскаржуваної постанови, а тому додаткового вирішення не потребує, через що в цій частині заявлений позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.
При цьому, оскільки з матеріалів справи вбачається, що копію постанови ЧМТЦК(ООЦМ) №1600 від 21.08.2025 року ОСОБА_1 отримав лише 24.11.2025 року, суд уважає можливим поновити строк позивачу на її оскарження, як пропущений ним з поважних причин (ч.1 ст.121 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 72-77, 79, 90, 241-246, 286 КАС України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови №1600 від 21.08.2025 року за ч.3 ст. 210 -1 КУпАП.
Адміністративний позов адвоката Дронь О.І. в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №1600 у справі про адміністративне правопорушення від 21.08.2025 року за ч.3 ст. 210 -1 КУпАП, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №1600 від 21.08.2025 року року за ч.3 ст.210-1 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 09.01.2026 року.
Суддя М.Є. Бойко