Справа № 456/3524/25
Провадження № 1-кп/456/183/2026
про продовження строку тримання під вартою
08 січня 2026 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань№ 42025142330000045 від 31.03.2025 року, щодо ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
В провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області перебувають матеріали кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обґрунтовуючи заявлене клопотання, прокурор послалася на обставини та ризики, які стали підставою для первинного обрання зазначеного запобіжного заходу, зазначивши, що на даний час вони не лише не відпали, а продовжують існувати. На переконання сторони обвинувачення, ризики, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, залишаються актуальними з огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та незавершеність судового розгляду кримінального провадження. Прокурор також наголосила, що жодних нових обставин, які б свідчили про зменшення або усунення визначених законом ризиків і могли б бути підставою для зміни або скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено. У зв'язку з цим сторона обвинувачення вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки та досягнення цілей кримінального провадження.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. Обґрунтовуючи свою позицію, захисник зазначив, що стан здоров'я обвинуваченого істотно погіршився. Зокрема, у зв'язку з різким підвищенням артеріального тиску обвинуваченому було викликано бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги. За результатами медичного огляду у обвинуваченого було діагностовано гіпертонічний криз, про що видано відповідну медичну довідку з рекомендаціями щодо термінового огляду лікарем-невропатологом. Захисник наголосив, що перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора з огляду на наявні захворювання та загрозу погіршення стану здоров'я створює ризик для його життя та здоров'я, а тому подальше застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непропорційним. Крім того, захисник зазначає, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки відсутні докази, які підтверджували існування таких ризиків. Також захисник стверджує, що прокурором не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що є обов'язковою передумовою для застосування запобіжного заходу. У зв'язку з наведеним захисник заперечив проти клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою та просив суд відмовити у його задоволенні, а також обрати щодо обвинуваченого інший, більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме - у вигляді домашнього арешту, який, на переконання сторони захисту, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним покладених процесуальних обов'язків. Крім того, захисник зазначив, що у випадку, якщо суд, все ж таки дійде висновку про необхідність застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він просить суд визначити розмір застави у мінімально можливих межах.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та приєднався до наведених ним доводів у повному обсязі. Він підтвердив заперечення проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, погодився з аргументами щодо стану свого здоров'я та необхідності застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою слід задовольнити частково з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, в силу ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового слідства.
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При вирішенні клопотання щодо продовження строку запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і ст.12 КПК України, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику,або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 30.05.2025, щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави терміном 60 днів, який в подальшому було продовжено, останній раз ухвалою від 17.11.2025 строком на 60 днів, тобто до 15.01.2026 включно.
Підставою для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування були наявні та достатні підстави вважати, що він може ухилятися від органів досудового розслідування та суду, продовжувати злочинну діяльність, вчиняти інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілих чи інших учасників кримінального провадження, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Зазначені ризики відповідали вимогам статей 177, 178 КПК України та були належним чином підтверджені матеріалами кримінального провадження.
Судом встановлено, що з моменту застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і до часу розгляду клопотання про продовження строку його дії обставини, які стали підставою для обрання такого запобіжного заходу, істотно не змінилися та не відпали. Даних, які б свідчили про зменшення або усунення визначених законом ризиків, стороною захисту суду не надано.
Доводи прокурора, викладені у клопотанні та підтримані під час судового засідання, є послідовними, логічними та належним чином обґрунтованими. Наведені ризики на даний час продовжують існувати, з огляду на характер і ступінь суспільної небезпечності інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також незавершеність судового розгляду кримінального провадження.
За таких обставин суд доходить висновку, що на даному етапі кримінального провадження застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та досягнення мети запобіжного заходу, у зв'язку з чим продовження строку тримання під вартою є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Спосіб вчинення злочину, враховуючи обставини воєнного стану, становища в державі, характеризує обвинуваченого, як особу, що не має достатніх моральних цінностей, соціально-стримуючих факторів, схильну для досягнення своїх злочинних цілей, свідоме нехтування обвинуваченим не лише вимогами законодавства, але і загальноприйнятими морально-етичними цінностями.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом на даному етапі не встановлено.
Разом з тим судом взято до уваги доводи, наведені обвинуваченим та його захисником на обґрунтування можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу. Суд не відхиляє зазначені аргументи формально та визнає їх такими, що підлягають оцінці у світлі принципів змагальності та рівності сторін у кримінальному провадженні.
Однак за результатами всебічного та об'єктивного аналізу наданих доводів суд доходить висновку, що у сукупності вони не є достатніми для усунення або істотного зменшення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Наведені стороною захисту обставини не гарантують належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не забезпечують ефективного запобігання встановленим судом ризикам.
Суд також враховує необхідність дотримання балансу між правом особи на свободу та особисту недоторканність і суспільним інтересом у забезпеченні належного здійснення правосуддя. У даному кримінальному провадженні такий суспільний інтерес полягає у забезпеченні повного, всебічного, об'єктивного та неупередженого судового розгляду в розумні строки, визначені кримінальним процесуальним законом, у гарантуванні виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також у запобіганні можливим спробам перешкоджання кримінальному провадженню.
Доводи обвинуваченого та його захисника щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, з урахуванням установлених обставин справи, характеру інкримінованого кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, не спростовують висновків суду про наявність і актуальність процесуальних ризиків та не змінюють їх правової оцінки. За таких умов суд доходить висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу на даному етапі кримінального провадження є недостатнім для досягнення мети запобіжного заходу.
При вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, судом враховуються положення ст.178 КПК України, згідно з якими суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, визначенні даною статтею, зокрема вік обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, рід занять, тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючим ризикам, а саме ризику переховування від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, відповідає особі ОСОБА_4 , та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкогозлочину, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк до дев'яти років, з конфіскацією майна, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Як підкреслює Європейський суд з прав людини, у кожному випадку, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п.35 рішення ЄСПЛ N?12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).
Обрання обвинуваченому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», вказаним у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.10.2014 у справі «Чанєв проти України», оскільки в матеріалах справи існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а підстав для застосування більш м?яких запобіжних заходів у відношенні до обвинуваченого не встановлено.
Додатково суд ураховує характер та ступінь суспільної небезпечності інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, яке в умовах дії на території України правового режиму воєнного стану, зумовленого збройною агресією держави-агресора та триваючими активними бойовими діями, набуває особливої суспільної значущості. Вчинення такого роду діянь у зазначених умовах має підвищений суспільний резонанс, негативно впливає на суспільні відносини та розцінюється як критично небезпечне для інтересів держави і суспільства, що підлягає врахуванню судом при вирішенні питання щодо доцільності застосування запобіжного заходу більш суворого характеру.
При цьому встановлено, що наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 інвалідності ІІ групи сама по собі не позбавляє його фактичної спроможності залишити територію України у встановленому законом порядку. Зазначена обставина, з урахуванням наявних процесуальних ризиків, зокрема ризику ухилення від суду, додатково підтверджує необхідність застосування ефективного запобіжного заходу з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним покладених процесуальних обов'язків.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги обставини, які вказують на доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , суд доходить висновків про необхідність продовження відносно обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним ризикам.
При цьому, вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, суд керується положеннями частини третьої статті 183 та частини п'ятої статті 182 КПК України, відповідно до яких розмір застави має бути достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та водночас відповідати принципу розумності й пропорційності.
Судом враховано дані про особу обвинуваченого, обставини, визначені статтею 178 КПК України, зокрема характер та ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, наявні процесуальні ризики, поведінку обвинуваченого, а також його матеріальний стан.
Крім того, суд бере до уваги стан здоров'я обвинуваченого, який є істотною обставиною при визначенні розміру застави. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 є незадовільним, останній переніс два інсульти, страждає на гіпертонічні кризи та має інші супутні захворювання, що об'єктивно впливають на його фізичний стан, рівень життєздатності та матеріальні можливості.
За сукупністю наведених обставин суд доходить висновку про можливість зменшення раніше визначеного розміру застави як альтернативного запобіжного заходу. Суд вважає достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним покладених процесуальних обов'язків визначення застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З урахуванням установленого законодавством розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2026 рік, зазначений розмір застави становить 499 200 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч двісті) гривень. На переконання суду, саме такий розмір застави є співмірним із фінансовими можливостями обвинуваченого, відповідає вимогам кримінального процесуального закону та водночас є достатнім для досягнення мети застосування запобіжного заходу.
Керуючись ст. 176-178, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження дії раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали становить шістдесят днів.
Визначити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 до 08 березня 2026 року включно.
На підставі ч.3 ст.183 КПК України, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обов'язків ОСОБА_4 у сумі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч двісті) гривень.
Роз'яснити ОСОБА_4 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент протягом строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави, за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, банк одержувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, IBAN: UA918201720355299001500000757.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожним викликом, вимогою та визначеною ним періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає/зареєстрований без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали направити в державну установу «Львівська УВП № 19»- для виконання, прокурору та обвинуваченому - для відома.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_6