Справа № 161/20092/25
Провадження № 2-адр/161/1/26
(додаткове)
09 січня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі :
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Вегери Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2026 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Скасовано постанову постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №936 від 25.05.2025 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП у розмірі 17000 грн та провадження у справі закрито.
Представник позивача подала до суду заяву про ухвалення у справі додаткового рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн.
Дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає до часткового задоволення.
Частиною першою ст. 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, судом не вирішено питання щодо понесених витрат за надання правничої допомоги.
Згідно ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в тому числі належать і витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в разі вирішенні питання про відшкодування позивачам витрат на професійну правничу допомогу адвоката слід враховувати положення статті 139 КАС України, якою врегульовано правила розподілу судових витрат, до яких окрім інших віднесено й витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано такі докази, а саме: договір про надання правової допомоги від 02.09.2025 р.; додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 24.09.2025 р.; акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг); квитанція на суму 6000,00 грн. (а.с. 25-29).
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини справи, суд, дотримуючись принципу розумності та справедливості, вважає, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому приходить до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 2000 грн. В решті заявлених вимог слід відмовити.
Керуючись ст. 252 КАС України, суд,
Заяву задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. понесених витрат на правничу допомогу.
В задоволені решти вимог - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст додаткового рішення суду складено 09 січня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк