справа № 166/2079/25
провадження № 2/166/74/26
категорія: 38
іменем України
08 січня 2026 року с-ще Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Cвистун О.М., з участю секретаря Омелько Н.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача Столітній М.М. звернувся у суд із позовом, який мотивує тим, що 20 червня 2024 року між Товаристовом з обмеженою відповідальністю "Слон Кредит" (далі - ТОВ "Слон Кредит") та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір № 1670118 про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір). За умовами Кредитного договору сума кредиту складає 3000 грн, строк кредиту - 359 днів: з 20 червня 2024 року по 15 червня 2025 року, з періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
ТОВ "Слон Кредит" свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 3000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту НОМЕР_1 , яку відповідач вказав особисто під час укладення договору.
Ураховуючи невиконання відповідачкою своїх боргових зобов'язань перед кредитором, 27 червня 2025 року між ТОВ "Слон Кредит", як клієнтом, і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (далі - ТОВ "ФК "Фінтраст Україна"), як фактором, було укладено договір факторингу № 27062025, за умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за Кредитним договором на загальну суму 20700 грн, з якої заборгованість за тілом кредиту - 3000 грн, заборгованість за процентами - 16200 грн, штрафні санкції - 1500 грн.
Просить стягнути з відповідачки заборгованість за Кредитним договором у сумі 20700 грн, а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.
Ухвалою суду від 04.12.2025 дану справу прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву, призначено судове засідання на 08 год. 30 хв. 08 січня 2026 року.
Відповідачка, отримавши 16 грудня 2025 року копію ухвали про відкриття провадження від 04.12.2025, у встановлений судом строк відзив на позов не подала, в зв'язку з чим суд на підставі ч. 2 ст. 191 ЦПК України вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Позов підлягає до часткового задоволення.
Суд установив, що 20 червня 2024 року між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір, який підписаний електронним підписом відповідачки шляхом відтворення одноразового ідентифікатора - С505.За умовами Кредитного договору ТОВ "Слон Кредит" надає ОСОБА_1 кредит у розмірі 3000 гривень (п. 1.3 Кредитного договору) строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п. 1.4 Кредитного договору). Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору за користування кредитом ОСОБА_1 сплачує ТОВ "Слон Кредит" проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту; знижена процентна ставка 1,425 % та застосовуєтсья, якщо споживач до 20 липня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Згідно з п. 1.8 Кредитного договору загальні витрати на дату укладення договору складають за весь строк користування кредитом за стандартною ставкою 16200 грн, за стандартною з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 16132 грн 50 коп. Пунктом 2.1 передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (а.с. 54-58).
ТОВ "Слон Кредит" на виконання умов Кредитного договору 20 червня 2024 року надало відповідачці кредит у розмірі 3000 грн, перерахувавши на платіжну картку № НОМЕР_1 , указану відповідачкою при укладенні Кредитного договору, що підтверджується листами ТОВ "Пейтек" № 20250702-1037 від 02.07.2025 та АТ КБ "Приватбанк" № 20.1.0.0.0/7-251208/23949-БТ від 08.12.2025.
Згідно з наданим ТОВ "Слон Кредит" розрахунком заборгованості за Кредитним договором станом на 25 липня 2025 року у відповідачки перед ТОВ "Слон Кредит" виникла заборгованість у сумі 20700 грн, з яких: тіло кредиту - 3000 грн; заборгованість за відсотками - 16200 грн; заборгованість за штрафом, пенею - 1500 (а.с. 46).
Між ТОВ"ФК "Фінтраст Україна" та ТОВ "Слон Кредит"27 червня 2025 року укладено договір факторингу № 27062025, відповідно до умов якого ТОВ "Слон Кредит"відступило за грошові кошти ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" право грошової вимоги, строк зобов'язань яких настав або виникне в майбутньому до боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ "Слон Кредит". Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно з витягом із реєстру боржників до договору факторингу № 27062025 від 27.06.2025 ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором в сумі 20700 гривень, з яких 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16200 грн - сума заборгованості за відсотками; 1500 грн - сума заборгованості за пенею.
Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за Кредитним договором.
Установлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з Кредитного договору.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Пунктом 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення виконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ураховуючи викладене, надаючи оцінки наданим у справі доказам у їх сукупності, встановивши укладення між сторонами Кредитного договору, факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 3000 грн, відсутність будь-яких платежів зі сторони останньої в рахунок погашення кредитної заборгованості, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у цій частин та стягнення з відповідачки у користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3000 грн.
Водночас суд не погоджується з наведеним позивачем розрахунком заборгованості за Кредитним договором в частині нарахування заборгованості за відсотками та штрафних санкцій з таких підстав.
Так, з наданого представником позивача розрахунку заборгованості за Кредитним договором установлено, що позивачем нараховувались відсотки за користування кредитом за стандартною ставкою 1,5%.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, укладаючи 20 червня 2024 року кредитний договір, який за своєю суттю є договором споживчого кредитування, позивач не мав права визначати проценту ставку в розмірі 1,5% за кожен день користування кредитом, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.
Судом проведено власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати відсотків протягом строку дії договору, який складає: 3000 (сума боргу) х 1% : 100 х 360 (днів) = 10800 грн.
Крім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України уведено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 дотепер.
Враховуючи наведене, боржник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з реєстром боржників до договору факторингу № 27062025 від 27.06.2025 та наведеним позивачем розрахунком останнім визначено неустойку за порушення відповідачкою грошового зобов'язання за Кредитним договором в розмірі 1500 грн.
За наведених обставин, враховуючи, що дану неустойку первісним кредитором нараховано у період з 20 липня 2024 року до 18 вересня 2024 року, тобто після запровадження воєнного стану, який триває дотепер, суд уважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за Кредитним договором у розмірі 13800 грн, яка складається із: суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000 грн, суми заборгованості за відсотками 10800 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1614грн 93 коп. (13800/20700*2422,40).
Щодо вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн суд зазначає таке.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правничої допомоги № 10/12-24 від 10.12.2024, укладений між ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" та адвокатом Столітнім М.М.; завку № 12626 на виконання доручення по договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 із зазначенням переліку послуг професійної правничої допомоги та їх вартістю по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1670118 від 20.06.2024, укладеним між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 ; рахунок на оплату № 12626-19/11-2025 від 19.11.2025 на суму 10000 грн; копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 від 18.09.2022; акт № 12626 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, відповідно до якого адвокат Столітній М.М. надав правову допомогу ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 1670118 від 20.06.2024, укладеним між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 на загальну суму 10000 грн.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.
Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні та позовні вимоги задоволено частково. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3500 грн.
З огляду на викладене, з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1614грн 93 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн, загалом 5114 грн 93 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 625, 629, 1048-1050, 1077 ЦК України, суд
ухвалив :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за договором про надання коштів споживчого кредиту по продукту "Комфортний" № 1670118 від 20 червня 2024 року в розмірі 13800 (тринадцять тисяч вісімсот) гривень, яка складається із: 3000 (три тисячі) гривень - тіло кредиту, 10800 (десять тисяч вісімсот) гривень - відсотки за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" 1614 (одну тисячу шістсот чотирнадцять) гривень 93 (дев'яносто три) копійки судового збору та 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", код ЄДРПОУ 44559822, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2;
Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Ратнівського
районного суду О.М. Свистун