Справа № 643/7311/25
Провадження № 2/643/639/26
08.01.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Афанасьєва В.О., секретаря судового засідання Ткаченко В.В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у приміщенні Салтівського районного суду міста Харкова в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, -
Павлов В.І., який діє в інтересах ОСОБА_5 звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 , маючи відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 у АТ КБ ПРИВАТБАНК, за допомогою додатку «Приват24» у мобільному телефоні помилково перерахувала власні грошові кошти у розмірі 107 000 (сто сім тисяч) гривень 00 коп. на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_2 у АТ КБ ПРИВАТБАНК, де у призначенні платежу було зазначено «Переказ власних коштів».
При цьому жодних договорів із відповідачем позивачка не укладала та заборгованості перед ОСОБА_1 не мала. Жодних грошових зобов'язань перед відповідачем у позивача не було та немає, договірні відносини відсутні, а тому вищезгадані грошові кошти отримані останнім без достатньої правової підстави.
З метою повернення помилково сплачених грошових коштів, на адресу відповідача було цінним листом 6102273012019 з описом вкладення направлено вимогу від 28.04.2025 року, яка вручена одержувачу 03.05.2025 року, проте на теперішній час залишена без відповіді та без задоволення. За таких обставин, грошові кошти ОСОБА_4 у розмірі 107 000 (сто сім тисяч) гривень 00 коп. набуті відповідачем без достатньої правової підстави та досі не повернуті, що є порушенням прав позивача, які потребують відновлення в судовому порядку.
Ухвалою судді від 19.05.2025 справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. У наданий в ухвалі час, від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 14.10.2025 здійснено перехід до розгляду справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
10 червня 2025 року представником відповідача на адресу суду подано відзив на позовну заяву про стягнення безпідставно набутих коштів, відповідно до якого проти позовних вимог заперечує у повному обсязі.
Зазначив, що відповідач познайомився з позивачкою у 2022 році через оголошення про пошук водіїв-міжнародників як з представником підприємства ТОВ «ІМПЕКСТРАНС-2018». Саме з позивачкою він обговорював умови роботи та оплати та в подальшому передав їй всі свої документи, які були необхідні для працевлаштування в ТОВ «ІМПЕКСТРАНС-2018». Від позивачки відповідач отримав трудовий договір з ТОВ «ІМПЕКСТРАНС-2018», який був підписаний керівником підприємства - ОСОБА_6 . Перед рейсом позивачка передавала відповідачу ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль - тягач MAN та напівпричіп до нього, страхові поліси, інші документи та повідомляла адресу завантаження. Надалі всі інструкції щодо завантаження, перевезення та розвантаження вантажів надходили від ОСОБА_4 або інколи безпосередньо від директора - ОСОБА_6 . За домовленістю із позивачкою заробітна плата відповідача мала становити 12 відсотків від суми фрахту на перевезення вантажів, які він безпосередньо перевозив, і мала становити 40 - 50 тисяч гривень на місяць. Під час відрядження роботодавець також сплачував добові у розмірі 400 грн. на добу. По завершенню рейсу відповідач приїзжав до приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на подвір'ї якого знаходиться стоянка вантажного автотранспорту, та передавав відповідачці автомобіль-тягач з напівпричепом, ключі, письмовий звіт про витрати, чеки, квитанції та інші документи, які використовувались в подальшому для нарахування та виплати заробітної плати. За час роботи на картку відповідача неодноразово надходили грошові кошти від відповідачки, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які використовувались ним для заправки та обслуговування автомобіля, а також інших платежів в інтересах підприємства. Також позивачка неодноразово перераховувала на картку відповідача його реальну зарплату. З 24 липня 2023 року відповідач був переведений на роботу водієм в ТОВ «БЦ-110», проте умови роботи ніяким чином не змінились як і відносини з позивачкою. Позивачка продовжувала переказувати на картку відповідача грошові кошти для покриття витрат на перевезення вантажів та неофіційну частину заробітної плати відповідача. У період з 24 липня 2023 року неодноразово від позивачки на картку відповідача надійшли наступні суми грошових коштів.
Факт систематичних переказів позивачкою коштів на картку відповідача підтверджується банківськими повідомленнями, копії яких додаються до цього відзиву. Наприкінці 2024 року в очікувані черги на перетин кордону України і Польщі відповідач отримав телефонний дзвінок від позивачки, яка повідомила, що в Польщі запроваджено нові правила щодо перевезення товарів. Позивачка запропонувала відповідачу встановити на його телефон спеціальну програму для відстеження маршруту автомобіля на території Республіки Польща. На цю пропозицію позивачки відповідач висловив свої заперечення і пояснив, що не вміє користуватись такими програмами і його телефон є застарілим та не призначений для їх встановлення. Крім того, український оператор мобільного зв'язку, послугами якого користується відповідач, не забезпечує стабільної роботи мобільного інтернету на території Польщі. Проте, позивачка наполягала саме на встановлені програми на телефон відповідача і він був вимушений встановити цю програму і активувати її за допомоги сторонніх осіб. 07 лютого 2025 року під час руху в сторону України автострадою А4 на території Польщі автомобіль MAN, д.р.з НОМЕР_3 з напівпричепом д.р.з НОМЕР_4 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «БЦ-110», під керуванням відповідача був зупинений патрульною поліцією. На час перевірки програма відстеження автомобіля на телефоні працювала штатно - всі три індикатора світились зеленим кольором. Проте, як з'ясувалось пізніше, певний проміжок часу під час руху автомобіля не фіксувався сигнал GPS. Поліцейські заявили, що сигнал GPS був відсутній, тому на перевізника - підприємство ТОВ «БЦ-110» буде накладений штраф у розмірі 10000 (Десять тисяч) злотих, який необхідно сплатити на місці, бо інакше автомобіль буде евакуйований на штраф-майданчик до моменту сплати штрафу. Відповідач зателефонував позивачці та ОСОБА_6 і пояснив ситуацію яка склалася. Після цього, а саме в 15 год. 24 хв. 07 лютого 2025 року позивачка переказала на картку відповідача 107 000 (сто сім тисяч) гривень, щоб відповідач оплатив штраф. В 15 год. 49 хв. того ж дня відповідач сплатив 9000 злотих через термінал польської поліції LiveBox, що еквівалентно 93457 грн. 94 коп. Сплатити карткою всю суму штрафу відповідач не зміг через встановлений Приватбанком ліміт на оплату з картки - 100 000 грн., бо розмір штрафу перевищував цю суму. Тому, відповідач для оплати повної суми штрафу зняв зі своєї картки в банкоматі ще 1000 злотих, що підтверджується квитанцією від 07.02.2025 р. Наведені вище обставини та наявні у відповідача копії документів спростовують твердження представника позивачки про нібито помилковість здійснення позивачкою переказу грошей на картку відповідача. Документально підтверджується, що позивачка неодноразово переказувала гроші на картку відповідача, а спірні кошти у розмірі 107 000 (сто сім тисяч) гривень, що надійшли на картку відповідача 07 лютого 2025 року, були ним витрачені виключно за призначенням для сплати за вказівкою позивачки штрафу застосованого компетентним органом Республіки Польща до ТОВ «БЦ-110» у зв'язку із виконанням відповідачем своїх трудових обов'язків під час перебування у закордонному відрядженні. Позивач та керівник ТОВ «БЦ-110» через накладений на підприємство штраф у розмірі 10 000 злотих відмовились виплатити відповідачу зарплату за рейс з 24 січня 2025 року по 12 лютого 2025 року у сумі 25471 грн., тому відповідач був змушений звернутись 03 березня 2025 року із відповідною заявою до ГУ Держпраці у Харківській області. Отримання відповідачем грошових коштів від позивачки пов'язано виключно із виконанням ним трудових зобов'язань, у тому числі на користь підприємства ТОВ «БЦ-110», тому спірні правовідносини мають ознаки трудових. Позивач в обґрунтування позовних вимог безпідставно посилається на положення ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач не набув майно позивачки та не зберіг його у себе за рахунок позивачки. Як вже було зазначено вище, відповідач отримав кошти у сумі 107 000 грн. з відома позивачки і за її прямою вказівкою повністю використав їх для сплати штрафу за ТОВ «БЦ-110». Таким чином, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані і положення ч.1 ст.1213 Цивільного кодексу України. Є очевидним, що відповідач не набув майна (грошових коштів) позивачки, а тому в нього не має обов'язку повертати таке майно в натурі.
Позивач в судове засідання не з'явилася. Матеріали справи містять клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи зі їх відсутності, просили відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом встановлено, що відповідно до квитанції № P24A3887827618D2835 від 07.02.2025 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Черняєвою О.В. перераховано на карту № НОМЕР_2 особисті кошти у розмірі 107000 грн. 00 коп, отримувач ОСОБА_1 .
Позивач стверджує, що здійснила переказ помилково, оскільки не має жодних договірних зобов'язань перед відповідачем.
Разом з цим, жодних доказів, що підтверджують помилковий характер переказу, позивач не надала.
Окрім того, матеріали справи містять копії неодноразових переказів від ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів, що спростовує твердження позивача про відсутність будь яких договірних правовідносин між сторонами.
Твердження позивача ґрунтуються лише на суб'єктивних поясненнях, які згідно з ст. 78 ЦПК України не можуть вважатися належними доказами без підтвердження.
За змістом cтaтті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність Для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17, провадження № 14-321с19, від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19, провадження № 14-175uc21).
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, провадження № 12-182гc18): Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменуються також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави У випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не грунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12rc21).
Положення частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.
Наявність між сторонами договору, який с нікчемним або який визнано недійсним, виключає можливість стягнення переданих на його виконання коштів на підставі статті 1212 ЦК України. У тому разі, якщо договір між сторонами не був укладений, тобто немає правової підстави для передання коштів у момент такого передання, до правовідносин застосовується стаття 1212 ЦК України, У особи виникає зобов'язання повернути отримане майно, зокрема, грошові кошти, згідно зі статтею 1212 ЦПК України, як безпідставно набуте, якщо особа отримала їх без правової підстави, за відсутності договірних правовідносин щодо цього майна.
У судовій практиці (зокрема, позиція Верховного Суду у постановах від 23.10.2019 у справі № 522/19144/17, від 25.03.2021 у справі № 761/29825/18) визначено, що для задоволення вимог за ст. 1212 ЦК України позивач повинен довести: факт набуття майна відповідачем; що майно отримано за рахунок позивача; що не існує правової підстави для такого набуття; що майно набуте помилково або за відсутності волі позивача.
Обов'язок доказування покладається на позивача (ст. 12, 81 ЦПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст. 15,16,1212, ЦК України, ст. 4, 12-13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 .
Суддя В.О. Афанасьєв