Справа № 420/7569/25
09 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 14.03.2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 213050042650 від 21 лютого 2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 07 березня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 після настання пенсійного віку 60 років, 13 лютого 2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, померлого чоловіка ОСОБА_2 . Шлюбні відносини між позивачем та ОСОБА_2 підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 28 листопада 1998 року, актовий запис № 1352. ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 46 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 14 січня 2009 року, виданим Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області. До заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника мною додано: паспорт громадянина України, витяг про місце проживання, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів першої категорії, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою; свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_2 , трудову книжку чоловіка, посвідчення ОСОБА_2 , як особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про смерть, експертний висновок з питань встановлення причинного зв'язку смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, довідку про розмір заробітної плати чоловіка за серпень 1986 року та посвідчення про відрядження для роботи на ЧАЕС. За принципом екстериторіальності питання щодо призначення пенсії розглядалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. В результаті розгляду заяви та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення № 213050042650 від 21 лютого 2025 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника у зв'язку з відсутністю у неї, як у заявниці-утриманця необхідного страхового стажу 30 років, передбачено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач вважає, що відповідачем безпідставно та протиправно відмовлено їй в призначені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а надані документи є достатніми для призначення пенсії.
Як стверджує позивач, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому, необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії, є встановлення їм інвалідності, або 65 років, або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV. Як слідує зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 213050042650 від 21 лютого 2025 року, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника є висновок щодо відсутності у ОСОБА_1 достатнього страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV. Проте, позивач вважає такий висновок є помилковим та таким, що ґрунтується на неправильному тлумаченні норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки, за приписами статей 26, 36, 38 цього Закону, підставою для віднесення члена сім'ї до категорії непрацездатної особи є факт досягнення такою особою пенсійного віку, а не наявність у неї страхового стажу. На думку позивача, наявність страхового стажу є обов'язковою умовою стосовно саме годувальника, який помер.
Також, у позові вказано, що з урахуванням положень Закону України № 2981-IX, незалежно від дати звернення, позивач маю право на призначення пенсії по втраті годувальника з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тому пенсія відповідачем позивачу має бути призначена з наступного дня після досягнення 60 років, а саме з 07 березня 2023 року
Ухвалою судді від 18.03.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі.
11.04.2025 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач не погоджується з позовними вимогами позивачки, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
У відзиві вказано, що право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника мають чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону № 1058. Згідно зі статтею 26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу: з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років. У разі відсутності, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
Відповідач зазначає, що за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 склав - - 13 років 2 місяці 10 днів. Вік Позивачки на дату звернення (13.02.2025) - 61 рік. До страхового стажу Позивачки. не зараховано: - період роботи з 01.09.1988 по 28.08.1991 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 31.07.1980, оскільки відсутня дата звільнення, чим порушенням вимоги п. 4.1. Інструкції № 162 та п. 2.5 Інструкції № 58; - період підприємницької діяльності з 13.04.1994 по 31.12.2003 згідно з витягом з ЄРС для ФОП - відсутня інформація про сплату страхових внесків. В той же час, відповідачем-1 з 24.01.2002 по 05.05.2004 зараховано по фактично сплаченим страховим внескам з 01.02.2002 за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків - персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління зазначає, що у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 страхового стажу встановленого ст.26 Закону №1058 у неї відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. Відтак, позивачка не має права і на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону № 1058 (право на призначення пенсії у разі втрати годувальника мають чоловік (дружина), батько, які досягли пенсійного віку).
Зважаючи на вищевикладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позов дослідивши обставини на які посилаються сторони, та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено таке.
Позивач - ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 на підтвердження чого до суду надано копію паспорту № НОМЕР_4 .
28.11.1981 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено шлюб на підтвердження чого до суду надано копію свідоцтва серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 мав статус особи, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер.
Відповідно до експертного висновку з питань встановлення причинного зв'язку смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС № 7938 від 12 лютого 2009 року, виданого відповідною Дніпровською МСЕК, захворювання, що призвело до смерті громадянина ОСОБА_2 , пов'язане з роботами по ліквідації наслідків ЧАЕС.
ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачу виповнилося 60 років.
Після досягнення 60 річного віку ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Подана заява за принципом екстериторіальності (відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1) розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
21.02.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 213050042650, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 .
Згідно даного рішення, за результатами розгляду документів, доданих до заяви до загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:
- період роботи з 01.09.1988р. по 28.08.1991р. згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 31.07.1980р., оскільки відсутня дата звільнення, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993р. № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993р.;
- період підприємницької діяльності з 13.04.1994р. по 31.12.2003р. згідно з витягом з ЄРС для ФОП - відсутня інформація про сплату страхових внесків;
- з 24.01.2002р. по 05.05.2004р. зараховано по фактично сплаченим страховим внескам з 01.02.2002р. за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків - згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим.
Враховуючи зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області вирішено відмовити в призначенні пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за померлого годувальника - ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу у заявниці-утриманця.
У рішенні вказано, що страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення склав - 13 років 2 місяці 10 днів.
Також згідно рішення № 213050042650, право на призначення пенсії у разі втрати годувальника мають чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону. Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Вважаючи протиправними та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 213050042650 від 21 лютого 2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно частини 1 статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника/
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно частини 2 статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Частиною 3 статті 36 Закону №1058-IV встановлено, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон №796-ХІІ) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатись за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Частиною 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Відповідно до частини 4 статті 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23 листопада 2011 року затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57, 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Згідно з пунктом 11 Порядку мінімальний розмір пенсії становить: для непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох і більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.
Судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 213050042650 від 21 лютого 2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника на підставі статті 36 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу в заявниці.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
З наведених приписів Закону №1058-IV у їх сукупності слідує, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині 2 статті 32 Закону №1058-IV, - незалежно від тривалості страхового стажу.
За приписами статей 26, 38 Закону №1058-ІV підставою для віднесення члена сім'ї до категорії непрацездатної особи є факт досягнення такою особою пенсійного віку, а не наявність у неї страхового стажу.
Ні стаття 54 Закону №796-ХІІ, ні норми Закону №1058-IV не ставлять в залежність виникнення права дружини на отримання пенсії по втраті годувальника за її померлого чоловіка від наявного страхового стажу заявника за умови отримання нею пенсії за віком.
Таке поняття як «страховий стаж» є обов'язковою умовою стосовно годувальника, який помер, про що зазначено безпосередньо у статті 36 Закону №1058-IV.
Враховуючи, що станом на час звернення позивача за призначенням пенсії по втраті годувальника вона досягла пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV, тому у розумінні приписів частини 2 статті 36 цього Закону вона вважається непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника та, відповідно, має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
За вказаного правового регулювання, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно при йняло рішення № 213050042650 від 21 лютого 2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вказане рішення є таким, що підлягає скасуванню.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Так порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Приписами абз. 1 п. 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви від 08.05.2025 року за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, рішенням якого відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Аналогічні висновки щодо визначення органу, який має розглянути заяву викладені у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2024 року справа №500/1216/23, від 07 травня 2024 року справа №460/38580/22.
Таким чином, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень дійшов висновку про зобов'язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як територіального органу ПФУ, який у порядку екстериторіальності розглядав заяву позивача, призначити позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щодо дати, з якої у позивача виникло право на призначення пенсії, то суд зазначає.
Згідно п. 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно частиною першою статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня;
2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності.
У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права.
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
У членів сім'ї особи, якій відповідно до Зак
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
У членів сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Смерть особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, чи визнання її померлою у встановленому законодавством порядку надає непрацездатним членам сім'ї такої особи право на звернення для отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника на загальних підставах, передбачених цим Законом.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
Станом на теперішній час воєнний стан триває.
Законом України «Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії» № 2981-IX від 20.03.2023 пункт 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено підпунктом 14-6.2.
Вищезазначеним підпунктом визначено, що тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається:
за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку;
по інвалідності - з дня встановлення інвалідності;
у зв'язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника;
за вислугу років - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24 лютого 2022 року.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України формується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Термін "тимчасово окупована Російською Федерацією територія України" для цілей цього підпункту вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2981-IX від 20.03.2023, встановлено, що особам, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та яким у період з 24 лютого 2022 року до набрання чинності цим Законом, крім тих осіб, у яких строк звернення за призначенням відповідної пенсії сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсію призначено з дня звернення, за їх бажанням пенсія обчислюється з урахуванням положень підпункту 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, де ведуться бойові дії» зазначено наступне: «у різний період після повномасштабного вторгнення окупованими були близько 20 відсотків території України, а сотні тисяч громадян України опинились в окупації. Однією з гострих проблем для осіб, які досягли пенсійного віку або стали особами з інвалідністю, та які опинились в окупації, є призначення та отримання пенсійних виплат. Проблема полягає в тому, що особи, які досягли пенсійного віку або стали особами з інвалідністю та проживають на тимчасово окупованій території або на території, де ведуться бойові дії, з незалежних від них причин не можуть безпосередньо звернутись до органів Пенсійного фонду України у зв'язку із тимчасовою неможливістю здійснювати свої повноваження такими органами на тимчасово окупованих територіях, а через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України можливості подати заяву та підтверджуючі документи немає можливості у зв'язку із відсутністю на окупованих територіях інтернет-зв'язку та українського мобільного зв'язку. Таким чином, зазначені особи з об'єктивних причин позбавлені можливості звернутись за призначенням пенсії у встановленому станом на даний час порядку.».
Тобто, вчинено дії щодо захисту та відновлення прав осіб, які проживають або проживали на окупованій території або в зонах ведення бойових дій, та з незалежних від себе причин не могли безпосередньо звернутися до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
Відтак, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування за бажанням особи, яка проживала в зонах ведення бойових дій, і якій призначено пенсію за віком з дня звернення, що відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, пенсія за віком обчислюється з дня, що настає за днем досягнення такою особою пенсійного віку.
Зареєстрованим місцем проживання позивача є м.Херсон.
Згідно переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (чинного на дату виникнення спірних правовідносин), територія Херсонської міської територіальної громади, до якого входить в тому числі м.Херсон, з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року внесена до переліку тимчасово окупованих російською федерацією території України.
З 11.11.2022 року територія Херсонської міської територіальної громади належить до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
За вказаного правового регулювання, суд дійшов висновку, що пенсія позивачу має бути призначена з 07 березня 2023 року.
Таким чином, вимоги ОСОБА_1 є такими, зо підлягають частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 968,96 грн судового збору.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 213050042650 від 21 лютого 2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 07 березня 2023 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344);
Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, 6, ЄДРПОУ 21295057).
Суддя O.A. Вовченко