іменем України
Справа №377/1212/25
Провадження №2/377/123/26
12 січня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності сторін, розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 березня 2017 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №27.
ОСОБА_1 обґрунтувала позовній вимоги тим, що вона перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 , який зареєстрований 18 березня 2017 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області , актовий запис № 27. Під час шлюбу в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є відповідач. Причиною її звернення з позовом до суду стало те, що в силу психологічної несумісності характерів між нею та відповідачем так і не склались нормальні сімейні стосунки. Як виявилось з часом, у кожного з них різні погляди на сімейне життя, права та обов'язки подружжя. Все це призвело до того, що вони припинили подружні стосунки, проживають окремо, не ведуть спільне господарство, не мають спільного бюджету. Позивачка зазначала, що в них також відсутні спільні інтереси та плани на майбутнє. Фактично їхня сім'я розпалась, вона не має наміру поновлювати сімейні стосунки, тому, на її думку, немає сенсу в збереженні формального шлюбу і єдиний вихід - це розлучення, на що вона категорично налаштована. Відповідач не заперечує щодо розлучення, але через те, що вони мають малолітню дитину, розірвання шлюбу можливе лише в судовому порядку. Вказувала, що син залишається проживати разом із нею, відповідач надає в добровільному порядку допомогу на його утримання. Спірні питання щодо поділу майна, набутого за час шлюбу, відсутні.
Ухвалою судді від 12 грудня 2025 року, після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 12 січня 2026 року.
Позивач ОСОБА_1 у призначене судове засідання не прибула, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином. Подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності та задовольнити її позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
З матеріалів справи суд встановив, що згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 18 березня 2017 року, виданим Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, копію якого долучено до матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 18 березня 2017 року у Славутицькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що було складено відповідний актовий запис за № 27. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_2 , дружини - ОСОБА_1 ( а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3 , про що Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 25 липня 2018 року складено відповідний актовий запис за №96 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , копію якого долучено до матеріалів справи, де його батьком зазначений ОСОБА_2 , матір'ю ОСОБА_1 ( а.с.11).
Відповідно до витягу з реєстру Славутицької територіальної громади №2025/016895883 від 13.11.2025 позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 24 липня 2001 року (а.с. 12).
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 15.12.1996 по теперішній час, що підтверджується інформацією № 15-08/2149 Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, яка надійшла до суду 12.12.2025 на запит в порядку частини шостої статті 187 ЦПК України, а також витягом з реєстру Славутицької територіальної громади № 2025/016908183 від 14.11.2025 та відміткою у паспорті громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 7-8,13,20).
Малолітній син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08 вересня 2018 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з реєстру Славутицької територіальної громади № 2025/016895901 від 13.11.2025 ( а.с. 14).
Як вбачається із змісту позовної заяви, причиною звернення позивачки до суду з позовом про розірвання шлюбу стало те, що наслідок психологічної несумісності характерів між сторонами не склались сімейні відносини через різні погляди на сімейне життя, права та обов'язки подружжя, внаслідок чого позивачка та відповідач припинили шлюбні відносини, проживають окремо, не ведуть спільне господарство та не мають спільного бюджету. Позивачка не має наміру поновлювати сімейні стосунки.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зі статті 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) вбачається, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно з частиною другою статті 18, статтею 51, частиною третьою статті 56, частиною першою статті 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.
Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд встановив, що за час сімейного життя у сторін склалась обстановка, що виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім'ї неможливе.
За таких обставин суд дійшов висновку, що сім'я розпалась остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача та відповідача.
Враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених частиною другою статті 110 СК України, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.
У позовній заяві позивачка зазначила, що після розірвання шлюбу, син залишається
Проживати разом із нею, відповідач надає в добровільному порядку допомогу на його утримання. Спірних питань щодо поділу майна, набутого за час шлюбу, сторони не мають.
Відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
У позовній заяві позивачка просила залишити їй після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 , тому суд доходить висновку про залишення їй цього прізвища.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
За змістом частини першої статті 142 ЦПК України у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ID квитанцією АТ «Таскомбанк» № 9073-4048-0345-95423 від 28.11.2025 позивачка за подання позовної заяви сплатила судовий збір в сумі 1 211,20 грн, яка зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України ( а.с.1,2).
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, який відповідач ОСОБА_2 визнав до початку розгляду справи по суті, то на користь позивачки ОСОБА_1 з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, тобто 605,60 гривень, інша частина судового збору, який вона сплатила за подання позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача на її користь.
На підставі викладеного, керуючись статтями 206, 258, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 18 березня 2017 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області , актовий запис № 27.
Після розірвання шлюбу залишити прізвище позивачу ОСОБА_1 .
Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок, сплачений за подання позовної заяви згідно з ID квитанцією АТ «Таскомбанк» № 9073-4048-0345-95423 від 28.11.2025, яка зберігається в матеріалах цивільної справи №377/1212/25 (провадження №2/377/123/26).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору в сумі 605 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повне рішення суду складено 12 січня 2026 року.
Суддя Н. С. Бабич