Справа № 646/6876/25
Провадження № 2/646/62/2026
12 січня 2026 року м.Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді - Чорної Б.М.,
за участю секретаря судового засідання Машко П.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк», АТ «А-Банк») Шкапенко О.В. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101731151717411 від 09.11.2024 у розмірі 71627,42 грн. станом на 11.07.2025 р. та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 (позичальник) звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «A-Банку». 09.11.2024 року, будучи клієнтом Банку, Позичальник уклав з Банком кредитний договір АВН0СТ155101731151717411, щодо надання останньому кредиту в розмірі 60 000,00 грн строком на 24 місяці, тобто до 08.11.2026 року зі сплатою процентів у розмірі 85,00% щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. АТ "А-Банк" свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов Договору. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 11.07.2025 року має заборгованість - 71627,42 грн., яка складається з наступного: 55332,47 грн. - заборгованість за кредитом; 15603,65 грн. - заборгованість за процентами; 691,30 грн. - заборгованість за пенею. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ "А-Банк", у зв'язку з чим останній вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Основ'янського районного суду міста Харкова від 11.07.2025 р. справу передано до розгляду судді Чорній Б.М.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 14.07.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 17.07.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у прохальній частині позовної заяви зазначено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, АТ «А-Банк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку та винесення заочного рішення судом .
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв'язку у зв'язку із відсутністю адресата за адресою доставки. Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутність до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, приходить до наступного.
07.08.2024 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк», з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву №б/н від 07.09.2024 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 8).
07.08.2024 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» із Заявою про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком (а.с. 9-11).
09.11.2024 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» із Заявою про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101731151717411, відповідно до умов якої : сума кредиту - 60000,00 грн., строк кредиту - 24 місяці з 09.11.2024 по 08.11.2026 включно, вид кредиту - кредит на споживчі потреби; тип кредиту - кредит строковий, мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг, процентна ставка (фіксована) - 85% на рік, та підтвердив простим електронним підписом (а.с. 13-14).
Відповідно до п. 18 Договору, підписанням вказаної Заяви ОСОБА_1 підтвердив та погодився, що ознайомлений з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ "А-Банк", що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua/terms, та до укладання цієї угоди ознайомлена з інформацією, яка розміщується на веб-сайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному об?ємі у відповідності до ч.2 ст. 7 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії";
- зміни до Договору, в т.ч. щодо розміру комісій, тарифів, загальних витрат та вартості супровідних послуг, можуть бути внесені за згодою Сторін в порядку та на умовах, визначених у Договорі.
Крім того, відповідач був ознайомлений з Паспортом споживчого кредиту «Швидка готівка» та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 12, 14-15).
Відповідно до меморіального ордеру від 09.11.2024 року банк перерахував суму 60000,00 грн на кредитний рахунок відповідача за кредитним договором № АВН0СТ155101731151717411 від 09.11.2024 р. (а.с. 16).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 11.07.2025 року становить 71627,43 грн., яка складається з заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 55332,47 грн., заборгованості за процентами у розмірі 15603,65 грн.; заборгованості по комісії 0,00 грн.; заборгованості за пенею - 691,30 грн. (а.с. 16).
Зі змісту виписки про картці вбачається, що ОСОБА_2 користувався кредитними коштами (а.с. 17).
Вирішуючи даний спір суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, однією з яких є договір (п.1 ч.2 ст.1 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626, 628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Так, згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
З урахуванням викладеного будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, це випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Положеннями частини першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК України).
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України).
Згідно з ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.ч.1,2 ст.614 ЦК України).
Положеннями частини першої статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктом 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року вказала, що «Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору», оскільки вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Крім того, у постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
У постанові від 22.10.2025 у справі № 539/402/24 Верховний Суд зробив висновок, що правові підстави для дострокового стягнення споживчого кредиту за кредитним договором, строк виконання якого не настав, відсутні, якщо умовами кредитного договору не передбачено право кредитора на дострокове стягнення кредитних коштів, а Правила надання споживчого кредиту, якими визначено право кредитора на дострокове стягнення кредиту, не є складовою кредитного договору у зв'язку з відсутністю підпису позичальника про його ознайомлення з ними.
Під час розгляду справи судом встановлено, що між сторонами 09.11.2024 року було укладено кредитний договір, умови якого передбачені заявою № AВН0СТ155101731151717411 про надання послуги «Швидка готівка» про видачу кредиту за послугою «Швидка готівка» у сумі 60000 грн. 00 коп. строком на 24 місяці з 09.11.2024 по 08.11.2026 включно, з процентною ставкою (фіксованою) - 85% на рік, комісією за надання фінансового інструменту - 0,00 грн., розміром щомісячного платежу - 5307,70 грн., а також Таблицею обчислення загальної вартості кредиту.
Зважаючи на викладене, а також на те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, суд дійшов висновку, що сума заборгованості, що становить заборгованість за кредитом підлягає стягненню з відповідача.
Разом з тим, позивачем заявлена позовна вимога про дострокове повернення усієї суми тіла кредиту у розмірі 55332 грн. 47 коп. (з урахуванням сплачених відповідачем сум у погашення заборгованості). Як слідує з умов договору, сторонами погоджено строк кредитування та графік платежів до 08.11.2026 року, який ще не сплинув.
Звертаючись до суду із цим позовом АТ «А-Банк» посилався на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання.
Однак, звертаючись до суду із цим позовом, АТ «А-Банк» не надав доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання ним вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої банк мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.
Отже, враховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вручення вимоги про дострокове виконання основного зобов'язання відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», то суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 не виник обов'язок дострокового повернення суми грошових коштів за кредитним договором №ABH0CT155101731151717411 від 09.11.2024, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту та така була отримана відповідачем.
Виписка по кредиту заборгованості містить відомості про нарахування за кожним з розрахункових періодів, які встановлені кредитним договором, до 11.07.2025 включно.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 11.07.2025 залишок простроченої заборгованості (тіло кредиту) складає 5878 грн. 12 коп., а залишок заборгованості за процентами - 15 603 грн. 65 коп.
Матеріали справи не містять обґрунтованого розрахунку заборгованості за кредитним договором після вказаної дати.
Отже, з відповідача підлягають стягненню саме ці суми заборгованості, а саме: сума заборгованості (за тілом кредиту) - 5878 грн. 12 коп., а також заборгованості за процентами - 15603 грн. 65 коп., усього - 21 481 грн. 77 коп.
Оскільки прострочення відповідачем своїх кредитних зобов'язань допущено у період дії воєнного стану, встановленого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. в Україні з 24.02.2022 р. строком на 30 діб, який надалі продовжувався указами Президента України та триває досі, він звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позивача) пеню за таке прострочення.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частиною 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до задоволених вимог.
Позов АТ «Акцент-Банк» задоволено на 29,99 %, отже судовий збір підлягає стягненню у розмірі 29,99 % від сплаченої суми, що становить 726,48 грн (2422,40 грн. *29,99%).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст..2, 4, 5, 12, 13, 19, 44, 81, 131, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, ст. 207, 610, 627-629, 638, 525, 526, 536, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» суму заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101731151717411 від 09.11.2024 р. у розмірі 21 481,77 грн. (двадцять одна тисяча чотириста вісімдесят одна гривня 77 копійок) , що виникла станом на 11.07.2025 р.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» сплачену суму судового збору, пропорційно до задоволених вимог у сумі 726,48 грн.
В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, р/р НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Б.М.Чорна