Справа №: 398/7238/25
провадження №: 2/398/981/26
Іменем України
"12" січня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», представник позивача адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Стислий виклад позиції позивача.
ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» 11 листопада 2025 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 21480 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісним кредитором) та відповідачем за допомогою інформаційно-комунікаційної системи було укладено договір про надання коштів у кредит № 71544534. За умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 12 000,00 грн строком на 30 днів із фіксованою процентною ставкою 0,125% на день та комісією за надання кредиту. Протягом березня-травня 2025 року між сторонами було укладено три додаткові угоди (№ 14591887 від 31.03.2025, № 14731382 від 17.04.2025 та № 14886944 від 08.05.2025), якими за ініціативою позичальника продовжувався строк кредитування (загалом до 83 днів) та було змінено денну процентну ставку до 1%. Кредитодавець виконав свої зобов'язання, перерахувавши кошти на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 через платіжну систему АТ «ТАСКОМБАНК», що підтверджується відповідною довідкою та платіжною інструкцією. 16 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу № 16/09/25, згідно з яким позивач набув право грошової вимоги до боржників, зокрема і до відповідача. Факт переходу права вимоги саме за договором № 71544534 підтверджується витягом із реєстру прав вимог від 18.09.2025. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати нарахованих платежів, станом на дату подання позову утворилася заборгованість у загальному розмірі 21 480,00 грн, яка складається з: 12 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 2 760,00 грн - заборгованості за процентами; 960,00 грн - заборгованості за комісією; 5 760,00 грн - заборгованості за процентами за понадстрокове користування.
18 грудня 2025 року відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів, комісій та інших додаткових нарахувань, обмежити суму стягнення розміром фактично отриманих кредитних коштів (12 000,00 грн). Відповідач зазначає, що не заперечує факт укладення договору споживчого кредиту №71544534 від 08.05.2025 року та підтверджує, що фактично отримана ним сума коштів становила 12 000,00 грн. Проте відповідач не згоден з розрахунком заборгованості, оскільки заявлена до стягнення загальна сума у розмірі 20 610,00 грн суттєво перевищує тіло кредиту. Відповідач вважає такі нарахування непропорційними, економічно необґрунтованими та такими, що суперечать принципам справедливості, розумності та добросовісності, що передбачені положеннями статей 3, 509, 627, 629, 1054 Цивільного кодексу України. Відповідач зауважує, що не ухилявся від зобов'язань і готовий погасити фактично отриману суму кредиту, але без «надмірних штрафних санкцій, процентів та комісій». На підтвердження суми фактично отриманого кредиту, а саме 12000 грн, ним було додано скриншот із мобільного застосунку кредитора.
22 грудня 2025 року представник позивача Ткаченко Ю.О. через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив, у якій висловила незгоду з аргументами відповідача. Вона зазначає, що за договором №71544534 від 07.03.2025 року відповідачу було надано кредит у розмірі 12000 грн терміном на 30 днів із процентною ставкою 0,125% на день. Проте відповідно до п.7.1 зазначеного кредитного договору за ініціативою самого відповідача було укладено три додаткові угоди (від 31.03.2025, 17.04.2025 та 08.05.2025), якими загальний строк кредитування було продовжено до 83 днів, а денну процентну ставку змінено на 1%. Усі додаткові угоди були підписані відповідачем за допомогою електронних підписів одноразовим ідентифікатором, надісланих на вказану відповідачем адресу електронної пошти, що підтверджується відповідною довідкою про ідентифікацію. Позивач наголошує, що нарахування комісії у розмірі 15% (1800,00 грн) передбачено пунктами 2.2.4 та 6.2 договору та включає адміністративні та операційні витрати на розгляд заявки та надання кредиту. Зміна процентної ставки відбулася не в односторонньому порядку, а за згодою сторін шляхом укладення додаткових угод, що відповідає ст. 1056-1 ЦК України. Позивач також зауважує, що відповідач не надав жодних контррозрахунків або інших доказів на спростування позовних вимог, а його заперечення ґрунтуються лише на припущеннях.
Також 22 грудня 2025 року представник позивача, звернулася до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог. Керуючись ст. 49 ЦПК України, позивач вирішив зменшити позовні вимоги на суму пені і процентів за понаднормове користування та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 71544534 у загальному розмірі 15 720,00 грн, що яка складається з: 12 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 2 760,00 грн - заборгованості за процентами; 960,00 грн - заборгованості за комісією. При цьому вимоги щодо стягнення пені/неустойки та процентів за понадстрокове користування позивач визначив у розмірі 0 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати: 2 422,40 грн сплаченого судового збору та 4 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3 січня 2026 року відповідач повторно подав інший відзив, який ухвалою суду від 06.01.2026 залишений без розгляду на підставі статей 126, 178, 190 ЦПК України у зв'язку з пропуском встановленого судом строку для подання відзиву і відсутністю клопотання про його поновлення або зазначення причини несвоєчасного подання.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 1 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ухвалою також задоволено клопотання позивача про витребування доказів з АТ КБ “Приватбанк»: інформації про належність відповідачу карткового рахунку та виписку по цьому рахунку. 25 грудня 2025 року банк на виконання цієї ухвали надав відповідні докази.
3 січня 2026 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів напідставі ст. 84 ЦПК України. Свою вимогу він обґрунтовує тим, що позивачем не було надано належних первинних документів, а самостійно отримати ці докази відповідач не має можливості. Він просив витребувати у позивача ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» документи про перехід права вимоги, технічні докази укладення договору, детальний розрахунок заборгованості. Також він просив витребувати у відповідної банківської установи чи платіжної системи первинні банківські документи про переказ та фактичне зарахування коштів (12 000 грн) на рахунок, який позивач вважає рахунком відповідача, із зазначенням ідентифікатора транзакції та її статусу, підтвердження (довідку) про те, чи справді зазначений рахунок (IBAN), на який здійснювалося зарахування, належить відповідачу. Метою витребування цих доказів відповідач зазначає необхідність встановлення ключових обставин справи: факту отримання коштів, наявності реального волевиявлення на підписання договору через OTP-пароль та перевірку законності статусу позивача як нового кредитора.
Ухвалою суду від 6 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, оскільки воно подане з пропуском передбаченого ст. 83, 84 строку, оскільки клопотання про витребування доказів мало бути подане разом з поданням відзиву, тобто 18.12.2025, коли фактично був поданий відзив, натомість воно подано через 16 днів після завершення зазначеного терміну без пояснень причин пропуску строку та клопотання про поновлення цього строку. Окрім цього, у клопотанні не зазначено які заходи відповідач вживав для отримання зазначених ним доказів самостійно, відповідач не надав доказів звернення до відповідача та банку, не скористався передбаченим ст. 93 ЦПК правом на письмове опитування відповідача, що зокрема передбачає обов'язок відповідача надати запитувані докази, не надав доказів щодо причин неможливості самостійно отримати вказані у клопотання докази. Також відповідач не зазначив у якої саме банківської установи чи платіжної системи він просить витребувати докази. Окрім цього докази щодо інформації про належність відповідачу карткового рахунку та виписку по цьому рахунку суд вже витребував з АТ КБ “Приватбанк» за клопотанням позивача.
Також 3 січня 2026 року відповідач подав до суду заперечення щодо витрат на правничу допомогу та розподілу судового збору, у яких просить зменшити або відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу та не стягувати з нього судовий збір. Відповідач зазначає, що позивач не надав належних доказів фактичного обсягу наданих послуг. Зокрема, у матеріалах справи відсутні детальні акти виконаних робіт, опис конкретних процесуальних дій та часові витрати, що робить неможливою перевірку реальності та необхідності таких витрат. Крім того, заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи, оскільки вона є типовою для спрощеного провадження про стягнення заборгованості. Відповідач просить суд зменшити ці витрати до обґрунтованого мінімуму. Також відповідач наголошує на істотних недоліках доказування що, на його думку, є підставою для відмови у позові. Він також вказує на порушення свого права на своєчасний захист через неналежне повідомлення про судове провадження. Окрім цього відповідач звертає увагу суду на своє критично нестабільне фінансове становище та відсутність регулярного доходу в умовах воєнного стану.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, позивач та його представник були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. У позовній заяві та окремому клопотанні просив проводити розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом надсилання повістки поштою (дата надсилання 02.12.2025) за зареєстрованим місцем проживання, до суду 13.12.2025 повернувся конверт та зворотне повідомлення про вручення із зазначенням причини невручення “адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно даних ЄСІТС “Електронний суд» Барбів зареєстрував електронний кабінет 05.12.2025. Також відповідачу надіслана повістка та ухвала про відкриття провадження в його електронний кабінет, вони фактично були доставлені 10.12.2015 (повістка) і 17.12.2025 (ухвала про відкриття провадження). 3 січня 2026 року відповідач подав клопотання, у якому просив розглянути справу без його особистої участі на підставі наявних матеріалів та доказів у справі.
Оскільки у судове засідання не з'явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч.4 ст.268 ЦПК у зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Укладення кредитного договору та видача коштів.
07 березня 2025 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Первісний кредитор, код ЄДРПОУ: 39861924) та ОСОБА_1 уклали в електронній формі Договір надання коштів у кредит № 71544534. Суд дослідив копію цього договору, що надана позивачем.
Відповідач приєднався до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Це підтверджуються текстом договору, у якому зазначено реквізити цього підпису: «12725».
Договором встановлені такі умови кредитування:
- сума кредиту: 12 000,00 грн,
- строк кредитування: 30 днів (з 07.03.2025 до 05.04.2025),
- процентна ставка: 0,125% на день (фіксована).
- денна процентна ставка - 0,625% на день,
- проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) - 4% на день,
- пеня - 4%,
- комісія за надання кредиту: 15% від суми, що становить 1 800,00 грн.
Відповідно до п. 1.12 зазначеного кредитного договору комісія за надання кредиту - грошові кошти, які згідно умов Договору Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю за надання та користування Кредитом в якості однієї зі складових загальних витрат за споживчим кредитом.
Відповідно до п. 6.2 зазначеного кредитного договору за надання Кредиту Позичальник сплачує Кредитодавцю Комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником в останній день користування Кредитом відповідно до п. 2.2. Договору. Розмір Комісії, яка нараховується за надання Кредиту визначений п.п. 2.2.4. п. 2.2. Договору. Розмір Комісії за надання кредиту, яка підлягає сплаті Позичальником, включає в себе адміністративні та операційні витрати, які несе Кредитодавець під час розгляду Заявки та надання Кредиту. Комісія за надання кредиту підлягає сплаті виключно у випадку задоволення такої Заявки та укладення Договору. Послуга для Позичальника полягає в аналізі Заявки та наданні пропозицій з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання Кредиту.
На виконання умов зазначеного договору 7 березня 2025 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» перерахувало 12000 грн на картку, що зазначена безпосередньо у кредитному договорі - НОМЕР_1 . Це підтверджується копією зазначеного кредитного договору, довідкою про успішне проведення платіжної операції №496a1fc8-de16-4343-88f6-c68c6c9b5cf6 про переказ коштів в розмірі 12 000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , зазначені дані транзакції, де вказано термінал (ТЕ1374), код авторизації (441074) та RRN ( НОМЕР_2 ), що ідентифікують платіж у банківській системі.
Також на виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ “Приватбанк» надало інформаційну довідку про те, що на імґя ОСОБА_1 у банку емітовано картку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Згідно з наданою банком випискою за цим рахунком відповідач отримав 07.03.2025 зарахування у сумі 12000 гривень.
Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 у кредит 12000 гривень підтверджується наданим ним разом з відзивом доказом, а саме скріншотом із застосунку первісного кредитора, на якому відображено зазначену суму кредиту.
Надалі за ініціативою позичальника строк кредитування тричі продовжувався шляхом укладення додаткових угод між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , умови яких передбачали зміну процентної ставки з часу пролонгації до 1% на день. Таким чином були укладені:
- Додаткова угода № 14591887 від 31.03.2025, яка передбачала продовження строку на 14 днів (загалом до 44 днів, до 19.04.2025). Підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «76658».
- Додаткова угода № 14731382 від 17.04.2025: яка передбачала продовження строку на 21 день (загалом до 65 днів, до 10.05.2025). Підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «75168».
- Додаткова угода № 14886944 від 08.05.2025: яка передбачала продовження строку на 18 днів (загалом до 83 днів, до 28.05.2025). Підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «10704».
Згідно з умовами цих угод, позичальник щоразу сплачував платіж на погашення частини заборгованості, що підтверджується текстом умов додаткових угод розрахунком заборгованості.
Кредитодавець ідентифікував Відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від АТ КБ “Приватбанк» за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) персональні дані останнього в тому числі електронну адресу на яку надалі направлялись одноразові ідентифікатори. Це підтверджується текстом кредитного договору, додаткових угод і додатків до них, у яких зазначені реквізити електронного підпису, і також довідкою ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» про ідентифікацію, що надана позивачем.
Порушення зобов'язання та розмір заборгованості.
Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, сплатив заборгованість лише частково у розмірі 4890 грн, у зв'язку з чим у період з 07.03.2025 до 28.05.2025 за договором з урахуванням умов додаткових угод і також встановленого ст.8 ЗУ “Про споживче кредитування» максимального розміру денної відсоткової ставки 1%, виникла заборгованість у розмірі 15 720,00 грн, яка складається з: 12 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 2 760,00 грн - заборгованості за процентами; 960,00 грн - заборгованості за комісією.
Перехід права вимоги.
16 вересня 2025 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (клієнт) та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (фактор) уклали Договір факторингу №16/09/25, відповідно до якого право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №71544534 від 07.03.2025 відступлено позивачу. Це підтверджується наданими позивачем копіями договору факторингу та реєстру прав вимог, який містить посилання на зазначений договір, укладений ОСОБА_1 . Позивач здійснив оплату за відступлення прав вимоги згідно з платіжною інструкцією №579935864.1 від 18.09.2025 року через АТ “ОТП Банк».
Норми права, які застосував суд.
На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.
Відповідно до ст. 13 ЗУ “Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України “Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Відповідно до пункту 159 розділу VIII Постанови НБУ №164 від 29.07.2022р. вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.5 ст. 43 ЦПК документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.8 ст. 43 ЦПК якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Відповідно до ч.1 ст.100 ЦПК електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Відповідно до ч.2 ст.100 ЦПК електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Мотивована оцінка і висновки суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що між первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору до додаткових угод до нього, укладеного в електронній формі. Відповідач був обізнаний з умовами кредитування, зокрема з розміром і порядком нарахуванням відсотків, комісії та погодився з ними. Факт укладення договору та додаткових угод підтверджується використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису.
Також суд звертає увагу на те, що можливість укладення кредитного договору в електронній формі з підписанням електронним підписом одноразовим ідентифікатором та ідентифікацією боржника електронними засобами, зокрема BankID, заснована на прямому застосуванні норм закону і визнається в усталеній судовій практиці Верховного суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 та від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
Відомості про підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором зазначені у всіх зазначених вище документах, що складають кредитний договір. Ці документи відповідно до ст.43, 100 ЦПК надані позивачем суду у формі електронних копій із накладенням кваліфікованого електронного підпису представника позивача. Суд перевірив підписання за допомогою програмних інструментів автоматизованої системи документообігу суду Д-3. Отже, ці документи є належними і допустимими доказами укладення кредитного договору, вони відповідають передбаченим законом вимогам до електронних доказів. Клопотань про дослідження оригіналів цих документів судом від сторін, зокрема від позивача чи його представника не надходило.
Також суд враховує, що у відзиві від 18.12.2025 відповідач ОСОБА_1 , визнаючи факт укладення кредитного договору та отримання грошей кредиту у розмірі 12000 гривень, надав як доказ цього факту скріншот із застосунку первісного кредитора, на якому відображено зазначену суму кредиту.
Факт перерахування та отримання відповідачем 12000 гривень від первісного кредитора згідно з договором у кредит підтверджується сукупністю описаних вище доказів, зокрема і первинними документами: квитанцією платіжної системи і випискою з банківського рахунку відповідача у АТ КБ “Приватбанк».
Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. 526, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов'язання не виконав, суму кредиту, комісії та відсотків у встановлені строки не сплатив. Доказів погашення заборгованості чи спростування розрахунку позивача або підстав позову відповідач суду не надав.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості та визнає, що сума заборгованості, яку позивач просить стягнути, є обґрунтованою та відповідає умовам договору. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі у загальному розмірі 15 720,00 грн, що яка складається з: 12 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 2 760,00 грн - заборгованості за процентами; 960,00 грн - заборгованості за комісією.
Нарахування процентів здійснено протягом строку кредитування, відповідно до умов договору та в межах граничного розміру процентної ставки, встановленого чинною редакцією ст. 8 ЗУ "Про споживче кредитування". Розрахунок є математично правильним, а принципи розрахунку чітко прослідковуються, виходячи із встановленої кредитним договором і додатковими угодами процентної ставки та строку кредитування з урахуванням сум, які відповідач вніс на погашення заборгованості. Закон забороняє змінювати ставку в бік погіршення для споживача в односторонньому порядку. У цій справі ставка була змінена з 0,125% (реальна денна процентна ставка 0,625%) на 1% шляхом укладення додаткових угод, підписаних відповідачем одноразовими ідентифікаторами, що є законним способом зміни умов за добровільною згодою сторін.
Нарахування комісії відповідає умовам договору та включено у загальну вартість кредиту та у розрахунок реальної річної процентної ставки, тому відповідає нормам п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» і є правомірним. Також суд враховує, що умовами пунктів 1.12, 6.2 кредитного договору визначено послуги, за які передбачалося нарахування та сплата комісії, з цими умовами відповідач погодився, підписавши договір, та надання яких за плату не суперечить зазначеному закону.
Враховуючи, що до позивача ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» на підставі договору факторингу перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, і факт цього переходу документально підтверджений, позивач набув статусу нового кредитора та має право вимагати виконання зобов'язання.
З урахування принципу диспозитивності, суд розглядає справу у межах позовних вимог, які, керуючись наведеними вище міркуваннями, визнає зменшені позовні вимоги у розмірі 15720 грн обґрунтованими та задовольняє.
Щодо розподілу судових витрат.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. Оскільки розмір цих витрат встановлений законом і не залежав від зменшення позивачем своїх позовних вимог, суд не вбачає передбачених ч.9 ст.141 ЦПК підстав для їх покладення на позивача.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд дійшов таких висновків.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року, укладений з адвокатом Ткаченко Ю.О. Повноваження адвоката підтверджені Ордером серії АХ № 1287256 від 03.09.2025 та Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2099 від 03.04.2018. Згідно з умовами договору (п. 4.1) та Витягом з Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги № 1-ДІЛ від 22.09.2025 року, вартість послуг щодо відповідача ОСОБА_1 становить 4500,00 грн. Факт оплати послуг адвоката позивачем підтверджується Платіжною інструкцією № 579935868.1 від 24 вересня 2025 року на суму 315 000,00 грн (загальна сума оплати за пакетом справ, куди входить і справа відповідача).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 9 статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Перевіривши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що вони є обґрунтованими та підтверджуються наданими позивачем доказами. Водночас при розподілі цих судових витрат, керуючись ч.9 ст.141 ЦПК, суд враховує, що позовні вимоги були зменшені позивачем у зв'язку з поданням відповідачем відзиву, а також що первинна позовна вимога про стягнення заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування не мала достатнього обґрунтування, оскільки була заснована на розрахунку заборгованості із застосуванням положень договору про застосування ставки процентів 4% за понадстрокове користування кредитом, що своєю чергою суперечить встановленому ст.8 ЗУ “Про споживче кредитування» максимальному розміру денної процентної ставки 1%, а відповідно норма договору. Навіть за умови тлумачення норми договору щодо процентної ставки 4% як передбаченого ст.625 ЦК України виду відповідальності за порушення грошового зобов'язання, або ж як зазначено у заяві про зменшення позовних вимог, пені у розімір 4%, стягнення таких нарахувань є неможливим у звґязку із застосуванням у період військового стану положень п.18 Прикінцевих і перехідних положень ЦПК, яке унеможливлює стягнення таких сум та передбачає їх списання кредитором. Тобто ці вимоги не відповідали закону на момент звернення позивача з позовом, а отже у світлі термінології, вжитої у ч.9 ст.141 ЦПК були заявлені внаслідок неправильних дій позивача. Тому суд вважає розумним і справедливим зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правову допомогу пропорційно до суми первісних необґрунтованих позовних вимог, а саме на 1206,70 грн. Отже, з відповідача мають бути стягнуті витрати на правову допомогу у розмірі 3293,30 грн. З урахуванням зазначених обставин та клопотання відповідача про зменшення розміру відшкодування судових витрат, суд дійшов висновку, що стягнення саме такої суми є співмірним з предметом спору, ціною позову, обсягом необхідних робіт адвоката. Суд відхиляє відповідні заперечення відповідача щодо обґрунтованості цих витрат, адже вони не відповідають встановленим судом обставинам справи та наданим доказам. Нестабільний фінансовий стан відповідача відповідно до зазначених норм статей 137, 141 ЦПК України не є підставою для його звільнення від обов'язку відшкодувати позивачу понесені ним з метою захисту своїх прав судові витрати.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором №71544534 від 07.03.2025 у розмірі 15720 (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3293 (три тисячі двісті дев'яносто три) грн 30 коп.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 44280974, адреса місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3),
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повне рішення складено 12 січня 2026 року.
Суддя В.В. Орловський