Справа № 420/34931/25
09 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний Клінічний Центр Міністерства внутрішніх справ України» про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний Клінічний Центр Міністерства внутрішніх справ України», в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» від 20.08.2025 року, оформлену довідкою медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1129/НГ від 20.08.2025 року;
- визнати протиправною бездіяльність Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи “Головний Медичний Клінічний Центр Міністерства Внутрішніх Справ України» , щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяв представник адвокат Смітюх Валентин Володимирович, від 01.09.2025 року про скасування рішення Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», оформленого довідкою Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» № 1129/НГ від 20 серпня 2025 року;
- зобов'язати Центральну медичну (військово-лікарську) комісію Державної установи “Головний Медичний Клінічний Центр Міністерства Внутрішніх Справ України» повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяв представник адвокат Смітюх Валентин Володимирович, від 01.09.2025 року про скасування рішення Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», оформленого довідкою Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1129/НГ від 20.08.2025 року та прийняти відповідне рішення (постанову), з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що в серпні 2025 року позивач пройшов військово-лікарську експертизу, яку було проведено за відповідним направленням штатною медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», внаслідок чого було оформлено довідку медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1129/НГ від 20.08.2025 року, якою визнано позивача придатним до військової служби за статтями 61-В, 46-В, 64-В, 23-В, 45-Б та графою ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 року №402.
Вважаючи висновок медичного огляду необґрунтованим, позивач звернувся із скаргою до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний Клінічний Центр Міністерства внутрішніх справ України», водночас, за твердженням позивача, Центральна медична (військово-лікарська) комісія його скаргу по суті не розглянула та не скасувала довідку №1129/НГ від 20.08.2025 року.
Не погоджуючись із вищевказаними обставинами, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 21.10.2025 року по справі №420/34931/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
05.11.2025 року до суду від представника Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 08.08.2024 року №555 Державну установу «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» перейменовано у Державну установу «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України». Відповідно до п. 7 Положення про Державну установу «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», має у своєму складі Центральну медичну (військово - лікарську) комісію (далі - ЦМ(ВЛ)К). Разом з тим, Центральною медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» за розглядом медичної документації, складеною за результатами медичного обстеження позивача, встановлено, що рішення комісії в довідці М(ВЛ)К від 20.08.2025 року за 1129/НГ про придатність до військової служби прийняте у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ МО України від 14.08.2008 року за №402). Підстав для його перегляду наразі немає. Разом з тим, позивачу було роз'яснено, що у разі погіршення стану здоров'я, він після обстеження/лікування може пройти повторний медичний огляд в медичній (військово-лікарській) комісії за направленням з підрозділу за місцем служби. Також представник відповідача зазначив, що відповідно до п.п. 1 Глави 1 Розділу ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби. Таким чином, у довідці №1129/НГ від 20.08.2025 року щодо позивача були зазначені ті хвороби, стани, фізичні вади та причинний зв'язок, що були встановлені на момент медичного огляду позивача медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області». Крім того, представник відповідача у відзиві зауважив, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
07.11.2025 року до суду від представника Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» надійшов відзив на позов, з якого вбачається, що другий відповідач позовні вимоги також не визнає та зазначає, що позивач по всьому тексту адміністративного позову посилається на те, що він не просить суд здійснювати оцінку дій лікарів-членів ВЛК при огляді позивача та дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів, але із фактичних обставин справи вбачається, що посилання позивача на порушення М(ВЛ)К ДУ ТМО зводяться до того, що йому не були призначені додаткові обстеження та визначені невірні діагнози. При цьому, за твердженням представника відповідача, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Також 07.11.2025 року та 17.11.2025 року представником Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» до суду були надіслані до суду витребувані матеріали по суті спірних правовідносин.
Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Рішення винесено у строки, встановлені КАС України, з урахуванням перебування головуючого судді у справі у щорічній відпустці у грудні 2025 року та січні 2026 року.
Судом за час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 , військовослужбовець НГУ за мобілізацією, у жовтні 2024 року отримав травму під час виконання бойового завдання, на підтвердження чого надано довідку Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №382/НГ від 10.04.2025 року та акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) №30/25.
У серпні 2025 року позивач пройшов військово-лікарську експертизу, яку було проведено за відповідним направленням штатною медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області».
Згідно рішення медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», оформленого довідкою №1129/НГ від 20.08.2025 року, позивача було визнано придатним до військової служби за статтями 61-В, 46-В, 64-В, 23-В, 45-Б та графою ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 року №402 (далі - Розклад хвороб).
Вважаючи висновок медичного огляду необґрунтованим, позивач 01.09.2025 року звернувся із скаргою до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний Клінічний Центр Міністерства внутрішніх справ України».
Центральною медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», внаслідок розгляду медичної документації, складеної за результатами медичного обстеження позивача, встановлено, що рішення комісії в довідці М(ВЛ)К від 20.08.2025 року 1129/НГ про придатність до військової служби прийняте у відповідності до вимог Положення №402, внаслідок чого у відповідь на скаргу Державною установою «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (у складі якої перебуває Центральна медична (військово-лікарською) комісія) було оформлено відповідне роз'яснення (лист) від 12.08.2025 року, примірник якого міститься в матеріалах справи.
Не погодившись із вищевказаними обставинами, та посилаючись на порушення військово-лікарської комісією процедури при проведенні медичного обстеження, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України), достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України), а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 ч. 2 КАС України).
Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши адміністративний позов, відзиви на нього та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені та визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).
Згідно ст.1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ч.4 ст.3 Закону №3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Дія указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, зокрема дія воєнного стану на території України пролонгується станом на теперішній час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби закріплено у Законі України №2232-XII від 25.03.1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно ч.1 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону №2232-XII).
Згідно ч.1 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону України №2232-XII).
За ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема, військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно ч.4 ст.2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.6 ст.2 Закону №2232-XII видом військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно ч.1 ст. 3 Закону №2232-XII правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону №2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом, зокрема, призову громадян України на військову службу.
Відповідно до ч.10 ст. 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Діяльність медичних (військово-лікарських) комісій системи МВС регламентується Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом МВС України від 03.04.2017 року №285 (далі - Положення №285).
Згідно п.4 розділу І Положення №285 закріплено, що рішення М(ВЛ)К щодо придатності (непридатності) осіб до військової служби приймаються відповідно до Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (неприданості) до військової служби, служби у військовому резерві (додаток 3) (далі - Розклад хвороб), Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (неприданості) до військової служби, служби у військовому резерві (додаток 4) та Таблиці додаткових вимог до стану здоров'я (додаток 5) (далі - ТДВ).
На період дії правового режиму воєнного стану на території України рішення (постанови) М(ВЛ)К щодо військовослужбовців приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби, Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, Таблиці додаткових вимог до стану здоров'я, наведених у додатках 1-3 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі - Положення про ВЛЕ), у формулюваннях, передбачених пунктом 20.3 глави 20 та пунктами 21.5, 21.6 глави 21 розділу II Положення про ВЛЕ.
Відповідно до п.п.1-4 розділу ІІ Положення №285 лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К.
Штатними М(ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія (далі - ЦМ(ВЛ)К) Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ ГМКЦ), М(ВЛ)К державних установ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України» по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО).
ЦМ(ВЛ)К - штатна М(ВЛ)К, на яку покладається організація лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз у ЗОЗ МВС. ЦМ(ВЛ)К здійснює координацію діяльності М(ВЛ)К ДУ ТМО та позаштатних М(ВЛ)К з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз.
До позаштатних М(ВЛ)К належать госпітальна М(ВЛ)К, гарнізонна М(ВЛ)К, ЛЛК (постійно діючі) та М(ВЛ)К ЗВО, М(ВЛ)К ВВНЗ, які утворюються за потреби (тимчасово діючі).
Госпітальні М(ВЛ)К утворюються в госпіталях або лікарнях ДУ ТМО, госпіталі ДУ ГМКЦ та у військовому госпіталі НГУ.
Гарнізонні М(ВЛ)К утворюються при поліклініках ДУ ТМО або ЗОЗ НГУ (за потреби).
За п.14 розділу ІІ Положення №285 функції штатних М(ВЛ)К:
1) організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертиз;
2) розгляд звернень, заяв і скарг з питань лікарської і військово-лікарської експертиз, аналіз та узагальнення результатів розгляду;
3) контроль за проведенням лікарської і військово-лікарської експертиз у підзвітних позаштатних М(ВЛ)К, затвердження (незатвердження) чи скасування їхніх рішень, надання їм (за потреби) методичної і практичної допомоги;
4) перевірка і узагальнення результатів роботи підзвітних М(ВЛ)К;
5) надання роз'яснень, вказівок, рекомендацій з питань лікарської та військово-лікарської експертиз підзвітним М(ВЛ)К;
6) організація навчання лікарів ЗОЗ МВС з питань проведення лікарської і військово-лікарської експертиз;
7) організація роботи ЛЛК у ЗОЗ МВС (за потреби);
8) подання до ЦМ(ВЛ)К річних звітів.
Згідно п.15 розділу ІІ Положення №285 штатні М(ВЛ)К мають право:
1) запитувати за потреби документацію, яка необхідна для виконання покладених на них функцій;
2) залучати лікарів ЗОЗ МВС до розв'язання питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз;
3) направляти особу, яка проходить лікарську або військово-лікарську експертизу, на обстеження до ЗОЗ МВС, інших ЗОЗ;
4) переглядати власні рішення і рішення підзвітних М(ВЛ)К (за наявності підстав).
Відповідно до п.16 розділу ІІ Положення №285 ЦМ(ВЛ)К здійснює, крім функцій, зазначених у підпунктах 1-7 пункту 14, пункту 15 цього розділу, такі функції:
1) спільно із структурним підрозділом апарату МВС з охорони здоров'я та лікарями ЗОЗ МВС розробляє проєкти нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз;
2) організовує та проводить наради і збори з питань лікарської та військово-лікарської експертиз;
3) на постійній основі контролює якість проведення лікарської, військово-лікарської, лікарсько-льотної експертиз та організацію роботи підпорядкованих М(ВЛ)К.
Варто зазначити, що відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 08.08.2024 року №555, Державну установу «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (скорочено - ДУ «ГМЦ МВС України») перейменовано у Державну установу «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (скорочено - ДУ «ГМКЦ МВС України). У той же час, відповідно до п.7 Положення про Державну установу «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», установа має у своєму складі Центральну медичну (військово - лікарську) комісію (далі - ЦМ(ВЛ)К).
За п.1 розділу ІІІ Положення №285 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку осіб на дату огляду в цілях визначення придатності до служби в поліції, військової служби, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням. Під придатністю до служби в поліції, військової служби в цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку осіб, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки в поліції та обов'язки військової служби в НГУ в мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не збігаються з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участю провідних (головних) медичних фахівців ЗОЗ МВС, під час якого може бути прийнято рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Згідно п.п.10-11, 14 розділу ІІІ Положення №285 перед початком медичного огляду особі, яка направлена на медичний огляд, М(ВЛ)К видається Акт медичного огляду (додаток 8). До Акта медичного огляду долучаються результати обстежень, зазначених у пункті 9 цього розділу, та документація, зазначена в Направленні на медичний огляд, а також дані, що містяться в медичній інформаційній системі МВС (далі - МІС МВС).
Медичний огляд особи в М(ВЛ)К проводиться з обов'язковим обстеженням лікарем-терапевтом, лікарем-хірургом, лікарем-невропатологом, лікарем-офтальмологом, лікарем-отоларингологом, лікарем-дерматовенерологом, лікарем-стоматологом, лікарем-психіатром та лікарем-психологом (клінічним психологом) ЗОЗ МВС, а за медичними показаннями - лікарями інших спеціальностей. Жінки обов'язково обстежуються лікарем- гінекологом.
Кожен лікар - член М(ВЛ)К вносить до Акта медичного огляду анамнестичні та об'єктивні дані, діагноз виявлених захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), робить власний висновок щодо придатності особи до служби. За необхідності особа, яка проходить медичний огляд, направляється лікарем М(ВЛ)К до лікарів інших спеціальностей та на додаткові обстеження для обґрунтування діагнозу.
За п.п.19, 21 розділу ІІІ Положення №285 за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає рішення (постанову) щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Залежно від результату медичного огляду оформляються такі документи: Довідка медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 16) (далі - Довідка М(ВЛ)К) або Свідоцтво про хворобу (додаток 17). Інформація про прийняте М(ВЛ)К рішення вноситься до Книги обліку документації медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 18) (далі - Книга обліку документації).
У разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його в ЦМ(ВЛ)К. Рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К можуть бути оскаржені в судовому порядку.
За п.1 розділу VIII Положення №285 за результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи М(ВЛ)К приймають рішення (постанови) М(ВЛ)К, які включають відомості про діагноз, придатність (непридатність) до служби в поліції або військової служби та причинний зв'язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв).
Згідно п.п.1, 2 розділу Х Положення №285 залежно від результатів проведеної лікарської та/або військово-лікарської експертизи М(ВЛ)К приймається рішення, яке може бути оформлене як Свідоцтво про хворобу, Довідка М(ВЛ)К або Постанова медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 23) (далі - Постанова М(ВЛ)К).
Рішення М(ВЛ)К оформлюється як Свідоцтво про хворобу, якщо за результатами медичного огляду поліцейський, військовослужбовець, здобувач вищої освіти у ЗВО, курсант визнані непридатними до служби (військової служби). В інших випадках рішення М(ВЛ)К щодо осіб, зазначених у пункті 2 розділу I цього Положення, оформлюється як Довідка М(ВЛ)К або Постанова М(ВЛ)К.
За п.8 розділу Х Положення №285 довідка М(ВЛ)К з рішенням позаштатної М(ВЛ)К, що не підлягає затвердженню штатною М(ВЛ)К, оформлюється в день закінчення медичного огляду і в триденний строк передається до підрозділу кадрового забезпечення, військової частини.
Як було встановлено судом під час розгляду справи, згідно довідки медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1129/НГ від 20.08.2025 року вбачається, що за результатами огляду позивача було визнано придатним до військової служби.
Не погоджуючись із вищевказаними висновками, позивач 01.09.2025 року звернувся із скаргою до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» з метою оскарження довідки №1129/НГ від 20.08.2025 року.
Разом з тим, як було встановлено судом під час розгляду справи, скаргу (звернення) позивача було розглянуто, внаслідок чого листом Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» від 12.09.2025 року, після розгляду медичної документації, складеною за результатами медичного обстеження позивача, було повідомлено останнього, що рішення М(ВЛ)К, оформлене довідкою від 20.08.2025 року за 1129/НГ, прийняте у відповідності до вимог Положення від 14.08.2008 року за №402.
За п.11 розділу Х Положення №285 у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, Постанова М(ВЛ)К не оформлюється. Особі, яка звертається, надається письмове роз'яснення.
Отже, враховуючи відсутність підстав для прийняття Центральною медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» постанови за наслідком розгляду скарги (звернення) позивача від 01.09.2025 року щодо рішення про визнання його придатним до військової служби, оформлене довідкою від 20.08.2025 року за 1129/НГ, то відповідач правомірно надав відповідь позивачу на його скаргу саме у формі листа (роз'яснень), з огляду на що суд не вбачає в даному випадку протиправної бездіяльності Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» в частині неналежного розгляду скарги позивача від 01.09.2025 року.
Що стосується вимог в частині визнання протиправною та скасування довідки Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» від 20.08.2025 року №1129/НГ, суд зазначає наступне.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2025 року №270 вбачається, що на період дії правового режиму воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування воєнного стану на території України медичний огляд військовослужбовців Державної прикордонної служби, Національної гвардії з метою визначення ступеня їх придатності до військової служби за станом здоров'я, оформлення відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) проводиться військово-лікарськими, медичними (військово-лікарськими) комісіями, утвореними в закладах охорони здоров'я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ, Державної прикордонної служби, закладах охорони здоров'я, що входять до складу Національної гвардії, та військово-лікарськими комісіями, які створені при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, у порядку, визначеному Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони від 14.08.2008 №402 (далі - Порядок №402).
Згідно з п.1.2 підрозділу 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Згідно п.1.2 глави 2 розділу II Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Відповідно до п. 2.6 глави 2 розділу II Положення №402 оцінка стану здоров'я та придатності до військової служби проводиться у відповідності з графою 1 Розкладу хвороб та графами 1-11 ТДВ "А".
Під час огляду призовників (допризовників) лікарі визначають стан їх здоров'я та ступінь придатності до військової служби. При цьому враховуються характер захворювання або фізичної вади, ступінь їх розвитку, функціональних порушень, а також освіта, спеціальність, фактична працездатність оглянутого та вимоги, до стану здоров'я для виконання обов'язків на посадах у тому чи іншому виді Збройних Сил України, роді військ (сил), іншому військовому формуванні (п.2.7 розділу II Положення №402).
Аналізуючи обставини справи суд доходить висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок незгоди позивача з довідкою медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1129/НГ від 20.08.2025 року, якою на підставі статті його було визнано придатним до військової служби за статтями 61-В, 46-В, 64-В, 23-В, 45-Б та графою ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 року №402.
Всі доводи позивача, зазначені в позовній заяві, по суті зводяться до незгоди зі встановленим діагнозом.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 року у справі №806/526/16 зазначив: «…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі».
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суд також зазначає, що оцінка визначення пов'язані чи ні захворювання з проходженням військової служби є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача, встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з проходженням військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 р. у справі №810/5009/18, який підлягає застосуванню в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява №22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Верховний Суд неодноразово в постановах посилався на рішення Європейського суду з прав людини, які розкривають підхід до обґрунтованості судових рішень.
Як зазначив Верховний Суд, ЄСПЛ у справі «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін. Вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
З огляду на вищевикладене обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний Клінічний Центр Міністерства внутрішніх справ України».
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний Клінічний Центр Міністерства внутрішніх справ України» про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Медична (військово-лікарська) комісія Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» (61002, м. Харків, вул. Гіршмана, 8/10, код ЄДРПОУ 08734011).
Відповідач - Центральна медична (військово-лікарська) комісія Державної установи «Головний медичний Клінічний Центр Міністерства внутрішніх справ України» (04116, м.Київ, вул. Бердичівська, 1, код ЄДРПОУ 08735882).
Суддя О.В. Білостоцький
.