09 січня 2026 рокум. Рівне№460/8849/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування постанови, розпорядження,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (далі - позивач) звернулося через свого представника - адвоката до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач або НКРЕКП), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №302 від 13.02.2024 «Про застосування санкцій до ТОВ «Рівнегаз Збут» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу»; 2) визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 13.02.2024 №44-р «Про усунення порушень ТОВ «Рівнегаз Збут».
Обґрунтовуючи свій позов позивач зазначає про те, що оскаржуване розпорядження є безпідставним та необґрунтованим, а рішення НКРЕКП прийнято без урахування статусу позивача, як постачальника природного газу, у зв'язку із чим суперечить його способу виконання, передбаченому пунктом 3.10 розділу ІІІ Мінімальних стандартів; без урахування суперечності підпункту 3 пункту 3.2 розділу ІІІ Мінімальних стандартів та абзацу 4 пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання; без врахування строків виникнення переплати та не враховано положення статті 17 Закону України «Про звернення громадян», а також не враховано дію обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини). Позивач також зазначає, що приймаючи оскаржуване Розпорядження НКРЕКП з встановленням строків його виконання до 15.03.2024, відповідачем не враховано пункти 3.5, 3.9 та 3.10 Мінімальних стандартів та імперативно зобов'язано ТОВ "Рівнегаз Збут" сплатити 1007 побутовим споживачам компенсації за недотримання Мінімальних стандартів без врахування необхідності самостійного звернення цих побутових споживачів до ТОВ "Рівнегаз Збут" за отриманням компенсації, тобто у побутових споживачів були відсутні будь-які претензії щодо недотримання ТОВ "Рівнегаз Збут" мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу. З огляду на вказане, позивач вважає прийняті відповідачем постанову та розпорядження протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив, де в обґрунтування заперечень зазначає, що на підставі постанови НКРЕКП від 12.12.2023 року №2410 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рівнегаз Збут» та посвідчення на проведення позапланової виїзної перевірки від 02.01.2024 №14, Сектором НКРЕКП у Рівненській області у термін з 16.01.2024 по 29.01.2024 проведено позапланову виїзну перевірку щодо дотримання ТОВ «Рівнегаз Збут» вимог законодавства Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року №201, за результатами проведення якої було складено Акт від 29.01.2024 №47, в якому зафіксовані порушення пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов, а саме: підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов; підпункту 23 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних; підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов. Відповідач вважає хибними та законодавчо невиваженими доводи позивача щодо протиправності Постанови №302 та Розпорядження №44-р, оскільки згідно з пунктом 3.6. Мінімальних стандартів передбачено, що постачальник самостійно визначає факт недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, визначає споживача, якому він має надати компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості, та надає таку компенсацію без додаткового звернення зі сторони споживача, чого позивачем зроблено не було.
Також відповідач вважає безпідставним посилання позивача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.20222 №2024/02.0-7.1, як на підставу настання форс-мажорних обставин, оскільки наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката. Окремо зауважує, що Рівненська торгово-промислова палата Сертифікатом №5600-23-4656 від 11.12.2023 засвідчила настання у позивача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та віднесла до них наступні події: «військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, значне скорочення штату працівників підприємства, що привело до неможливості своєчасного повернення коштів побутовим споживачам», водночас відповідач стверджує, що об'єкти споживачів, щодо яких недотримано мінімальні стандарти якості, згідно з даними реєстру надання послуг та письмових звернень споживачів не знаходяться на територіях, на яких велись бойові дії у 2022 - 2023 роках або тимчасово окупованих російською федерацією, згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 №309. Окрім того, звертає увагу на пункту 6.2. Регламенту, яким передбачено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, водночас Сертифікат №5600-23-4656 від 11.12.2023 видавався не щодо окремого зобов'язання перед окремим побутовим споживачем. З огляду на вказане відповідач вважає, що оскаржувані Постанова №302 та Розпорядження №44-р є законними та не підлягають скасуванню, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 08.08.2024 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 09.08.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 14.08.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та 27.08.2024 подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив та подав 02.09.2024 до суду свою відповідь на відзив, у якій виклав заперечення щодо доводів відповідача викладених у його відзиві.
Відповідач скористався своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив та подав 06.09.2024 свої заперечення на відповідь на відзив позивача.
Позивач скористався своїм правом на подання заперечень на заперечення на відповідь на відзив та подав 09.09.2024 свої заперечення на заперечення на відповідь на відзив.
Позивач 26.09.2024 подав до суду свої письмові пояснення.
Відповідач 30.09.2024 подав до суду свої заперечення на пояснення позивача.
15.10.2024 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі №260/8849/24.
16.10.2024 від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 21.10.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.
Позивач 20.02.2025 подав до суду свої додаткові пояснення у справі.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
На підставі постанови НКРЕКП від 12.12.2023 року №2410 "Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Рівнегаз Збут" та посвідчення на проведення позапланової виїзної перевірки від 02.01.2024 року №14, Сектором НКРЕКП у Рівненській області у термін з 16.01.2024 року по 29.01.2024 року було проведено позапланову виїзну перевірку щодо дотримання ТОВ "Рівнегаз Збут" вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 року №201.
За результатами позапланової перевірки ТОВ "Рівнегаз Збут" посадовими особами відповідача було складено акт перевірки від 29.01.2024 року №47. Згідно з вказаним актом було в ході перевірки було виявлено порушення ТОВ "Рівнегаз Збут" вимог законодавства та ліцензійних умов, а саме:
- підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу та подання її до НКРЕКП у встановленому порядку, а саме достовірності наданих НКРЕКП даних у формі №4-НКРЕКП-газ-якістьпостачання (квартальна) (далі - форма №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання) за ІII квартал 2023 року;
- підпункту 23 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині надання документів, інформації та звітності, що містять достовірні дані, необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень в обсягах та у строки, встановлені НКРЕКП (але не менше як протягом 10 робочих днів, крім запитів під час здійснення заходів 3 державного нагляду (контролю);
- підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов щодо дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП у тому числі в частині дотримання пунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 3 Стандартів та вимог щодо забезпечення мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу споживачу, надання споживачам компенсації у разі недотримання мінімальних стандартів якості, а саме: пункту 3.1 глави 3 Стандартів та вимог у частині забезпечення постачальником мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу споживачу пункту 3.2 глави 3 Стандартів та вимог, зокрема, повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача пункту 3.4 глави 3 Стандартів та вимог, зокрема, у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави, постачальник сплачує споживачу компенсацію у розмірах, наведених у додатку 3 до цих Стандартів та вимог.
13.02.2024 на засіданні, яке проводилось у формі відкритого слухання, за результатами розгляду акта від 29.01.2024 №47, НКРЕКП були прийняті постанова №302 "Про застосування санкцій до ТОВ «Рівнегаз Збут» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу" та розпорядження «Про усунення порушень ТОВ «Рівнегаз Збут» №44-р, яким зобов'язано ТОВ «Рівнегаз Збут» (код ЄДРПОУ 39589441) усунути порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року №201, у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, для чого у строк до 15 березня 2024 року сплатити компенсацію 1007 споживачам за недотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21 вересня 2017 року №1156, про що повідомити НКРЕКП.
Не погодившись з такими постановою та розпорядженням відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є постанова відповідача №302 від 13.02.2024 «Про застосування санкцій до ТОВ «Рівнегаз Збут» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу» та розпорядження від 13.02.2024 №44-р «Про усунення порушень ТОВ «Рівнегаз Збут».
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб'єктів до відповідальності.
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначенні Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 N 1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII).
Відповідно до вимог статей 1, 3 Закону №1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор) - є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері комунальних послуг: діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
Згідно положень статті 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом державного контролю та застосування заходів впливу.
Основними завданнями Регулятора є забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.
Частиною 4, 5, 9 статті 14 Закону №1540-VIII передбачено, що Регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції.
Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених нею порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.
Згідно з частиною 7 статті 19 Закону №1540-VIII підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є:
- подання суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб'єктом, що належить до особливої групи споживачів, письмової заяви про здійснення заходу державного контролю;
- обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб'єктом, що належить до особливої групи споживачів, її законних прав;
- обґрунтоване звернення суб'єктів господарювання та споживачів про порушення суб'єктом природної монополії, оператором малої системи розподілу законодавства з питань доступу до електричних / теплових / газових мереж та/або порушення ліцензійних умов;
- перевірка виконання рішень Регулятора щодо усунення порушень вимог законодавства, прийнятих за результатами планових або позапланових перевірок;
- перевірка достовірності наданих Регулятору даних у звітності або в інших документах.
Строк проведення позапланової виїзної перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - трьох робочих днів.
У разі великих обсягів перевірки за рішенням Регулятора строк проведення позапланової виїзної перевірки може бути збільшений до 20 робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - до п'яти робочих днів із внесенням відповідних змін до посвідчення на проведення перевірки.
Під час проведення позапланової виїзної перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні на проведення перевірки.
У разі виявлення під час проведення позапланової виїзної перевірки однорідних порушень або таких, що прямо випливають із питань, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, Регулятор має право перевіряти такі порушення із подальшим застосуванням до суб'єкта господарювання відповідальності, передбаченої законодавством.
Згідно частини 1 статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Процедуру організації та проведення перевірок; порядок оформлення результатів перевірок; права та обов'язки голови та членів комісії з перевірки; права та обов'язки уповноваженої особи ліцензіата; контроль за виконанням рішень НКРЕКП; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов установлює Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затверджений постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428 (далі - Порядок контрою №428).
У відповідності до пункту 1.1 Порядку контрою №428 його дія поширюється на суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності та регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.
Пунктами 10.3 та 10.4 Порядку контролю №428 передбачено, що за порушення законодавства та ліцензійних умов у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП може застосовувати до ліцензіатів санкції у вигляді: застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; накладення штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії (аналогічні норми передбачено статтею 22 Закону про НКРЕКП).
Зі змісту позовної заяви та пояснень позивача слідує, що останній не є постачальником природного газу в розумінні норм діючого законодавства та на наявність суперечностей розпорядження № 44-р способу виконання, передбаченому пунктом 3.10 розділу ІІІ Мінімальних стандартів.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача щодо застосування у спірних правовідносинах положень норм абзацу 1 пункту 3.5. глави 3, підпунктів 3.7, 3.8, 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів природного газу та порядку надання компенсації споживачам за їх недотримання, затверджених Постановою НКРЕКП від 21.09.2017 №1156, абзацу 4 пункту 24 розділу ІІІ та пункту 11 розділу V Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, суд зазначає таке.
Суд з наявних в матеріалах справи доказів встановив, що Регулятором проаналізовані реєстри надання послуг та письмових звернень споживачів, реєстри надання компенсацій споживачам постачальників природного газу за 3-й квартал 2023 року, що подаються до НКРЕКП відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам», затвердженої Постановою НКРЕКП №1416, на підставі яких заповнюється форма звітності №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна).
Форма №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання передбачає надання постачальникам природного газу інформації щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та щодо дотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу та сум наданих компенсацій споживачам, у тому числі щодо повернення переплати попередніми постачальниками.
Проаналізувавши наведене та дослідивши акт перевірки суд зазначає, що на ст. 147 акту вказано суть порушення, а саме, що виходячи з даних табл. 2, Ліцензіатом повернуто кошти всім 1007 заявникам (у звітній інформації Ліцензіата зазначено повернення коштів по 1008 заявникам у зв'язку з дублюванням виконання послуги з повернення переплати вартості природного газу по двох заявах), разом з тим, тривалість надання послуги (з урахуванням часу затримки) щодо повернення коштів на письмові вимоги вищевказаних побутових споживачів, становить від 6 до 63 робочих днів, що свідчить про недотримання ТОВ «Рівнегаз Збут» підпункту 3 пункту 3.2 глави 3 Стандартів та вимог у частині повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача.
Також, на сторінках 148-149 акту зазначено, що у формі звітності №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за III квартал 2023 року: - по 11 споживачах вказано невірну адресу; по 1 споживачу продубльовано виконання послуги з повернення переплати вартості природного газу; - по 6 споживачах невірно вказані прізвища/по батькові, що свідчить про порушення вимог підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу у встановленому порядку та підпункту 23 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині надання НКРЕКП документів, інформації та звітності, що містять достовірні дані, необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені НКРЕКП (але не менш як протягом 10 робочих днів, крім запитів під час здійснення заходів державного нагляду (контролю)).
Згідно з пунктом 3.5 глави 3 Стандартів та вимог, постачальник надає споживачу компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу шляхом врахування суми відповідної компенсації у рахунку за спожитий природний газ у строк не більше 45 днів з дня недотримання мінімального стандарту якості (у разі недотримання мінімального стандарту, визначеного підпунктом 2 пункту 3.2 цієї глави, з дати зміни умов договору постачання природного газу для непобутових споживачів).
За інформацією, наданою Товариством під час проведення перевірки, виплати компенсації заявникам (1007 споживачам), наведеним в табл. 1 та 2, на момент проведення перевірки не здійснювалась.
Тобто, предметом перевірки була, зокрема, достовірність наданих НКРЕКП даних у звітності або в інших документах.
У пунктах 27 та 28 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» наведені визначення таких термінів: «постачальник природного газу» - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; «постачання природного газу» - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів».
Відповідно до частин першої та третьої статті 9 Закону України «Про ринок природного газу», господарська діяльність на ринку природного газу, пов'язана з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії, ліцензія на провадження господарської діяльності на ринку природного газу, пов'язаної з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, видається Регулятором у встановленому законодавством порядку.
Згідно пункту 1.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201 (далі - Ліцензійні умови з постачання природного газу), ліцензійні умови є обов'язковими для суб'єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з постачання природного газу.
При цьому, пунктом 2.1 Ліцензійних умов з постачання природного газу передбачено, що господарська діяльність з постачання природного газу здійснюється з дотриманням вимог Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу.
Позивач в обґрунтування своєї позиції щодо відсутності з його боку порушень норм законодавства зауважує, що ТОВ «Рівнегаз Збут» не є постачальником природного газу в розумінні норм діючого законодавства, відповідно, що Мінімальні стандарти та вимоги до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 21.09.2017 №1156 (далі - Мінімальні стандарти), не поширюються на нього та вказує на те, що Наказом Міністерства енергетики України від 08.06.2022 №198 з 01.05.2022 всіх побутових споживачів ТОВ «Рівнегаз Збут» включено до Реєстру постачальника «останньої надії» - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Щодо таких доводів позивача суд зазначає, що постановою НКРЕКП від 16.05.2017 №653 ТОВ «Рівнегаз Збут» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України.
Ця ліцензія не була ні скасована, ні анульована, через що вважається чинною та є підставою для проведення перевірки дотримання вимог Ліцензійних умов. Доказів зворотного матеріали справи не містять. А отже припинення з 01.05.2022 ТОВ «Рівнегаз Збут» постачання природного газу для побутових споживачів, не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення Ліцензійних умов з постачання природного газу, допущених ним як постачальником природного газу.
Крім того суд встановив, що 13.02.2024 року на засіданні, яке проводилось у формі відкритого слухання, за результатами розгляду акта №47, НКРЕКП прийняті постанова №302 від 13.02.2024 «Про застосування санкцій до ТОВ «Рівнегаз Збут» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу» та розпорядження від 13.02.2024 №44-р «Про усунення порушень ТОВ «Рівнегаз Збут».
Постановою №302 від 13.02.2024 до ТОВ «Рівнегаз Збут» застосовано санкцію у вигляді застереження щодо недопущення надалі порушень підпунктів 18 та 23 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу та подання її до НКРЕКП у встановленому порядку та надання документів, інформації та звітності, що містять достовірні дані, необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені НКРЕКП (але не менше як протягом 10 робочих днів, крім запитів під час здійснення заходів з державного нагляду (контролю)).
Саме дотримання наведених вище положень чинного законодавства є основною вимогою для позивача за умови діючої та не скасованої ліцензії, що і було предметом позапланової перевірки.
Разом з цим, з метою усунення вищенаведених порушень, встановлених під час перевірки, розпорядженням від 13.02.2024 №44-р ТОВ «Рівнегаз Збут» зобов'язано усунути порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року №201, у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, для чого у строк до 15 березня 2024 року сплатити компенсацію 1007 споживачам за недотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21 вересня 2017 року №1156, про що повідомити НКРЕКП.
Судом встановлено та не заперечується позивачем, що порушення, встановлені Постановою №302 фактично ним не оскаржуються, а спірним у цій справі є порядок (спосіб) усунення встановлених порушень.
Так позивач, покликаючись на положення пункту 3.5 розділу І Мінімальних стандартів та пункту 11 розділу V Правил постачання, наполягає на необхідності врахування компенсації виключно у рахунках за спожитий природний газ та виключно за заявою споживачів.
Такі доводи ТОВ «Рівнегаз Збут» суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
Пунктом 3.5 розділу ІІІ Мінімальних стандартів передбачено, що постачальник надає споживачу компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу шляхом врахування суми відповідної компенсації у рахунку за спожитий природний газ у строк не більше 45 днів з дня недотримання мінімального стандарту якості (у разі недотримання мінімального стандарту, визначеного підпунктом 2 пункту 3.2 цієї глави, - з дати зміни умов договору постачання природного газу для непобутових споживачів).
Згідно пункту 11 розділу V Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила постачання), споживач зобов'язаний здійснити повний остаточний розрахунок з попереднім постачальником. Попередній постачальник не пізніше ніж через шість тижнів після виключення побутового споживача з Реєстру його споживачів в інформаційній платформі зобов'язаний виставити такому споживачеві остаточний рахунок з урахуванням усієї непогашеної суми заборгованості, у тому числі за графіком погашення заборгованості (за його наявності) за договором постачання природного газу. Побутовий споживач зобов'язаний здійснити оплату такого рахунка не пізніше десяти робочих днів з дня виставлення такого рахунка.
У пункті 3.8 розділу ІІІ Мінімальних стандартів передбачено, що постачальник за домовленістю зі споживачем може надавати компенсацію іншим способом, у тому числі шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами.
Відповідно до пункту 3.6 глави 3 Мінімальних стандартів постачальник самостійно визначає факт недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, визначає споживача, якому він має надати компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості, та надає таку компенсацію без додаткового звернення зі сторони споживача.
Враховуючи викладене, відсутність додаткової заяви про надання компенсацій від споживачів, у відповідності до положень пункту 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог, не є підставою для ненадання компенсації, а подання такої заяви є правом споживача, а не його обов'язком, що вірно встановлено судами попередніх інстанцій.
Суд також звертає увагу на ту обставину, що у акті №47 зазначена інформація щодо повернення ТОВ «Рівнегаз Збут» споживачам сум переплат на їх письмові вимоги у 3 кварталі 2023 року та інформація щодо даних, зазначених ТОВ «Рівнегаз Збут» у формі №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам», затвердженою Постановою НКРЕКП №1416, за 3 квартал 2023 року.
Отже, така інформація надавалась до НКРЕКП самим ТОВ «Рівнегаз Збут» та містить, зокрема, прізвище, ім'я, по-батькові споживачів; адреси об'єктів споживачів; суми переплати, суми повернутих коштів, дату початку надання та закінчення надання послуги, тощо. Таким чином, всі необхідні дані для ідентифікації споживачів були у розпорядженні позивача.
Крім того варто зазначити, що суть розпорядження №44-р зводиться саме до виплати компенсації за недотримання Стандартів. При цьому, сама сума переплат повернута споживачам, а тому у ТОВ «Рівнегаз Збут» залишились відповідні реквізити таких повернень (реквізити платіжних інструкцій, зазначені в Акті №47).
З приводу доводів позивача про суперечність між положеннями пункту 3.2 Мінімальних стандартів та абзацом 4 пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання, де пункт 3.2 Мінімальних стандартів передбачає обов'язок для попереднього постачальника повертати переплати, а абзац 4 пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання - не містить такого обов'язку, суд зазначає таке.
Мінімальні стандарти та Правила постачання є окремими нормативно-правовими актами, прийнятим НКРЕКП на виконання положень пункту 20 частини першої статті 17 Закону України «Про НКРЕКП», відповідно до якого для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює мінімальні стандарти та вимоги до якості обслуговування споживачів у сферах енергетики та комунальних послуг, визначає умови, порядок і розміри компенсації споживачам, що застосовується у разі недотримання встановлених стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів, здійснює моніторинг їх дотримання.
У пункті 3.2 Мінімальних стандартів передбачено, що до мінімальних стандартів якості при наданні постачальником послуг постачання природного газу належать, зокрема, повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача.
В абзаці 4 пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання встановлено, що у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п'яти робочих днів після отримання такої вимоги.
З наведеного слідує, що зазначені норми чітко передбачають для Ліцензіата строк повернення переплати споживачам, - п'ять робочих днів після отримання їх вимоги, а тому доводи ТОВ «Рівнегаз Збут» про відсутність у позивача обов'язку, як у попереднього постачальника, повертати такі переплати побутовим споживачам на підставі їх вимог, є помилковими.
Пункт 3.2 Мінімальних стандартів передбачає обов'язок повернення переплати як діючим, так і попереднім постачальником, а абзац четвертий пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання визначає як саме має зараховуватись така переплата постачальником. Отже, вказані норми не суперечать одна одній.
Також, суд вважає за необхідне зазначити про помилковість доводів позивача щодо розповсюдження вимог статті 17 Закону України «Про звернення громадян» в частині строків подання скарг на листи споживачів про повернення переплат.
Стаття 16 Закону України «Про звернення громадян» визначає процедуру розгляду скарг відповідно до частини першої якої скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Водночас, листи споживачів про повернення переплат не подавались у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, а подавались на виконання положень Мінімальних стандартів.
Суд звертає увагу, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, відповідно до положень статті 17 Закону №1540-VIII, зокрема, контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності, вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов та надає роз'яснення з питань застосування нормативно-правових актів НКРЕКП.
Постановою №1416 передбачено надання постачальником природного газу інформації щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та щодо дотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу та сум наданих компенсацій споживачам, у тому числі щодо повернення переплати попередніми постачальниками.
Водночас, як встановив суд та що не заперечується позивачем, з 01.05.2022 у ТОВ «Рівнегаз Збут» відсутні договірні відносини із побутовими споживачами, через що товариство не постачає природний газ й не виставляє рахунки попереднім споживачам за поставлений природний газ, тому надання компенсації споживачам ТОВ «Рівнегаз Збут», як попереднім постачальником, здійснюється відповідно до пункту 3.8 глави 3 Стандартів та вимог, шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами.
Окрім того, як слідує зі змісту акту №47 та пояснень позивача, в якості причини затримки повернення переплати споживачам ТОВ «Рівнегаз Збут» зазначено про форс-мажорні обставини.
Згідно з положеннями Постанови №1416 затримка у наданні послуги внаслідок форс-мажорних обставин або з вини споживачів має бути документально підтверджена (пункт 3.1 Розділу 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам»), згідно з Мінімальними стандартами - настання форс-мажорних обставин підтверджується відповідно до чинного законодавства (пункт 3.14 Мінімальних стандартів).
Відповідно до положень статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП України) та уповноваженими нею регіональними торгово- промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»:
- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
Також у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 викладено наступні висновки: «…лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;
- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання;
- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку».
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 сформовано правову позицію, відповідно до якої лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Такі правові висновки знайшли свій розвиток і у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №922/999/22, у якій зазначено, що сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Отже, враховуючи наведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» суд вважає лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 таким, що не є сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Щодо наданого позивачем сертифікату №5600-23-4656 від 11.12.2023 Рівненської торгово-промислової палати суд зазначає, що таким сертифікатом засвідчено настання у позивача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з настанням таких подій: «військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, значне скорочення штату працівників підприємства, що привело до неможливості своєчасного повернення коштів побутовим споживачам».
Суд зазначає, що Верховним Судом у постановах від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22, від 05.12.2023 у справі №917/1593/22 висловлено позицію, що сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Враховуючи вказані висновки Верховного суду суд зауважує, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами наведеними у сертифікаті №5600-23-4656 від 11.12.2023 та неможливістю виконати своїх зобов'язань щодо виплати компенсацій споживачам, враховуючи те, що як сам позивач так і об'єкти споживачів, щодо яких недотримано мінімальні стандарти якості, згідно з даними реєстру надання послуг та письмових звернень споживачів, такі не знаходяться на територіях, на яких велись бойові дії у 2022 - 2023 роках або на територіях тимчасово окупованих російською федерацією, згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 №309.
Суд також погоджується з позицією відповідача, що посилання на «значне скорочення штату працівників Товариства», як на форс-мажорну обставину, не може вважатись поважною причиною невиконання позивачем своїх зобов'язань, оскільки зазначена обставина не відповідає критеріям визначеним у пункті 6.9 Регламенту, залежить виключно від кадрової політики та є відворотною обставиною.
Отже, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність факту виникнення обставин непереборної сили при виконанні позивачем своїх зобов'язань зі сплати 1007 споживачам компенсації за недотримання Мінімальних стандартів та вимог.
Окрім того суд зазначає, що позивач не надав і доказів вжиття будь-яких заходів, спрямованих на реальне виконання розпорядження №44-р, як до 15 березня 2024 (дати, до якої позивача зобов'язано усунути порушення), так і після цієї дати, які б могли беззаперечно свідчити про те, що дії з виконання розпорядження є утрудненими через форс-мажорні обставини.
Позивач покликається на те, що НКРЕКП не наведено обґрунтувань, у чому саме полягає порушення позивачем підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов в частині достовірності наданих НКРЕКП даних у формі звітності №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за 3-й квартал 2023 року, а лише зазначено, що товариство повідомило про несплату компенсації, про що вказано у звіті №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за 3-й квартал 2023 року, Отже, на переконання позивача, інформація, зазначена у звіті, є достовірною, а перевірка з цих підстав є необґрунтованою.
З приводу цих доводів ТОВ «Рівнегаз Збут» суд зазначає таке.
Постановою НКРЕКП №1416 від 10.11.2022 «Про затвердження форм звітності щодо показників якості газопостачання та інструкцій щодо їх заповнення» (далі - Постанова №1416) затверджено форму звітності №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам» та інструкція щодо її заповнення.
Форма №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання передбачає надання постачальникам природного газу інформації щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та щодо дотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу та сум наданих компенсацій споживачам, у тому числі щодо повернення переплати попередніми постачальниками.
Проаналізувавши наведене та дослідивши акт перевірки, суд дійшов висновку про те, що в акті перевірки викладено суть порушення з конкретним зазначенням всіх обставин, про що суд вже зазначав вище з посиланням на сторінки акту №47.
Зокрема, комісією з проведення перевірки при перевірці достовірності наданих Ліцензіатом даних у формі звітності №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання за 3 квартал 2023 року встановлено, що по 11 споживачах вказано невірну адресу, по 1 споживачу продубльовано виконання послуги з повернення переплати вартості природного газу, по 6 споживачах невірно вказані прізвища/по батькові. Зазначене свідчить, що ТОВ «Рівнегаз Збут» порушило вимогу підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу у встановленому порядку та підпункту 23 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині надання НКРЕКП документів, інформації та звітності, що містять достовірні дані, необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені НКРЕКП (але не менш як протягом 10 робочих днів, крім запитів під час здійснення заходів державного нагляду (контролю)).
Отже, у акті перевірки відображено висновок на підставі наведеного про порушення ТОВ «Рівнегаз Збут» підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу у встановленому порядку.
Аналогічні підстави також викладені в обґрунтуванні до проєкту постанови НКРЕКП «Про застереження щодо недопущення надалі ТОВ «Рівнегаз Збут» порушень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу» та проєкту розпорядження НКРЕКП «Про усунення порушень ТОВ «Рівнегаз Збут» (далі - Обґрунтування), які відповідно до вимог пункту 1.6 Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.12.2016 №2133 (зі змінами).
Відповідно до пункту 4.1 глави 4 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428 (далі - Порядок контролю), підставою для здійснення позапланових виїзних перевірок, зокрема, є перевірка достовірності наданих НКРЕКП даних у звітності або в інших документах. У разі виявлення під час проведення позапланової виїзної перевірки однорідних порушень або таких, що прямо випливають із питань, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, НКРЕКП має право перевіряти такі порушення із подальшим застосуванням до ліцензіата відповідальності, передбаченої законодавством.
Таке нормативне врегулювання, передбачене Порядком контролю, відповідає положенням частини сьомої статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем доведені виявлені в ході проведення перевірки порушення позивачем ліцензійних умов, як наслідок, викладене вище підтверджує, що постанова №302 від 13.02.2024 «Про застосування санкцій до ТОВ «Рівнегаз Збут» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу» та розпорядження від 13.02.2024 №44-р «Про усунення порушень ТОВ «Рівнегаз Збут» прийняті НКРЕКП з дотриманням вимог Законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок природного газу», є обґрунтованими та не підлягають скасуванню.
До аналогічного правового висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2025 року у справі №260/9781/23.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене на підставі безпосереднього, всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів, фактичних обставин у справі, а також виходячи з аналізу норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
5. Розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб'єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправними та скасування постанови, розпорядження, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (місце проживання: вул. Академіка Грушевського, буд. 24, м. Рівне, Рівненська обл., 33023; РНОКПП: 39589441);
Відповідач: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (місцезнаходження: вул. Сім'ї Бродських, 19, м. Київ, 03057; код ЄДРПОУ: 39369133).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК