Справа №-613/1094/25 Провадження №-1-кп/613/71/26
12 січня 2026 року м. Богодухів
Богодухівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинувачого - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухів обвинувальний акт, що надійшов від Богодухівської окружної прокуратури у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Богодухів Харківської області, українця, громадянина України, із загально-середньою освітою, не одруженого, працюючого в ТОВ «ТД «Мега-пак»» водієм, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
ОСОБА_5 06.02.2025 року о 13 год 05 хв., керуючи технічно справним легковим автомобілем марки Mitsubishi моделі Lancer, д.р.н. НОМЕР_1 , рухаючись у світлу пору доби у межах населеного пункту м.Богодухів Харківської області, під час виконання маневру повороту вліво з пл. Незалежності на пл. Соборності в м.Богодухів Харківської області, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, перед зміною напрямку руху не переконався втому, що це буде безпечним і не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переходив проїжджу частину дороги по пішохідному переходу на зелений сигнал світлофору, на яку він повертав, поблизу будинку №28 по пл.Соборності в м. Богодухів Харківської області, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 .
В діях ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п. 8.7.3 «е», 8.10, 10.1, 16.2, Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав у повному обсязі, пояснив, що 06 лютого 2025 року він рухаючись на автомобілі Mitsubishi Lancer, повернув з площі Незалежності на площу Соборності міста Богодухова, відволікся на інший автомобіль при цьому не побачив пішохода та здійснив на нього наїзд. Він відразу зупинився, оскільки був без телефона, попрохав сторонню особу викликати швидку потерпілому. На слідуючий день він відвідав потерпілого в лікарні, в період лікування купував йому ліки, завдану шкоду відшкодував повністю. Підтвердив що події відбувалися саме так, як вказано в обвинувальному акті.У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати та не позбавляти його права керування транспортними засобами,оскільки він проживає із жінкою,яка має двох дітей,та заробітна плата є його єдиним джерелом існування.Уточнив,що він також регулярно здійснює перевезення вантажів для потреб ЗСУ.
Беручи до уваги повне визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_5 , той факт, що обвинувачений та потерпілий не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позицій, суд з урахуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин справи, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд приходить висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доказана повністю, його дії суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено,що він раніше не судимий, не одружений,проте передуває у фактичних шлюбних відносинах, працює водієм в ТОВ «ТД «Мега-пак»»,за місцем роботи та проживання характеризується позитивно,відповідно до наданої суду характеристики з місця роботи «на теперішній час здійснює перевезення вантажу для потреб Збройних сил України», на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває,завдану шкоду відшкодував повністю.
Згідно з висновком досудової доповіді ризики вчинення повторного правопорушення, небезпеки для суспільства є низькими. Можливе виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.У випадку призначення судом покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, орган пробації вважає за доцільне покласти на обвинуваченого обов'язки, відповідно до ч.3 ст. 76 КК України.
Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання , суд визнає щире каяття,активне сприяння розкриттю злочину,добровільне відшкодування шкоди потерпілому, про що зазначив обвинувачений у судовому засіданні та підтвердив потерпілий у своїй письмовій заяві.
Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому, виходячи з положень ст.ст.50, 65 КК України, роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд враховує, що відповідно до ст.12КК України вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення відноситься до необережних тяжких злочинів.
Отже, враховуючи вищенаведене, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, сукупності усіх обставин, що його характеризують, обставин, що пом'якшують покарання, відсутності обставин, що обтяжують покарання, особи обвинуваченого, відсутності у нього судимостей, відсутності відомостей про притягнення його до будь якого виду відповідальності раніше, позиції потерпілого, який зазначив, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, стосовно міри покарання покладається на розсуд суду, висновку досудової доповіді, ставлення обвинуваченого до вчиненого, враховуючи принцип пропорційності покарання переслідуваній меті, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі.Також враховуючи,що він працює водієм, заробітна плата є його єдиним джерелом існування - без позбавлення права керувати транспортними засобами, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.
Розглядаючи питання про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч.1 ст.75 КК України, суд зазначає наступне.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду повинен ґрунтуватися на відомостях про вчинений особою злочин, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв'язки, наявність чи відсутність судимості тощо. Лише проаналізувавши всі зазначені обставини, суд може дійти висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання ,із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.
Як зазначалось вище, ОСОБА_5 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вперше вчинив необережний злочин, що вказує на відсутність у нього спрямованості на скоєння кримінальних правопорушень, шкодує про наслідки вчиненого, добровільно відшкодував потерпілому заподіяну шкоду при цьому, потерпілий зазначив про відсутність до обвинуваченого претензій матеріального чи морального характеру, не наполягав на застосуванні до ОСОБА_5 реальної міри покарання.
Обставин, які у розумінні ст.75 КК України перешкоджали б можливості звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням, судом не встановлено.
З огляду на викладене суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства, та приходить до висновку про доцільність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст.75 КК України, визначивши іспитовий строк.
На період іспитового строку слід покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Враховуючи звільнення від відбування покарання з випробуванням та належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у суду відсутні підстави для обрання стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
У відповідності до ст.124 КК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню судові витрати за проведення судових експертизи в сумі 10 696 грн.80 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 13.02.2025 накладено арешт на автомобіль марки Mitsubishi Lancer реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , визначено місце зберігання вказаного автомобіля на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 9, м. Богодухів Харківської області.
У зв'язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 124, ч.4 ст.174, ст.ст.368-371, 374-377, 392, 393, 395 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 10 696 (десять тисяч шістсот дев'яносто шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Речові докази по справі:
Автомобіль марки Mitsubishi Lancer реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , повернути власнику,скасувавши його арешт.
Диск CD-R з відеозаписом - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в порядку статті 395 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя