Справа № 560/4292/25
іменем України
10 січня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у якому просить:
" - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу періодів роботи з 05.09.1989 по 25.07.1992, з 17.08.1992 по 31.12.2012, з 01.01.2013 по 10.03.2023 роки (дату призначення пенсії за віком), період проходження строкової військової служби з 06.05.1982 по 11.05.1984 роки та період навчання з 01.09.1984 по 01.07.1989 роки в Івано-Франківському медичному інституті для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди роботи з 05.09.1989 по 25.07.1992, з 17.08.1992 по 31.12.2012, з 01.01.2013 по 10.03.2023 роки (дату призначення пенсії за віком), період проходження строкової військової служби з 06.05.1982 по 11.05.1984 роки та період навчання з 01.09.11984 по 01.07.1989 роки в Івано-Франківському медичному інституті нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню".
В обґрунтування позовних вимог вказує, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про в якій просив зарахувати до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років періоди: навчання з 01.09.1984 по 01.07.1989 роки за спеціальністю; військової служби з 06.05.1982 по 11.05.1984 роки.
Також просив нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте листом відповідач вказав, що останній не має права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки у нього відсутні 35 років стажу на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, в закладах та установах державної або комунальної форми власності.
Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач правом подачі відзиву не скористався.
З огляду на викладене вище, відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 10.03.2023 року отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Згідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 позивач:
- з 06.05.1982 по 17.05.1984 роки проходив службу в рядах радянської армії.
- з 01.09.11984 по 01.07.1989 роки проходив навчання за спеціальністю в Івано- Франківському медичному інституті.
- 05.09.1989 по 25.07.1992 роки позивач зарахований на посаду медсестри приймального відділення Хойницької районної лікарні, займав посаду лікаря- терапевта-інтерна, дільничого лікаря терапевта;
- 17.08.1992 по 31.12.2012 роки прийнятий на посаду завідуючого відділення профілактики Славутської ЦРЛ, займав посаду посаду лікаря бригади швидкої допомоги;
- 01.01.2013 по 10.03.2023 роки (дату призначення пенсії за віком) прийнятий по переводу на посаду лікаря ШМД Славутської підстанції Шепетівської станції ЕШМД.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 27.01.2025 року, в якій просив: зарахувати до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років період навчання з 01.09.1984 по 01.07.1989 роки за спеціальністю; Зарахувати до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років період військової служби з 06.05.1982 по 11.05.1984 роки; зарахувати всі періоди роботи до спеціального стажу, який дає право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 07.02.2025 року пенсійний орган повідомив, що позивач не має права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки у нього відсутні 35 років стажу на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, в закладах та установах державної або комунальної форми власності.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України з таких підстав, а тому звернувся до суду за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Відповідно до п.7-1 розділу XV прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Закон №1058-ІV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е і ж статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком №909.
Пунктом 5 вказаного Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е-ж статті 55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
З аналізу наведених норм законодавства можна дійти висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Вказана правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17, від 25.06.2020 у справі №520/10521/19, від 09.07.2020 у справі №235/7688/16-а, від 15.06.2022 №200/854/19-а.
Згідно з розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) наступних закладів охорони здоров'я: у медико-соціальних експертних комісіях, бюро судово-медичних експертиз.
Відповідно до приміток 2 до названого Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від відомчої належності закладів і установ.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), отримання грошової допомоги у розмірі десятимісячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV, визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Суд зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій в першу чергу пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Так, згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З наданої позивачем копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 09.04.1982 встановлено, що,
- з 06.05.1982 по 17.05.1984 роки проходив службу в рядах радянської армії.
- з 01.09.1984 по 01.07.1989 роки проходив навчання за спеціальністю в Івано- Франківському медичному інституті.
- 05.09.1989 по 25.07.1992 роки позивач зарахований на посаду медсестри приймального відділення Хойницької районної лікарні, займав посаду лікаря - терапевта-інтерна, дільничого лікаря терапевта;
- 17.08.1992 по 31.12.2012 роки прийнятий на посаду завідуючого відділення профілактики Славутської ЦРЛ, займав посаду посаду лікаря бригади швидкої допомоги;
- 01.01.2013 по 10.03.2023 роки (дату призначення пенсії за віком) прийнятий по переводу на посаду лікаря ШМД Славутської підстанції Шепетівської станції ЕШМД.
Таким чином, всі посади, які займав ОСОБА_1 є лікарськими.
Судом встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 39 років 3 місяці 5 днів.
Щодо незарахування до спеціального стажу періоду військової служби із 06.05.1982 по 11.05.1984, суд зазначає таке.
Приміткою 3 до постанови Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 року передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Постановою Ради Міністрів СССР від 17 грудня 1959 року №1397 "Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та сільського господарства" (чинної на момент проходження позивачем військової служби) передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань.
До переліку посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, відносились лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушерки, масажисти, лаборанти і медичні сестри - незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори та інші.
Підпунктом "г" пункту 1 Положення про порядок обчислення стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров'я, затвердженого постановою Ради міністрів СССР від 17 грудня 1959 року №1397, встановлено, що лікарям та іншим працівникам охорони здоров'я до стажу роботи за спеціальністю, окрім роботи в установах, організаціях і посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, зараховується служба в складі Збройних Сил СРСР.
Відповідно до статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХП "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що період військової служби в армії СРСР до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників охорони здоров'я, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, суд вважає, що проходження позивачем військової служби в період 06.05.1982 по 11.05.1984 у лавах Збройних силах СРСР , відповідно до раніше діючого законодавства, давало право останньому на пенсію за вислугу років та зараховувалось до спеціального стажу для призначення даного виду пенсії.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм прав висловлена Верховним Судом у постанові від 11.12.2018 у справі №701/1231/16-а.
З огляду на це, відмова відповідача щодо зарахування до спеціально стажу період строкової військової служби позивача із 06.05.1982 по 11.05.1984 суд вважає протиправною.
Щодо незарахування до спеціального стажу періоду навчання з 01.09.1984 по 01.07.1989 року, то суд зазначає таке.
Згідно п. д ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту 2.15 Інструкції № 162 студентам, учням, аспірантам та клінічним ординаторам, які мають трудові книжки, навчальний заклад (науковий заклад) вносить записи про час навчання на денних відділеннях у тому числі підготовчих) вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, у партійних школах та школах профруху. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та відрахування з числа студентів учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.
Приписами пункту 3 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Верховний Суд у постановах від 24.12.2019 по справі №442/4963/17 та від 18.06.2020 по справі №676/3013/17 сформулював висновок, що з огляду на положення п. е ст. 55 та п. д ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період навчання у ВНЗ входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років та на виплату грошової допомоги.
Період навчання позивача відображений у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , а також підтверджено дипломом серії НОМЕР_3 .
Відтак, суд дійшов висновку, що період навчання з 01.09.1984 по 01.07.1989 року ОСОБА_1 підлягає зарахуванню до спеціального стажу для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Щодо позовної вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню, то суд зазначає про таке.
Слід зазначити, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження», суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі № 640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
За таких обставин і правових підстав слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькі області прийняти рішення нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
Одночасно, щодо способу захисту обраного позивачем, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин і правових підстав, суд вважає за необхідне забезпечити ефективний захист прав позивача шляхом:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу періодів роботи з 05.09.1989 по 25.07.1992, з 17.08.1992 по 31.12.2012, з 01.01.2013 по 10.03.2023 роки (дату призначення пенсії за віком), період проходження строкової військової служби з 06.05.1982 по 11.05.1984 роки та період навчання з 01.09.1984 по 01.07.1989 роки в Івано-Франківському медичному інституті для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди роботи з 05.09.1989 по 25.07.1992, з 17.08.1992 по 31.12.2012, з 01.01.2013 по 10.03.2023 роки (дату призначення пенсії за віком), період проходження строкової військової служби з 06.05.1982 по 11.05.1984 роки та період навчання з 01.09.11984 по 01.07.1989 роки в Івано-Франківському медичному інституті нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись й, статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу періодів роботи з 05.09.1989 по 25.07.1992, з 17.08.1992 по 31.12.2012, з 01.01.2013 по 10.03.2023 роки (дату призначення пенсії за віком), період проходження строкової військової служби з 06.05.1982 по 11.05.1984 роки та період навчання з 01.09.1984 по 01.07.1989 роки в Івано-Франківському медичному інституті для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди роботи з 05.09.1989 по 25.07.1992, з 17.08.1992 по 31.12.2012, з 01.01.2013 по 10.03.2023 роки (дату призначення пенсії за віком), період проходження строкової військової служби з 06.05.1982 по 11.05.1984 роки та період навчання з 01.09.11984 по 01.07.1989 роки в Івано-Франківському медичному інституті нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя Є.В. Печений