вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
09 січня 2026 року Справа № 480/3555/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3555/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.03.2025 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до пільгового страхового стажу позивача період з жовтня 1988 р. по березень 1998 р.(період праці музвихователем);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити нарахування та виплату грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 19.03.2025 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій. Проте рішенням від 23.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовило у призначенні грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, що дає право на виплату грошової допомоги. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує її права. При цьому позивач зазначає, що відповідачем було протиправно не зараховано до її спеціального стажу період роботи з жовтня 1988 р. по березень 1998 р. на посаді музвихователя.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачам для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.
Крім того даною ухвалою було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
На виконання вимог суду, представником відповідача надано суду витребувані докази. Проте відзиву на позовну заяву, суду надано не було.
Ненадання у встановлений ухвалою суду строк відзиву, суд, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства, кваліфікує як визнання позову.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 , позивач, зокрема, працювала, з 03.03.1988 року по 31.03.1998 на посаді музичного керівника в Дитячому садку № 10 Камвольно-прадильної фабрики м. Суми (а подальшому, зареєстрованої як Колективне підприємство "Сумська камвольно-прадильна фабрика", яка в подальшому була зареєстрована як ЗАТ "Сумикамволь") (а.с.28).
15.11.2024 року позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 33).
В подальшому позивач звернулася до пенсійного органу із заявою від 19.03.2025 року щодо призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, як це передбачено пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 20).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
Рішенням від 23.03.2025 року № 183450034250 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовило позивачу у виплаті грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому у даному рішенні зазначено, що не зараховано період роботи до стажу, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги з жовтня 1988 року по березень 1998 рік згідно наданої довідки № 389 від 02.04.2015, яка видана Виконавчим комітетом Сумської міської ради, оскільки посада музвихователя на яких працювала ОСОБА_1 не відносяться до переліку затверджених посад згідно постанови КМУ від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909).
Також зазначено, що відповідно до матеріалів ЕПС стаж за вислугою років становить 25 років 09 місяців 24 днів станом на 19.03.2025 року.
Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернулася з позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7-1 розділу “Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі по тексту - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Пунктом 5 Порядку № 1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» - “ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 7 Порядку № 1191 встановлено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 року у справі № 466/5637/17, від 09.12.2021 року по справі № 264/6871/16-а, від 15.06.2022 року по справі № 200/854/19-а, від 21.03.2024 року по справі № 580/2737/23, від 05.03.2025 року по справі №280/5256/22, від 06.05.2025 року по справі № 520/1949/24.
З оскаржуваного рішення суд вбачає, що фактично підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій слугувало те, що позивач не має 30 років роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років. При цьому в оскаржуваному рішенні зазначено, що
При цьому у даному рішенні зазначено, що стаж за вислугою років становить 25 років 09 місяців 24 днів станом на 19.03.2025 року.
Також зазначено, що не зараховано період роботи до стажу, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги з жовтня 1988 року по березень 1998 рік згідно наданої довідки № 389 від 02.04.2015, яка видана Виконавчим комітетом Сумської міської ради, оскільки посада музвихователя на яких працювала ОСОБА_1 не відносяться до переліку затверджених посад згідно постанови КМУ від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909).
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, за відсутності трудової книжки або, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
З архівної довідки від 02.04.2015 № 389, виданої Виконавчим комітетом Сумської міської ради, суд вбачає, що в ній фактично зазначено лише періоди надання позивачу відпусток як музвихователю, під час її роботи в Дитячому садку № 10 (а.с. 34).
Водночас згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 , позивач, зокрема, працювала, з 03.03.1988 року по 31.03.1998 на посаді музичного керівника в Дитячому садку № 10 Камвольно-прадильної фабрики м. Суми (а подальшому, зареєстрованої як Колективне підприємство "Сумська камвольно-прадильна фабрика", яка в подальшому була зареєстрована як ЗАТ "Сумикамволь") (а.с.28).
Вказаний запис виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати. При цьому, відповідач не ставить під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності позивача та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині періоду з 03.03.1988 року по 31.03.1998 містять неправдиві або недостовірні відомості.
Крім того, як вбачається з розрахунку стажу. позивачу при призначенні пенсії було враховано період з 15.08.1986 по 12.10.1988 року до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (а.с. 33).
Відтак суд зазначає, що в даному випадку, саме трудова книжка позивача є належним та достатнім доказом для підтвердження роботи позивача у спірний період на посаді, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років, а не довідка від 02.04.2015 № 389, видана Виконавчим комітетом Сумської міської ради.
Водночас судом враховано, що довідці від 02.04.2015 № 389, виданої Виконавчим комітетом Сумської міської ради також містяться відомості про те, що ОСОБА_2 прийнята музичним керівником до дитячого ясел-садку по переведенню з Біловодської середньої ніколи з 03 березня 1988 року (наказ № 39 К від 01 березня 1988 року) та музичний керівник дитсадку № 10 Половин (змінено прізвище - наказ від 05.06.1989 № 75К) ОСОБА_3 звільнена 31 березня 1998 року по переведенню до штату міського відділу освіти у зв'язку з передачею дитсадку № 10 до комунальної власності міста (наказ № 37 К від 31 березня 1998 року).
При цьому, відомості щодо переведення позивача у спірний період з посади музичного керівника на посаду музвихователя, дана довідка не містить. зазначені відомості також відсутні у трудовій книжці.
Таким чином суд зазначає, що перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 (далі - Перелік №909).
У розділі 1 "Освіта" Переліку №909 зазначено такі посади в дошкільних навчальних закладах всіх типів, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.
Отже робота позивача на посаді музичного керівника в Дитячому садку № 10 Камвольно-прадильної фабрики м. Суми (а подальшому, зареєстрованої як Колективне підприємство "Сумська камвольно-прадильна фабрика", яка в подальшому була зареєстрована як ЗАТ "Сумикамволь") з 03.03.1988 року по 31.03.1998 дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у призначенні грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, з підстав зазначених в оскаржувану рішенні.
А відтак позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.03.2025 року № 183450034250; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до спеціального стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», період роботи з жовтня 1988 року по березень 1998 року.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити нарахування та виплату грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося судом вище, згідно пункту 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується не лише з виходом на пенсію з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а і з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
При цьому в межах розгляду даної адміністративної справи суд не обраховував спеціальний страховий стаж роботи позивача на певних визначених законодавством посадах, а також судом не досліджувалося питання неотримання позивачем до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії, оскільки в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено щодо з'ясування даних підстав.
Враховуючи викладене та те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області при винесенні оскаржуваного рішення не з'ясовано всіх підстав, передбачених пунктом 5 Порядку № 1191 та судом останнього було зобов"язано зарахувати до спеціального стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», період роботи період роботи з жовтня 1988 року по березень 1998 року, суд доходить висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 19.03.2025 року щодо призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
А відтак, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити нарахування та виплату грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», задоволенню не підлягають.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області суму судового збору у розмірі 605,60 грн., сплаченого відповідно до квитанції від 01.05.2025 року (а.с. 45).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.03.2025 року № 183450034250.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», період роботи з жовтня 1988 року по березень 1998 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 19.03.2025 року щодо призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Павлічек