Справа № 158/3509/25
Провадження № 1-кп/0158/35/26
12 січня 2026 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
законного представника потерпілого ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Ківерці кримінальне провадження №12025030590000705 від 04.11.2025 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, непрацюючого, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого,
за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України, -
ОСОБА_6 , 10 серпня 2025 року приблизно о 19 годині 50 хвилин, перебуваючи на автомобільній дорозі сполученням с. Сокиричі - с. Дідовичі Луцького району Волинської області, достовірно знаючи, що неповнолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не має посвідчення водія на право керування транспортними засобами, в порушення вимог підпункту г) пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, допустив останню до керування власним автомобілем марки «Форд Фокус» державний номерний знак НОМЕР_1 , що виразилось у наданні ним дозволу на керування та здійснення руху на вказаному автомобілі.
В подальшому, 10 серпня 2025 року приблизно о 20 годині 10 хвилин, ОСОБА_7 в порушення вимог підпункту п. п. 2.1 (а), 2.3 (б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем марки «Форд Фокус» державний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись автодорогою по вулиці Центральна села Дідовичі Луцького району Волинської області, не маючи посвідчення водія, проявила неуважність, не стежила за дорожньою обстановкою, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахувала дорожньої обстановки, стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотрималась безпечної дистанції та безпечного інтервалу, не впоралась з керуванням та здійснила наїзд на малолітнього велосипедиста ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який виїхав велосипедом марки «HATTRICK» з прилеглої (другорядної) дороги на головну дорогу та продовжив рух по правій стороні дороги до моменту наїзду на останнього.
Внаслідок вищевказаних грубих порушень Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, велосипедист ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді компресійних переломів тіл 4,8,9 грудних хребців без пошкодження спинного мозку, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 в повному обсязі, беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за обставинами, наведеними у обвинувальному акті, беручи до уваги те, що інші учасники судового розгляду не оспорюють вказані обставини, і судом встановлено, що останні правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що своїми умисними протиправними діями, які виразилися в допуску до керування транспортним засобом особи, яка не має права на керування транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 287 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів; особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відсутність даних щодо ймовірного перебування останнього на диспансерному обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога.
До обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття, оскільки обвинувачений дійсно, відверто зробив висновок щодо скоєного ним протиправного діяння, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що покарання повинно призначатись згідно принципу індивідуалізації, та має на меті не лише кару, але й виправлення обвинуваченого, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_6 покарання в межах санкції частини статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності, у виді штрафу, без позбавленням права обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів.
Призначення такого покарання, на думку суду, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Підстав для призначення покарання у будь-якому іншому виді, суд не вбачає, з огляду на особу обвинуваченого.
Судові витрати та речові докази по справі відсутні, цивільний позов не пред'являвся.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 не застосовувався, підстав для його застосування не має.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 615 КПК України, суд -
Визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя
Ківерцівського районного суду ОСОБА_1