Єдиний унікальний номер справи: 766/15138/25
Номер провадження: 33/819/17/26
12 січня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі судді Майданіка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мієнко Роман Володимирович, на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 30 жовтня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 30 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
У постанові суду зазначено, що 21.09.2025 року о 22:38 годині по вул. Кости Хетагурова в м. Херсоні ОСОБА_1 керував транспортним засобом "УАЗ 3163-030", реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера "Драгер" або медичного огляду на визначення стану сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мієнко Р.В., посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та порушують норми процесуального і матеріального права, просить вказану постанову суду першої інстанції скасувати та провадження у справі про адміністративне провадження закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Зокрема зазначив, що матеріали справи не містять конкретних доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду та стан сп'яніння, а також в чому саме полягала відмова останнього (слова, дії, поведінка) від проходження огляду. Адже, на його думку, в направленні на медичний огляд, що міститься в матеріалах справи, не зафіксовано факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду.
Також вказав, що копія постанови про адміністративне правопорушення, яку ОСОБА_1 відмовився отримати, в матеріалах справи відсутня.
Також зазначив, що належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні відсутні.
Також вказав, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, без належних доказів її своєчасного сповіщення. Зауважує, що працівниками поліції належним чином не з'ясовано місце проживання ОСОБА_1 , оскільки останній тривалий час проживає не за місцем реєстрації, а за місцем проживання своєї матері.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ч.7 ст.294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до положень п.п.1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.2.5 "Правил дорожнього руху" водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За положеннями ст.266 КУпАП:
--- особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (частина 1);
--- огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (частина 2);
--- у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється (частина 3);
--- огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я (частина 4);
--- огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (частина 5);
--- направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина 6).
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735.
Згідно з пунктом 3 Розділу І вказаної Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Натомість, за пунктом 4 Розділу І вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Із аналізу вказаних норм слідує, що підставою для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у такому стані на основі виявлених ознак сп'яніння.
Згідно з пунктами 6 та 7 Розділу І вказаної Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Згідно п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабміну України від 17.12.2008 року (зі змінами внесеними постановою №57 від 20.01.2023 року): у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність факту порушення ОСОБА_1 пункту 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, відеозаписом з нагрудного відео-реєстратора поліцейського.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №601986 ОСОБА_1 21.09.2025 року о 22:38 годині по вул. Кости Хетагурова в м. Херсоні керував транспортним засобом "УАЗ 3163-030", реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (а.с.2).
Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння від 21.09.2025 року ОСОБА_1 направлявся на огляд в заклад охорони здоров'я. У результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду правопорушник відмовився (а.с.4).
Із відеозапису з нагрудного відео-реєстратора поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд як за допомогою технічних засобів, так і в закладі охорони здоров'я, на що останній чітко відмовився (а.с.10).
Таким чином, з вищевказаних доказів вбачається, що інспекторами поліції були встановлені відповідні ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці). Наведене мало наслідком законну вимогу про проходження огляду на встановлення алкогольного сп'яніння.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння), та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами і є такі, що висновків суду не спростовують.
Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на те, що суд розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, без належних доказів її своєчасного сповіщення, адже вони не обґрунтовані жодними обставинами, які унеможливлювали отримання ОСОБА_1 інформації про стан судового провадження відносно нього. Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 достовірно знав про те, що працівниками поліції було складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, розгляд якого буде проводитися в Херсонському міському суді Херсонської області. Суд першої інстанції вжив всіх передбачених законом заходів для належного сповіщення правопорушника про час і дату розгляду справи. Доказів про те, що судом чинились будь-які перешкоди в отриманні інформації про стан судового провадження, скаржником не надано. У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. В рішенні Європейського Суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначено, "що від судів вимагається вказувати підстави для поновлення права на оскарження судового рішення, однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі, проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки вказується на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження". Тобто сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07 липня 1989 року). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).
Жодних обставин, які можуть свідчити про наявність перешкод для отримання інформації правопорушником щодо стану судового провадження відносно нього, в апеляційній скарзі не наведено. Крім того, висловити свою позицію з проводу обставин справи правопорушник та його захисник мали в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Також підлягають відхиленню й посилання скаржника на те, що працівниками поліції не було встановлено місце проживання ОСОБА_1 , оскільки вони не відповідають дійсності, адже з відеозапису з нагрудного відео-реєстратора поліцейського вбачається, що працівниками поліції було вжито всіх заходів для встановлення особи правопорушника, місця проживання, контактних даних, зокрема, і номеру телефону, який правопорушник відмовився озвучувати поліцейським.
Також слід залишити поза увагою посилання на те, що в направленні на медичний огляд не зафіксовано факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, а також на те, що копія постанови про адміністративне правопорушення, яку ОСОБА_1 відмовився отримати, в матеріалах справи відсутня. При цьому апеляційний суд враховує те, що вказані доводи спростовуються матеріалами справи.
Інші доводи апеляційної скарги не вливають на висновки суду по доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення та зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події.
Дослідивши матеріали справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність події та наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки такий висновок відповідає фактичним обставинам справи та узгоджуються із наявними в матеріалах справи доказами, які, на переконання апеляційного суду, були в повній мірі досліджені судом першої інстанції.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мієнко Роман Володимирович, залишити без задоволення.
Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 30 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Майданік