Справа № 560/4551/25
іменем України
10 січня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у якій просить суд:
" - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 11.01.2023 по 28.02.2025 (включно).
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 11.01.2023 по 11.07.2023, але не більше як за шість місяців".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.01.2023 по день фактичного розрахунку - 28.02.2025 в розмірі грошового забезпечення за шість місяців.
Ухвалою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач у задоволенні позову просить відмовити.
Зазначає, що оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач проходив військову службу у в органах Державної прикордонної служби України.
Наказом коменданта ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 04.01.2023 № 6-ОС майору ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підпунктом “б» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом коменданта ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 10.01.2023 № 13-ОС майора ОСОБА_1 виключено із списків особового складу комендатури та всіх видів забезпечення.
При виключенні ОСОБА_1 зі списків особового складу, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) не здійснив з позивачем повного розрахунку при звільненні, зокрема:
28.02.2025 відповідач на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.10.2024 у справі № 560/13955/23, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025, здійснив виплату грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2022 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 включно без урахування індексації грошового забезпечення на загальну суму 12 560,05 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;
28.02.2025 відповідач на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 560/14625/24 виплатив індексацію грошового забезпечення на загальну суму 51 175,19 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування і не виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.01.2023 по день фактичного розрахунку - 28.02.2025 року протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Згідно частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративну справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року по справі № 821/1226/16).
Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі ст.116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства. А тому строк затримки по виплаті заробітної плати слід рахувати з 23.04.2024, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За правилами п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.
З урахуванням позовних вимог позивача та положень частини другої статті 9 КАС України, обрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача необхідно здійснити в межах шестимісячного терміну.
Шість місяців в цьому випадку становить період з 10.01.2023 по 11.07.2023, що складає 183 календарних днів.
Також суд звертає увагу позивача, що додаткова винагорода є одноразовою виплатою та не враховуються до загальної суми доходів.
Згідно наданою довідкою № 76 від 01.04.2025, №99 від 01.04.2025 яка сформована відповідачем про розмір грошового забезпечення, позивачу нараховано за листопад - грудень 2022 року 49794,40 грн. Сукупна кількість календарних днів за цей період складає 61 днів.
Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає 816,30 грн. (49794,40 грн. : 61 кал. днів).
Тобто, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного ст. 117 КЗпП України шестимісячного терміну становить 149 383,2 грн. (816,30 грн. х 183 кал. днів).
При цьому, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 16 лютого 2023 року у справі №420/20192/21 зазначив, що стягнення з роботодавця на користь працівника конкретної суми середнього заробітку є належним й ефективним способом захисту його порушених трудових прав, який застосовується при вирішенні й інших трудових спорів (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за час невиконання рішення суду тощо) та покликаний забезпечити належне виконання рішення суду, в тому числі його примусове виконання державною виконавчою службою, й запобігти виникненню нового спору щодо суми відшкодування.
Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.
Водночас, суд враховує, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №560/13165/24, яке набрало законної сили згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року, стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.01.2023 по 10.07.2023 в сумі 12628 (дванадцять тисяч шістсот двадцять вісім) грн 16 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Враховуючи, що на користь позивача уже був стягнутий середній заробіток у розмірі 209 316 грн. (за несвоєчасну виплату індексації), у спірному випадку підлягає присудженню сума, за виключенням уже виплаченої, тобто 136 755,04 грн. (149 383,2 грн. -12 628,16 грн.).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Враховуючи відсутність судових витрат у цій справі, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.08.2024 по 23.02.2025 року.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.08.2024 по 23.02.2025 в сумі 136 755 (сто тридцять шість тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 04 копійки, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя Є.В. Печений