Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/21662/25
Провадження № 2-з/357/1/26
09 січня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову
У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 1 583 931 (один мільйон п'ятсот вісімдесят три тисячі дев'ятсот тридцять одна) грн. 31 коп. та судові витрати у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025 головуючим по справі визначено суддю Кошель Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Судом 06.01.2026 р. отримано заяву про забезпечення позову, в якій позивач ОСОБА_1 просив вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) які знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), в тому числі, але не виключно на частку у розмірі 51,07% статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ РАЙОННЕ ТОВАРИСТВО ЛВО “код ЄДРПОУ 19414046», що належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) із внесенням відповідних даних до державних реєстрів та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у межах суми позову 1 583 931 (один мільйон п'ятсот вісімдесят три тисячі дев'ятсот тридцять одна) грн. 31 коп.
Заява мотивована тим, що 29.12.2025 ОСОБА_1 було подано позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання правничої допомоги. Відповідач усіма можливими способами ухиляється від виконання обов'язків покладених на неї Договором. Враховуючи вищевикладене, протиправну поведінку Відповідача, спрямовану на уникнення виконання договірних зобов'язань та значну суму боргу, існують обґрунтовані ризики того, що після отримання позовної заяви з додатками, Відповідач вчинить дії спрямовані на відчуження майна та коштів з метою уникнення виконання рішення суду, що може унеможливити виконання рішення суду. Тому у Позивача виникає необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову спрямованих на охорону матеріально-правових інтересів Позивача від ймовірних недобросовісних дій з боку Відповідача які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, з метою забезпечення Позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь Позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Згідно ЄДРПОУ, що знаходиться у відкритому доступі, Відповідач володіє часткою в розмірі 51,07% статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ РАЙОННЕ ТОВАРИСТВО ЛВО “код ЄДРПОУ 19414046» (Розмір статутного капіталу 5 709 000,00 грн.). В свою чергу Відповідач без будь яких перешкод, на власний розсуд користується нерухомим майном, транспортними засобами та коштами що належать вказаному Товариству, а тому частка в статутному капіталі Товариства є основним активом Відповідача та має бути обтяжена судом в першу чергу. Вищезазначене підтверджується доказами, які були долучені до позовної заяви.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.01.2026 р. матеріали заяви про забезпечення позову були передані судді Кошеллю Б.І. для розгляду 07.01.2026 р.
При вирішенні заяви про забезпечення позову суд виходить з наступного.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.
Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно п. 1 ч.1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Згідно ч. 4 ст. 152 ЦПК у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому, метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Разом з тим, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року в справі № 914/970/18 та від 10 листопада 2020 року в справі № 910/1200/20.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові від 24 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/12931/23 зазначив, що право на частку є майновим правом ітакий захід забезпечення позову як накладення арешту на частку відповідача у статутному капіталі товариства є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором позики, а невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки він не зможе їх захистити в межах лише цього судового провадження, без нових звернень до суду, що потягне за собою додаткові витрати;
У Постанові від 11 грудня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі 760/18839/23 зробив наступний правовий висновок, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.
Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено частиною першою статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № б/н (провадження № 61-16635ав20), від 28 вересня 2023 року у справі № б/н (провадження № 61-11439ав23), від 14 грудня 2023 року у справі № б/н (провадження № 61-14128ав23).
У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, від17 серпня 2022 року в справі № 361/3446/21зазначено, що предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення коштів й виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тому застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача безпосередньо пов'язано із предметом позову.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 11 грудня 2023 року у cправі № 904/1934/23 виснував, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (див. постанову Верховного Суду в складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22).
За таких обставин, у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності (постанова Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 905/446/22).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд враховує предмет спору, співмірність вимог позивача з заявленими ним заходами забезпечення позову.
Судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір щодо стягнення заборгованості у розмірі 1583931,31 грн., а відтак незабезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Також, як встановлено судом, відповідач володіє часткою в розмірі 51,07% статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ РАЙОННЕ ТОВАРИСТВО «ЛВО», код ЄДРПОУ 19414046, розмір статутного капіталу 5709 000,00 грн.
Враховуючи, що між сторонами виник спір, сума боргу є досить значною, суд вважає обґрунтованими вимоги заявника про накладення арешту на частку у розмірі 51,07% статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ РАЙОННЕ ТОВАРИСТВО «ЛВО» код ЄДРПОУ 19414046, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у межах суми позову 1583931 (один мільйон п'ятсот вісімдесят три тисячі дев'ятсот тридцять одна) грн. 31 коп.
Однак, зважаючи на ціну позову, враховуючи, що вартість частки статутного капіталу покриває розмір заявлених позовних вимог, а також на те, що позивачем не конкретизовано, на яке саме майно заявник просить накласти арешт та не надані докази вартості майна, на яке він просить накласти арешт, та докази того, що відповідач не спроможний буде виконати рішення суду, окрім як шляхом реалізації його майна, суд дійшов висновку про те, що заявником не було доведено те, що невжиття такого заходу як накладення арешту на все майно та на грошові кошти може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також те, що такий захід є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Отже, з'ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність заходу забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленим позовним вимогам, а також оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Дослідивши обставини за поданою заявою, суд встановив наявність прямого зв'язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, встановив існування обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у цій справі, а тому дійшов висновку про наявність підстав в даному випадку для вжиття заходів забезпечення позову.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, - задовольнити частково.
Накласти арешт на частку у розмірі 51,07% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківське районне товариство «ЛВО», код ЄДРПОУ: 19414046, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у межах суми позову 1583931 (один мільйон п'ятсот вісімдесят три тисячі дев'ятсот тридцять одна) грн. 31 коп.
В задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині відмовити.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Копію ухвали направити учасникам справи та уповноваженим органам для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційної інстанції безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Особи, які не були присутніми в судовому засіданні при оголошенні ухвали мають право на її оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Стягувач: ОСОБА_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя Б. І. Кошель