Справа № 646/12984/25
Провадження № 2/646/96/2026
12 січня 2026 року м.Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Чорної Б.М.,
за участю секретаря судового засідання: Машко П.М.,
позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Основ'янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі з усіх видів щомісячного заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи з дня подання позову.
В обґрунтування позову вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, в якому народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У Основ'янському районному суді міста Харкова перебуває на розгляді справа про розірвання шлюбу між сторонами. Відповідач ухиляється від свого обов'язку на утримання спільної дитини, позивач самостійно виховує та утримує спільну з відповідачем дитину, тому позивач вимушена звернутись до суду із позовною заявою про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2025 р. головуючим суддею у даній судовій справі визначено суддю Чорну Б.М.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав повністю та не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітнього сина у заявленому розмірі.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.
Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.
26.06.2010 р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №25 та Куп'янськ-Вузловською селищною радою Харківської області видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 24.11.2010 р. Куп'янськ-Вузловською селищною радою міста Куп'янська Харківської області складено відповідний актовий запис №63, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 11.10.2023 р. Балаклійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
У відповідності до ст. 51, ст. 52 Конституції України - батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно зі ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно до ст. 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та приписи ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України зобов'язують суд при вирішенні будь - яких питань щодо дітей виходити із якнайкращого забезпечення їх інтересів.
Згідно ч. 5 ст. 183 СК України, п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються від дня пред'явлення позову.
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей. Якщо платник аліментів не має доходу взагалі, розмір аліментів обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.
Розмір аліментів повинен забезпечувати дитині достатній рівень життя, зокрема забезпечення її гармонійного фізичного, духовного та культурного розвитку. При цьому, утримання аліментів з одного з батьків не повинно призводити до збагачення того, хто їх отримує.
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
При визначенні розміру аліментів, суд враховує, що відповідач не має на утриманні інших неповнолітніх дітей, працює та має стабільний заробіток, також враховує стан здоров'я ОСОБА_2 , а також належний рівень доходів відповідача на посаді молодшого майстра ТОВ ГК «Автострада» відповідно до Довідки ОК-7 від 12.01.2026 р.
При цьому, суд враховує, що відповідно до статті 25 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п'ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам. Обмеження, встановлені частиною другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей.
Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.12.2025 року до досягненням останньою повноліття, обраним позивачем, що буде достатнім для гармонійного фізичного, духовного та культурного розвитку дитини та відповідатиме принципам розумності та справедливості, а тому задовольняє їх в повному обсязі.
На підставі ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам процесу, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, враховуючи те, що позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 1331,20 грн.
Керуючись ст.ст.4, 12, 76, 81, 89, 141, 235, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини, щомісяця, починаючи з 15.12.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок на користь держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Б.М.Чорна