Справа № 161/25840/25
Провадження № 1-кп/161/373/26
12 січня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010012379 від 21 жовтня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, жителя та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, неодруженого, на утриманні перебуває неповнолітня дитина: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця за контрактом ВЧ НОМЕР_1 у військовому званні "солдат", востаннє судимого вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 червня 2022 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 297, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці, звільненого умовно-достроково від відбування покарання на підставі ст. 81-1 КК України відповідно до ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2024 року на невідбутий строк 1 (один) рік 10 (десять) місяців 21 (двадцять один) день,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст.407 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 , під час проходження військової служби у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, за відсутності причин поважного характеру, по закінченню лікування у КНП «Міській клінічній лікарні №2» м. Кривий Ріг, 18 серпня 2024 року не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин не з'явився вчасно з лікувального закладу на службу до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
У період часу з 18 серпня 2024 року по 14 листопада 2024 року солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем за контрактом військової частини НОМЕР_1 і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував свої службові обов'язки, а службовий час проводив на власний розсуд в умовах воєнного стану.
Надалі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2024 № 324 (по стройовій частині) встановлено, що солдат ОСОБА_3 прибув до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 , та призначений на посаду навідника кулеметного відділення кулеметного взводу штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) управління військової частини НОМЕР_1 .
Вподальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2025 № 32 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_3 призначений на посаду навідника кулеметного взводу штурмової спеціалізованої роти управління військової частини НОМЕР_1 і вважається таким, що з 01 лютого 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2025 №164 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_3 , який перебував на посаді навідника кулеметного взводу штурмової спеціалізованої роти управління військової частини НОМЕР_1 , який з 02 червня 2025 року перебував на лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_2 , вважається таким, що з 05 червня 2025 року перебуває на лікуванні у КНП «Перше територіальне медичне об'єднання» м. Львів.
Однак, солдат ОСОБА_3 , діючи в порушення вищевказаних норм законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в умовах воєнного стану, за відсутності причин поважного характеру, по закінченню лікування у КНП «Перше територіальне медичне об'єднання» м. Львів, 13 червня 2025 року не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин не з'явився вчасно з лікувального закладу на службу до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
У період часу з 12 червня 2025 року по 23 жовтня 2025 року солдат ОСОБА_3 усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем за контрактом військової частини НОМЕР_1 і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував свої службові обов'язки, а службовий час проводив на власний розсуд в умовах воєнного стану.
23 жовтня 2025 року солдат ОСОБА_3 був доставлений військовослужбовцями Військової служби правопорядку до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові припинивши вчинення кримінального правопорушення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні умисних дій, які виразилися у нез'явленні військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та кваліфікує їх, як вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин справи, місця і часу, з приводу пред'явленого йому обвинувачення показав, що він дійсно, з 18 серпня 2024 року по 14 листопада 2024 року, та з 12 червня 2025 року по 23 жовтня 2025 року був відсутній на службі в місці постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 без поважних причин і не виконував службові обов'язки в умовах воєнного стану. У вчиненому щиро розкаювався, просив суворо не карати.
Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про його особу та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не вбачає.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує конкретні обставини кримінального правопорушення, інформацію про стан його здоров'я, який не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра та за допомогою до них не звертався, разом з тим, у 2002 році перебував на стаціонарному обстеженні з діагнозом: «Погранична розумова відсталість», задовільну характеристику по місцю проходження служби, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.
З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 , покарання, в межах санкції частини статті, ближче до мінімальної, за якою його засуджується, та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, остаточно йому до відбуття визначає покарання у виді позбавлення волі, яке не можливе без ізоляції від суспільства.
При цьому, підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, суд не знаходить.
Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 червня 2022 року та остаточно ОСОБА_3 до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 3 (три) місяці.
Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній у вигляді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 23 жовтня 2025 року, тобто з моменту його затримання.
Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_3 термін перебування його під вартою з 23 жовтня 2025 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку, що одному дню тримання вартою відповідає один день позбавлення волі.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії вироку, через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1