09 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/14713/24 пров. № А/857/12025/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року (суддя - Смокович В.І., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного рішення - 07.03.2025),
в адміністративній справі №140/14713/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі - відповідач), в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.11.2024 №62813/03-16 про відмову позивачу у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII; 2) зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплачувати пенсію по віку позивачу відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з дати звернення 14.02.2024, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в податкових органах з 15.07.1992 по 04.01.2021 та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видані ГУ ДПС у Волинській області від 12.11.2024 за №310/Ш/03-20-10-02-12 та №311/Ш/03-20/10-02-12.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, у якому висловив свої заперечення проти його задоволення. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 22 листопада 2024 року №62813/03-16. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 з 14 листопада 2024 року згідно з пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» на пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 14 липня 1992 року по 20 червня 1995 року та з 18 серпня 1995 року по 15 серпня 2019 року та здійснивши обчислення пенсії для її виплати (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідок Головного управління ДПС у Волинській області від 12 листопада 2024 року за №310/Ш/03-20-10-02-12 та №311/Ш/03-20/10-02-12. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що за даними трудової книжки позивач з 14.07.1992 по 20.06.1995, з 18.18.1995 по 15.08.2019 працювала на різних посадах в органах податкової інспекції. Робота на зазначених посадах не зараховується до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, оскільки посади державних службовців віднесені до відповідних категорій здійснюється відповідно до ст. 25 Закону України “Про державну службу». Звертає увагу апелянт на те, що посади працівників органів державної податкової служби цією статтею не передбачені. На день набрання чинності Законом № 889 (1 травня 2016 року) позивач не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 в справі № 140/14713/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 20.05.2021 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується рішенням пенсійного органу №032650002893 (а.с. 11-12).
14.11.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо переходу на інший вид пенсії згідно Закону України «Про державну службу» №889-VІ від 10.12.2015 (а.с. 9-10).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляду документів, наданих позивачем до заяви від 14.11.2024 її розгляд провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
За результатами розгляду заяви позивача від 14.11.2024 відповідачем прийнято рішення від 22.11.2024 №62813/03-16 про відмову в перерахунку пенсії, у якій зазначено, що до заяви була надана довідка про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 310/Ш/03-20-10-02-12 від 12.11.2024 та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби № 311/Ш/03-20/10-02-12 від 12.11.2024. За даними трудової книжки ОСОБА_1 з 14.07.1992 по 20.06.1995, з 18.08.1995 по 15.08.2019 працювала на різних посадах в органах податкової інспекції. Робота на зазначених посадах не зараховується до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, оскільки посади державних службовців віднесені до відповідних категорій здійснюється відповідно до статті 25 Закону №889-VІ. Посади працівників органів державної податкової служби цією статтею не передбачені (а.с. 8).
Позивач, не погодившись з таким рішенням відповідача, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ).
З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктами 10 - 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18.
Крім цього, судом першої інстанції вірно враховано правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 10.07.2018, справа № 591/6970/16-а про те, що після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_1 видно, що ОСОБА_1 безперервно у період з 29.05.1980 по 21.09.2021 перебувала на посадах в органах податкової (митної) інспекції та 10.02.1995 прийняла присягу державного службовця, також їй неодноразово присвоювалися спеціальні звання (а. с. 4зв., а.с. 13-27).
Статтею 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Судом вірно враховано, що спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (далі - Закон № 509-XII).
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону № 509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України Про державну службу.
Згідно ч.7 ст. 15 Закону № 509-XII посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до ч.8 ст. 15 Закону № 509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Статтею 6 Закону № 509-XII передбачено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Пунктом 8 розділу ХІ Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Також судом вірно враховано, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283) (вказаний правовий висновок відображено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №735/939/17).
Згідно пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Таким чином, Законом № 889-VIII, так і нормами раніше чинних Законів № 3723-XII, № 509-ХІІ та Порядку № 283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивач у період з 04.02.1997 по 06.08.2024 безперервно працювала в органах державної податкової служби, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики) та одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, тому всі періоди роботи (служби) позивача на посадах в органах податкової служби підлягають до зарахування до стажу державної служби.
Щодо доводів апелянта (відповідача) про те, що обіймані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, оскільки їй як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби, то колегія суддів вважає такі безпідставними, з врахуванням наступного.
Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 ПК України посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової служби; державний радник податкової служби I рангу; державний радник податкової служби II рангу; державний радник податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу; інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; інспектор податкової служби IV рангу; молодший інспектор податкової служби.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Так, зі змісту трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 видно, що за спірні періоди їй присвоювались спеціальні звання.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок № 839).
Згідно з пунктом 9 Порядку № 839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Таким чином, посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.
Враховуючи вищенаведене, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Крім цього, судом першої інстанції вірно враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 22.10.2013 у справі № 21-340а13, про те, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Також у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 ПК України та Порядку № 283.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що період роботи позивача на посадах в органах державної податкової служби, а саме з 14.07.1992 по 20.06.1995 та з 18.08.1995 по 15.08.2019, повинен бути зарахований до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом України «Про державну службу».
При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено та враховано, що відповідачем у рішенні про відмову у перерахунку пенсії від 22.11.2024 №62813/03-16 спірними є періоди з 14.07.1992 по 20.06.1995 та з 18.08.1995 по 15.08.2019. Тому відсутні підстави уважати, що період з 21.06.1995 по 17.08.1995 та з 16.08.2019 по 04.01.2021 не буде зарахований до стажу державної служби.
Отже, відповідач ГУ ПФУ у Київській області безпідставно не зарахував до стажу державної служби позивача періодів роботи на посадах в податкових органах та відмовив у зв'язку із цим у переведенні на інший вид пенсії, оскільки у позивача наявні умови, передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ (а саме, досягнення віку (на час звернення із заявою мала повних 63 роки), наявність станом на 01.05.2016 не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та страхового стажу, для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII та відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Судом першої інстанції також вірно зазначено, що оскільки позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.
Згідно з пунктом 5 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджено Порядок (далі - Порядок №622), довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Так, з матеріалів справи видно, що позивач подала довідки Головного управління ДПС у Волинській області: 1) 12.11.2024 за №310/Ш/03-20-10-02-12 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за формою, визначеною додатком 4 до Порядку №622 (а. с. 28); 2) від 12.11.2024 №311/Ш/03-20/10-02-12 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, за формою, визначеною додатком 6 до Порядку №622 (а. с. 29).
На всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; довідки видані на підставі особових рахунків, розрахункової відомості, штатного розпису про нараховану та виплачену заробітну плату за посадою головний інспектор.
Жодних заперечень щодо форми та змісту довідок, підстав їх видачі, періодів, за який вказана заробітна плата для призначення пенсії тощо відповідачем не наведено, а судом не встановлено. Такі довідки є джерелом інформації для обчислення згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ розміру пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ, розрахунок якої є невід'ємною частиною прийняття рішення органом Пенсійного фонду при її призначенні.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Київській області від 22.11.2024 №62813/03-16 та зобов'язання відповідача перевести ОСОБА_1 з 14.11.2024 (з дати звернення з відповідною заявою) на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в податкових органах з 14.07.1992 по 20.06.1995, з 18.08.1995 по 15.08.2019, та здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії, з урахуванням виданих Головним управлінням ДПС у Волинській області довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12.11.2024 за №310/Ш/03-20-10-02-12 та №311/Ш/03-20/10-02-12.
Доводи апеляційної скарги рішення суду не спростовують та зводяться до непогодження із ним, а тому апеляційним судом визнаються як необґрунтовані.
Колегія суддів також враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог - позивач не оскаржує.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року в адміністративній справі №140/14713/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська