Справа №: 398/5835/25
провадження №: 2/398/584/26
Іменем України
"07" січня 2026 р. м.Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Голосеніної Т.В.
за участю: секретаря судового засідання Шаповал І.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Олександрія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27 червня 2001 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 - мати позивача, купила квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний договір був укладений Олександрійською філією Придніпровської товарної біржі 27 червня 2001 року під № 659-НД/659- Н/Ф12, відповідно до вимог Закону України "Про товарну біржу" і нотаріальному посвідченню не підлягав. Таким чином, після укладення даного Договору, його нотаріальне посвідчення сторони не здійснювали. Договір було зареєстровано 04 липня 2001 року в КП «ОМБТІ» (Олександрійському міжміському бюро технічної інвентаризації), р№ 791/3. За життя ОСОБА_3 заповіла дану квартиру ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту від 28.01.2010 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після смерті матері, ОСОБА_3 , позивач у встановлений законом строк звернувся до державного нотаріуса Олександрійської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області з заявою про прийняття спадщини. 02.09.2025 року державний нотаріус Олександрійської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліб В.В. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на квартиру після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки правовстановлюючим документом на належний будинок є договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений Олександрійською філією Придніпровської товарної біржі від 27 червня 2001 року за реєстраційним номером 659-НД/659- Н/Ф12. Вказаний договір суперечить вимогам ст.657 ЦК України, якою передбачено нотаріальне посвідчення такого договору. Слід зазначити, що позивач фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , заяви про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавав. Цивільні відносини з даного питання виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 01 січня 2004 року, а саме, договір купівлі-продажу було укладено 27.06.2001 року, тому на дані правовідносини поширюється дія норм Цивільного кодексу Української PCP в редакції 1963 року. Сам факт нездійснення нотаріального посвідчення договору не може вважатися відсутністю прав на відповідне майно, якщо воно правомірно набуто. В даному випадку, право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спадкодавець ОСОБА_3 набула правомірно. Позивач фактично успадкував за заповітом квартиру, що належала його матері. Однак оформити спадкові права не може, оскільки договір купівлі-продажу укладався на товарній біржі та не був посвідчений нотаріально. Тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Просить визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до заяви представник позивача просить справу розглядати без її участі та без участі позивача, на позовних вимогах наполягає, просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до поданої заяви просить справу розглянути без його участі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 27.06.2001 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 . Договір укладено Олександрійською філією Придніпровської товарної біржі. Нотаріально договір не посвідчувався, але сторони домовились про всі суттєві умови договору та відбулось його повне виконання.
Відповідно до архівної довідки №754 від 28.08.2025 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 , за архівними даними КП «ОСБТІ» належало ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2001 року, зареєстрований Олександрійською філією Придніпровської товарної біржі р№659/НД/659-Н/Ф12 та зареєстроване в КП «ОМБТІ» 04.07.2001 року №791/3. Вказана інформація актуальна станом на 01.01.2013 року, але не підтверджує відомостей, щодо наявності чи відсутності об'єкта нерухомого майна, або зміни у його складі на дату видачі довідки. Назва вулиці "Жовтнева" змінено на "Центральна" на підставі рішення №14 від 17.11.2015 року.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до заповіту від 28.01.2010 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Приютівської селищної ради, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право - ОСОБА_1 - позивачу у справі.
Копією спадкової справи, №52/2021 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся до Олександрійської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_3 .
Постановою державного нотаріуса Ліб В.В. Другої олександрійської державної нотаріальної контори Кіровоградської області від 02.09.2025 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на квартиру.
Згідно з п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01.01.2004, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки спірний договір купівлі-продажу укладений та зареєстрований на Херсонській товарній біржі «Ізумруд» 24.04.1998, то при вирішенні спору підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі ЦК УРСР 1963 року), Закон України «Про власність», Закон України «Про товарну біржу».
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
Згідно із ст.1 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири) товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торгівельних операцій. Крім того, ст. 2 Закону встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.
На товарних біржах здійснюються біржові операції, які повинні відповідати сукупності вимог, установлених ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», згідно з якою угода вважається укладеною на біржі: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти. Згідно зі ст. 41 ЦК УРСР 1963 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Відповідно до ст. 42 ЦК УРСР 1963 року угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Водночас згідно зі ст. 47 ЦК УРСР 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.
За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР 1963 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 227 ЦК УРСР 1963 року передбачалася обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.07.1978 №3 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 №13 та від 25.05.1998 №15) роз'яснив, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини.
В ЦК УРСР 1963 року не передбачалося конструкції нікчемності правочину чи договору. Правочин чи договір, які вчинялися під час чинності ЦК УРСР 1963 року, могли бути визнанні недійсними на підставі рішення суду. На рівні ЦК УРСР 1963 року не передбачалося правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. У ч.2 ст.15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень ст. 47 та ст.227 ЦК УРСР 1963 року. Адже статті 47 і 227 ЦК УРСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а ч.2 ст.15 Закону «Про товарну біржу» регулювала форму цього договору у вужчому розумінні як укладеного на товарній біржі.
Спеціальна норма (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі спеціальна норма (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lex posterior derogat priori). Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі.
Наведений правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 №336/6023/20.
Крім того, відповідно до положень пп. 1.2 п. 1 глави 2 «Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: …договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.
Реєстрація бюро технічної інвентаризації за позивачем права власності на домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржою, а не нотаріусом, станом на червень 2001 року не суперечила чинному законодавству.
Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року № 121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року №399/2839, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржою.
Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що померла ОСОБА_3 правомірно набула та володіла квартирою АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного на товарній біржі, оскільки останній є правомірним в силу вимог вищенаведених норм ЦК УРСР 1963 року та ст. 15 Закону України «Про товарну біржу».
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).
Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом ст.ст. 1222, 1223 ЦК України, спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ст. 1268 ЦК України).
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач вчасно звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, прийняв її, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, оскільки не підтверджено правовстановлюючими документами право власності на спірну квартиру.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Отже, позивач не може реалізувати своє право розпорядження належним йому нерухомим майном, оскільки біржовий контракт не відноситься до правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, тому його право власності на спадкове майно підлягає захисту шляхом визнання права.
Таким чином, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 13, 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 57, 58 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», ст.ст. 45, 47, 128, 224, 227 ЦК УРСР, ст.ст.5, 182, 220, 316, 317, 321, 328, 392, 1216-1218, 1222, 1223 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76- 81, 89, 141, 211, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приютівської селищної ради, Олександрійського району, Кіровоградської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: Приютівська селищна рада Олександрійського району, Кіровоградської області, ЄДРПОУ 05378803, юридична адреса: Кіровоградська область, Олександрійський район, смт.Приютівка, вул..Шкільна, 4
Суддя Т.В.Голосеніна